ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ У далекому 1950

ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ

У далекому 1950 році Генеральна Асамблея ООН запропонувала усім державам святкувати 10 грудня як День прав людини, бо саме в цей день в 1948 році цією ж організацією було прийнято Загальну декларацію прав людини.

Декларація прав людини і громадянина затверджена у Франції 26 серпня 1789. У цьому документі задекларовано наступні принципи: рівність людей: усі люди народжуються вільними та рівними в правах, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії тощо; право кожного на життя, свободу та особисту недоторканість; заборона рабства и работоргівли; заборона катувань або жорстокого поводження; право кожного на правосуб’єктність; рівність усіх перед законом; право на участь в управлінні громадськими та державними справами; право на працю тощо.

Загальна декларація прав людини спонукала людство до розробки та укладення численних конвенцій, декларацій та протоколів з прав людини: у 1948 г. було ухвалено Конвенцію про попередження злочину геноциду та покарання за нього, в 1949 г. — Женевські конвенції про захист прав людини під час збройних конфліктів, 1950 г. — Європейську Конвенцію захисту прав людини та основных свобод, 1959 – Декларацію прав дитини, в 1966 г. — пакти про права людини тощо. Також було створено різноманітні установи та посади для більш об’єктивного дотримання державами прав людини - Комісія ООН з прав людини та Уповноважений з прав людини.

ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ (скорочено) Стаття 1. Право на волю і рівність. Стаття 2. Свобода від дискримінації. Стаття 3. Право на життя, волю й особисту недоторканність. Стаття 4. Свобода від рабства. Стаття 5. Свобода від жорсткого і принизливого ставлення. Стаття 6. Право на визнання особистості перед законом. Стаття 7. Право на рівність перед законом. Стаття 8. Право на судовий захист компетентним судом. Стаття 9. Свобода від свавільного арешту, затримки й вигнання. Стаття 10. Право на справедливий публічний судовий розгляд. Стаття 11. Право вважатися невинним до винесення звинувачувального вироку. Стаття 12. Свобода від втручання в особисте життя, батьківщину, право на недоторканність житла, на таємницю кореспонденції. Право на честь і репутацію. Стаття 13. Свобода пересування і вибору місця проживання. Стаття 14. Право на притулок від переслідування в інших країнах. Стаття 15. Право на громадянство і волю його змінювати. Стаття 16. Право на створення родини і сімейне життя. Стаття 17. Право на власність. Стаття 18. Свобода совісті й релігії. Стаття 19. Свобода переконань і право на інформацію. Стаття 20. Право на мирні збори й асоціації. Стаття 21. Право на участь в управлінні державою і на вільні вибори. Стаття 22. Право на соціальне забезпе чення. Стаття 23. Право на вибір роботи, захист від безробіття, право на рівну оплату за рівну працю, право на вступу профспілки. Стаття 24. Право на відпочинок і дозвілля, право на оплачувану відпустку. Стаття 25. Право на адекватний життєвий рівень. Стаття 26. Право на освіту. Стаття 27 Право на участь у культурному житті суспільства. Стаття 28. Право на такий суспільний порядок, у якому дотримуються права лю дини. Стаття 29. Обов'язок виконувати обов'язки перед суспільством. Стаття ЗО. Свобода від порушення перерахованих прав.