Злочини проти правосуддя Частина 2 Характеристика окремих видів

Злочини проти правосуддя. Частина 2. Характеристика окремих видів злочинів проти правосуддя 1

План лекції 1. Завідомо незаконні затримання, привід, арешт або тримання під вартою (ст. 371). 2. Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності (ст. 372). 3. Примушування давати показання (ст. 373). 4. Порушення права на захист (ст. 374). 5. Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови (ст. 375). 2

Завідомо незаконні затримання, привід, арешт або тримання під вартою (ст. 371) Дисертаційна робота на тему: “Кримінально-правова характеристика завідомо незаконних затримання, приводу, арешту та тримання під вартою”, 2008 р. Автор: Руслан Іванович Мельник 3

Завідомо незаконні затримання, привід, арешт або тримання під вартою (ст. 371) Статистичні дані: • 2001 -2008 рр. – 68 зареєстрованих злочинів; • 2009 -2012 рр. – 37 зареєстрованих злочинів. Звільнено з-під варти у зв'язку з закриттям кримінальної справи за відсутністю події або складу злочину: • 2001 -2008 рр. – 208 осіб; • 2009 -2012 рр. – 124 особи. Звільнено із СІЗО та ІТТ через незаконність утримання: • 2001 -2008 рр. – 1063 особи; • 2009 -2012 рр. – 724 особи. Висновок: великий відсоток латентності 4

Завідомо незаконні затримання, привід, арешт або тримання під вартою (ст. 371) Об’єкт злочину • Основний безпосередній: суспільні відносини у сфері правосуддя, з приводу забезпечення законного здійснення правоохоронними органами та судом своїх повноважень при застосуванні таких заходів процесуального характеру, як затримання, привід, арешт та тримання під вартою. • Додатковий факультативний: суспільні відносини у сфері охорони волі особи, її життя та здоров’я, особистої недоторканності, авторитет правоохоронних органів та суду тощо. 5

Завідомо незаконні затримання, привід, арешт або тримання під вартою (ст. 371) Потерпілий - особа, яка має кримінально- - процесуальний статус: підозрюваного; обвинуваченого (підсудного); засудженого; свідка; потерпілого. 6

Завідомо незаконні затримання, привід, арешт або тримання під вартою (ст. 371) Об’єктивна сторона злочину: 1) затримання; 2) привід (ч. 1 ст. 371); 3) арешт; 4) триманні під вартою (ч. 2 ст. 371). 7

Завідомо незаконні затримання, привід, арешт або тримання під вартою (ст. 371) Затримання особи є тимчасовим запобіжним заходом, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному КПК України уповноваженою службовою особою до особи, що підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину. Полягає у примусовому і короткочасному (на строк не більше 72 годин) позбавленні особи волі). Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання 8 стосовно неї запобіжного заходу.

Завідомо незаконні затримання, привід, арешт або тримання під вартою (ст. 371) Привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час. Рішення про здійснення приводу приймається: під час досудового розслідування – слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора або з власної ініціативи, а під час судового провадження – судом. Може бути застосований до підозрюваного, обвинуваченого або свідка. 9

Завідомо незаконні затримання, привід, арешт або тримання під вартою (ст. 371) Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. Строк тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 -и днів. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування. Сукупний строк тримання під вартою під час досудового розслідування не повинен перевищувати: 1) шести місяців – у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості; 2) дванадцяти місяців – у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів. 10

Завідомо незаконні затримання, привід, арешт або тримання під вартою (ст. 371) Арешт не називається серед видів запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК. У пункті 4 ч. 1 цієї статті фігурує лише такий запобіжний захід, як домашній арешт (ст. 181 КПК). Але серед заходів, що забезпечують міжнародне співробітництво під час кримінального провадження вказується на такі їх види, як екстрадиційний та тимчасовий арешт. 11

Завідомо незаконні затримання, привід, арешт або тримання під вартою (ст. 371) Незаконний характер: 1) відсутність законних підстав для застосування зазначених заходів; 2) порушення порядку їх застосування чи строків їх здійснення 12

Завідомо незаконні затримання, привід, арешт або тримання під вартою (ст. 371) Прояв об'єктивної сторони (залежно від активності поведінки) Злочин, як правило, вчиняється шляхом активної поведінки - дії, проте, якщо особа, наприклад, трималася під вартою із законних підстав, але після закінчення встановлених у законі строків (ст. 197 КПК) не звільняється з-під варти без законних на це підстав, злочинне діяння здійснюється вже шляхом бездіяльності. 13

Завідомо незаконні затримання, привід, арешт або тримання під вартою (ст. 371) Момент закінчення злочину. За частинами 1 та 2 ст. 371 КК відповідальність настає за злочин із формальним складом, який визнається закінченим з часу вчинення хоча б одного з альтернативно перелічених діянь. 14

Завідомо незаконні затримання, привід, арешт або тримання під вартою (ст. 371) Суб’єкт злочину: Спеціальний. Ним може бути службова особа органу досудового розслідування, слідчий, прокурор, а у випадку завідомо незаконного тримання під вартою – також начальник установи попереднього ув’язнення. Судді за дії, передбачені ст. 371, несуть відповідальність за ст. 375, а інші службові особи – за статтями 365 або 424. 15

Завідомо незаконні затримання, привід, арешт або тримання під вартою (ст. 371) Суб’єктивна сторона злочину: Прямий умисел. Використання законодавцем слова «завідомість» означає усвідомлення ним суспільної небезпечності незаконного затримання, приводу, арешту та тримання під вартою. 16

Завідомо незаконні затримання, привід, арешт або тримання під вартою (ст. 371) Кваліфікуючі ознаки злочину: (ч. 3 ст. 371) 1) спричинення тяжких наслідків; 2) вчинення з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах. 17

Притягнення завідом невинного до кримінальної відповідальності (ст. 372) Дисертаційна робота на тему: “Кримінально-правова характеристика притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності”, 2009 р. Автор: Микола Іванович Сийплокі 18

Притягнення завідом невинного до кримінальної відповідальності (ст. 372) Статистичні дані: • 2001 -2008 рр. – 2 обвинувальні вироки; • 2009 -2012 рр. – 5 обвинувальних вироків. • 2001 -2008 рр. – порушено 23 кримінальні справи; • 2009 -2012 рр. – порушено 24 кримінальні справи. 19

Притягнення завідом невинного до кримінальної відповідальності (ст. 372) Суспільна небезпечність Службові особи, які уповноважені законом на такі дії, як притягнення до кримінальної відповідальності, використовують ці повноваження щодо особи, яка не вчиняла злочину, чим грубо порушують права і свободи цієї особи, породжують у неї та інших осіб відчуття соціальної і правової незахищеності, підривають віру у справедливість і законність правосуддя. За своєю юридичною природою цей злочин є спеціальним видом зловживання владою або службовим становищем. 20

Притягнення завідом невинного до кримінальної відповідальності (ст. 372) Об’єкт злочину: • Основний безпосередній: суспільні відносини у сфері правосуддя з приводу законної діяльності слідчого або прокурора, спрямовані на забезпечення прав і основних свобод людини та громадянина. • Додатковий факультативний: авторитет правоохоронних органів тощо. 21

Притягнення завідом невинного до кримінальної відповідальності (ст. 372) Потерпілий - фізична особа, невинувата у вчиненні того злочину, що їй інкримінується. При цьому це може бути як особа, що взагалі не вчиняла жодний злочин, так і така, що вчинила інший злочин, ніж той, за який її притягують до кримінальної відповідальності. 22

Притягнення завідом невинного до кримінальної відповідальності (ст. 372) Об’єктивна сторона злочину: полягає у притягненні завідомо невинного до кримінальної відповідальності, яке згідно з п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК є стадією кримінального провадження, що починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Підстави: 1) кримінально-правова; 2) кримінально-процесуальна. 23

Притягнення завідом невинного до кримінальної відповідальності (ст. 372) Реалізація об’єктивної сторона злочину: активна поведінка суб'єкта, що полягає у вчиненні таких дій, як: а) складання письмового повідомлення про підозру; б) вручення цього повідомлення особі, що підозрюється у вчиненні певного кримінального правопорушення. Формальний склад злочину - ч. 1 ст. 372 КК. Злочин є закінченим з моменту вручення потерпілому письмового повідомлення про підозру. 24

Притягнення завідом невинного до кримінальної відповідальності (ст. 372) Суб’єкт злочину: Спеціальний. Ним може бути тільки слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа, яка згідно із статтями 276 -278 КПК має право здійснювати повідомлення про підозру. У випадку, якщо рішення щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності приймав суддя, завідомо усвідомлюючи його незаконний характер, при кваліфікації дій такої особи повинна застосовуватися спеціальна норма – ст. 375 КК. 25

Притягнення завідом невинного до кримінальної відповідальності (ст. 372) Суб’єктивна сторона злочину: Прямий умисел. Наявність «завідомості» про невинуватість особи. 26

Притягнення завідом невинного до кримінальної відповідальності (ст. 372) Кваліфікуючі ознаки злочину: (ч. 2 ст. 372) 1) обвинувачення у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину; 2) штучне створенням доказів обвинувачення або інша фальсифікація. 27

Примушування давати показання (ст. 373) Дисертаційна робота на тему: “Кримінально-правова характеристика примушування давати показання”, 2011 р. Автор: Ольга Олексіївна Вакулик 28

Примушування давати показання (ст. 373) Статистичні дані: • 2002 -2009 рр. – порушено 11 кримінальних справ; • 2010 -2012 рр. – порушено 7 кримінальних справ. Проте 75% працівників органів юстиції, адвокатури, громадян вказали, що їм відомі відповідні факти. Висновок: великий відсоток латентності 29

Примушування давати показання (ст. 373) Об’єкт злочину • Основний безпосередній: суспільні відносини у сфері правосуддя з приводу законної діяльності осіб, які проводять досудове розслідування, спрямовані на забезпечення прав учасників кримінального провадження під час отримання показань відповідно до КПК України. • Додатковий факультативний: суспільні відносини у сфері охорони життя, здоров’я, волі, особистої недоторканності, честі й гідності людини, права власності, авторитет правоохоронних органів тощо. 30

Примушування давати показання (ст. 373) Потерпілий - особа, яка згідно з КПК може давати показання при допиті під час досудового розслідування: - підозрюваний; - свідок; - потерпілий; - експерт. 31

Примушування давати показання (ст. 373) Об’єктивна сторона злочину: характеризується активною поведінкою – діями, які здійснюються: а) у такий спосіб, як примушування; б) у певній обстановці (при допиті); в) незаконно; г) для отримання від особи показань. Злочин з формальним складом, який визнається закінченим із моменту вчинення примусу давати показання. 32

Примушування давати показання (ст. 373) Суб’єкт злочину: Спеціальний: слідчий, прокурор, тобто така уповноважена службова особа, яка за законом має право здійснювати досудове розслідування або тимчасово призначена виконувати ці функції в установленому законом порядку. Якщо примушування до давання показань здійснюється суддею під час допиту у судовому провадженні, вчинене слід кваліфікувати за ст. 365 КК, а якщо воно здійснюється з метою створення умов для постановлення неправосудного судового акта, вчинене кваліфікується за ст. 365, ч. 1 ст. 14 та 33 ст. 375 КК.

Примушування давати показання (ст. 373) Суб’єктивна сторона злочину: прямий умисел. 34

Примушування давати показання (ст. 373) Кваліфікуючі ознаки злочину: (ч. 2 ст. 373) 1) із застосуванням до потерпілої особи насильства (може бути фізичне і психічне); 2) із знущанням над нею. 35

Порушення права на захист (ст. 374) Дисертаційна робота на тему: “Кримінальна відповідальність за порушення права особи на правову допомогу”, 2011 р. Автор: Василь Володимирович Сміх 36

Порушення права на захист (ст. 374) Статистичні дані: • 2001 -2011 рр. – зареєстровано 58 злочинів. • перекваліфікація на злочини проти службової діяльності (перевищення влади, зловживання службовим становищем). Великий відсоток латентності 37

Порушення права на захист (ст. 374) Об’єкт злочину • Основний безпосередній: інтереси правосудця в частині забезпечення конституційного права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист. • Додатковий факультативний: свобода та недоторканність зазначених осіб, їх здоров’я, майнові блага чи інші права або законні інтереси. 38

Порушення права на захист (ст. 374) Потерпілий: - підозрюваний (ч. 1 ст. 42 КПК); - обвинувачений / підсудний (ч. 2 ст. 42 КПК); - виправданий (ч. 1 ст. 43 КПК); - засуджений (ч. 2 ст. 43 КПК). 39

Порушення права на захист (ст. 374) Об’єктивна сторона злочину: • недопущенні чи ненаданні своєчасно захисника (наприклад, порушення встановлених законом строків залучення захисника до участі у кримінальному провадженні); • іншому грубому порушенні права потерпілого на захист (наприклад, відмова без законних підстав здійснити заміну захисника, обмеження кількості і тривалості побачень, висування додаткових, вимог для підтвердження повноважень захисника тощо). 40

Порушення права на захист (ст. 374) Суб’єкт злочину: Спеціальний: слідчий, прокурор, суддя. 41

Порушення права на захист (ст. 374) Суб’єктивна сторона злочину: прямий умисел. 42

Порушення права на захист (ст. 374) Кваліфікуючі ознаки злочину: (ч. 2 ст. 374) 1) вчинення його за попередньою змовою групою осіб; 2) настання наслідків у вигляді засудження особи, невинної у вчиненні злочину; 3) інші тяжкі наслідки. 43

Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови (ст. 375) Об’єкт злочину: • Основний безпосередній: встановлений порядок реалізації конституційних засад здійснення судочинства. • Додатковий факультативний: життя чи здоров’я потерпілого, його свобода та недоторканність, майнові блага або інші права і законні інтереси. 44

Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови (ст. 375) Предмет злочину Судовий акт: вирок, рішення, ухвала або постанова. Незалежно від того: а) яка судова інстанція ухвалила цей акт (суд першої, апеляційної чи касаційної інстанції); б) яка галузева приналежність розглянутої судом справи (кримінальна, цивільна, адміністративна, господарська); в) яким складом суду було постановлено судовий акт – судом колегіально чи суддею одноособово. 45

Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови (ст. 375) Об’єктивна сторона злочину: постановленні суддею (суддями) неправосудного судового рішення, що припускає: а) його складання; б) підписання суддею (суддями); в) проголошення. (незалежно від вступу в силу) завідомо 46

Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови (ст. 375) Суб’єкт злочину: Спеціальний: – суддя, чи присяжний під час здійснення ними правосуддя. 47

Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови (ст. 375) Суб’єктивна сторона злочину: прямий умисел. Психічне ставлення винного до наслідків, зазначених у ч. 2 ст. 375 КК, може виявлятися як в умисній, так і в необережній формах вини. Мотив: корисливі спонукання чи інші особисті інтереси (ч. 2 ст. 375 КК). 48

Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови (ст. 375) Кваліфікуючі ознаки злочину: (ч. 2 ст. 375) 1) спричинення тяжких наслідків; 2) вчинення його з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах. 49