Загребельний Павло Архипович (25 серпня 1924 3 лютого 2009) 2009
БІОГРАФІЯ Народився 25 серпня 1924 р. в с. Солошине на Полтавщині. 1941 року закінчено десятирічку; вчорашній випускник, ще не маючи повних сімнадцяти років, пішов добровольцем до армії. Був курсантом 2 -го Київського артучилища, брав участь в Битві за Київ, у серпні 1941 р. був поранений. Після шпиталю знову військове училище, знову фронт, тяжке поранення в серпні 1942 р. , після якого — полон, і до лютого 1945 р. — нацистські концтабори смерті.
БІОГРАФІЯ У 1945 p. працює у радянській воєнній місії в Західній Німеччині. З 1946 p. — навчається на філологічному факультеті Дніпропетровського університету. По його закінченню (1951 p. ) — майже півтора десятиліття журналістської роботи (в обласній дніпропетровській газеті, в журналі «Вітчизна» в Києві), поєднуваної з письменницькою працею.
Помер 3 лютого 2009 року у віці 84 років після затяжного туберкульозу. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).
ПОЧАТОК ЛІТЕРАТУРНОЇ РОБОТИ Серйозною заявкою на письменницьку зрілість стала «Дума про невмирущого» (1957), присвячена воїнському та людському подвигу молодого радянського солдата, який загинув у нацистському концтаборі. У 1961– 1963 pp. Загребельний працює головним редактором «Літературної газети» (пізніше — «Літературна Україна» ), приблизно в той же час з'явилися три перші романи письменника: «Європа 45» (1959), «Європа. Захід» (1960), «Спека» (1960).
ЛІТЕРАТУРНА РОБОТА У другій половині 1950 -х років Павло Загребельний видав збірки оповідань «Учитель» (1957), «Новели морського узбережжя» (1958), повісті «Марево» , «Там, де співають жайворонки» (1956), «Долина довгих снів» (1957). Протягом 1960 — 1970 -х років письменник створив більшу частину своїх романів, зокрема і найвагоміші з них: v «День для прийдешнього» (1964); v «Шепіт» (1966); v «Добрий диявол» (1967); v «Диво» (1968);
ЛІТЕРАТУРНА РОБОТА v трилогія «З погляду вічності» (1970); v «Розгін» (Державна премія СРСР, 1980) — романну будову з чотирьох книг: «Айгюль» , «В напрямі протоки» , «Ой крикнули сірі гуси» , «Персоносфера» ; v «Левине серце» , (продовженням «Левиного серця» став роман «Вигнання з раю» (1985)); v «Переходимо до любові» (1971); v «Намилена трава» (1974); v «Євпраксія» (1975); v «Південний комфорт» ( «Вітчизна» , 1984); v «Гопак під шибеницею» .
ЗДОБУТКИ Одним із значних здобутків української прози став роман «Диво» (1968), у якому органічно поєднується далеке минуле та сучасність. У центрі роману — Софія Київська, яка є незнищенним символом руської державності та духовності. Пізніше було створено цілий цикл романів про історичне минуле нашої Батьківщини: «Первоміст» (1972), «Смерть у Києві» (1973), «Євпраксія» (1975). Подіям української історії XVI ст. присвячено роман «Роксолана» (1980).
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРИЧНОЇ ПРОЗИ Українська історична проза має свою давню традицію. Інтерес до минулого, осмислення подій з відстані часу завжди приваб лювали не тільки науковців, але й майстрів художнього слова. Письменники постійно зверталися до важливих, зламних періо дів в історії України, створюючи силою свого таланту й творчої уяви яскраві образи минулих часів.
КІНЕМАТОГРАФІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ v За сценаріями Павла Загребельного поставлені фільми: v «Ракети не повинні злетіти» (1964, за участю М. Фігуровського)[1], v «Перевірено — мін немає» (1965, у співавт. з Ю. Лисенком, О. Сацьким та П. Голубовичем), v «Лаври» (1972, т/ф, у співавт. з О. Сацьким), v «І земля скакала мені навстріч» (1975), v «Переходимо до любові» (1975, т/ф), v «Хто за? Хто проти? » (1977, т/ф), v «Ярослав Мудрий» (1981, у співавт. з Г. Коханом), v «Розгін» (1983, т/ф, у співавт. з Г. Коханом і М. Резніковичем).
ВІДЗНАКИ, ГРОМАДСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ Нагороджений орденами Трудового Червоного прапора, Дружби народів, двома орденами «Знак Пошани» та медалями. Член Національних спілок письменників і кінематографістів України
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ Презентацію підготував: Л-ст Чижико Борис
Скачать презентацию Загребельний Павло Архипович 25 серпня 1924 3 лютого
Загребельний.pptx