Живопис Озирнись, як гарно довкола! Люди завжди

Живопис

Озирнись, як гарно довкола! Люди завжди прагнули зберегти та запам’ятати побачене. Довколишній світ можна сфотографувати, але раніше не було фотоапаратів, до того ж малювати значно цікавіше!

Прислухайся до слова «живопис» . «Живопис» – «пишу життя» ! Погодься, гарно звучить.

Живописець може творити дива. Він зображає події далекого минулого, змальовує казкових героїв і богатирів, переносить в майбутнє і знайомить із неіснуючими персонажами.

Живопис – це художній твір, виконаний фарбами, – акварельними, масляними, гуашевими тощо.

Головний зображальний засіб живопису – колір. Художник зазвичай утворює барву на палітрі, а потім переносить її на полотно, створюючи колірний порядок – колорит.

Колорит може бути теплим і холодним, веселим і сумним, спокійним і напруженим, світлим і темним. Колір створює настрій картини.

Крім кольору для створення картини необхідна композиція, тобто розташування деталей на малюнку. Художник починає роботу над полотном із нарисів – ескізів.

Живопис ділиться на станковий і монументальний. Художник пише картину на мольберті, що також називається станком. Звідси й назва – «станковий живопис» .

А слово «монументальний» говорить про те, що йдеться про щось велике та вагоме. Монументальний живопис – це великі картини на стінах будівель, в метро, аеропортах, церквах. Теми для монументальних картин обирають визначні: історичні події, героїчні подвиги, народні перекази.

До монументального живопису відносять мозаїку та вітраж, які також можна зарахувати до декоративного мистецтва. Мозаїка – це малюнок, складений із невеликих шматочків або різних матеріалів.

Вітраж – це картина на склі або зі шматочків різнокольорового скла. Вітражами оздоблюють вікна та двері.

Фреска – техніка розпису водяними фарбами на стінах по сирій штукатурці. Вона вимагає чималої вправності, адже малювати треба швидко, поки штукатурка не висохла.

Декоративний розпис – це художнє оздоблення предметів побуту, наприклад, посуду, іграшок, тканин.

Чим тільки не писали картини! Фарби робили з яєчного білка, клею, соку інжирного дерева. Потім з’явилися масляні фарби, на основі рослинної олії.

Живопис на основі яєчного жовтка чи білка називається темперою. Користуючись технікою темпери, художник не повинен змішувати фарби, їх треба накладати дуже тонким шаром, одну попри іншу, без переходів. Змішані тони отримують накладанням одного шару на іншій.

Восковая живопись Живопис на основі клею називають гуашшю. Гуашеві фарби – щільні, матові. Ними малюють на папері, картоні, полотні, шовку, кістці.

Енкаустика – техніка живопису розтопленими восковими фарбами, що створюють блискучу, масну поверхню.

Пастель – техніка живопису та малювання по шорсткій поверхні паперу чи картону спеціальними олівцями. При цьому починають жорсткуватими олівцями, а закінчують м’якшими. Перетерті у порошок фарби наносять пальцями.

Акварель – техніка живопису акварельними фарбами. Зазвичай акварель виконують на папері, розчиняючи фарби у воді. Акварельний живопис – прозорий і м’який.

Мастихін – інструмент у вигляді ножа чи лопатки із зігнутою ручкою. Мастихін використовують художники для видалення з полотна невисохлої фарби. Інколи до нього вдаються замість пензля, коли треба нанести фарбу рівним шаром або рельєфним мазком.

Жанри живопису з’явилися тоді, коли художники почали зображати на своїх полотнах різні теми. Головне завдання художника-пейзажиста – відтворити всю красу природи.

Буває природний пейзаж.

Буває – сільський.

Пейзаж може бути міським.

В природному пейзажі розрізняють морський – марину, а художників, що малюють море, називають мариністами.

З точки зору часу пейзажі бувають історичними, що відтворюють уже неіснуючі пам’ятки архітектури.

Пейзаж може бути сучасним.

А якщо на картині намальовано місто майбутнього, то такий пейзаж називатиметься футуристичним.

У перекладі з французької мови слово «натюрморт» означає «мертва природа» . Натюрмортом називають зображення навколишніх предметів – посуду, тканин, квітів, овочів і фруктів, дарів моря та дичини.

Портрет – це відтворення людини чи групи людей. У портреті художник не тільки передає зовнішню схожість, але й прагне розповісти про життя та діяльність людини.

Якщо художник малює себе, то він створює автопортрет.

Анімалістичний жанр образотворчого мистецтва присвячений тваринам.

У творах побутового жанру художники відтворюють повсякденне життя людини.

А на картинах батального жанру зображають війну та військове життя.

Твори історичного жанру показують події та героїв минулого.

Міфологічний жанр присвячений подіям і героям, описаним у міфах різних народів.

Живопис – дуже давнє мистецтво. Історія живопису починається з перших наскальних малюнків первісної людини.

В античну епоху людина прагнула відтворити на картинах такий світ, який бачила сама. Живопис служив для оздоблення храмів, жител і гробниць.

В епоху Відродження з’явилися вже знайомі тобі анімалістичний, побутовий, міфологічний, історичний і батальний жанри живопису, а також пейзаж, натюрморт і портрет.

Маньєризм – особливий напрям мистецтва Відродження – витончений, граціозний, помпезний.

Класицизм – художній стиль, що орієнтується на форми античної, передусім, грецької класики. Особливу увагу художники приділяли світлотіні. Поглянь, як точно за допомогою тіней автор зобразив складки на тканинах. Художники класицизму використовували лише три кольори – червоний, синій та жовтий. Змішуючи їх, отримували решту барв.

Слово «бароко» означає «дивний» , «вигадливий» . Картини у стилі бароко – вишукані, пишні. Часто вони поєднують у собі дуже великі і навпаки – дуже дрібні деталі. Світло та тіні мають не м’які, а різко окреслені межі.

Прийшовши на зміну бароко, рококо відрізнявся граціозним, кокетливим характером. Рококо надає перевагу витонченості та легкості.

Живопис романтизму часто відтворював події історії та сучасності, використовуючи контраст світла й тіні, насичений колорит.

Переворотом у живописі стала поява імпресіонізму, що прагнув зафіксувати на малюнку швидкоплинне враження без будь-яких подробиць. Такі картини писали на свіжому повітрі, а розглядати їх краще з відстані кількох кроків.

Якщо художників-імпресіоністів цікавило все швидкоплинне, випадкове, то представники постімпресіонізму шукали постійне, стале. Картини писали не за миттєвими враженнями, а з урахуванням напряму світлових променів, розрахунком тіней.

Художники реалізму намагалися відтворювати у своїх картинах правду життя.

Модернізм прагнув утвердити свої мистецькі основи. Він об’єднав безліч художніх течій: експресіонізм, кубізм, конструктивізм, сюрреалізм, абстракціонізм, поп-арт. Експресіонізм – напрям у мистецтві, сповнений виразності та гротескності.

На картинах у стилі кубізм зображені реальні об’єкти у вигляді безлічі напівпрозорих плоскостей (чотирикутників, трикутників, півкіл), що перетинаються між собою.

Абстрактний живопис, який інколи називають авангардизмом, абстракціонізмом або андеґраундом, використовує сміливі, незвичні кольори, правильні, немов під лінійку окреслені фігури.

Художники течії футуризм змальовують світ у нетрадиційний спосіб – їхні твори передають швидкість, рух, енергію.

Поглянь на витвір художника, що працює у стилі фовізм. Він використовує обмаль кольорів, майже, як у твоїй коробочці з фарбами. Також він робить чіткі контури, ніби спершу малював олівцем і тільки потім – фарбами. Фігури на малюнку позбавлені тіней, об’єму.

Художники-сюрреалісти галюцинації, марення. відтворюють у своїх творах власні сни,

Примітивізм – напрям в образотворчому мистецтві, твори якого нагадують роботи первісної, середньовічної, народної та дитячої творчості.

Так багато всіляких «-ізмів» ! Аж страшно братися за пензлик чи олівець! Але не бійся, адже кожен із художників, чиї картини ти бачив, свого часу взявся за фарби та папір уперше. Й одразу йому також не все вдалося. Будь сміливішим – фантазуй, твори, малюй!