Зміст 1 Вступ 2 Поняття про етикет Спілкувальний

Зміст 1. Вступ 2. Поняття про етикет. Спілкувальний, мовний і мовленнєвий етикет 3. Історія виникнення мовного етикету 4. Мовний етикет в творах фольклору та літератури 5. Багаторівнева будова етикету 6. Національно-мовна специфіка етикету українців

Народна творчість

Слово етикет французького походження (etiquette) на початках позначало товарну етикетку, згодом так називали церемоніал при дворі, тобто правила чемності й норми поведінки. Саме з цим значенням (після прийняття французького церемоніалу при венському дворі) слово етикет почало функціонувати в німецькій, польській, російській та інших мовах. Етикет - це кодекс правил поведінки, що регламентують взаємини між людьми у різних ситуаціях. Нині узвичаєно виокремлювати за сферою використання діловий етикет - норми поведінки і спілкування різних соціальних груп. Визначальна ознака його - співпраця і взаємопорозуміння.

Український мовленнєвий етикет, на думку М. Стельмаховича, – це національний кодекс словесної добропристойності, правила ввічливості. "Він сформувався історично в культурних верствах нашого народу й передається від покоління до покоління як еталон порядної мовленнєвої поведінки українця, виразник людської гідності й честі, української шляхетності й аристократизму духу. . . Українське виховання застерігає дітей і молодь від вживання грубих, лайливих, образливих слів"

Мовленнєвий етикет висуває перед людьми, що спілкуються, певні вимоги. Їх розмова має бути ввічливою, пристойною, а самі комуніканти мають виявляти один до одного уважність і чемність

Богдан С. К. зазначає, що мовний етикет українців є унікальною, універсальною моделлю їх мовної діяльності. Знання цієї системи, а ще більше – повсякденна їх реалізація, гармонія знань і внутрішнього світу людини, без перебільшень, є своєрідним барометром духовної зрілості нації

Проте мовленнєвий етикет можна розуміти й значно ширше – як форму нормативної мовленнєвої поведінки в суспільстві в цілому. Дослідники англійського мовленнєвого етикету стверджують, що коло етикетних засобів значно ширше: сюди входять і евфемізми (слова і вирази, які вживаються з метою уникнення слів із грубим чи непристойним змістом або з неприємним у певних умовах забарвленням), і способи найменувань

Як би ми не визначили це поняття, безперечне одне: мовний етикет супроводжує людину все його земне життя, від ласкавого маминого «Агу» до останнього «Пробач» . Перші уроки культури спілкування ми отримуємо від найближчих і дорожчих нам людей: мами, батька, бабусі, няні, вчительки. . .

Великий князь Київський Володимир • • • Мономах (1053 -1125), мудрий правитель і доблесний воєначальник, залишаючи на княження синам російську землю, заповідав їм: «Мати душу чисту і непорочну, тіло худе, бесіду покірливу і дотримувати слово Господньо. При старих мовчати, премудрих слухати, старшим підкорятися. . . Не лютувати словом, не хулити в бесіді. . . Не багато сміятися, соромитися старших. . . Не пропустите людини, не привітавши його, і добре слово йому мовитимете. . . »

Увага народу до мовного етикету широко відбилася в творах фольклору і літератури. Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу. (Ліна Костенко) Говоріть так, щоб словам було тісно, а думкам просторо. Умій вчасно сказати і вчасно замовкнути. Довгим язиком тільки полумиски лизати. Що маєш казати — наперед обміркуй. Розумний не говорить, недоумок не дає говорити. Мова - одна, вуха - два, раз скажи, два рази послухай.

Етикет має багаторівневу будову: - вербальний (словесний) рівень (етикетні вислови привітання, прощання, подяки, вибачення тощо); - паралінгвістичний рівень (темп мовлення, гучність, інтонація); - кінетичний рівень (жести, міміка, пози); - проксемічний рівень (стандартні дистанції спілкування, почесне місце для гостей тощо).

За умовами та змістом ситуації спілкування в системі українського мовленнєвого етикету розрізняють 15 видів стійких мовних висловів: 1. Звертання. 2. Вітання. 3. Знайомство. 4. Запрошення. 5. Прохання. 6. Вибачення. 7. Згода. 8. Незгода. 9. Скарга. 10. Втішання. 11. Комплімент. 12. Несхвалення. 13. Побажання. 14. Вдячність. 15. Прощання.

Звертання - найяскравіший і часто вживаний вид мовленнєвого етикету. Суть його полягає в тому, щоб назвати співрозмовника з метою привернути його увагу, звернутись з проханням чи пропозицією.

Вітання виконує важливу функцію в комунікативному акті - з нього починається спілкування, а часто ним же і обмежується як етикетним ритуалом. Цим пояснюється спеціалізований характер і певний автоматизм вітальних висловів. Набір українських народних вітань надзвичайно різноманітний і поліфункціональний, напр. : Доброго ранку! Добрий день! Добрий вечір! Здрастуйте! Привіт! Дай, Боже!

Подяка означає висловити вдячність, бути вдячним за щось. У висловах подяки виразніше виявляється функція ввічливості, тому їх використання належить до обов'язкових етикетних настанов. Не раз вислови подяки вживають як знак ввічливої згоди або відмови на будь -яку пропозицію.

• Вибачення означає усвідомлення своєї провину і намагання її спокутувати за допомогою спеціальних висловів. Воно завжди супроводжується проханням вибачити, тобто виявити поблажливість, простити провину. • У ситуації невеликої провини використовують у високій тональності конструкцію Прошу вибачення (пробачення, вибачити, пробачити)за. . Підкреслено ввічливим висловом є Вибачте ласкаво за. .

Прохання - спонукальна мовленнєва дія у ввічливій формі з метою чогось домогтися від адресата. Мовні засоби прохання можуть використовувати як вислови привернення уваги, напр. : Будьте ласкаві! Будь ласка! Ласкаво прошу!; формулами позитивних реплік-відповідей на прохання є, напр. : Прошу! Будь ласка!

Комплімент (франц. compliment - вітання) - слова, які містять невелике перебільшення позитивних якостей людини (розумововольових, морально-етичних), а також стосуються зовнішнього вигляду тощо.

Згода - це позитивна відповідь на прохання, наказ, погодження з думкою, твердженням співрозмовника. Виражають переважно фразами Так! Звичайно! Безперечно! Добре! Будь ласка! Погоджуюсь!

Національно-мовна специфіка етикету українців полягає в таких найзагальніших рисах: а) мовний етикет українців є віддзеркаленням їхніх етнопсихологічних ознак, зокрема таких, як побожність, повага до батьків, до жінки, доброзичливість, делікатність, емоційність, естетизм, шанобливе ставлення до співрозмовників, почуття власної гідності. Тому в багатьох етикетних висловах є слова з коренем добр-, здоров-, ласк- (добродію, здорові були, ласкаво просимо, доброго здоров’я, добридень, будь ласка тощо);

б) у мовному етикеті українців знаходять відображення їхні найдавніші звичаї і традиції. Так, вислови «сказав би, та піч у хаті» , «шануючи сонечко святе, і піч, і стіл» сягають ще дохристиянського періоду й пов’язані з давніми слов’янськими культами сонця, печі, стола;

в) національною ознакою є пестливі форми звертань (демінутиви): сонечко, зірочко, квіточко, пташечко, золотко, щебетушечко, крихітко, кицюню;

г) диференційною рисою є форми кличного відмінка: мамо, батьку, бабусю, сестро, брате, Маріє, Оксано, Дмитре; ґ) мовний етикет українців вирізняє наявність усічених виразів: добридень, добраніч;

д) традиційним українським виявом шанобливості є множинні форми на зразок тато казали, мама просили. Звертання на «Ви» до рідних – одна з питомих ознак українського мовленнєвого етикету;

е) кожен регіон характеризується специфічними етикетними виразами. Наприклад, на Гуцульщині поширені усічені звертання, пор. : Мико (Миколо), Іва (Іване);

Отже, життя людей неможливе без знання мовного етикету. І ми це розуміємо з дитинства. Правила мовного етикету, що витворювались протягом століть українським народом, становлять особливу групу стереотипних стійких формул спілкування. Дотримуючись правил мовного етикету, ми передусім засвідчуємо свою вихованість, шану й уважність до співрозмовника.

Дякую за увагу!