Житлові будинки Будівлі це споруди які складаються

Житлові будинки Будівлі – це споруди, які складаються з несучих та огороджувальних конструкцій, що утворюють наземні або підземні приміщення для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів. Будівлі, призначені для проживання людей, називають житловими будинками, а для інших потреб людей (трудової діяльності, відпочинку, навчання, лікування тощо) – нежитловими будівлями. Житлові будинки класифікують за трьома підрозділами: 1 – будинки одноквартирні; 2 – будинки з двома та більшою кількістю квартир; 3 – гуртожитки. Нежитлові будівлі поділяють на сім підрозділів: 1 – готелі, ресторани та інші будівлі; 2 – офісні; 3 – торговельні; 4 – для транспорту та засобів зв’язку; 5 – промислові та склади; 6 – для публічних виступів, закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення; 7 – інші нежитлові.

Будинки для колективного проживання та інші Будинки для дітей та сирітські будинки Будинки для біженців, притулки для бездомних Будинки інтернати для людей похилого віку З двома та більше квартирами З двома квартирами Що не З трьома Відок- Збло- мають та більше квартирем- ковані власрами лені ного входу ззовні Для учнів навчальних закладів Для студентів вищих навчальних закладів Для робітників і службовців Готельного типу Багатоквартирні підвищеної комфортності, індивідуальні Багатоквартирні масової забудови Одноквартирні Підвищеної комфортності Масової забудови Котеджі та будинки підвищеної комфортності Садибного типу Дачні та садові Масової забудови Підвищеної комфортності , Масової забудови Гуртожитки Загальна класифікація житлових будинків за призначенням

Архітектурна типологія – галузь архітектурної науки, яка вивчає виникнення, розвиток і відмирання різних типів будівель у зв’язку з формами та технологією виробництва, культурою, побутом, соціальними і демографічними факторами. Архітектурна типологія будівель: • включає класифікацію за їх функціональним призначенням; • розглядає залежність планувальної та об’ємно-просторової структури від функціональних, соціальних і природно-кліматичних умов; • досліджує функціональні, об’ємно-планувальні, технологічні, конструктивні та естетичні особливості окремих типів будинків; • встановлює рівень вимог до архітектурно-планувальних і конструктивних рішень; • розробляє питання уніфікації об’ємно-планувальних і конструктивних рішень і стандартизації вузлів і деталей. Провідну типологічну групу житла складають будинки одного функціонального призначення – одно- або багатоквартирний будинок для постійного проживання. Але зводяться також багатофункціональні будівлі, в яких поєднані функції житла з адміністративно-громадськими, культурнопобутовими і торговельними функціями з системами вбудованих підприємств обслуговування: закритої (тільки для мешканців цієї будівлі) або відкритої – для мешканців і сусідніх будівель.

При проектуванні житлових будинків з умовною висотою до 73, 5 м необхідно обов’язково дотримуватися вимог ДБН В. 2. 2 -15 -2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» При проектуванні житлових будинків з умовною висотою більше 73, 5 м необхідно обов’язково дотримуватися вимог ДБН В. 2. 2 -24: 2009 «Будинки і споруди. Проектування висотних житлових і громадських будинків» . В усіх випадках необхідно дотримуватися вимог ДБН В. 1. 1 -7 -2002 «Захист від небезпечних геологічних процесів, шкідливих експлуатаційних впливів, від пожежі. Пожежна безпека об’єктів будівництва»

За умовною висотою житлові будинки класифікують як: малоповерхові – висотою h < 9 м (до 3 -х поверхів включно); середньої поверховості – висотою 9 м < h < 15, 0 м (4… 5 поверхів); багатоповерхові – висотою 15, 0 м < h < 26, 5 м (до 9 -ти поверхів включно); підвищеної поверховості – висотою 26, 5 м < h < 73, 5 м (до 24 поверхів); висотні – висотою h > 73, 5 м. За об’ємно-планувальними рішеннями, які зв’язані з умовною висотою, житлові будинки поділяють на: безліфтові – малоповерхові та середньої поверховості: одноквартирні, з 2 -ма квартирами , з 3 -ма і більше квартирами , блоковані (таунхауси), багатосекційні, галерейні, коридорні, терасні. ліфтові – багатоповерхові та підвищеної поверховості багатоквартирні. Основною об’ємно-планувальною схемою житлових будинків є секційна, в якій квартири групуються навколо стовбура вертикальних комунікацій – ліфтів, ліфтового холу, сходів. Нарівні з секційними зводять і багатоповерхові коридорні та галерейні житлові будинки з горизонтальними комунікаційними приміщеннями (коридорами або галереями), розміщеними в рівнях поверхів, які об’єднують вертикальні комунікації.

а г е ж б в Одноквартирний житловий будинок – індивідуальний, як правило малоповерховий, що має прибудинкову ділянку. Багатоквартирний житловий будинок, до складу якого входять більше, ніж одна квартира. Може бути зблокованого, секційного, коридорного, галерейного і терасного типів д є з Планувальні схеми безліфтових житлових будинків: а – одноквартирні; б – з двома квартирами; в, г – блоковані чотириквартирні з квартирами в один або два поверхи; д – блоковані з уступчастим розташуванням; е – багатосекційні; є – галерейні; ж – коридорні, з – терасні

б а в д непарний поверх г е непарний поверх Планувальні схеми багатоповерхових ліфтових житлових будинків: а – багатосекційна; б – односекційна; в – галерейна; г – коридорна;

За формою фінансування будівництва, рівнем комфорту і соціальної спрямованості житлові будинки поділяють на дві категорії: І категорії (комерційні), ІІ категорії (соціальні). Житло І категорії – житло з нормованими нижніми і ненормованими верхніми межами площ квартир і одноквартирних житлових будинків (чи котеджів), які забезпечують рівень комфорту проживання не нижче мінімально допустимого. Житло ІІ категорії – житло з нормованими нижнім і верхнім межами площ квартир і житлових кімнат гуртожитків відповідно до чинних санітарних норм, які забезпечують мінімально допустимий рівень комфорту проживання. Одноквартирний (односімейний) житловий будинок і квартиру у багатоквартирному житловому будинку слід проектувати, виходячи з умови їх заселення однією сім’єю. У квартирах необхідно передбачати: житлові кімнати і підсобні приміщення – кухня, передпокій, санвузли, внутрішні квартирні коридори, вбудовані комори, антресолі, літні приміщення тощо. Типи квартир за кількістю житлових кімнат та їх площі у житлових будинках ІІ категорії слід приймати за таблицею 1. 5.

Типи квартир та їх площі залежно від кількості житлових кімнат в будинках ІІ категорії Кількість житлових кімнат 1 2 3 4 5 Нижня і верхня межа площі квартир, м 2 30… 40 48… 58 60… 70 74… 85 92… 98 Примітка 1. Площі квартир подано без урахування площ літніх приміщень. Примітка 2. Площі квартир одноквартирних і зблокованих будинків можуть бути збільшені на 5%. Примітка 3. З метою уніфікації конструктивно-планувальних рішень багатоквартирних будинків допускається збільшувати площу окремих типів квартир на 5%. Рівень комфорту і склад приміщень квартир і одноквартирних будинків житла І категорії визначається завданнями на проектування. При цьому нижня межа площі квартир не повинна бути нижче, ніж відповідні показники квартир, наведених у таблиці. Фундаментальні функціональні вимоги до об’ємно-планувальної структури житлового будинку і квартири незалежно від категорії житла залишаються незмінними. У першу чергу це організація внутрішнього простору, яка передбачає вибір об’ємно-планувальних параметрів і розмірів приміщень, визначення кількості різних приміщень, їх функціональне зонування, створення зручних умов для праці та відпочинку. Науковою базою для визначення розмірів приміщень є антропометрія та ергономіка.

Антропометрія – система засобів, завдяки яким створюються об’ємне і просторове середовище приміщень згідно з розмірами тіла людини. Ергономіка – наука, яка вивчає людину в умовах її діяльності та відпочинку. Вимоги ергономіки зумовлюють як дизайнерські проекти обладнання, так і створення відповідного просторового середовища. Встановлено, що антропологічні показники людей різних регіонів різняться. Наприклад, у країнах Європи середній зріст жінок не перевищує 160 см, а в Північній Америці, Великобританії, Скандинавії наближається до 170 см. Тому висота робочої горизонтальної поверхні будівель у країнах Європи дорівнює 80… 85 см, а у Великобританії 90… 95 см. Антропологічні показники змінюються з часом. За останні 25 років середній зріст людей збільшився на 1… 2 см. В Україні та більшості європейських країн за вихідні показники прийнятий зріст людини 175 см. Для забезпечення психологічного стану людини крім антропометричних даних необхідно враховувати габарити людини під час руху. У процесі праці та відпочинку, для зняття втоми і напруження м’язів, людина безперервно змінює положення тіла, а тому займає простору більше від його розмірів. Встановлення розмірів людини в різних позах дозволяє визначити простір, необхідний для конкретної побутової дії. Антропометричні схеми з розмірами тіла людини та місця, яке вона займає, наведені на рисунках.

а б в Антропометричні схеми з розмірами тіла людини і місця, яке вона займає: г д а – сидячи та лежачи; б, в – у різних позах; г – за робочим і обіднім столами, у кріслі для відпочинку; д – при виконанні роботи стоячи на колінах, сидячи на стільці та на підлозі

а б в г є з д ж е Антропометричні схеми з розмірами тіла людини і місце, яке вона займає: а – ширина проходів; б, в, г, д, е – місце, яке займає група людей; є – розмір кроку на прогулянці; ж – максимальна кількість людей на 4 м 2 – 24; з – у різних позах

Об’ємно-планувальні рішення квартир Для звичайної сім’ї, яка складається з двох поколінь (батьків і дітей), функціонально необхідно передбачити у складі квартири загальну від спальних місць кімнату, спальню для батьків та індивідуальні спальні для дітей різної статі. Виходячи з цього, сім’я з чотирьох осіб (з двома дітьми різної статі) потребує квартиру з чотирма кімнатами, тобто необхідна кількість кімнат в квартирі (K) повинна бути не меншою від кількості членів родини (N). За дослідженнями демографів тут повинна бути використана формула K = N. Разом із цією формулою для заселення багатодітних сімей та сімей із дітьми однієї статі має бути використана формула K = N – 1. Тобто, за відповідного складу сім’ї квартира може мати не дві маленькі спальні кімнати, а одну, проте більшу. Природно, що ці загальні положення можуть не враховуватися в індивідуальному проектуванні житла І категорії (комерційного), для яких може використовуватися формула K = N + 1 і K = N + 2.

Планувальна структура та елементи квартири Планувальна структура – взаємне розташування приміщень у квартирах підпорядковується вимогам зручності проживання, яке реалізується функціональним зонування приміщень. Приміщення квартири об’єднуються в загальну та індивідуальну (інтимну) функціональні зони. Функціональне зонування приміщень квартир: а – трикімнатної; б – чотирикімнатної; 1 – приміщення загальної зони; 2 – приміщення індивідуальної зони

Взаємне розташування двох функціональних зон можливе в одному або двох рівнях. У першому випадку індивідуальну зону розташовують в глибині квартири або з боку від вхідної чи кухонної зони. За дворівневої структури квартири індивідуальну зону розміщують на верхньому рівні відносно входу до квартири, дотримуючись при цьому наскрізного (по вертикалі) розміщення санітарних і кухонних приміщень. Обладнання підключають до спільних стояків, а в конструкції міжповерхових перекриттів санітарних приміщень закладають гідроізоляцію. П’ятикімнатні квартири із виконанням вимог зонування приміщень: а – в одному рівні; б – у двох рівнях

У 2… 4 -кімнатних квартирах іноді використовують членування квартир на три зони: загальну (загальна кімната і передпокій), санітарно-кухонну і зону спалень. Таке зонування забезпечує компактність плану і можливість більш економного розміщення інженерного обладнання квартири Трикімнатна квартира з поділом на три зони: 1 – загальна (передпокій та загальна кімната); 2 – спальна; 3 – санітарно-кухонна Проектування житла І категорії (комерційного) також підпорядковується законам функціонального зонування. Ознаки комерціалізації відбиваються на складі приміщень, які входять до зон та їх розмірах. До загальної зони додатково включають приміщення їдальні, вітальні, кабінету, бібліотеки, ігрової тощо. Розповсюдженим є поєднання кухонь і їдалень в одному приміщенні площею 16… 27 м 2.

В індивідуальній зоні комерційного житла збільшується кількість і площа санітарних приміщень, передбачається їх природне освітлення та розвиток обладнання (біде, душові кабіни, ванни, джакузі тощо). До індивідуальної зони можуть бути включені приміщення для виконання господарських робіт (підсобна, комора), гардеробні, тренажерні зали, сауни тощо. Планувальні рішення однокімнатної квартири загальною площею 42, 84 м 2 в багатоповерховому каркасно-монолітному житловому будинку м. Києва

Планувальні рішення двокімнатної квартири загальною площею 62, 60 м 2 у двосекційному багатоповерховому каркасномонолітному житловому будинку м. Києва

Планувальні рішення трикімнатної квартири загальною площею 102, 04 м 2 у двосекційному багатоповерховому каркасномонолітному житловому будинку м. Києва

Планувальні рішення квартир (житло І категорії) багатоповерхового житлового будинку на південному березі Криму: а – план типового поверху; б – план петхаусу; в – фрагмент плану першого поверху з квартирою для інвалідів

При проектуванні приміщень квартир враховуються такі вимоги. Загальна кімната – призначена для сумісного перебування членів сім’ї (спілкування, домашніх справ, перегляду телевізора тощо), а тому повинна мати найбільшу площу. Площа загальної кімнати в однокімнатній квартирі має бути не менше 15 м 2, а в інших квартирах – не менше 17 м 2. Її пропорції у плані приймають від 1: 1 до 1: 2. При цьому найбільша сторона в плані може бути перпендикулярна або паралельна до фасаду. В загальних кімнатах не повинно бути спальних місць, а тому вони можуть бути прохідними в квартирах І категорії комфорту та в чотири- і п’ятикімнатних квартирах ІІ категорії, у яких через загальну кімнату може передбачатися вхід до однієї зі спалень або робочої кімнати (кабінету). Планувальні рішення загальних кімнат

Загальна кімната – призначена для сумісного перебування членів сім’ї

Загальна кімната відділена розсувними перегородками від кухні

Загальна кімната, розділена на дві функціональних зони – відпочинку і роботи

Загальна кімната, розділена на дві функціональних зони – відпочинку і прийняття їжі

Спальні проектують для батьків, двох одностатевих дітей, для однієї особи тощо. Мінімальна площа спальні на одну особу має бути 10 м 2, на дві особи – 14 м 2. Пропорції спальних кімнат для зручності розстановки меблів приймаються у межах 1: 1, 15… 1: 2. Для зменшення теплових витрат спальні зазвичай розташовують короткою стороною уздовж фасаду. Мінімальна ширина в осях – 2700 мм, а глибина (за вимогами природного освітлення) не більше 6000 мм. У спальнях зазвичай передбачають і робочу зону для індивідуальної роботи, навчання, творчої діяльності. У спальнях прийнято розміщувати вбудовані гардеробні для зберігання білизни та одягу а б в г Планувальні рішення спалень: а – для однієї особи; б, г – для двох одностатевих дітей; в – для батьків

Спальня для батьків

Інтер’єр спальної кімнати для батьків – високої, вузької та довгої

Інтер’єр спальної кімнати для однієї особи

Кухня – підсобне приміщень квартири, яке найбільш тривало експлуатується протягом доби, а тому повинно мати природне освітлення. Мінімальна площі кухні в однокімнатних квартирах – 7 м 2, у дво- та більше кімнатних – 8 м 2. Кухні використовуються для приготування їжі та її споживання. Відповідно її простір поділяють на дві зони: робочу (приготування їжі з обладнанням – плита, робочий стіл, мийка, холодильник, шафи для посуду і продуктів) і зону прийому їжі. Залежно від пропорцій кухні та її глибини використовують два варіанти розміщення обладнання: однорядове – при витягнутих перпендикулярно фасаду формах плану і кутове – при квадратних або витягнутих уздовж фасаду формах плану Планувальні рішення кухонь: а – з однорядовим розміщенням обладнання в робочій зоні; б, в, г – те саме, з кутовим

В однокімнатних квартирах замість кухонь можна передбачати кухнініші зі скороченим набором устаткування за умови обладнання електроплитами та влаштування в них примусової вентиляції. Кухні-ніші можуть розташовуватися безпосередньо в житловій кімнаті або примикати до неї.

Проектування у квартирах І категорій комфортних кухонь-їдалень площею понад 12 м 2 з більш тривалим часом перебування в них потребує дотримання технічних заходів спрямованих на покращення мікроклімату: використання електричних плит, примусової вентиляції, дообладнання витяжним підвісом над кухонною плитою, повітроочисників тощо. Використовуються різні варіанти поєднання загальної кімнати і кухні. Розповсюджене суміжне розташування цих приміщень з ізольованими входами до кожного з них через хол. Додатково можна використовувати розсувну перегородку між загальною кімнатою і кухнею. В квартирах із великою площею між загальною кімнатою та кухнею іноді розміщують їдальню, створюючи з цих трьох приміщень анфіладу.

Велика кухня-їдальня з робочим островком розмірами 1200 х 1200 мм з плитою, мийкою і робочими поверхнями

Санітарно-гігієнічні приміщення. В них організовуються зони особистої гігієни, які мають індивідуальний характер, а тому потребують умов ізоляції. В житлових будинках використовують чотири типи санітарних вузлів: суміщений санвузол, ванна кімната, туалет (вбиральня), обладнаний унітазом і умивальником, туалет (вбиральня), обладнана унітазом без умивальника. В однокімнатних квартирах допускається суміщений санвузол (ванна, умивальник, унітаз). У дво-, трикімнатних квартирах слід передбачати роздільні санвузли (ванна з умивальником і вбиральня з унітазом і умивальником). У чотири- і більше кімнатних квартирах повинно бути не менше двох суміщених санвузлів, один з яких має бути вбиральнею з умивальником, унітазом і душовою кабіною, а інший – ванною кімнатою з умивальником та унітазом. Розміри приміщень визначаються у залежності від складу обладнання. Мінімальні площі та габаритні розміри санвузлів [16]: суміщений санвузол має бути обладнаний унітазом, ванною, умивальником, місцем для пральної машини – 3, 8 м 2 (1800 х 2100 мм); ванна кімната має бути обладнана ванною, умивальником, місцем для пральної машини – 3, 3 м 2 (1800 х 1800 мм); туалет – обладнаний унітазом і умивальником – 1, 5 м 2 (1000 х 1500 мм); туалет – обладнаний унітазом без умивальника – 1, 2 м 2 (900 х 1300 мм). Не допускається розміщення туалету, ванної або душової над житловими кімнатами і кухнями. За винятком (над кухнею) квартир, розташованих у двох рівнях.

Для квартир ІІ категорії комфорту найбільш розповсюдженим рішенням санітарних приміщень є роздільний санітарний вузол, який складається з ванної кімнати і туалету. В квартирах із трьох і більше кімнат передбачають два санітарних вузли: гостьовий – у загальній зоні та суміщений або роздільний – в індивідуальній зоні. Обладнання суміщених санітарних вузлів може складатися від трьох пристроїв (ванна, умивальник, унітаз) до п’яти (ванна, душова кабіна, умивальник, унітаз, біде). Суміщений санітарний вузол використовується в однокімнатних квартирах. У гуртожитках використовують суміщені санітарні вузли, в яких замість ванни передбачається душова кабіна.

У квартирах І категорії комфорту кількість суміщених санітарних вузлів та їхні площі суттєво збільшуються. Вони обладнуються найрізноманітнішими пристроями з різними розмірами в різних комбінаціях Варіанти планувальних рішень санітарних вузлів обладнаних: а, г – ванною, унітазом і умивальником; б – ванною, унітазом, умивальником і біде; в – ванною, унітазом, умивальником, біде і душовою кабіною; д – ванною і душовою кабіною з можливістю їх розділення розсувною перегородкою; е – суміщений санітарний вузол з ванною, унітазом, умивальником та ізольована душова кабіна

Варіанти планувальних рішень санітарних вузлів обладнаних: а – унітазом, умивальником, біде і душовою кабіною з можливим її ізолюванням; б – ванною, унітазом, 2 -ма умивальниками і душовою кабіною з можливим її ізолюванням; в – ванною, унітазом, 2 -ма умивальниками і душовою кабіною; г – унітазом, умивальником, біде і душовою кабіною; д – унітазом, біде, душовою кабіною з можливістю ізолювання умивальника; е – ванною, унітазом, умивальником, біде, душовою кабіною; є – ванною, унітазом, 2 -ма умивальниками

Варіанти планувальних рішень санітарних вузлів

Передпокій – вхідне приміщення, центр комунікацій, де зустрічають друзів і гостей, тут складається перше уявлення про інтер’єр квартири. Передпокій – це завжди гардероб, в якому одягаються перед виходом і роздягаються входячи, а тому ширина передпокою повинна бути не менше 1500 мм. Найбільш раціональним планувальним рішенням вважається розділення його площі на дві зони: вхідну та хол. У вхідній зоні знімають верхній одяг, взуття, звільняються від поклажі, її обладнують шафами для верхнього одягу та місцем для взуття. У холі розміщують дзеркало, столик, крісло. У разі дворівневої структури житла в передпокої розміщують внутрішні квартирні сходи, а простір під ними використовують як зону зберігання речей. Внутрішні комунікації в квартирі – коридори, що з’єднують між собою окремі приміщення. Ширина коридорів повинна бути не менше 1100 мм. Висоту коридорів допускається знижувати до 2, 1 м для влаштування антресолей – настилу під стелею для зберігання речей. Гардеробне приміщення призначене для зберігання одягу. Існує два варіанти розташування гардеробних у квартирі: у загальній зоні – в передпокої (біля входу) для зберігання верхнього одягу; в індивідуальній зоні – між спальними кімнатами і ванними – для зберігання різного одягу. Гардеробні обладнують полицями, вішалками, столиком, табуреткою.

Передпокій – вхідна зона і хол

Передпокій з приміщенням гардеробної за дзеркальними дверима

Гардеробна

Гардеробна біля спальні

Літні приміщення: а – французький балкон; б – відкритий консольний балкон; в – кутовий балкон; г – балкон-лоджія; д – лоджія; е – тераса Літні приміщення – відкриті для зовнішнього середовища приміщення (балкони, лоджії, тераси тощо). Вони розташовуються на неопалюваних площах квартири (будинку) і призначені для відпочинку влітку. Балкон – площадка з поручнями, що виступає, на верхніх поверхах будинку. Лоджія – перекрите та огороджене у плані з трьох боків приміщення, відкрите до зовнішнього простору або засклене. Засклена лоджія не є верандою. Тераса – обгороджена відкрита прибудова до будинку у вигляді площадки для відпочинку, що може мати дах. Розміщується на землі або над розташованим нижче поверхом.