ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАНЦУЗЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ Творчість Франсуа

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАНЦУЗЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ Творчість Франсуа Війона як вінець літератури середньовіччя. Гуманістичні тенденції в баладах Війона. Передумови й загальна характеристика французького Відродження. Маргарита Наваррська. Гептамерон. Рабле. «Гаргантюа і Пантагрюель» . Ронсар. Лірика. Агріппа д’Обіньє ( «Трагічні поеми» ); Монтень ( «Проби» ).

ЛІТЕРАТУРА Війон. Балади (в перекл. Л. Первомайського) Бахтин М. М. Творчество Франсуа Рабле и народная смеховая культура Средневековья и Ренессанса. — М. , 1990.

Франсуа де Монкорб'є (Війон) (прибл. 1431 — після 1463) Виховував його Ґійом де Вільон, парох кафедральної церкви св. Бенедикта в Парижі біля Сорбонни. 1446 —вступив до Паризького університету Березень 1449 — отримав ліцензію бакалавра з теології і церковного права 1451 — студентські бешкети (викрадення каменя з готелю пані де Брюєр, перерва в заняттях в університеті), перша поема, яка не збереглася

1452 (3) — ступінь ліценціата й магістра словесних наук Три роки — життя в колах "золотої" молоді: ходив до шинків ("Шишка" , "Груба Марґо"); кохання до Катерини з Воселю. 5 червня 1455 — бійка з о. Філіппом Сермуазом під дзвіницею церкви св. Бенедикта на вулиці Сен-Жак, Війон під чужим прізвищем покинув Париж

1456 — пограбування скарбниці Наварської колегії ; втеча в Анжер, "Малий заповіт", Катерина Восельська. Через 2 роки пограбування розкрили: Війон почав мандрувати (Бур-ля-Рень, Бурж, Блюа, Мулен, Ренн, Русільйон, Сен. Женеру) Життя при дворі князя Карла Орлеанського, поетичний турнір — балада "Зі спраги умираю над рікою"

У спразі гину біля водограю, Зубами біля вогнища січу, Чужинцем в рідному краю блукаю, Німую криком, мовчки я кричу, Я догола зодягнений в парчу, Сміюсь від сліз, від балачок німію, Радію серцем в муках безнадії, В стражданні є для мене щастя хміль, Жебрак — скарбами світу володію, Скрізь прийнятий, я гнаний звідусіль…

"кокільяри" ( coquille – мушля), 11 балад на жаргоні кокільярів 1460 — тюрма в Орлеані 1461 — в'язниця в Мені над Луарою, ув'язнений єпископом Тібо д'Осіньї. Послання з рефреном "Чи ж кинете ви бідного Війона? "; "Великий заповіт" (грудень 1461 — літо 1462): "Спір Війонового серця з тілом" і "Балада про Фортуну".

Поезія Франсуа Війона період творчості нетривалий (від 1456 до початку 1463 року) Ліризм Сатира: використовував іронію, пародію, каламбур, антифразу, антитезу, гру дійсного з уявним… усвідомлення зла духовний процес переходу від середньовіччя в добу відродження: смерть стала реальною дійсністю, як кінець усіх земних утіх.

Проблеми українського перекладу Війона Оригінальні рукописи Війона до нашого часу не дійшли, відомі тільки п'ять рукописних копій, усі з XVст. 1489 — перше друковане видання творів Війона. До 1533 року вийшло друком до 20 видань. Після 1542 року Війон майже зник з історії французької літератури. Відродили романтики.

В. Самійленко М. Рильський ("Балада про пань минулих днів") М. Терещенко ("Балада про жінок минулих днів", "Балада про паризьких жінок", "Суперечку між душею і тілом Війона" і "Балада проти ворогів Франції") Л. Первомайський С. Гординський

Передумови й загальна характеристика французького Відродження Вплив Італії: Походи Франціска І Перебування на службі в короля Л. да Вінчі, Бенвенутто Челліні Переклад Данте, Петрарки, Боккаччо Перекл. ант. творів (Плутарх, «Порівняльні життєписи» ) Сорбонна — колеж де Франс Переклад Біблії Універсалізм (Рабле — лікар, натураліст, археолог, юрист, поет, філолог)

Типові риси французького Відродженння Стихійний матеріалізм Культ прекрасного Система жанрів: новела, сатиричний роман; лірика; громадянська поезія; філософські «проби»

Маргарита Наваррська (1492– 1549) « Гептамерон» 1559 Рамка, 72 новели Своєрідність: Дійсні події з придворного життя Любовні пригоди (злиття куртуазії з платонізмом (любов — удосконалення)) Картина звичаїв свого часу Компромісний характер сюжетів і стилю Мало щасливих сюжетів — відчуття кризи Ренесансу

Франсуа Рабле (1494— 1553) Батько — адвокат, мав невеликий маєток в Путу Монастир францисканців, залишив у 1527 р. Монпельє, звання бакалавра медичного факультету Лікар в ліонському шпиталі Особистий лікар паризького єпископа, потім кардинала дю Белле; поїздки до Рима 1532 — нар. книга «Великі і неоціненні хроніки про славного і могутнього велетня Гаргантюа»

«Гаргантюа і Пантагрюель» (понад 20 років) 1 кн. Повість про прежахливе життя великого Гаргантюа, батька Пантагрюеля, 1534 (Телемська обитель) 2 кн. Пантагрюель, король спраглих, в його дійсному вигляді, з його жахливими діяннями і подвигами, 1532 (псевд. Алькофрібас Назьє, анаграма) 3 кн. Книга героїчних діянь і промов доброго Пантагрюеля, 1546 (під власним прізвищем) 4 кн. 1548 5 кн. 1562– 1564

І — 1 -6 народження Г. , пародія на святе зачаття 1 -19 промова Янотуса де Брагмардо 1 -23 виховання Понократом 1 -52— 58 Телемська обитель ІІ Панург — пройдисвіт 17 — індульгенції 19 — диспут на жестах

Гуманістичні ідеї Утвердження краси й могутності природи людини Віра в творчі можливості людини Гуманістична програма освіти Ідеал розумного, доброго правителя Захист свободи й незалежності Мрія про справедливе суспільство

Оракул Божественної Пляшки «Трінк» : «Пий із джерела знання. Знання про все, що є на світі. І коли ви припадаєте до цього джерела, то вже не відірветесь від нього, бо відчуєте себе могутніми, справедливими й здатними до будьякого діла… Ви зажадаєте нового життя — творчого, неспоглядального»

Карнавал Оптимістична віра в майбутнє Народні ідеали Звільнення від забобонів Сатиричне зображення вад суспільства і людини Трагічність буття не сприймається як безвихідь Утвердження гуманістичних ідеалів Літературна гра

П’єр де Ронсар (1524– 1585) Кар’єра придворного, хвороба, навчання разом із Жоашеном дю Белле (дв. брат Жана дю Белле) в паризькому колежі Кокере. Поет. гурток “Бригада” став основою “Плеяди” (7 поетів, назва сузір’я із 7 зірок) Маніфест дю Белле “Захист і уславлення французької мови”, 1549

Творчість Ронсара Оди, 1550 3 цикли сонетів “Любов до Кассандри”, 1552 -1553; прототип — донька флорент. банкіра Кас. Сальвіаті (зуст. у Блуа, 1545) “Любов до Марії”, 1555 -1556; селянка Марія Дюпен Сонет “Немов троянди віть у пору квітування. . . ”

3 -ій цикл “Єлені де Сюржер”, 1578 Фрейліна королеви Сонет “Коли у старості зимовою порою. . . ” Коли у старості зимовою порою За гребінь сядете надвечір при вогні Й, співаючи мій вірш, промовите сумні: “Мене вславляв Ронсар, зачарувавшись мною”. . .

Значення творчості Ронсара Поетичне втілення ренесансного світовідчуття Уславлення світу вічної природи, розуміння людини як її частини Оптимістичне сприйняття життя з радощами й печалями Культ духовно багатої, гармонійно розвиненої особистості

Агріппа д’Обіньє (1552 -1630) Універсальність особистості: поет, воїн, історик, знав багато мов — латина, грецька, єврейська, італ. , ісп. Трагічні поеми, 3 часові й просторові плани — сучасність, минуле, Св. Письмо.

Біди Володарі (фр. Ювенал) Золота Палата (суд, маски людських вад) Вогні (інквізиція, Реформація) Мечі (Варфолом. ніч) кульмінація поеми Помста Суд

Мішель де Монтень (1533 -1592) Радник парламента м. Бордо, потім мер Подорож по Європі Нейтральний в релігійній вірі «Проби» , 1588 — зібрання спостережень, анекдотів, думок, коментованих цитат Розумна людина не втратила нічого, якщо зберегла себе. . . Найкраще у світі — належати лише собі

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІСПАНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ Історичні умови в Іспанії доби Відродження. Періодизація іспанської літератури. Основні мотиви поезії доби Відродження. Основні епічні жанри в літературі Відродження. Становлення іспанського національного театру.

Література Сервантес М. Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі. Переклали М. Лукаш, А. Перепадя. — К. , 1995. Лопе де Вега. Овеча криниця. Собака на сіні. — К. , 1962. Боткин В. П. Письма об Испании. — Л. : Наука, 1976. — 344 с. Державин К. Н. Сервантес: Жизнь и творчество. — М. , 1958. История всемирной литературы: В 9 -ти томах. Т. 3. — М. , 1987. История зарубежной литературы. Средние века и Возрождение / М. П. Алексеев, В. М. Жирмунский, С. С. Мокульский, А. А. Смирнов. — М. : Высшая школа, 1987. — 414 с. Менендес Пидаль Р. Избранные произведения. Испанская литература средних векав и епохи Возрождения. — М. : Изд -во иностр. лит. , 1961. — 772 с. Плавскин З. И. Лопе де Вега. 1562– 1635. — М. , Л. , 1960. Сервантес и всемирная литература: Сб. статей. — М. , 1969.

Історичні умови в Іспанії доби Відродження Реконкіста «революція цін» Підтримка абсолютизму католицькою церквою і армією Криза економічна і політична (1598 — розгром Непереможної армади англійським флотом)

Періодизація іспанської літератури 1475– 1550 раннє Відродження 1550 — перші десятиліття 17 ст. — зріле і пізнє Відродження

Своєрідність іспанського Відродження Слабкий вплив античності Народний характер літератури: гостра критика сучасності й прагнення до патріархальної старовини Зв’язок із середньовічними традиціями, орієнтація не на античні зразки, а на народні — романси. Релігійна тематика Основні мотиви: гріх, небесна кара, божественна благодать, кохання, честь. Розмаїття жанрів, найвищі досягнення — роман і драма.

Основні мотиви поезії доби Відродження Луїс де Леон (1527– 1591) «Самотнє життя» Філософія Платона: земне життя в’язниця, а душа прагне в небеса Хуан Боскан (? — 1542) Гарсіласо де ла Вега (1501– 1536)

Основні епічні жанри в літературі Відродження Рицарський роман Шахрайський роман

Становлення іспанського національного театру Лопе де Вега (1562— 1635) “Фуенте овехуна”

Сервантес (29. 09. 1547– 23. 04. 1616) “Галатея”, 1585 “Алжирські звичаї” “Зруйнування Нумансії” “Дон Кіхот”, перекл. англ. 1 част. — 1612 “Повчальні новели”, 1613 “Мандри Персілеса та Сихізмунди”, 1616

Жанрова своєрідність, композиція У романі Сервантес поєднав елементи таких жанрів, як рицарський роман, пастораль, любовно-пригодницька повість, повчальна новела, крутійський роман, лірика, фольклор. Присвята, Переднє слово, На книгу про Дон Кіхота з Ламанчі, 1 -5 розділ — перший виїд (пародія), 7 -52 — другий виїзд, вставні новели (антиномічність: мрійник і прагматик, ідеаліст і матеріаліст), завершення підбіркою сонетів.

Друга частина 1614 — книжка Алонсо Фернандеса де Авальянеди із Тордесільянса Композиція: присвята, переднє слово до читальника, 74 розділи. Літературна полеміка. 32 р. — Д. К. про Дульсінею і Санчо Р. 42 — поради Д. К. Р. 43 — приказки Санчо Р. 47 — суд Санчо

Дон Кіхот Інтерпретації: просвітницька, філос. психологічна, публіцист. 3 лінії образу: Д. К. із Ламанчі (не розуміє дійсність) Рицар Сумного Образу (героїчний єнтузіазм самітника) Алонсо Кіхоно Добрий (прекрасна людина, Достоєвський)

Божевільний Консерватор Фанатик Мрійник Мудрець Ідеаліст Гуманіст Дивак Оптиміст

Укр. переклади 1891— віршований переказ окр. епізодів І. Франка 1919 — Окр. глави В. Самійленка 1927 — адапт. переклад Миколи Іванова (заарешт. , доля невідома) 1955 — перекл. з рос. Василя Козаченка і Євгена Кротевича 1995 — М. Лукаш, А. Перепадя