Злочини проти громадської бепеки Підготувала студентка групи Пб-32 Коваль О. В.
Загальна характеристика злочинів проти громадської безпеки n Під злочинами проти громадської безпеки у кримінально-правовій літературі розуміють суспільно-небезпечні, передбачені КК України винні діяння (дія або бездіяльність), вчинені суб’єктами злочину, що порушують громадську (загальну) безпеку і створюють загальну небезпеку (умови) загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіюють такі наслідки.
Родовим об’єктом цих злочинів є громадська безпека – це безпека від джерел підвищеної небезпеки, а саме: n злочинних організацій, терористичних груп та інших злочинних об’єднань, зброї, предметів, що становлять підвищену небезпеку для оточення, вогню тощо. n
n При кваліфікації слід враховувати ознаки об’єктивної сторони складів злочинів проти громадської безпеки. Більшість з них характеризуються проявом суспільно небезпечного діяння (формальні склади). Деякі злочини проти громадської безпеки належать до таких, що мають усічені (наприклад, коли мова йде про створення злочинної організації, банди, терористичної організації чи групи тощо) або матеріальні (наприклад, недбале зберігання вогнепальної зброї чи бойових припасів, порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки тощо) склади.
n Заподіяння шкоди життю і здоров’ю, майнової шкоди може також виступати і способом вчинення окремих злочинів проти громадської безпеки, наприклад, розбій з метою викрадення вогнепальної зброї (ч. 3 ст. 262 КК), напад на об’єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення (ст. 261 КК). В залежності від тяжкості заподіяної при цьому шкоди такі дії можуть охоплюватись як нормами про відповідальність за злочини проти громадської безпеки, так і потребувати кваліфікації за сукупністю злочинів.
n На відміну від злочинів проти життя та здоров’я особи та власності (передбачені, відповідно, розділами II та VI Особливої частини КК), злочини проти громадської безпеки посягають не на життя, здоров’я, власність окремих осіб, не на особисту фізичну та майнову безпеку, а на загальну безпеку невизначеного кола осіб.
Суб’єктивна сторона майже всіх злочинів проти громадської безпеки характеризується умислом. n Посягання, що полягають у порушенні певних правил, учиняються зі змішаною формою вини. n Деяким злочинам проти громадської безпеки притаманна спеціальна мета. n
n Зважаючи на специфіку безпосередніх об’єктів і джерел підвищеної небезпеки, всі злочини проти громадської безпеки, можна поділити на чотири види (групи): n 1) злочини, пов’язані з діяльністю злочинних організацій (ст. 255– 257, 258³, 260); n 2) злочини, пов’язані з тероризмом (ст. 258– 258², 2584, 2585 259 і 266); n 3) злочини, що порушують правила поводження з предметами, які становлять підвищену суспільну небезпеку (ст. 262– 265¹, 267– 269); n 4) злочини, пов’язані з порушенням спеціальних правил (ст. 261, 270¹).
Злочини, пов’язані з діяльністю злочинних організацій n Злочинна організація – це внутрішньо і зовнішньо стійке ієрархічне об’єднання п’яти і більше осіб або двох і більше організованих груп (структурних частин), метою діяльності якого є вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів чи тільки одного, що вимагає ретельної довготривалої підготовки, або керівництво чи координація злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.
n n n З об’єктивної сторони злочин може виражатися у таких формах: 1) створення злочинної організації; 2) керівництво злочинною організацією; 3) участь у злочинній організації; 4) участь у злочинах, вчинюваних такою організацією; 5) організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів.
n n n Суб’єкт злочину загальний – фізична осудна особо, що досягла 16 -річного віку. Особа віком від 14 до 16 років може нести відповідальність лише за окремі злочини, вчинені у складі такої організації (наприклад, за грабіж, заподіяння тяжкого, чи середньої тяжкості тілесного ушкодження). Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винний усвідомлює, що організація, яку він створює, якою керує, в якій чи у злочинах, вчинюваних якою, бере участь, є злочинною, або що його діяльність полягає в консолідації організованої злочинної діяльності, передбачає, що його дії створюють загрозу громадській безпеці, і бажає їх вчинювати.
Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності (ст. 256 КК України). Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: n 1) службового особою; n 2) повторно. n
Бандитизм (ст. 257 КК України). n Бандитизм становить окремий різновид спільної злочинної діяльності, специфічними проявами якої в цьому разі є організація озброєної банди та участь у ній або у вчинюваному нею нападі.
n Банду слід вважати створеною з моменту досягнення її учасниками згоди щодо вчинення першого нападу за наявності планів щодо подальшої спільної злочинної діяльності такого ж характеру та за умови, що об’єднання набуло всіх обов’язкових ознак банди.
n При кваліфікації бандитизму слід встановлювати обов’язкові, невід’ємні ознаки такого стійкого злочинного об’єднання: n 1) наявність у неї декількох (трьох і більше) суб’єктів злочину; n 2) стійкість; n 3) озброєність; n 4) загальна мета її учасників – вчинення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян; n 5) спосіб вчинення злочину – напад на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб.
n З об’єктивної сторони бандитизм передбачає три форми: n 1) організацію озброєної банди; n 2) участь у банді; n 3) участь у нападі, вчинюваному такою бандою.
Злочини, пов’язані з тероризмом n Тероризм – суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров’я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей
Публічні заклики до вчинення терористичного акту Об’єктивна сторона злочину може бути виражена в таких формах: n 1)публічні заклики до вчинення терористичного акту; n 2) розповсюдження матеріалів з такими закликами; n 3) виготовлення таких матеріалів; n 4) зберігання таких матеріалів. n
n Кваліфікованим видом злочину є вчинення його з використанням засобів масової інформації (газет, журналів, радіомовлення, телебачення, системи Інтернет тощо).
Злочини, що порушують правила поводження з предметами, які становлять підвищену суспільну небезпеку (ст. 262– 265¹, 267– 269 КК України). n Вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської) – це зброя, в якій снаряд (куля, шрот) приводиться в рух миттєвим звільненням хімічної енергії заряду (пороху або іншої пальної суміші).
Бойові припаси – це патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші зібрані вироби, споряджені вибуховою речовиною та призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчинення вибуху. n Вибухові речовини – це порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки чи суміші, здатні вибухнути без доступу кисню. n
Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 КК України) n Визначальною ознакою при кваліфікації таких злочинів є предмет: n 1) вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської); n 2) бойові припаси; n 3) вибухові речовини; n 4) вибухові пристрої (ч. 1 ст. 263); n 5) холодна зброя (кинджали, фінські ножі, кастети) (ч. 2 ст. 263).
Злочини, пов’язані з порушенням спеціальних правил (ст. 261, 270¹ КК України). Напад на об’єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення (ст. 261 КК); n Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 270 КК) n Умисне знищення або пошкодження об’єктів житлово-комунального господарства (ст. 270¹ КК); n
Напад на об’єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення (ст. 261 КК України). n Об’єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення – це підприємства, сховища, транспортні засоби, наукові установи, військові частини та інші об’єкти, на яких виготовляються, зберігаються, використовуються або якими транспортуються радіоактивні, хімічні, біологічні та вибухонебезпечні матеріали, речовини, предмети.
Умисне знищення або пошкодження об’єктів житлово-комунального господарства (ст. 270¹ КК України). Предметом злочину є об’єкти житловокомунального господарства: n 1) житловий фонд (державні, кооперативні, приватні жилі будинки і жилі приміщення, квартири, садибні жилі будинки тощо); n 2) об’єкти благоустрою (парки, майдани, площі, вулиці, пляжі, кладовища, прибудинкові території тощо); n
3) об’єкти у сфері теплопостачання (електростанції, котельні, теплові мережі, допоміжне обладнання тощо); n 4) об’єкти водопостачання та водовідведення (водозабори, очисні споруди, водонапірні башти, водоводи, колодязі, бювети та інші елементи водопостачання); n 5) мережі чи складові вищевказаних об’єктів (кришки люків, решітки на них тощо). n
n До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
Скачать презентацию Злочини проти громадської бепеки Підготувала студентка групи Пб-32
злочини проти гром. безпеки.ppt