ЗБІРКА ПОЕЗІЙ КРАСА ЖИТТЯ
Наш Кобзар Шевченко – володар свого слова, В його віршах бринить вкраїнська мова, Немов коваль, майструючи зі слів, Рядки увічнених віршів. Тарас – автор всіх прочитаних поем, В серцях людських він буде жити вічно, Чарівну душу ми його збагнем, Ім′я його проникне крізь століття. Тобі, Тарасе, доземний наш уклін, Ти всі віки стоятимеш на кручі, Для Вкраїни ти – великий, славний син, Ми тебе ніколи не забудем!
Пам′ять про Тараса Луна поезія Шевченка, І пам′ять не згасає, Й про життя його стражденне Я певна: кожен знає. Малий хлопчина зріс в нужді, На панщині на клятій, І все життя провів в засланні, Молячись за брата. Пройшли роки, століття, Пропали тяжкі кріпацькі пута, Та не відчув Тарас це щастя, Не встиг, на жаль, почути. І хоч немає вже Шевченка, Душею він із нами, Думки у вічність шле нащадкам Буремними рядками. Минули дві сотні довгих років, Та пам′ять не згасає, Шевченко, мов живий пророк, Назавжди поряд з нами…
Батьківщині Батьківщино моя! Моя ненько, єдина в віках, До тебе завжди я подумки лину, Моя Батьківщино свята, Соборна моя Україно!
БАТЬКІВЩИНА Батьківщина – це сонце, радість і сміх, Батьківщина – рідна домівка для всіх, Все навколо – знайоме й близьке, Де ж ти на світі ще знайдеш таке? ! Батьківщина – поля неозорі, Батьківщина – волошки у полі, Батьківщина – місячна ніч, Батьківщина – птахів в небі клич, Батьківщина – пісня колискова, Батьківщина – природа казкова, Батьківщина – це те, що не купиш, Батьківщина – це все,
УКРАЇНА МОЯ Україна моя – рідна мати свята! Край дороги - тополя, Рута-м’ята навколо, А біля тополі – біленька хатина, Їй судилось почути клич журавлиний, На зеленій траві – застигла роса, А в сріблястій росі проміння сіяє…
УКРАЇНА Україна моя – буйна зелень ланів, Клич журавлів сизокрилих, Ранить серце моє їх зажурений спів, А мені він до болю так милий. Їхній клич так далеко луна, Над озерами й річками лине, А навкруг колосяться поля - Все це рідна моя Україна!
Рідна земля! В гаю, де кущ калиновий зелений, Манить мене стежка давня крізь печаль, Як Дніпро до моря плине вдаль, Так в думках лечу до тебе, рідний край! Там зозуля тричі прокувала, Довгу долю вона нам віщувала, Там соловейко щебетав до ранку, Розсипаючи намистечко-співанки, Там ніченька притихла над землею, Й туман все ковдрою своєю застилає, І ліс стоїть задумливий, сумний, Нібито про щось таємне знає, І ти тонеш у цій замисленій красі, Й відчуваєш під ногами тепло землі, Воно неначе мерехтить, І бачиш у цю чудову мить Неповторну красу своєї Батьківщини, Єдиної, квітучої Вкраїни!
Матусі Я вдячна тобі, мамо, за цей прекрасний світ, Що вклала ти давно в мої долоні, За те, що вже немало літ Навчаєш жити свою маленьку доню, Я дякую тобі за той душі вогонь, І за любов, що в серці запалила, І за підтримку, мудрість сивих скронь, За те, що вчиш, де чорне й біле. Спасибі тобі, рідна! І нехай Кує зозуля вічно сизокрила, І я люблю тебе, рідненька моя, знай, Бо ти для мене щастя в Бога відмолила!
РІДНА МАТУСЯ Мамо, мамо, рідна моя! Ти для нас, мов зірка ясна, Мені дала ти життя, Все найкраще тоді віддала, Все, що було, до останку, Часто не спавши аж до світанку, Вчила мене ти правді життя, Чесно й мудро жити на світі, Жаль, що дитинству нема вороття, Все, що пройшло, вже не прийде нізвідки.
ЧЕРВОНА КАЛИНА Росла в долині червона калина, Раділа всьому, мов маленька дитина, В день пекучий ягоди ховала, А увечері – їх щедро роздавала. Сумувала довго червона калина, Чому вона самотня, мов дівчина, Яка розлучена з любов’ю, Немов калина із
КРАСА ПРИРОДИ Пахне мальвами і любистком, Свіжим сіном і листом м’яти, Червоніють на сонці блиском Троянди побіля хати. Жоржини сохнуть темні квіти, Калина одягнула шати, Чорнобривцями пахнуть Руки рідної матері.
ОСІНЬ Темні хмари небо затягли, Повіяло холодом, дощем, Квіти й трави пожовкли, У серці - болісний щем. Осінь – пора згасання, Повсюди мряка й неприємний холод, Весна – радісна пора кохання, Повсюди цвітіння садів і квіток.
Зимова казка А земля, мов казка, чарівна і світла, В інеї дерева, скрізь сніжок летить, Де весною річка ніжно дзюркотіла, Там сьогодні біла стежечка біжить. Всюди тихо-тихо, спокій, мріє тиша, І такий прекрасний, дивовижний світ, Гілка не шелесне, вітерець не дише, Лиш червоніють снігурі між віт.
ДОВГОЖДАНА ВЕСНА Ще в тумані мріє світ, Ще сплять поля і квіти, Та скоро сонце нам пришле ошле привіт, Обійме всіх нас, наче рідна мати, – І стане радісно і світло, Оживе все навкруги, І соловейко заспіває пісню, Розквітнуть травами луги.
ВАСИЛЮ СИМОНЕНКУ Ти для нас – не просто поет, А й учитель, і наставник, У віршах твоїх ніби оживають мавки, І любов до Вітчизни звучить!
Скачать презентацию ЗБІРКА ПОЕЗІЙ КРАСА ЖИТТЯ Наш Кобзар Шевченко
Конкурс Симоненка.ppt