Законодавство України стосовно ВІЛ Конституція України Людина

Законодавство України стосовно ВІЛ

Конституція України Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю (ст. 3). Усі люди є вільні і рівні у своїй правах, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21). Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані в залежності від того, до якої групи населення відноситься людина (залежно від професії, відбуває вона покарання чи ні). .

Конституція України Стаття 49. • Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. . . • Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. • У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно

Закон України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» • В законі визначені дефініції: • ВІЛ-інфекція — захворювання, викликане вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ); • ВІЛ-інфіковані — особи, в організмі яких виявлено вірус імунодефіциту людини. До категорії ВІЛ-інфікованих належать як особи без клінічних проявів хвороби (носії ВІЛ), так і хворі на СНІД; • СНІД (синдром набутого імунодефіциту людини) — кінцева стадія ВІЛ-інфекції; • хворі на СНІД — особи з різноманітними патологічними проявами, зумовленими глибоким ураженням імунної системи вірусом імунодефіциту людини.

Закон України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» • Стаття 4. Держава гарантує: доступність, якість, ефективність медичного огляду з метою виявлення ВІЛ-інфекції (далі — медичного огляду), в тому числі анонімного, з наданням попередньої та наступної консультативної допомоги, а також забезпечення безпеки такого медичного огляду для обстежуваної особи та персоналу, який його проводить

Закон України “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення ” • Розділ 2 стаття 7 • Медичний огляд проводиться добровільно. • Медичний огляд неповнолітніх віком до 18 років і осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними, може проводитися на прохання чи за згодою їх законних представників, які мають право бути присутніми проведенні такого огляду. • Розділ 2 Стаття 8. За бажанням особи, яка звернулася до закладу охорони здоров'я для проведення медичного огляду, такий огляд може бути проведено анонімно

Закон України “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення ” • Розділ 2 стаття 9 • Особі, в якої за даними медичного огляду виявлено ВІЛінфекцію, повідомляється про це працівником закладу охорони здоров'я, в якому проведено огляд, з урахуванням вимог цього Закону щодо конфіденційності зазначеної інформації. • ВІЛ-інфікованому повідомляється про необхідність дотримання профілактичних заходів, спрямованих на недопущення поширення ВІЛ-інфекції, про гарантії дотримання прав і свобод ВІЛ-інфікованих, а також про кримінальну відповідальність за завідоме поставлення в небезпеку зараження та зараження інших осіб вірусом імунодефіциту людини.

Закон України “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення ” • Розділ 3 стаття 12 • У разі одержання від закладу охорони здоров’я інформації про зараження вірусом імунодефіциту людини і попередження про необхідність дотримання профілактичних заходів з метою запобігання розповсюдженню ВІЛ-інфекції та про кримінальну відповідальність за завідоме поставлення в небезпеку зараження або зараження іншої особи (осіб), ВІЛ-інфіковані зобов’язані письмово засвідчити факт одержання зазначеної інформації та попередження.

Закон України “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення ” від 12. 91 № 1972 -ХІІ (із змінами та доповненнями) • Розділ 3 стаття 15 • ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД особи зобов’язані: • вживати заходів щодо запобігання поширенню ВІЛ-інфекції, запропонованих закладами охорони здоров’я згідно з частиною першою статті 9 цього Закону; • повідомити осіб, які були з ними у статевих контактах до виявлення факту інфікованості, про можливість їх зараження; відмовитись від донорства крові, її компонентів, інших біологічних рідин, клітин, органів і тканин для використання їх у медичній практиці.

Закон України “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення ” від 12. 91 № 1972 -ХІІ (із змінами та доповненнями) • Розділ 6 стаття 31 • Відмова особі у реалізації її права на проведення медичного огляду з метою виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини, проведення такого огляду без попередньої згоди особи, яка обстежується, неналежне виконання медичними та фармацевтичними працівниками або працівниками інших сфер своїх професійних обов’язків, що призвело до зараження іншої особи (або кількох осіб) ВІЛ, відмова в поданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим або хворим на СНІД, а також розголошення відомостей проведення медичного огляду та його результати медичними працівниками та працівниками органів, зазначених у частині другій статті 8, тягне за собою відповідальність, встановлену законом України.

Цивільний кодекс України від 16. 01. 2003 р. № 435 -IV із змінами Стаття 286. Право на таємницю про стан здоров’я • 1. Фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні. • 2. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи. • 3. Фізична особа зобов’язана утримуватись від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків або з інших джерел.

Цивільний кодекс України від 16. 01. 2003 р. № 435 -IV із змінами • Стаття 302. Право на інформацію • 1. Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Кримінальний кодекc України № 2341 -III від 5. 04. 2001 р. • Стаття 130. Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби. 1. Свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, - карається арештом на строк до 3 місяців або обмеженням волі на строк до 5 років, або позбавленням волі на строк до 3 років. 2. Зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби особою, яка знала про те, що вона є носієм цього вірусу, - карається позбавленням волі на строк від 2 до 5 років.

Кримінальний кодекc України № 2341 -III від 5. 04. 2001 р. • Стаття 130. Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби. 3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо двох чи більше осіб або неповнолітнього, - караються позбавленням волі на строк від 3 до 8 років. 4. Умисне зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, - карається позбавленням волі на строк від 5 до 10 років.

Кримінальний кодекc України № 2341 -III від 5. 04. 2001 р. • Стаття 132. Розголошення відомостей проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби. • Розголошення службовою особою лікувального закладу, допоміжним працівником, який самочинно здобув інформацію, або медичним працівником відомостей проведення медичного огляду особи на виявлення зараження ВІЛ іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, та його результатів, карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. .

Кримінальний кодекc України № 2341 -III від 5. 04. 2001 р. • Стаття 145. Незаконне розголошення лікарської таємниці. Умисне розголошення лікарської таємниці особою, якій вона стала відома у зв'язку з виконанням професійних чи службових обов'язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки, - карається штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до 240 годин, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, або виправними роботами на строк до 2 років.

AIDS Foundation East-West (AFEW) Contact details: Postbus 75752, 1070 AT Amsterdam, the Netherlands Tel. +31 (0) 20 638 1718 / +31 (0) 6 301 58 978 E-mail: info@afew. org