ЖИВИЙ ШЕВЧЕНКО Недуга і смерть презентацію виконав

«ЖИВИЙ ШЕВЧЕНКО» Недуга і смерть презентацію виконав учень 10 класу Катюжанської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів Патрах Денис

Тарас Григорович Шевченко став нездужати з кінця 1860 року. А тяжкий стан здоров’я наступив під кінець січня 1861 року. 20 лютого (4 березня нов. ст. ) поет ледве написав своєму родичу Варфоломію Шевченку листа, якого закінчив словами: «Утомився, ніби копу жита за одним заходом змолотив» .

Про останній день життя Тараса Григоровича найкраще свідчить розповідь А. Лазаревського, близького друга поета.

В суботу 25 лютого (9 березня), в день іменин Шевченка, першим відвідав хворого М. М. Лазаревський, близький товариш поета, і застав його в жахливих муках. Шевченко сидів на ліжку і тяжко дихав.

Приїхав лікар Барі і сказав, що водянка кинулась у легені. Муки страдника були несказанні. Мушка, покладена на груди, дещо полегшила страждання. Після чого хворому зачитали привітання з Харкова від Трунева. Потім попросив відкрити кватирку, випив склянку води з цитриною (лимон) і ліг.

Близько третьої години хворого відвідали ще кілька приятелів. Він сидів на ліжку, кожні 5 -10 хвилин запитував, коли буде лікар, і висловлював бажання зажити опій (прийняти знеболювальне , яке робиться з маку), щоб забутись у сні.

Наодинці з М. М. Лазаревським Шевченко сказав, що навесні він хоче поїхати в Україну. «От якби додому, там би я, може, одужав» казав поет.

О 9 годині приїхали знову Барі і Круневич, вислухали груди хворого: вода продовжувала наповнювати легені. Поставили другу мушку. Вислухавши привітальну телеграму від Полтавської громади, поет сказав: «Спасибі, що не забувають!»

О пів на 11 Тараса Григоровича відвідав М. М. Лаза -ревський з іншими приятелями. Вони застали хворого сидячим на ліжку без вогню, йому було дуже тяжко. На зауваження Михайла Матвійовича Лазаровського, що може йому заважають, Тарас Григорович відповів: «І справді так, мені хочеться говорити, а говорити тяжко» .

Майже всю ніч просидів він на ліжку, обіпершись об нього руками: біль у грудях не дозволяв йому лягти. Він то засвічував, то гасив свічку, але до присутніх унизу озивався.

О 5 годині Шевченко попросив залишеного коло нього слугу приготувати чаю і випив склянку з молоком. «Прибери ж ти тепер тут, а я зійду вниз» . Зійшов у майстерню, охнув, упав, і о пів на шосту поет помер. Кімната-майстерня у Санкт-Петербурзі, де малював і жив Шевченко

28 лютого (13 березня) відбулася поховальна обідня. Храм був повний. О 5 годині покійного поховали. Промови говорили: Куліш, Білозерський, Костомаров, Чужбинський, Таволга, Хархатий, Курочкін, Южаков і Чубинський.

Презентація виконана на основі матеріалів книжки Дмитра Чуба «Живий Шевченко» Пряме посилання на онлай-книжку: http: //diasporiana. org. ua/wp-content/uploads/books/7820/file. pdf

Перепоховання Тараса Григоровича Шевченка

Протягом трьох днів після смерті тіло Тараса Шевченка перебувало у церкві Академії мистецтв. Труну з тілом поета на Смоленське кладовище Санкт-Петербурга несли студенти. Смоленське кладовище Камінь на місці першої могили Шевченка у петербурзі

26 квітня (8 травня) 1861 року домовину викопали, перенесли через увесь Петербург до Московського (Миколаївського) вокзалу і залізницею перевезли до Москви.

Далі шлях проходив через Серпухов, Тулу, Орел, Кроми, Дмитрівськ, Сєвськ, Глухів, Кролевець, Батурин, Ніжин, Носівку, Бобровицю, Бровари до Києва. Випрягши коней з воза, студенти Університету Святого Володимира провезли труну Ланцюговим мостом і далі набережною до церкви Різдва Христового на Подолі. церква Різдва Христового

У Києві з Тарасом прощалися студенти, поети, багато киян. Була навіть думка, яку підтримували й родичі поета, поховати його в Києві. Та Григорій Честахівський обстоював думку про поховання в Каневі, бо Шевченко ще за життя мріяв про «тихе пристанище і спокій коло Канева» .

8 (20 травня) 1861 року на пароплаві «Кременчук» останки Кобзаря перевезено з Києва до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі. Брати Т. Шевченка хотіли поховати Тараса біля стін Успенського собору, але Григорій Честахівський, який супроводжував прах великого поета зумів відстояти виконання останньої волі Тараса.

10 (22 травня), після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору. Панихида під час перепоховання праху Шевченка. Київ, травень 1861 року.

Сучасний вигляд на могилу Тараса Шевченка

ЧИТАЙТЕ ТВОРИ ШЕВЧЕНКА: ВОНИ УЧАТЬ ЛЮБИТИ БАТЬКІВЩИНУ І СВІЙ НАРОД.