Завдання органів державної статистики щодо роботи ЄДРПОУ
Ведення Реєстру на державному рівні здійснюється органом державної статистики, який уповноважений Держкомстатом, на територіальному рівні – територіальними органами державної статистики. Розпорядником Реєстру є Держкомстат.
Органи державної статистики перевіряють повноту заповнення облікової картки та відповідність відомостей установчим документам суб'єкта і вносять їх до Реєстру. Але слід зазначити, що відповідальність за достовірність відомостей, які містяться в обліковій картці Реєстру несе особа, що її заповнила.
Дані, що містяться в Реєстрі, є відкритими і загальнодоступними крім тих, що стосуються виробничих і фінансово економічних показників діяльності суб'єктів та ідентифікаційних номерів фізичних осіб – платників податків. Надання інформації з Реєстру здійснюється на підставі письмового запиту і є платним. Передача інформації з Реєстру третім особам на комерційній основі забороняється. Ведення та удосконалення Реєстру здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Методологічні положення розроблені органами державної статистики стосовно кожної галузі статистики. З метою одержання об'єктивної статистичної інформації щодо зайнятості працівників та розмірів оплати їхньої праці Державний комітет статистики розробив і затвердив наказом № 286 від 28. 09. 2005 Інструкцію зі статистики кількості працівників. Дана Інструкція поширюється на всіх юридичних осіб, їхні філії представництва та інші відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю.
Визначення кількісного складу працівників відбувається на під ставі первинної облікової документації, а саме: Ш наказу (розпорядження) про прийом на роботу, переведенні на іншу роботу, припинення трудового договору; Ш особової картки; Ш наказу (розпорядження) про надання відпустки; Ш табеля обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати; Ш розрахунково платіжної відомості, розрахункової відомості платіжної відомості; Ш особових рахунків, трудових договорів (контрактів), цивільно правових договорів та інших документів первинного та бухгалтерського обліку, затверджених у встановленому порядку, що характеризують кількісний та якісний склад працівників, їх дохід у грошовій, натуральній формах, а також розміри пільг і компенсацій.
У формах державних статистичних спостережень містяться показники кількості працівників, які відрізняються за методом розрахунку та метою їх використання. Зокрема передбачається підрахунок облікової кількості штатних працівників у цілому по підприємству, а також окремих категорій працівників, наприклад, за йнятих на умовах, що не відповідають санітарно гігієнічним нормам, працюючих пенсіонерів, інвалідів тощо.
Показник середньооблікової кількості штатних працівників використовується для визначення кількості зайнятих працівників за сферами економічної діяльності та здійснення спостереження за змінами мобільності робочої сили. Суть його полягає в тому, що зайнятий працівник враховується тільки один раз (за місцем основної роботи), незалежно від терміну трудового договору та тривалості робочого часу. Для оцінки зайнятості на мікрорівні (підприємство) використовується показник загальної кількості працівників, який, крім штатних працівників, включає кількість зовнішніх сумісників і працюючих за цивільно правовими договорами.
Показник середньої кількості усіх працівників в еквіваленті повної зайнятості характеризує умовну кількість працівників (робочих місць), що відпрацювали повний робочий день, яка необхідна для ви дання встановленого (визначеного) підприємством обсягу робіт (послуг). Методика його визначення базується на перерахунку оплаченого робочого часу усього персоналу (штатні працівники, сумісники, працюючі за договорами), що залучався до роботи у звітному періоді й отримував відповідну заробітну плату, в умовну кількість працівників, яких було б достатньо підприємству для виконання фактичного обсягу роботи за умови роботи всіх працівників упродовж повного робочого дня, виходячи зі встановленої його тривалості.
Показник середньооблікової кількості усіх працівників в еквіваленті повної зайнятості використовується для визначення середнього рівня заробітної плати та інших середніх величин у цілому по підприємству, а також аналізу ефективності використання робочої сили. Зверніть увагу на те, що показники кількості працівників у формах державних статистичних спостережень відображаються у цілцх одиницях. Форми державних статистичних спостережень складаються за точно встановлений календарний звітний період: місяць, квартал, період з початку року або за рік.
Особливості розрахунку деяких показників кількості працюючих: • облікова кількість штатних працівників визначається на певну дату звітного періоду, наприклад, на перше або останнє число місяця, включаючи прийнятих працівників і тих, які вибули в цей день; • якщо підприємство на дату, вказану у формі державного ста тистичного спостереження, з будь яких причин не працювало (вихідний або святковий день, природні, технічні та економіч ні причини), облікова кількість працівників відображається за станом на останній день роботи, що передував цій даті;
• середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватися відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору; • облікова кількість штатних працівників за кожен день повинна відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість пра цівників, які з'явилися або не з'явилися на роботу.
Скачать презентацию Завдання органів державної статистики щодо роботи ЄДРПОУ
stat obl 3.ppt