Життя іде і все без коректур Ліна

Зарегистрируйтесь, чтобы просмотреть полный документ!

РЕГИСТРАЦИЯ

Життя іде і все без коректур…

Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 року в містечку Ржищеві, що розташоване за 80 кілометрів від Києва униз по Дніпру Про минувшину маленькій Ліні багато розповідав батько. А він був дуже цікавою особистістю; працюючи учителем у школі, викладав мало не всі предмети, знав 12 мов. Ліні було шість років, коли сім’я переїхала до Києва По війні закінчила в Києві середню школу, вчилася у Київському педагогічному інституті. Писати вірші почала чотирнадцятирічною, відвідуючи літературну студію. Після закінчення школи Ліна Костенко їде до Москви і стає студенткою Літературного інституту ім. М. Горького.

В 60 -і роки Ліна Костенко входила до групи письменників “шістдесятників”. За вільність думок і обмеження свободи слова в Радянському Союзі протягом довгого часу вірші Костенко не публікувалися. В ті роки її твори виходили в друк в Польщі, Чехословаччині. В Україні вірші Костенко публікувалися виключно в “самвидаві”. У 70 -80 роки Л. Костенко підписала лист проти арешту української інтелігенції, брала участь в різних протестних заходах проти гонінь, написала публічного листа на захист В. Чорновола.

• • «Зараз час обнадійливий і цікавий, але – не мій. Не для мене час, коли бути сміливим дозволено» - скаже Ліна Костенко наприкінці вісімдесятих, у часи перебудови. А тоді, її вчинки нагадували ходіння над прірвою. Свою позицію Ліна Костенко виявляла й висловлювала відкрито. Принциповість позиції Ліни Костенко не могла не муляти очі представникам влади. Одначе популярність поезій та любов читачів були настільки великими, що чіпати поетесу боялися. • Життя – як вокзал. Хтось приїжджає, хтось від’їжджає. Поцілунки і рани, клунки і чемодани, слова і фрази все разом. Хто їде в м’якому. Хто – у плацкартному. Хто – в комбінованому. Хто – в заґратованому.

• • • До 1977 -го, тобто майже 17 років, на її твори було оголошено заборону. Тоді й були написані історичні романи "Берестечко", "Маруся Чурай", поезії, що склали книги "Над берегами вічної ріки" та "Неповторність". Ще одна збірка "Княжа гора" не пройшла цензури в 1972 році. І тільки 1977 року побачила світ збірка "Над берегами вічної ріки", через два роки - роман у віршах "Маруся Чурай"; 1980 року - книга "Неповторність"; 1987 року - "Сад нетанучих скульптур". За роман у віршах "Маруся Чурай" та збірку "Неповторність" була удостоєна Державної премії України імені Тараса Шевченка (1987). "Вибране" Ліни Костенко побачило світ 1989 року. За книжку "Інкрустації", видану італійською мовою, 1994 року присуджено премію Франческо Петрарки. 1998 року в Торонто Світовий конгрес українців нагородив її найвищою відзнакою - медаллю Святого Володимира. Наступного року побачив світ історичний роман у віршах "Берестечко", окремою брошурою вийшла лекція "Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала", яку прочитала 1 вересня 1999 року в національному університеті "Києво-Могилянська академія". 2000 року їй першій було присуджено Міжнародну літературномистецьку премію імені Олени Теліги.

У 2010 році вийшов у друк перший роман у прозі «Записки українського самашедшого» . Майже 10 років Ліна Костенко присвятила написанню цього твору. В романі зображені часи Помаранчевої революції, президентства Л. Кучми. Головний герой роману – типовий представник тогочасної інтелігенції, програміст, що познайомився з дружиною під час “Революції на граніті”. Дружина головного героя – філолог, феміністка. В романі головний герой страждає від реалій свого часу: корупції, вседозволеності, свавілля влади. Водночас, другою сюжетною лінією проходять особисті стосунки з дружиною, що зіштовхнулися з кризою. Події Помаранчевої революції приходяться на кінець роману і наповнені оптимістичними нотами, на відміну від загального скептичного тону роману. Саме Ліна Костенко наважилася вголос сказати про ницості української державної політики, яка з 1991 року була побудована на пострадянських псевдоцінностях; саме Ліна Костенко стала апологетом нового європейського мислення. І події помаранчевої революції це ще раз підтвердили.

• • • Про себе Я не пішла в підпілля - я пішла в роботу. Письменницька робота вимагає підпілля. Я вимикаю телефон, домофон, зачиняюся, зовнішнього світу для мене не існує - тоді я працюю. Моя відсутність давала можливість забути про мене, ніби мене нема в природі. Я дуже вдячна за те, що не забули. Про президентів Українці думають, що якось воно буде. Вибирають тих самих, а потім питають, що робити. Наступного разу треба вибрати справжніх людей і взяти їх під контроль. В інших країнах президенти - високоосвічені люди. От Помпіду у Франції впорядкував антологію французької поезії, заснував культурний центр. . . А у нас радіють, що президент і прем'єр-міністр змогли вивчити державну мову. Це не смішно - це трагедія. Це значить, що суспільство приймає образу. Про українську літературу Зараз до влади прийшли антиукраїнські сили - там зараз одна нечиста сила. Те, що вони роблять із українською літературою, - це страшне. Нам треба не віддати те, що маємо. Я з глибокою байдужістю ставлюся до того, чи викреслюють мене зі шкільної програми, чи не викреслюють. Але зауважте - винен не тільки Табачник. Згадайте, що відбувалося з українською літературою силами тих-таки українських патріотів.

Про парад на день Незалежності: Стрункими рядами мають пройти депутати всіх скликань на чолі зі спікерами, помічниками й заступниками, зі всім штатом й апаратом Верховної Ради, фракціями й комітетами, тушками й перебіжчиками…Міністри всіх урядів на чолі з прем’єр-міністрами, судимими й несудимими, тут сущими й деінде. Усі розлогі гілки влади, на яких рясно повсідалися керівники й управлінці всіх рангів і спеціалізацій. Словом, усе те воїнство, завдяки якому Україна тріумфально здобулася на четверте місце серед найгірших економік світу й за різними показниками доганяє як не Гвінею, то Гондурас. Щоб народ міг побачити, кого він годував й утримував 20 років, чиї засідання, пільги й закордонні вояжі, державні дачі й курорти так щедро оплачував. І замислився, урешті, чи варто годувати таку армію ще й наступні 20 років…Конституційний Суд у червоних мантіях мав би нести перекинуту догори дриґом Конституцію, інтерпретовану в різний спосіб залежно від поточних потреб влади. Мають пройти судді-колядники з торбами грошей на плечах, спіймані й не спіймані на гарячому функціонери й корупціонери, кожен із тавром свого злочину, тримаючи рівняння на президентів своєї країни, які теж стоять на трибуні з вивісками на шиях, — хто що здав за ці 20 років. Хто флот і ядерну зброю, хто промисловість і стратегічні об’єкти, хто помаранчеву революцію, хто взагалі Україну. • Директори шахт із тисячами трун загиблих за ці роки шахтарів. • Банкіри, угинаючись під вагою грошей ошуканих вкладників. • Промчати мажори, давлячи всіх на своєму шляху.

• • • Має пройти маршем п’ята колона з транспарантами «Руки прочь от русского языка!» Слідом — кликуші й попи з кадилами і прокльонами на всіх, хто не вони. Мав би вивести на парад свій «Всеукраинский союз воинских сил» тезко автомата Калашникова, що надало б парадові особливого військового шарму. А також мали б продефілювати всі видимі й невидимі блоки «русского единства» , шовіністи і ксенофоби всіх мастей і на повен голос нарешті відверто озвучити своє кредо: «Украина для русских!» У всьому розмаїтті знамен мають пройти повз трибуну всі принаявні в Україні партії, скільки їх є, щось до двохсот, великих і малих, і зовсім мізерних, з авторитетними лідерами на чолі, навіть якщо якийсь лідер очолює сам себе. Гордо й піднесено повинні пройти «противсіхи» з осатанілою натхненницею «противсіхства» на мітлі. І над усім цим у київському небі пролітають яскраві повітряні кулі — оранжеві, біло-сині, біло-червоні, синьо-жовті й зовсім червоні. Із них приязно виглядають олігархи і з батьківською усмішкою махають народові рукою. Насамкінець із космосу спуститься київський мер, обвішаний амортизуючими пакунками з китайською гречкою, приземлиться на сходах мерії і поспіває улюбленому електорату в мікрофон. Це буде художня частина параду. Підписанти вірнопідданських листів зроблять акробатичний номер — собачу стойку сервілізму. Депутати-кнопкодави програватимуть віртуозні етюди голосування за відсутніх колег. Депутати-костоломи демонструватимуть мистецтво бойових прийомів. Міністр освіти жонглюватиме підручниками з української історії. Каріатида гуманітарної політики підпиратиме плечем падаючу стелю нашої духовності. Зірка української естради, народна артистка України проспіває новий популярний хіт «Я дєвочка твоя в шикарном авто» . Парламентський диригент однією рукою здиригує ораторію «Україна для людей» , і нинішній наш прем’єр зіграє соло на газовій трубі.

У 2011 р. журнал «Кореспондент» віддав Ліні Костенко 70 місце в рейтингу «ТОП-100 найвпливовіших українців» . За версією видання «Фокус» письменниця і поетеса в 2013 р. посіла 60 місце в списку « 100 найвпливовіших жінок України» і 194 місце в рейтингу « 200 найвпливовіших українців» . …Життя іде і все без коректур, і як напишеш, так уже і буде. Але не бійся прикрого рядка. Прозрінь не бійся, бо вони як ліки. Не бійся правди, хоч яка гірка, не бійся смутків, хоч вони як ріки. Людині бійся душу ошукать, бо в цьому схибиш – то уже навіки.

Ліна Костенко“ Записки українського самашедшого”

Декілька найвідоміших цитат із “Записок…» 1. “Дикі ми люди, нема в нас покуття, є інтер’єр, є побутова техніка, стелажі й картини, а ікону нема де поставити. ” 2. “Люди, як правило, бачать світ у діапазоні своїх проблем. Ну, ще в радіусі родини, країни, свого фаху, своїх інтересів. А якщо подивитися на світ у комплексі різних подій і явищ, виникає зовсім інша картина. Бачиш критичну масу катастроф. ” • 3. “Тісно робиться на планеті, людство витісняє саме себе. ” • 4. “У нас на кожну проблему можна лягти й заснути. Прокинутись через сто років - а вона та сама. ” • 5. “ Інколи мені здається, що я не живу, а одбуваю життя. У нас всі так живуть. Сьогодні абияк, в надії, що завтра буде краще. А воно завтра та й завтра, і все уже позавчора. А життя як не було, так і нема. ” • 6. “У Ватикані у святого Петра украли ключі від раю. Пекло, я так розумію, не замкнене. ” • 7. “Коли факти розкидані у свідомості, то це лише факти. А коли їх звести докупи, це вже система. ” • 8. “Тобі важко любити розумну жінку, ти завжди боїшся впасти в її очах. ” • 9. “Розумію того дивака, який захопив свою дружину в заручниці. Я теж хотів би захопити її в заручниці, щоб вона була завжди моя. ” • 10. “Настає такий момент у житті , коли нічого вже не можеш виправити. Ні в стосунках, ні в обставинах, ні в самому собі. ”

Це ж треба мати сатанинський намір, Таїть в собі невиліковний сказ, Щоб тяжко так знущатися над нами Та ще й у всьому звинувачувати нас…

Це ж треба мати сатанинський намір, Таїть в собі невиліковний сказ, Щоб тяжко так знущатися над нами Та ще й у всьому звинувачувати нас… “Берестечко” 1999 рік

Не пощастило нашому народу. Дав бог сусідів, ласих до нашесть. Забрали все - і землю, і свободу. Тепер забрати хочуть вже і честь. . Сусід північний, хижий і великий. Дрімучий злидень, любить не своє. Колись у греків Янус був дволикий. А в цих орел двоглавий. Заклює. . Та все усіх об'єднують, та з миром. Ці об'єднають, тільки попусти. То їхня слава приросла Сибіром, А це вже нами хоче прирости «Берестечко» 1999 рік

8 грудня 2013 рік

Поезія Ліни Костенко у виконанні автора

Ліна Костенко “ Крила ”. Читає Богдан ступка

Ліна Костенко”Вечірнє сонце, дякую за день”. Виконує Ольга Богомолець

А на моїй землі іде війна… Стріляють танки і ревуть гармати… Сповита горем, в чорному вбранні Сльозами вмилась не одна вже мати. …Найкращі з кращих падають від куль, Грудьми своїми землю прикривають… Сумним набатом в селах і містах Звучать слова: Герої не вмирають!” Вони живуть навіки у серцях І в пам”яті народу України. І не дозволять нашим ворогам Перетворить Вітчизну на руїни. Ми вистоїм! Здолаємо катів! Як маків цвіт рзквітне Україна! На тих місцях, де йдуть тепер бої, В земнім поклоні схилиться калина…(червень 2014)

Музичний супровід

Скачать презентацию Життя іде і все без коректур Ліна

lina_kostenko Makogon Roman 11-A (3).pptx

Количество слайдов: 30