Зона тайги Європейсько-Сибірської під області
Місце Європейсько-Сибірської підобласті в загальній системі зоогеографічного районування: n Європейсько. Сибірська під область належить до Голарктичного царства Бореального підцарства Циркумбореальної області.
Клімат підобласті Клімат помірно холодний, континентальний, із значною кількістю опадів, які перевищують випаровування. Коефіцієнт зволоження у всіх провінціях >1, 33. Для північної частини області характерне надмірне зволоження і порівняно невелике надходження сонячної радіації. Середньорічні температури тут нижче О °С. Тривалість періоду з біологічно активними температурами вище 10 °С становить 2— 3 місяці. В західній частині підзони за рік випадає 400— 600 мм опадів, на сході — 380— 550 мм.
Рослинність Європейсько-Сибірської підобласті На півночі підобласті поширені північнотайгові ліси і лісотундрові рідколісся. В європейській частині підобласті вони представлені в основному ялиновими, ялиновоберезовими і сосновими лісами, в Західному Сибіру — ялиново- і сосново-модриновими лісами. На поверхні ґрунту ростуть зелені мохи, чагарнички (чорниця, буяхи, багно тощо), лишайники. В рослинному покриві середньої тайги переважають ялинові (темнохвойні) ліси, а на території Західно. Сибірської низовини — ялиновоялицево-кедрові.
Ґрунтоутворюючі породи Європейська частина області вкрита переважно породами льодовикового і водно-льодовикового походження. Основними породами на цій території є моренні і воднольодовикові відклади. . В північних районах області ґрунти формуються на глинистих озерно-льодовикових відкладах. На території Полісько-Дніпровської, Мещерської, Верхньоволзької та інших низовин поширені воднольодовикові відклади, які мають піщаний або супіщаний механічний склад. В центральних та південних районах залягають покривні суглинки і глини та лесовидні суглинки. Територія Західного Сибіру також вкрита породами льодовикового походження. В північних районах поширені моренні піски, суглинки та лесовидні суглинки, а в південних — важкі і середні пилуваті суглинки.
Рельєф Європейсько-Сибірської підобласті Європейсько-Сибірська підобласть розташована в основному в межах Східно -Європейської рівнини, де є як височини, так і низовини. Найбільшими височинами є Литовсько-Білоруська, Валдайська. Характерними елементами їх рельєфу є пасма і горби, між якими розташовані озера та болотні ґрунти. Горбисто-хвилястий характер рельєфу зумовлений сильним розчленуванням річковими долинами, балками, ярами. Найбільшими низовинами у цьому регіоні є Мещерська, Полісько. Дніпровська. Вони мало розчленовані і слабкохвилясті. На їх території багато озер і боліт. Західно-Сибірська низовина являє собою плоску, слабкодреновану, заболочену територію.
Тваринний світ тайги n Тайга Європейсько-Сибірської підобласті характеризується наявністю кількох видів звірів, що не поширились на схід, в заенісейську частину. Це лісова куниця, норка і чорний тхір.
Чорний тхір n Забарвлення хутра чорно-буре з жовтувато-палевим підшерстям. Навколо рота та вух волосся біле. Оселяється чорний тхір у різних місцевостях, уникаючи лише суцільних лісів і відкритих степових рівнин. Найчастіше він тримається долин річок, чагарників та населених пунктів. Своє кубло робить в купах хмизу та каміння, у скиртах соломи, підлогою будівель тощо. Це нічний хижак. Живиться він переважно мишовидними гризунами, а також споживає різних птахів, молюсків, земноводних, плаунів. Нападає на кролів та свійську птицю. Викрадає в курниках яйця.
Норка - хижий ссавець з сімейства куницевих, характеризується плавальної перетинкою між пальцями ніг. Водиться у Східній Європі, по берегах річок, харчується рибою, жабами, раками. Довгий час була об'єктом промислу через цінне хутро
Куна лісова — хижий ссавець роду Куна (Martes) родини горностаєвих (Mustelidae). Нселяє головним чином лісові місцевості. Розміром більша за свійського кота. На відміну від своєї родички Куни кам'яної (Martes foina), куна лісова уникає людських поселень. Веде переважно деревний спосіб життя.
Соболь Лемінг Білка-летяга Бурундук
Глухар Цей найбільший представник європейських курячих (розміром з індика) відрізняється різким статевим диморфізмом: самець темний, здалеку здається чорним, черево і хвіст з білими плямами, самка жовтувато-руда з білим черевом. Живе глухар у великих масивах старих лісів, гніздиться на землі, токує, як відомо, на одних і тих же місцях з року в рік. Глухар – осілий птах. Взимку він може зариватися в сніг на ніч, а то і вдень.
Рябчик На відміну від глухаря він добре літає, лавіруючи між стовбурами і гілками. Селиться в ялинових лісах з домішками берези, верби та осики, особливо охоче у вологих захаращених лісах з ягідниками. Гніздо, як і глухар, в'є на землі. Самці рябчиків токують і б'ються через самок в березні – квітні.
Шишкар цікавий тим, що час гніздування може припадати і на зиму, якщо достатньо їжі. Разом з шишкарями в тайзі гніздиться щур Pinicola enucleator. Наявність шишкарів і щурів залежить від урожаю насіння хвойних порід. У неврожайні роки вони роблять більш-менш далекі перекочівлі в пошуках їжі.
Омелюха Цей ненажерливий птах взимку з'являється в середніх широтах. Харчується він ягодами горобини, калини, глоду і ялівця, сприяючи тим самим розповсюдженню даних рослин, тому що, насіння їх часто не перетравлюються в шлунку птахів і Зберігає здатність до проростання.
білобровий дрізд мохноногий сич юрок
Ящірка живородяща Самці живородящої ящірки відрізняються від самок яскравим моркв’яно-оранжевим черевом з чорними плямочками або крапками, потовщеною підставою хвоста і масивнішою головою. У самок черево бліде або жовтувате. Верхня сторона тіла у тих і інших коричневого кольору з різними відтінками і малюнком у вигляді рисок або смуг, що проходять уздовж спини. Розміри найкрупніших живородящих ящірок (разом з хвостом) не перевищують 15 см. Представники цього виду добре плавають і пірнають, а притулком їм служать неглибокі, але особисто викопані нори.
Жаба гостроморда Сиги
Більшість рослиноїдних комах тайги приурочені до хвойних порід і в період масового розмноження наносять їм великої шкоди. Такі як шовкопрядмонашка Ocneria monacha, сосновий шовкопряд Dendrolimus, ялинова вогнівка Dioryctria abietella (гусениці її поїдають насіння ялини), пильщики (Cephaleia) і рогохвості (Sirex). Дуже характерний для європейської тайги жук-восковик Trichius fasciatus, родич наших бронзівок. сосновий шовкопряд шовкопря . жук-восковик
Серед менш відомих комах є типові «покажчики тайги» , тобто зустрічаються лише в тайгових умовах. До їх числа відносяться жужелиці Pelophüa borealis і Trachypachis zetterstedti; вусань Leptura rubra; клопи Aradus pictus. У тайзі чимало і кровосисних двокрилих – комарів, мошок, мокреців. Розплоджуючись у великій кількості, вони роблять життя тварин і людей важким.
Дякую за увагу!
Скачать презентацию Зона тайги Європейсько-Сибірської під області Місце Європейсько-Сибірської
Зона тайги Простибоженко 3-А.ppt