Загальні методи виховання
План 1. 2. Методи виховання та підходи до їх класифікації Характеристика окремих груп методів формування свідомості. організації діяльності та нагромадження досвіду суспільної поведінки; стимулювання і корекція поведінки; самовиховання
Виховання як цілеспрямований процес формування особистості здійснюється за допомогою методів виховання.
Методи виховання Це способи впливу вчителів на учнів, шляхи педагогічно доцільної організації їхнього життя з метою прищеплення виховуваним рис нової людини.
Прийом виховання – складова методу, що забезпечує застосування його за певних умов. що визначає шляхи реалізації вимог методів виховання
Засоби вихованняце те, за допомогою чого відбувається виховання
Різні класифікації М. І. Болдирев, М. К. Гончаров, Ф. Ф. Корольов : Вправляння Переконання Заохочення Покарання Т. А. Ільїна, І. Т. Огородников : переконання, організації діяльності стимулювання поведінки І. С. Маряненко, М. Д. Ярмаченко Проблемно – ситуативні Пояснювально –репродуктивні Стимулювання Гальмування Керування Привчання і вправляння Самовиховання учнів За класифікацією Г. І. Щукіна (Сластьоніна) - формування суспільної свідомості - Організації діяльності і формування досвіду. сусп. поведінки -стимулювання позитивної поведінки і діяльності - самовиховання
Основні групи методів виховання: 1 група: Методи формування свідомості 2 група: Методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки 3 група: Методи стимулювання позитивної поведінки та діяльності 4 група: Cамовиховання
Методи формування свідомості Мета: вплив на свідомість, почуття, волю вихованців для пояснення і доведення правильності чи необхідності певної поведінки, норм і правил спілкування, ставлення до навколишнього світу. Результат: сформованість понять, суджень, оцінки готовності поведінки до відповідної вимоги.
Методи формування свідомості роз'яснення бесіда лекція диспут метод прикладу
Методи формування свдомості Словесні методи Метод прикладу Роз'яснення Пояснення Бесіда Розповідь Лекція Повідомлення Навіювання Переконання
Бесіда – метод словесного обговорення матеріалу, що вивчється.
Основні різновиди навчальної бесіди: - колективні - навчальні (інтелектуальні) - індивідуальні - етичні
Лекція - розгорнуте і систематизоване викладення сутності певного питання або проблеми історичного, соціального, морального, естетичного чи іншого змісту.
Диспут - Метод формування суджень, оцінок, переконань на підставі зіткнення думок, різних точок зору.
Метод прикладу Основою методу є наслідування. У механізмі наслідування виділяють три етапи: 1) В результаті сприйняття конкретної дії людини у школяра з'являється спосіб цієї дії; 2) з'являється зв’язок між прикладом для наслідування і подальшими діями 3) синтез наслідування і життєвих дій.
Умови, що забезпечують ефективність прикладу: Конкретність, близькість інтересам вихованців. Систематичний, ненав’язливий показ зразків позитивної поведінки, що постійно ускладнюється за змістом. Розширення кола знань учнів про мораль суспільства, ідеал людини. Залучення учнів до суспільно корисної роботи в спільній діяльності з позитивними людьми. Систематичні, всебічні контакти дитини з дорослими і однолітками, аналіз взаємин. Вчити оцінювати, аналізувати свої вчинки, вчинки дорослих і однолітків
Методи організації діяльності і нагромадження досвіду суспільної поведінки Група методів виховання передбачає організацію діяльності та формування досвіду суспільної поведінки.
Мета: здобуття людиною досвіду суспільної поведінки в різних видах діяльності. Результат: сформованість досвіду поведінки, який знаходить виявлення в звичаях, поведінки, особистісних якостях людини.
Методи : Громадська думка Педагогічна вимога Доручення Привчання Вправляння
Методи організації поведінки Вправляння привчання доручення метод гри громадська думка метод прогнозування педагогічні ситуації педагогічна вимога пряма непряма(опосередкована) позитивна негативна нейтральна
Педагогічні вимоги – виступають як конкретне, реальне завдання, яке необхідно виконати в процесі відповідної діяльності.
Призначення і використання: містить норми суспільної поведінки і обов’язки їх виконання; виконує гальмуючу чи стимулюючу роль в організації різноманітної діяльності у вигляді вказівок виступає як прийом, який спонукає до певних вчинків, при цьому вона допомагає учням усвідомити зміст, цінність, необхідність завдання.
Форми реалізації: 1. Пряма вимога 2. Непряма вимога
У процесі використання прямих вимог необхідно дотримуватись певних правил. Вимога має бути позитивною: стимулювати вихованців до певних вчинків. Має бути однозначною, зрозумілою. Має бути виконана і доведена до позитивного результату За умови дбайливого й відповідального виконання певної вимоги вихователь має схвалити дії вихованця.
Непряма вимога (побічна) Вимога- прохання Вимога-довіра Вимога-схвалення Вимога – порада Вимоги – натяк Вимога в ігровому оформленні Вимога-осуд Вимога-недовіра Вимога – прогноз
Громадська думка– як метод виховання, за своєю суттю є колективною вимогою. За допомогою громадської думки людину можна переконати в хибності поглядів чи в неналежній поведінці. Людина бачить, як реагують товариші, колеги на ті чи інші погляди, поведінку, діяльність людей і починає прислухатися до громадської думки.
Привчання – організація планомірного та регулярного виконання певних дій з метою перетворення їх на звичні форми поведінки. За певних умов звичка може стати властивістю або якістю особистості
Вправи використовуються в тісному зв’язку з привчанням. Основою привчання є оволодіння процесуальною стороною діяльності, а вправи роблять діяльність особистісно значущою.
Основні прийоми використання вправ: Постановка виховного завдання Роз’яснення способів діяльності Практичний показ дій Організація початкового відтворення учнями дій Подальше тренування у вихованні і закріпленні дій
Доручення – метод конкретних завдань учителя, батьків, колективу, що сприяє збагаченню досвіду позитивної поведінки, вихованню гуманних якостей особистості, відповідальності, старанності (допомогти слабшому, відвідати хворого).
Умови застосування доручень: Усвідомлювати доручення Знати сутність доручення, його термін та спосіб виконання Відповідання інтересам та потребам і можливостям Надавати допомогу і корегувати дії Надавати самостійності та ініціативності.
Методи стимулювання діяльності та поведінки Група цих методів виконує функції регулювання, коригування і стимулювання поведінки й діяльності вихованців.
Мета: стимулювання позитивних дій, вчинків, суджень, оцінок, гальмування негативних проявів. Результат: сформованість понять, оцінок і досвіду суспільної поведінки.
Методи стимулювання позитивної поведінки : Змагання Покарання Заохочення - покарання-вправляння - схвалення - покарання-обмеження - похвала - покарання-осуд - важливе доручення - покарання-умовність - авансування особистості - покарання-зміна ставлення
Змагання – як метод виховання змагання організовується з урахуванням такого психологічного чинника: дітям, підліткам, юнакам властиве прагнення суперництва, конкуренції, першості. В цьому випадку змагання стимулює розвиток ініціативи, активності, відповідальності
Метод Заохочення спосіб вираження позитивної оцінки, підтвердження правильності дій людини. - це спосіб педагогічного впливу на особистість, що виражає позитивну оцінку вихователем поведінки вихованця з метою закріплення позитивних якостей і стимулювання до діяльності; це спосіб оцінки суспільно позитивної поведінки і діяльності окремого учня або колективу.
Заохочення Буде позитивним за таких умов: - Справедливість - Своєчасність -Дотримання міри заохочення
Види заохочення і покарань (за Коротовим) Зміна обов’язків дітей Зміна в правах дітей Розширення прав – заохочення Звуження – покарання Моральна оцінка вчинку або поведінки в цілому
Умови ефективного застосування: Відповідність морально-етичним нормам, що прийняті в суспільстві. Підтримка громадською думкою (колективом). Об’єктивність, обґрунтованість (рівень заохочення повинен відповідати рівню заслуги). Врахування вікових і індивідуальних особливостей учнів, їх нахилів, інтересів, здібностей. Авторитет тих, хто заохочує, повинен бути високим. Справедливість заохочення
Покарання – це метод виховання, що передбачає вплив на окрему особистість чи на весь колектив, в основі якого є засудження дій і вчинків, що суперечать нормам поведінки і який змушує учнів дотриматися вимог, прийнятих у колективі, гальмує його негативні дії і вчинки.
Елементи: засудження негативних рис і дій; прийняття мір для припинення негативних вчинків; накладання покарання (зауваження, попередження, осуд, догана). Види: осуд; обмеження в правах; зміна ставлення до дитини; метод природних наслідків; виключення.
Умови ефективності: керуватися принципами гуманізму, не спричиняти страждань ні фізичних, ні моральних; опора на громадську думку колективу; справедливість, об’єктивність; зв'язок з переконаннями; застосувавши покарання, не нагадувати про нього; не зловживати покараннями;
Метод самовиховання Мета самовиховання виходить з мотивів, що спонукають до роботи над собою і бажань, прагнень людини. Результат: Результатом самовиховання є наближення до ідеалу, який ставить собі особистість під впливом соціальних уявлень про ідеал.
Самовиховання — систематична і цілеспрямована діяльність особистості, орієнтована на формування і вдосконалення її позитивних якостей.
Методи самовиховання Самоусвідомлення самопізнання самоставлення саморегуляція - самопідбадьорення - самосхвалення - самонаказ - самовладяння - самообмеження - самонавіювання - самостимулювання - самоконтроль - самовиховання(завершальний етап шкільного виховання особистості)
Самоусвідомлення - це усвідомлення людиною себе як особистості, свого місця в суспільній діяльності. Структурно воно постає як єдність пізнавальної, емоційно-оцінної і дієвовольової, регулятивної внутрішньої діяльності людини
Самопізнання - це процес відкриття себе, пізнання свого внутрішнього світу, сильних і слабких сторін своєї особистості. Важливим етапом у процесі самопізнання є самовизначення учнем своєї спрямованості, темпераменту, характеру, здібностей.
Самоставлення - це ставлення людини до самої себе. Ставлення до себе може бути глобальним(самоповага) і частковим(аутосимпатія, самосимпатія)
Саморегуляція – це здатність людини керувати собою на основі сприймання й усвідомлення актів своєї поведінки та психічних процесів - самопідбадьорення - самосхвалення - самонаказ - самовладяння - самообмеження - самонавіювання - самостимулювання - самоконтроль
Практичні прийоми в самовихованні «крок уперед» «оцінка прожитого дня» «упізнай себе»
Методика керування процесом самовиховання учнів залежить від вікових особливостей учнів. У молодших класах самовиховання відбувається під час рухливих ігор, занять у гуртках. У середніх класах зміст і форми самовиховання повиннізацікавити можливістю роботи над собою «по-дорослому» У старшому шкільному віці самовиховання будується на розумінні учнями інтелектуальної та моральної значущості роботи над собою як провідної перспективи життєдіяльності.
Література Карпенчук С. Г. Теорія і методика виховання. – К. : Вища шк. . , 1997. Макаренко А. С. Методи вихованя: Твориу 8 т. -Т. 5. -К. , 1981 Фіцула М. М. Педагогіка. Тернопіль, 1997.
Дякуємо за увагу!