Закони та категорії епізоотології Закон це

Закони та категорії епізоотології

Закон – це необхідне існування, яке повторюєтся стійким відношенням між явищами, що виражають зв’язок між предметами та властивостями предметів

1965 рік – Л. В. Громашевский сформулював 6 законов епідеміології 1971 рік – І. О. Бакулов сформулював 7 законів епізоотології

Перший закон епізоотології Закон про джерела інфекційного збудника

Джерелом збудника інфекції для тварини може бути: - організм зараженої свійської та дикої тварини (хворої або носія) чи - -в деяких випадках людина

З 1995 року в перший закон епізоотології були внесені зміни Джерело збудника інфекції при деяких захворюваннях (сапронозах) може виконувати навколишнє середовище, в об’єктах якого ці мікроорганізми ведуть сапрофітний спосіб життя

Другий закон епізоотології Про залежність локалізації збудника, шляхів виділення і механізми передачі сприйнятливій тварині

Локалізація збудника інфекції в організмі тварини, основні шляхи виділення в навколишнє середовище і механізми передачі його від однієї тварини до іншої ( або ж до людини) еволюційно закріплені і відповідають одне одному

Закономірна послідовність цих явищ забезпечує збереження збуднику в природі, як виду, а разом з тим, безперервність епізоотичного процесу любої інфекційної хвороби

Ушкодження слизових оболонок і вихід вірусу з носовими виділеннями при парагрипі – 3

Третій закон епізоотології Про основні (безпосередні) рушійні сили епізоотичного процесу

Епізоотичний процес виникає і розвивається при взаємодії трьох ланок епізоотичного ланцюга: - джерела збудника інфекції - механізму передачі - сприйнятливих тварин

Ці три фактори є безпосередніми рушійними силами епізоотичного процесу

Основні рушійні сили епізоотичного процесу Джерело збудника інфекції Механізми і Сприйнятлива шляхи тварина передачі

Четвертий закон епізоотології Про вторинні (посередні)рушійні сили епізоотичного процесу

Природні і економічні фактори впливають на кількісні і якісні зміни епізоотичного процесу, взаємодіючи на його безпосередні рушійні сили і тому є вторинними

Вторинні (посередні) рушійні сили епізоотичного процесу Природні фактори - Фактори, пов’язані з економічною (господарською) діяльністю людини -

П’ятий закон епізоотології Про зміни (еволюції) епізоотичних особливостей захворювання

Епізоотологія любого інфекційного захворювання на протязі часу може змінюватися, якщо відбуваються зміни в економічній діяльності суспільства, супроводжуються змінами характеру ведення тваринництва і умов мешкання диких тварин, що стимулює чи пригнічує безпосередні рушійні сили епізоотичного процесу

Характер влияния различных факторов на эволюцию эпизоотического процесса Стимулирующее Угнетающее

Шостий закон епізоотології Про природню вогнищевість інфекційних захворювань, умов існування і активізації природного вогнища

Природні вогнища інфекційних хвороб виникають і тривалий час незалежно від людини та домашніх тварин, на територіях, де збудник інфекції циркулює серед постійно мешкаючих диких тварин

заражение восприимчивых домашних животных (или человека) происходит в результате пребывания их на территории природного очага в период его активности

Види природніх вогнищ Аутохтонні (існують незалежно від людини) Антропоургічні (утворилися в результаті господарської діяльності людини) Дифузні (циркулюють серед тварин багатьох видів на значній території)

Зони природного вогнища 1. 2. 3. Зона стійкого неблагополуччя Зона тимчасового неблагополуччя Благополучна територія

Сьомий закон епізоотології Про принципи проведення протиепізоотичних заходів

Протиепізоотичні заходи повинні бути комплексними та спрямованими на всі ланки епізоотичного ланцюга: - ліквідацію (ізоляцію і знешкодження) джерела збудника інфекції, - розрив механізму передачі збудника, - створення несприйнятливих тварин до даного захворювання

В кожному конкретному випадку виділяють основні заходи , які залежать від особливостей хвороби і ситуації

Вибір провідної ланки Джерело збудника інфекції Механізми і шляхи передачі Сприйнятливі тварини

Категорії епізоотології Закони епізоотології виражають через категорії (поняття), які об’єднуються у чотири основні групи