ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ БЕЗПЕКИ ДО УЧАСНИКІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ БЕЗПЕКИ ДО УЧАСНИКІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ Національна академія прокуратури України професор кафедри, кандидат юридичних наук, доцент Орлеан Андрій Михайлович Національна академія прокуратури України, Відділ комп’ютерних технологій, 2012 комп’ 2012

За матеріалами опитування слідчих у 12 -40% проваджень по злочинах проти особи має місце протиправний вплив на свідків Протиправний вплив вчинювався у формі: 43% – насильства; 8% - погрози розголосу відомостей; 24% - підкуп Внаслідок таких дій: 32% осіб – змінюють свідчення; 30%- ухиляються від участі у кримінальному провадженні

Новий КПК загострює проблему безпеки учасників кримінального провадження оскільки: 1) Нівелює значення свідчень, наданих слідчому, прокурору під час досудового провадження; 2) Запроваджує інститут угод про визнання винуватості, важливою складовою якого є домовленість про викриття інших осіб у вчиненні злочину

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України: Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Поряд з іншим до о бставин, що враховуються прокурором при укладенні угоди про визнання винуватості віднесено (ст. 470 КПК України): - ступінь та характер сприяння підозрюваного, обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо інших осіб; - наявність суспільного інтересу в забезпеченні більш швидкого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; - наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Прокурор відповідає за безпеку учасників кримінального провадження - за прийняття рішення про застосування заходів безпеки - за обґрунтованість такого рішення - в окремих випадках і за його виконання

Стаття 380. Невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист Неприйняття рішення, несвоєчасне прийняття або прийняття недостатньо обґрунтованих рішень, а також невжиття, несвоєчасне вжиття достатніх заходів для безпеки працівників суду, правоохоронних органів або осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх сімей та їхніх близьких родичів службовою особою органу, на який покладено функції забезпечення безпеки зазначених осіб, якщо ці дії спричинили тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк до п'яти років.

Стаття 381. Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист 1. Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист, службовою особою, якою прийнято рішення про ці заходи, особою, яка їх здійснює, або службовою особою, якій ці рішення стали відомі у зв'язку з її службовим становищем, а так само особою, взятою під захист, якщо ці дії спричинили шкоду здоров'ю особи, взятої під захист, - карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років. 2. Ті самі дії, якщо вони спричинили смерть особи, взятої під захист, або інші тяжкі наслідки, - караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

Законодавство у сфері забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства 1. Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» ; 2. Кримінально-виконавчий кодекс України (ст. 10, ч. 3 ст. 50, ч. 1 ст. 104 ); 3. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» ; 4. Кримінальний кодекс України (ст. 380, 381) 5. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» 6. Кримінальний процесуальний кодекс 2012 р. 7. Велика кількість підзаконних нормативних актів

Особи, які мають право на забезпечення безпеки а) особа, яка заявила до правоохоронного органу про злочин або в іншій формі брала участь чи сприяла у виявленні, попередженні, припиненні і розкритті злочинів; б) потерпілий та його представник у кримінальній справі; в) підозрюваний, обвинувачений, захисники і законні представники; г) цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники у справі про відшкодування шкоди, завданої злочином; д) свідок; е) експерт, спеціаліст, перекладач і понятий; є) члени сімей та близькі родичі осіб, перелічених у пунктах "а" - "е" цієї статті, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на учасників кримінального судочинства.

Суб’єкти забезпечення безпеки а) органи, які приймають рішення про застосування заходів безпеки; б) органи, які здійснюють заходи безпеки.

Органи, які приймають рішення про застосування заходів безпеки слідчий які здійснюють кримінальні провадження щодо ст. 3 Базового закону кримінальних правопорушень, у розслідуванні чи прокурор судовому розгляді яких брали або беруть участь відповідні особи суд слідчий суддя за наявності даних про застосування насильства під час п. 3 ч. 6 ст. 206 КПК перебування під контролем представників влади 2012 року Орган (підрозділ), що щодо осіб, які брали участь або сприяли виявленню, ст. 3 Базового закону здійснює оперативно- попередженню, припиненню злочинів розшукову діяльність

Органи, які здійснюють заходи безпеки Спеціальний підрозділ органів Правила застосування ст. 3 Базового закону внутрішніх справ - «Грифон» якщо провадження здійснюється органами внутрішніх справ чи служби безпеки – за підслідністю Спеціальний підрозділ органів служби якщо провадження здійснюється податковою безпеки – Управління «А» міліцією, прокуратурою чи судом, то заходи безпеки забезпечуються за їх рішенням одним чи кількома цими органами Командири військових частин щодо військовослужбовців ст. 3 Базового закону Відповідний підрозділ установ щодо осіб, які тримаються в установах ст. 3 Базового закону виконання покарань та слідчих виконання покарань і слідчих ізоляторах ізоляторів

Статтею 7 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» ; передбачено наступні заходи забезпечення безпеки: 1) особиста охорона, охорона житла і майна; 2 ) видача спеціальних засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку; 3 ) використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження; 4) заміна документів та зміна зовнішності; 5) зміна місця роботи або навчання; 6) переселення в інше місце проживання; 7 ) поміщення до дошкільної виховної установи або установи органів соціального захисту населення; 8) забезпечення конфіденційності відомостей про особу; 9) закритий судовий розгляд. - інші

Відповідно до ст. 10 Кримінально-виконавчого кодексу України до засуджених можуть додатково застосовуватись такі заходи забезпечення безпеки: - ізольоване тримання; - переведення в іншу установу виконання покарань; - переведення засудженого в безпечне місце.

Різними нормами КПК України 2012 року передбачено такі додаткові заходи безпеки як: -допит свідка/потерпілого та одночасний допит двох і більше вже допитаних осіб в судовому засіданні слідчим суддею під час досудового розслідування, у т. ч. дистанційно (ч. 1 ст. 225, ч. 2 ст. 232); -впізнання поза візуальним і аудіо спостереженням особи, яку пред’являють для впізнання (ч. 4 ст. 228); -допит/впізнання у режимі відеоконференції в ході досудового розслідування (ст. 232) та процесуальні дії у режимі відеоконференції під час судового провадження (ст. 336); -допит у суді свідка, потерпілого, обвинуваченого з використанням технічних засобів з іншого приміщення чи в інший спосіб, що виключає ідентифікацію особи, у разі потреби – зі створенням акустичних перешкод (ч. 9 ст. 352, ч. 2 ст. 353, ч. 3 ст. 351); -допит свідка за відсутності певного допитаного свідка (п. 5 ст. 352); -допит особи, яка перебуває за кордоном, за допомогою відеоконференції або телефонної конференції в порядку міжнародної правової допомоги (ст. 567); -відсторонення від посади службової особи, яка в силу службового становища може чинити тиск на особу, взяту під захист (ст. 154 – щодо підозрюваного чи обвинуваченого);

- покладення слідчим суддею, судом певних обов’язків на особу при обранні їй запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою – наприклад, не відлучатися з певного населеного пункту, утримуватись від спілкування з конкретною особою, не відвідувати певні місця, носити електронний засіб контролю тощо (ч. ч. 5, 6 ст. 194 КПК); - запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту або тримання під вартою (ст. 176, п. 3 ч. 1 ст. 177 – щодо підозрюваного чи обвинуваченого), - аудіо- і відео контроль особи, місця, спостереження за особою або місцем, арешт, огляд і виїмка кореспонденції, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж і електронних інформаційних систем, обстеження публічно недоступних місць, житла, іншого володіння особи, установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу тощо (ст. 258, 267 -270).