ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ДЕРЕВООБРОБНІ ПІДПРИЄМСТВА 1. 2. 3. 4. 5. 6. 1. Роль лісу та основні напрями використання деревини в народному господарстві 2. Напрямки екологізації виробництва 3. Типи деревообробних виробництв 4. Поняття про виробничий та технологічний процес 5. Поняття про основні та допоміжні матеріали 6. Охорона праці на деревообробних підприємствах
1. Роль лісу та основні напрями використання деревини в народному господарстві Господарське (економічне) значення лісу полягає у забезпеченні деревообробних та целюлознопаперових підприємств деревною сировиною. Окрім цього, лісове господарство забезпечує сировиною консервні виробництва (ягоди, гриби), фармацевтичні фабрики (лікарські рослини) тощо. Екологічне значення лісу – оновлення повітря і зменшення його забруднення (поглинання вуглекислого газу і виділення кисню під час фотосинтезу, скріплення частинок пороху і диму, що є в повітрі), збереження здорового клімату (фільтрує воду і регулює кругообіг води в природі) і захист ландшафту (знижує вимивання ґрунту вітром, водою, сніжною лавиною тощо).
2. Напрямки екологізації виробництва Екологізація виробництва полягає у: – відновленні хімічного складу атмосферного повітря або недопущенні зміни його складу; – відновленні якості водних ресурсів у водоймах за хімічним складом та тепловим режимом або недопущенні цих зміни; – збереження ґрунтового покриву шляхом розв’язання проблеми раціонального природокористування.
3. Типи деревообробних виробництв Деревообробні виробництва за кінцевою продукцією поділяють на дві групи: – виробництва з первинного оброблення деревини, для яких сировиною є продукція лісозаготівельних підприємств (хлисти, колоди, кряжі), а продукцією – напівфабрикати (пиломатеріали, заготовки, фанера, стружкові плити (СП), волокнисті плити (ВП) та ін. ; – виробництва з вторинного перероблення деревини, для яких сировиною є напівфабрикати – продукція підприємств первинного перероблення, а продукцією – готові вироби (столярні та меблеві вироби).
Рис. 1. Структура деревообробної промисловості
За видом перероблюваної сировини та продукції, яку деревообробні підприємства виготовляють їх поділяють на: лісопиляльні; клеєних матеріалів і плит; виробів з деревини; спеціальні виробництва. За обсягом продукції, що випускають підприємства, з випуску виробів з деревини ділять на: – індивідуальні – виготовляють широку номенклатуру виробів, яка через певні проміжки часу повторюється або зовсім не повторюється; – серійні – виготовляють широку номенклатуру виробів серіями (партіями), які повторюються через певні проміжки часу; – масові – спеціалізуються на виготовленні невеликої номенклатури виробів у великих кількостях.
4. Поняття про виробничий та технологічний процес Виробничий процес охоплює всі без винятку роботи, які забезпечують планомірне виготовлення виробів потрібної якості, а саме: проектування, основне виробництво, технічне і матеріальне обслуговування. Технологічний процес являє собою сукупність усіх робіт, які виконують в основному виробництві – зміна форми, розмірів, положення і властивостей матеріалів.
Технологічний процес поділяють на стадії (етапи), а стадії – на операції. Стадія (етап) відрізняється одна від одної характером оброблення (різання, склеювання, гнуття, лущення, стругання тощо), або метою, яка ставиться на даному етапі (сушіння, розкрій на заготовки тощо). Операція – це найдрібніша частина технологічного процесу, вона складається з дрібніших елементів робочих прийомів. Технологічна операція – це завершена частина технологічного процесу, яку виконують на одному робочому місці. Робоче місце це частина виробничої площі, на якій в певному порядку розташовані обладнання, інструмент, матеріали та пристосування, які потрібні робітнику для виконання операції. Нетехнологічні операції не спрямовані на зміну розмірів, форми та властивостей сировини, а є додатковими до технологічних (наприклад, транспортні, завантажувально-розвантажувальні, контроль якості, комплектування, випробування та ін. ). За характером оброблення заготовок технологічні операції поділяють на прохідні – під час оброблення матеріал проходить через верстат (фугування, пиляння та ін. ), та непрохідні, коли деталь обробляють в нерухомому положенні (лущення, свердління, личкування у пресах та ін. ).
5. Поняття про основні та допоміжні матеріали До основних відносять матеріали, які беруть участь у технологічному процесі і входять до складу самого виробу (лісоматеріали, клейові матеріали, фурнітура, метизи та ін. ). За призначенням основні матеріали поділяють на: конструкційні, клейові, опоряджувальні, прилади, метизи тощо. Конструкційні матеріали складають основу виробу, до них можна зарахувати масивну деревину, стружкові та волокнисті плити, фанеру, пластики, пластмаси тощо. Допоміжні матеріали, не входять до складу виробу, але приймають участь у його виготовленні. Їх поділяють на: виробничі - використовують у виготовленні виробів (шліф-шкурка, розчинники та ін. ); експлуатаційні – слугують для підтримання у робочому стані обладнання та інструменту (абразивні матеріали для загострення інструменту, мастильні та ін. ).
Вироби з деревини складаються з деталей, малих складальних одиниць, вузлів та великих складальних одиниць. Деталь – це найпростіша складова частина виробу, яка виготовлена з неподільної масивної частини деревини або деревного матеріалу, якій надані розміри та форма. Деталь отримують з чистової заготовки, яка має такі ж габаритні розміри, що й деталь, але відрізняється від останньої формою. Чистову заготовку отримують з чорнової заготовки, в якої габаритні розміри більші на величину припусків на оброблення за довжиною, шириною та товщиною. Мала складальна одиниця – це складова частина виробу, що виготовлена з кількох неподільних різнойменних матеріалів (стінка з СП, личкована по пластях та крайках). Вузол – це роз’ємна або нероз’ємна частина виробу, що з’єднана з деталей та малих складальних одиниць. Залежно від конструкції у деякі вузли можуть входити простіші вузли (шухляда, корпус шафи). Велика складальна одиниця – це частина виробу, що складена з вузлів, малих складальних одиниць та деталей і являє собою відокремлену за розмірами та формою одиницю, що входить до складу виробу (долішня і горішня секції серванта).
6. Охорона праці на деревообробних підприємствах Керівники підприємств повинні виконувати вимоги статей Закону “Про охорону праці” щодо: – створення безпечних і нешкідливих умов праці; – утримання виробничого устаткування, особливо вантажопідйомного, електричного, механічного, ємностей, які працюють під тиском, інструментів і пристосувань у повній відповідності до вимог стандартів безпеки, забезпечення плановопрофілактичних ремонтів і випробувань; – дотримання термінів і порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці; – забезпечення працівників, згідно з Типовими нормами, спеціальним одягом, взуттям та іншими засобами індивідуального захисту; – належного проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці, інструктажів тощо.
Працівники підприємств повинні: – виконувати Правила внутрішнього розпорядку, дотримуватись трудової дисципліни та інструкцій з охорони праці; – дотримуватись правил поводження з машинами, механізмами, інструментами, шкідливими та небезпечними речовинами; – застосовувати засоби колективного та індивідуально захисту, а у разі їхньої відсутності відмовлятися від виконання дорученої роботи; – проходити навчання та перевірку знань з питань охорони праці.
Скачать презентацию ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ДЕРЕВООБРОБНІ ПІДПРИЄМСТВА 1 2 3
L_OTD_1.ppt