Значення робіт В. В. Докучаєва для розвитку грунтознавства Виконала студентка 2 курсу Біологічного ф-ту Групи 4160 -1 Павчук Емілія
Васильович Докучаєв (1 березня 1846 — 8 листопада 1903) — природознавець, основоположник наукового генетичного ґрунтознавства та зональної агрономії. Закінчив Смоленську духовну семінарію (1867), фізико-матемтаичний факультет Петербурзького університету зі ступенем кандидата природничих наук у 1871 році, а з 1883 року — його професор. У 1883 році був нагороджений Макаріївською премією Петербурзької академії за книгу «Руський чорнозем» . У 1888— 1894 роках керував фізикогеографічними дослідженнями Полтавської губернії, разом із колегами видав матеріали щодо оцінки її земель, статті, монографію «Наш степ раніше й тепер» . У 1892 році очолив Особливу експедицію, споряджену Лісовим департаментом до Воронезької, Харківської та Катеринославської губерній задля запобігання ерозії ґрунтів, посухам і недородам. Опублікував «Праці» експедиції у 18 випусках. Від 1892 року виконував обов'язки директора Новоалександрійського інституту Докучаєв В. В.
У 1898 році вивчав ґрунти Бессарабії, потім, до 1900 року — Кавказу та Центральної Азії. У 1899 році сформулював так званий «закон зональності» , що показує «найщільніший зв'язок клімату, ґрунтів, тваринних та рослинних організмів» і «співвідношення між зонами природи взагалі й усім життям, усією діяльністю людини» . Воно мало суттєвий вплив на подальший розвиток ґрунтознавства, геоботаніки, фізичної географії та інших наукових дисциплін.
24 грудня 2011 р. виповнилося 128 років з дня виходу в світ наукової праці В. В. Докучаєва «Русский чернозем» , за яку В. В. Докучаєву було присуджено науковий ступінь доктора мінералогії і геології після захисту ним докторської дисертації у Санкт. Петербурзькому університеті, офіційними опонентами при захисті якої були професор Д. І. Менделєєв і відомий геолог професор А. А. Іностранцев. Важливо не тільки те, що після захисту дисертації В. В. Докучаєв став професором і завідувачем кафедри мінералогії Санкт-Петербурзького університету, а й інше: «Русский чернозем» і його автор, професор В. В. Докучаєв, став цитуватися поряд із працями таких усесвітньо відомих учених, як М. В. Ломоносова, Д. І. Менделєєва, Чарльза Дарвіна, І. І. Мечнікова, І. М. Сеченова, К. А. Тимірязєва, М. І. Вавілова, Грегора Менделя та ін.
У чому ж світова наукова значущість «Русского чернозема» ? По-перше, дослідження чорноземів логічно привели В. В. Докучаєва до відкриття в системі природничих наук нової дисципліни – ґрунтознавства. Тому рік виходу в світ «Русского чернозема» В. В. Докучаєва вважається роком народження грунтознавства як науки; по-друге, логіка досліджень чорноземів обумовила розробку першої в світі генетичної класифікації грунтів, поняття про «тип» ґрунту, горизонтальну і вертикальну зональність ґрунтового покриву, наукових основ територіальних досліджень ґрунтового покриву, складання ґрунтових карт різного масштабу і призначення, методики проведення земельно-оцінних робіт, боротьби з посухою у степах, принципів раціонального використання землі на основі розумного (адаптивного) співвідношення ріллі, лісів, луків, водних просторів; по-третє, широкі наукові дослідження чорноземних ґрунтів дозволили В. В. Докучаєву сформувати наукову школу, з якої вийшли видатні вчені: В. І. Вернадський – перший президент АН України, засновник біогеохіміїі ноосферології; академік К. Д. Глінка – президент всесвітнього товариства ґрунтознавців у 30 ті рр. XX ст. ; професор М. М. Сибірцев – перший зав. кафедри ґрунтознавства в Ново-Александрії (нині ХНАУ ім. В. В. Докучаєва), автор першого підручника «Почвоведение» , який побудований на генетичних принципах; професор С. О. Захаров, академік Ф. Ю. Левінсон-Лессінг, професор Г. І. Танфільєв, професор А. Н. Краснов, професор П. Бараков, академік Г. М. Висоцький, професор Г. Ф. Морозов та ін.
Головна ідея В. В. Докучаева в виданні 1936 р. «Наши степи прежде и теперь» , полягає в тому, що тільки на основі вивчення причин засухи можна розробити реальні заходи боротьби з засухою і рятування Півдня Росії від повторення неурожаїв. На виставці в Чикаго продавався англійский переклад книги «Наши степи прежде и теперь» , грунтова експозиція привертала увагу М. Уітнея, на парижській виставці 1900 року російський відділ грунточинства за досягнення докучаївської школи отримав гран-прі.
Кафедру ґрунтознавства Харківського національного аграрного університету імені В. В. Докучаєва було створено 1894 р. за ініціативою і під безпосереднім керівництвом засновника науки про ґрунт В. В. Докучаєва у Ново-Александрійському інституті сільського і лісового господарства, який у 1914 р. (початок першої світової війни) був переведений до м. Харкова. Нині – це Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва. Кафедра ґрунтознавства є першою кафедрою з вивчення ґрунтів у світі. Вона унаслідувала досягнення Ново. Александрійського інституту сільського і лісового господарства. Аналізуючи більш ніж 100 -річну історію кафедри, слід зауважити, що головним напрямом, серцевиною її роботи було і є розумне поєднання навчальної, науково-дослідної роботи з виробництвом. На всіх етапах складної історії кінця XIX, особливо XX ст. , кафедра була носієм першого (зазвичай абсолютно нового) напряму в розвитку ґрунтознавства.
Збираючи матеріали, які згодом лягли в основу вчення про ґрунти, В. Докучаєв пройшов пішки більше 10 тис. км по чорноземній смузі, описав велику кількість геологічних оголень і ґрунтових розрізів, зібрав зразки ґрунтів і підстилаючих порід. Залежно від накопичення матеріалів, Докучаєв виступав зі звітами перед Вільним економічним товариством, публікував їх. Заслуговує на увагу його звіт за підсумками другого року польових досліджень, у якому дається визначення чорнозему, що суттєво розширило розуміння сутності і властивостей цього ґрунту. Визначення сформульоване так, що його й зараз не можна спростувати.
Згідно з В. В. Докучаєвим, ґрунт — це самостійне природне тіло, що формується в результаті складного процесу взаємодії п’яти факторів ґрунтоутворення: ґрунтотворних порід; рослинних і тваринних організмів; клімату; рельєфу; віку країни. Це твердження становить основу генетичного ґрунтознавства, воно говорить про взаємозалежність ґрунтів та інших явищ і речовин у природі
Ім'я Докучаєва згадується в десятках національних і спеціальних енциклопедіях, у тому числі в «Міжнародних персоналіях» , а також у «Загальній історії наук» . На різні мови перекладені роботи про нього Д. Віленського, І. А. і Л. А. Крупенікових, Б. Полинова, Л. Прасолова, С. Соболєва, Л. Чеботарьової, А. Ярилова. Багато для популяризації ідей Докучаєва на міжнародній арені зробив його учень – академік К. Глінка. Буквально в кожному підручнику ґрунтознавства, землеробства, фізичної географії згадується ім'я Докучаєва. Його роль була широко висвітлена в першому вітчизняному курсі тропічного ґрунтознавства. Висока оцінка заслуг Докучаєва, його біографія і портрет подані в одному з найбільш капітальних курсів ґрунтознавства, виданих у США. Найвизначніший американський ґрунтознавець К. Марбут, говорячи про роль Докучаєва в історії ґрунтознавства, прирівнював його до К. Ліннея в історії біології та Ч. Лайєля в історії геології.
В. В. Докучаєв похований на Смоленському лютеранському кладовищі поряд зі своєю дркжиною, Анною Єгорівною Докучаєвою-Сінклер (1846 -1897). Одна із вулиць Полтави носить ім’я видатного вченого. В Донецькій області місто Докучаєвськ назван в честь Василія Васильовича.
Пам’ятник Докучаєву в Докучаєвську Пам’ятник Докучаєву в Санкт-Петербурзі
Література 1. Тихоненко Д. Г. , Харківський НАУ ім. В. В. Докучаєва, Хроніка № 1 -2: Ґрунтознавство, 2009 р. 2. Чеботарева Л. А. Василий Васильевич Докучаев (1846 – 1903): Биограф. Очерк / В. В. Докучаев, Сочинения. – М. : Изд-во АН СССР, 1961. – Т. IX. – С. 40 – 152. 3. Герасимов И. П. Учение В. В. Докучаева о зонах природы // Почвоведение. – 1946. – № 6. – С. 353 – 360. 4. Крупеников И. А. История почвоведения (от времени его зарождения до наших дней). М. : Наука, 1981. – 327 с. 5. Герасимов И. П. Великий русский ученый В. В. Докучаев (К 125 -летию со дня рождения) // Почвоведение. – 1971. – № 8. – С. 3 – 7. 6. Чорний І. Б. , Географія грунтів, К. : 1995 р. , 240 с.
Тести: 1. Докучаєв народився в: а) 1908; б) 1854; в) 1846. 2. Професором якого університету він був? а) Петербурзького; б) Київського; в) Запорізького. 3. За яку книгу був нагороджений Макаріївською премією? а) «Наши степи прежде и теперь» ; б) «Руський чорнозем» ; в) «Грунти України» . 4. Який рік вважається роком народження грунтознавства як науки? а) 1883; б) 1893; в) 1903. 5. Кафедра якого університету носить ім’я Докучаєва? а) Петербурзького; б) Харківського; в) Московського. 6. Згідно з В. В. Докучаєвим, ґрунт — це: а) самостійне природне тіло, що формується в результаті складного процесу взаємодії п’яти факторів ґрунтоутворення: ґрунтотворних порід; рослинних і тваринних організмів; клімату; рельєфу; віку країни; б) Грунт — природне утворення, що складається з генетично пов'язаних горизонтів, які формуються в результаті перетворення поверхневих шарів літосфери; в) Грунт — багатокомпонентна, динамічна система, що включає гірські породи, верхній природний шар земної кори. 7. Хто з перерахованих був його учнем? а) Глінка; б) Пастернак; в) Крупеніков. 8. В якому році помер Докучаєв? а) 1888; б) 1900; в) 1903. 9. В якій області розташовано місто Докучаєвськ? а) Чернівецькій; б) Полтавській; в) Луганській.
Скачать презентацию Значення робіт В В Докучаєва для розвитку грунтознавства
ДОКУЧАЕВ, грунтознавство.pptx