«Життя Галілея» - п'єса німецького поета і драматурга Бертольта Брехта, один із самих значних його творів і одне з найяскравіших втілень його теорії «епічного театру» .
"Я вірю в людину, а отже, вірю в її розум!" — палко стверджує головний персонаж п'єси Галілео Галілей.
Галілео Галілей - творча людина, яка силою свого розуму сягає тих горизонтів, що закриті від пересічних людей, які не здатні подивитися на світ свіжим поглядом, побачити нове, незвичне у тому, що тебе оточує. Він невтомний трудівник, може годинами, тижнями, місяцями працювати над своїми науковими дослідами, постійно вдосконалюючи їх. Вивчаючи небесні світила, Галілей багато часу проводить біля телескопа, що негативно впливає на його зір, та це не турбує вченого. Захоплений науковою працею, він відмовляється залишити місто, охоплене чумою: «Тримісячні записи можна просто викинути, якщо я не продовжу їх іще одну-дві ночі. А чума тепер повсюди» .
Перше німецьке видання, яке побачило світ в 1955 році, супроводжувалося заміткою: «П'єса" Життя Галілея "була написана в еміграції, в Данії, в 1938 -1939 рр. . Газети опублікували повідомлення про розщеплення атома урану, зробленому німецькими фізиками » , - тим самим, як зазначав Ілля Фрадкін, автор натякав на зв'язок задуму п'єси з проблемами атомної фізики, хоча немає ніяких свідоцтв того, що Брехт наприкінці 30 -х років розумів значення розщеплення атома і передбачав створення атомної бомби, і цей зв'язок найменше проглядалася саме в першій, датської редакції п'єси.
Твердження, ніби «Життя Галілея» - про відповідальність учених перед суспільством, кочувало зі статті в статтю; хоча конфлікт п'єси - відречення від своїх знань, своєї мети, від самого себе, врешті-решт, під загрозою фізичних катувань - не мав нічого спільного з проблемою творців атомної бомби, зі «справою Оппенгеймера» , але явним чином перегукувався з подіями, які наприкінці 30 -х років були на виду і на слуху у всіх - московськими відкритими процесами. У ці ж роки в так і не закінченому творі «Ме-Ті» Брехт як би від імені китайського філософа намагався розібратися в тому, що відбувається в СРСР, і, при всій обережності суджень, з приводу відкритих процесів написав: «. . . Якщо від мене вимагають, щоб я (без доказу) вірив в щось доказові, то це все одно, що вимагати від мене, щоб я вірив в щось недовідне. Я цього не зроблю. . . бездоказово процесом він завдав шкоди народові »
Неоднозначність образу Галілео Галілея у драмі Бертольда Брехта «Життя Галілея» Ім’я Бертольда Брехта, видатного німецького поета, драматурга, в історії літератури XX ст. пов’язане з утвердженням новаторського театру, що дістав назву епічного. Душею творчих пошуків Брехта була настанова на активне втручання мистецтва в життя, перебудову психології глядача, мобілізацію його розуму та активності. Сцена для митця - трибуна. Основне в епічному театрі - апеляція до розуму. Глядач у ньому розмірковує, оцінює, виробляє особисту принципову позицію, активно вирішує питання сучасності, навіть якщо йдеться про давно минулі часи, як, наприклад, у драмі «Життя Галілея» . У цьому творі драматург подає складний, неоднозначний образ геніального вченого. Галілей постає перед глядачами у миті наукових прозрінь і морального падіння.
Проблеми моральної відповідальності людини за все, що відбувається в світі, Брехт гостро поставив у драмі "Життя Галілея". За жанром - це філософська драма, в якій автор спонукає глядача переглянути погляди на світ, відчути відповідальність за все, що відбувається в ньому. Дія п'єси відбувається в Італії доби Відродження, а образ Галілея стає символом перевороту не тільки в науці, а й у духовній культурі, в розумінні людиною свого місця на землі й у Всесвіті.
Історія життя Галілея - драматична. Інквізиція змушує великого вченого, щоб він зрікся свого вчення. Є така легенда, що Галілей не змирився і вигукнув: "А все-таки вона обертається!" Брехт відкидає цю легенду і показує Галілея, який зрікся своїх переконань перед судом інквізиції. Та Галілей уособлює вченого, який визнає тільки одне - свою місію служіння істині. Заради цього він здатен зректися близьких і учнів, терпіти голод і холод. У останніх епізодах Брехт змальовує Галілея, який продовжує свою працю. Бути героєм і померти легко, набагато важче покласти на себе відповідальність за увесь світ, продовжувати працювати, навіть не знаючи, чи будуть коли-небудь використані твої відкриття. У п'єсі стикаються різні ідеї про долю людини, а сюжет побудований не тільки на розкритті значення творчості людини, а й на усвідомленні героєм свого призначення.
Б. Брехт писав про свого героя: "Я сподіваюсь, що з моєї п’єси видно, як суспільство вимагає в окремих особистостей те, що йому від них потрібно. Потяг до досліджень… штовхає Галілея на небезпечне поле діяльності, втягує його в болісний конфлікт з його власною невгамовною жагою задоволень іншого роду. Він піднімає підзорну трубу до зірок і прирікає себе на тортури. Під кінець він віддається своїй науці як пороку, таємно і, очевидно, з докорами сумління"
