Загальна характеристика ентеробактерій. Ешерихії. Шигели. Сальмонели МК ВНМУ

Загальна характеристика ентеробактерій. Ешерихії. Шигели. Сальмонели МК ВНМУ ім. М. І. Пирогова Кафедра мікробіології

Родина Enterobacteriaceae Роди Escherichia Shigella Salmonella Yersinia Klebsiella Proteus Citrobacter Serratia Providensia Edwardsiella Enterobacter Morganella Hafnia Ervinia

Загальна характеристика родини • Морфологія - Гр- палички з заокругленими кінцями - не утворюють спор - рухливі перитрихи - не утворюють капсул

Морфологія ентеробактерій

Культуральні властивості • факультативні анаероби або аероби, невибагливі до умов культивування та поживних середовищ • Культивуються на: а) універсальних поживних середовищах МПА – S форми колоній, середніх розмірів, напівпрозорі МПБ – дифузне помутніння і осад

б) на диференційно-діагностичних (середовища Ендо, Левіна, Плоскірєва) Склад: МПА, лактоза, індикатор - лактозопозитивні – забарвлені в колір індикатора - лактозонегативні - безбарвні

Культуральні властивості ентеробактерій на середовищі Ендо

Біохімічна активність • важлива ідентифікаційна ознака • для вивчення: а) цукролітичної активності: - середовища короткого та розгорнутого “строкатих” рядів Гіса , ентеротести 1, 2 - двохцукрові середовища Реселя - трьохцукровий агар з сечовиною Олькеницького б) протеолітичної активності: - ВСА - пептонна вода, МПБ - желатина

Експрес-тест API 20 E для біохімічної ідентифікації бактерій:

Антигенна будова • важлива ідентифікаційна ознака (видова та внутнішньовидова) • Розрізняють: О - антиген – термостабільний, ЛПС • клітинної стінки Н - антиген – термолабільний, білок джгутиків К - антиген – має термостабільні та термолабільні фракції, білок або полісахарид капсули ідентифікацію за антигенними властивостями проводять в РА з живою та грітою культурами та діагностичними сироватками

Фактори патогенності ентеробактерій • Ендотоксин • Екзотоксини • Фактори інвазії (джгутики та ферменти) • Адгезини (пілі, білки клітинної стінки, мікрокапсула) • Капсула

Принципи лабораторної діагностики • Матеріал для дослідження: фекалії, блювотні маси, промивні води шлунку, харчові продукти, при генералізованих інфекціях – кров, сеча; при опортуністичних – рановий вміст, ексудат, кров, сеча, ліквор • Методи: - Бактеріологічний а) виділення чистої культури збудника б) ідентифікація за ферментативними, антигенними, фаголізабельними властивостями - Серологічний – РА, РНГА, РЗК

Загальна характеристика ешерихій • Морфологія – типова для родини • Культуральні властивості – утворюють S -форми колоній, лактозопозитивні • Біохімічна активність - розщеплюють лактозу, глюкозу, маніт, мальтозу до кислоти і газу - білки з виділенням сірководню та індолу

Антигенна будова • за антигенною будовою проводять внутрішньовидову ідентифікацію • Виділяють: О-АГ – групоспецифічний (164 серогрупи, 171 варіант) Н-АГ – типоспецифічний (55 варіантів) К-АГ – типоспецифічний (90 варіантів) • Виявляють в РА з полі- та моновалентними сироватками

Патогенність, епідеміологія, патогенез кишкових ешерихіозів • Джерело інфекції: хвора людина або бактеріоносій • Шлях інфікування: ентеральний

Патогенність • За патогенністю ешерихії діляться на: - умовно-патогенні – входять до складу нормальної мікрофлори, викликають опортуністичні інфекції гнійнозапального характеру - патогенні - викликають кишкові та генералізовані інфекції (ешерихіози, колі -ентерити.

Їх поділяють: а) ентеротоксигенні ешерихії (ETEC- 17 серогруп) – викликають холероподібні інфекції у дітей та дорослих. Переважають ентеротоксини та цитотоніни (порушують водно -сольовий обмін ентероцитів) б) ентероінвазивні ешерихії (EIEC – 9 серогруп) – викликають дизентерієподібні коліти у дітей та дорослих. Переважають - фактори інвазії в) ентеропатогенні ешерихії (EPEC – 13 серогруп) – викликають сальмонельозоподібні інфекції у новонароджених. Переважає токсичність (ендотоксин)

г) ентерогеморагічні ешерихії (EHEC – 2 серовари) – збудники геморагічної діареї і гемолітичного уремічного синдрому. Переважає цитотоксин, подібний до токсину шигел) д) ентероадгезивні ешерихії (EAEC) – переважає адгезивність та колонізація

Імунітет • нестійкий, нетривалий, типоспецифічний Лабораторна діагностика • Матеріал для дослідження: випорожнення, блювотні маси, промивні води шлунку та ін. • Методи Бактеріологічний

Профілактика та лікування • профілактика - неспецифічна • лікування - етіотропне - патогенетичне - еубіотики

Загальна характеристика роду Shigella • представники роду є збудниками шигельозу або бактеріальної дизентерії • Класифікація шигел – міжнародна (за ферментативними та антигенними властивостями) - група А – вид S. dysenteriae (12 серотипів) - група В – вид S. flexneri (8 серотипів) - група С – вид S. boydii (18 серотипів) - група D – вид S. sonnei (1 серотип)

• Морфологія – типова для родини. Характерна ознака – нерухомість • Культуральні властивості – типові для родини, лактозонегативні (виключення S. sonnei) • Біохімічна активність – залежить від виду. Шигели розщеплюють вуглеводи до кислоти, не утворюють сірководню, деякі утворюють індол • Антигенна будова - О-АГ - К-АГ – соматичний (поверхневий)

Культуральні властивості шигел

Патогенність, епідеміологія, патогенез • Фактори патогенності Фактори адгезії і колонізації – пілі, зовнішні білки, ЛПС клітинної стінки – мають тропізм до ентероцитів товстого кишечника Фактори інвазії – ферменти патогенності, забезпечують проникнення, розмноження та внутрішньоклітинний паразитизм

• Екзотоксини а) цитотоксин (токсин Шига) – має ентеротоксичну, нейротоксичну, цитотоксичну дію (порушує синтез білка) S. dysenteriae б) шигаподібні токсини – ентеротоксини (порушують водно-сольовий обмін ентероцитів) - S. flexneri, S. boydii, S. sonnei • Ендотоксин (ЛПС клітинної стінки)

Епідеміологія, патогенез • Джерело інфекції – хвора людина або бактеріоносій • Шлях зараження – фекально-оральний • В залежності від дози, що потрапляє в організм і стану імунітету можуть спричиняти: а) бактеріальну дизентерію (усі види) б) харчові токсикоінфекції (S. boydii, S. sonnei) в) латентну інфекцію

Імунітет • напружений • типоспецифічний • антимікробний • антитоксичний S. dysenteriae

Лабораторна діагностика • Матеріал для дослідження: як для всіх ентероінфекцій • Методи: а) Бактеріологічний - виділення чистої культури - ідентифікація за ферментативними, антигенними властивостями, рухливістю б) Серологічний - виявлення антитіл - РНГА, РІФ (непряма) - виявлення антигенів – РНГА, РЗК, ІФА в) Алергічний – проба з дизентерином

Профілактика та лікування • Профілактика - неспецифічна - специфічна а) дизентерійний анатоксин S. dysenteriae б) жива атенуйована вакцина S. flexneri в) рибосомальна г) хімічна • Лікування а) етіотропне б) полівалентний дизентерійний бактеріофаг в) еубіотики

Загальна характеристика роду Salmonella • Вид S. enterica – 6 підвидів (2500 сероварів) 1. п/в choleraesuis 2. п/в salamae 3. п/в arizonae 4. п/в diarizonae 5. п/в houtenae 6. п/в indica • Вид S. bongori – 17 рідкісних сероварів

Серологічна класифікація за Кауфманом і Уайтом • О-АГ • Н-АГ • Vi-АГ (виявленно у S. typhi) Принцип класифікації: а) за О-АГ - поділяють на серогрупи (50 серогруп) – позначають великими латинськими літерами (A-Z) – найбільше значення – А, В, С, D б) за Н-АГ – поділяють на серовари - специфічна фаза – позначають маленькими латинськими цифрами (а-z) - неспецифічна фаза – позначають цифрами (1, 2 )

• Морфологія – типова для родини • Культуральні властивості – типові для родини Для культивування використовують такі поживні середовища: а) універсальні (МПА, МПБ) б) диференційно-діагностичні - Ендо, Левіна, Плоскірєва – безбарвні - ВСА – чорні колонії в) елективні – жовчний бульйон, середовище Рапопорта г) середовища накопичення – селенітове, Мюллера

Морфологія сальмонел

Патогенність • Адгезини (пілі) • Vi-антиген (антифагоцитарний фактор) • Ендотоксин • Ентеротоксини – виділяють збудники гострих • гастроентеритів Сальмонели викликають захворювання під загальною назвою сальмонельози. Розрізняють: а) сальмонели – збудники черевного тифу і паратифів б) сальмонели – збудники гострих гастроентеритів в) сальмонели - збудники септицемій

Епідеміологія, патогенез тифопаратифозних захворювань • Збудники: черевного тифу - S. typhi паратифу А - S. paratyphi A паратифу В - S. schotmulleri • Джерело інфекції: хвора людина або бактеріоносій • Шлях зараження – фекально-оральний

Патогенез • Первинне місце локалізації – лімфоїдні • • скупчення підслизового шару тонкої кишки з током лімфи збудник потрапляє в кров (бактеріємія – 1 тиждень) гематогенним шляхом потрапляє в паренхіматозні органи (2 тиждень захворювання) з печінки з током жовчі потрапляє в кишечник і спричиняє алергічне запалення в лімфоїдних скупченнях частина збудника виділяється, частина залишається в лімфоїдних скупченнях

Імунітет • стійкий, напружений, тривалий • можливе носійство. Обумовлене збереженням життєздатних сальмонел в жовчному міхурі

Лабораторна діагностика черевного тифу та паратифів • залежить від етапу патогенезу • Матеріал для дослідження: • 1 тиждень- кров – виділення гемокультури 2 -3 тиждень – сеча, жовч, випорожнення – виділення урино-, білі- та копрокультури, сироватка крові – виявлення антитіл 3 -4 тиждень – сеча, випорожнення – уринота копрокультура Методи діагностики: 1. Бактеріологічний 2. Серологічний РА Відаля РНГА – виявлення носійства (Vi-антитіла)

Епідеміологія та патогенез гострих гастроентеритів • збудники: S. enteritidis, S. typhimurium та ін. • джерело інфекції – хворі люди та тварини • шлях інфікування – аліментарний • Фактори передачі –м”ясо, яйця • Розрізняють 2 групи захворювань: а) гастроінтестінальні б) генералізовані

Імунітет • нестійкий • ненапружений • типоспецифічний

Лабораторна діагностика гострих гастроентеритів • Матеріал для дослідження: випорожнення, блювотні маси, промивні води шлунку, залишки харчових продуктів • Методи діагностики: Бактеріологічний – основний

Профілактика та лікування • Профілактика - неспецифічна (при всіх інфекціях) - специфічна (при тифо-паратифозних захворюваннях) а) хімічна вакцина (моновалентна - S. typhi) б) полівалентна адсорбована – TABte в) специфічний бактеріофаг (черевний тиф) • Лікування - етіотропне - патогенетичне