За головним фактором виділяють нівальні при випаданні снігу

За головним фактором виділяють: нівальні (при випаданні снігу) плювіальні (при випадів дощу) пірогенні ( при пожежах) еолові (при вітрових бурях) гравігені (при зсувах, селях). За термічними умовами є: кріотермальні(морозні менше 0) нанотермальні(дуже прохолодні 0 5 за Цельсієм) мікротермальні(прохолодні 5 10) мезотермальтні(помірно теплі 10 15) макротермальні(теплі 15 22) мегатермільні(жарку більше 22). За умовами зволоження: екстагумідні – хоча б в одному з горизонтів переважають гідромаси гумідні із середнім або підвищенним вмістом гідромас в усіх горизонтах. Семіаридні хоа бз однимгоризонтом у якому недостатній вміст гідромас. Аридні дефіцит вологи в усіх горизонтах. За тенденцією вертикальної структури виділяють: Стабілізації не відбув зміна структури створення структури – утворення нових горизонтів руйнування структури – зникнення деяких горизонтів Ускладнення горизонтів збільшення структури – збільшеннят потужності горизонтів спрощення структури зменшення потужності горизонтів. Трансформація структкри не змін кількість компонентів, не змінюється потужність горизонтів, але структури можуть переміщуватись. 4. Багаторіна динаміка викликана комплексом природних факторів, тектонічними рухами, кліматиними змінами, коливанням рівнів грунтових вод, віковими змінами дерево станів, ерозійними процесами. Багаторіна динаміка поділяється на: флуктуація зміни геосистем викликані певними відмінностями у гідрокліматичних показниках у різіні роки. Проявляється у зміни водно повітряного, температурного, сольового режиму грунтів, діяльності мікроорганізмів, процесів утворення г 7 умусу та змінами рслинності. сукцесія послідовна заміна однмх геосистем іншими викликана тривалими відмінностями у гідрокліматичних показниках. Клімаксна геосистема, яка є найбільш оптимальною для певних умов середовища. Геосистеми, які можуть виникати на місці клімаксної під впливом якогось одного певного фактору наз ініціальними. За видом ініціальної геосистеми розрізняються: літоморфні ряди ініціальною геосистемою є оголений камяний субстрат. псамоморфні ряди сухий піщаний субстрат делювіальні ряди починаються з суглинкових супіщаних та піщаних субстратів, які утворились після змиву грунту. гідроморфні починаються від перезволоження геосистем. псероморфні від сухих геосистем галоморфні засолених геосистем Якщо сукцесія відбувається від ініціального стану до клімаксної геосистеми вона наз прогресивною або автогенною. Коли у зворотній бік – регресивна абоапогенна 5. Еволюція геосистем еволюція характеризується такими закономірностями: прогресивнсть утворення нових геосистем, ане повторення уже існюючих незворотність геосистеми, які уже існували уже не можуть. поступовість зміни не раптові а проходять через деякі стани довготривалість еволюційні зміни відбуваються не менше 500 років спадкоємність кожний наступний етап евоолюції пов’язаний з попереднім. 1. Загальні поняття ЛТС(Ландшафт територіал структури): ЛТС сукупність ландшавтно територіальних одиниць, конфігураційно та їєрархічно впорядкованих просторовими відношеннями певного типу. Для виділення ЛТС необхідно: 1)Задати тип відношень елементами 2)Визначити одиниці ЛТС 3)Обєднати геосистеми в одиниці ЛТС 4)Встановити межі одиниць та нанести іх на карту. Основними типами структур є генетико-морфологічна. Виділяється за спільністю походження генезису та еволюції геосистем, які знах своє вираження в їх будові (морфології). Позиційно-динамічна ЛТС виділяється за звязком геосистем горизонтальними речовинно енергетичними потоками та їх відношенням до зміни інтенсивності потоків. Басейнова ЛТС виділяється за гідрофункціюванням та відношенням геосистем до басейнів поверхневого стоку. Біоцентрично-сітьова виділяється за потоками біотичної міграції організмів та популяції між геосистемами. Елементарною одиницею будь якої ЛТС є геотоп (територія, яка однорідна за кожним геокомпонентом). Виділяють педо, клімато, літо, фіто, зоо, гідро, морфотопи. Їх просторове поєднання складає геотоп. Критерії виділення геотопу: 1)Градієнтний межі між геотопами проводять уздовжстрибкоподібної лінії певних характеристик. 2)Статистичний виділення геотопу зводиться до того, що варіація певного показника у межах геотопу буде меншою між різницею ніж значеннями цього показниками у значеннях цього геотопу. 3)Географічний геотопом вважається територіальний обєкт, який немає внутрішніх обмежень для територіл необмеженого збільшення. 4)Відносної статичності геотопами не вважаються ділянки, властивості, яких носять тимчасовий характер. 5)Картографічний – геотоп може бути територія достатньо велика, щоб її можна було зобразити на крупно маштабній карті, але її можна розглядати як території для вирішення певних практичних завдань. Елементи даної ЛТС виділяються за генетико морфологічною однорідністю геосистем. При діагностиці однорідності вивчаються такі елементи: геологічна будова, грунти, рослинність, грунтові води, рельєф. Для кожного компонента виділяється 5 рівнів однорідності. Геологічна будова: 1)1 рівень однорідності однорідною є територія, сформована на одному геологічному фундаменті. Допускається різний склад порід, що покриває цей фундамент. 2)Рівень однорідності територія однорідна за складом до четвертинних порід. Допускається варіація іх потужності. 3) територія, верхні верстви якої близькі за будовою. Допускаються варіації потужності, дочетвертинні породи однакові. 4)Верхні верстви однакові за будовою, допускається різна потужність. 5) Ділянка зайнята одним літотопом За класами однорідності ГТС виділ такі елементи: наногеохора, мікрогеохора, мкзогеохора, макрогеохора. Наногеохора-виділяється як сукупність суміжних геотопів, розташованих на одній елементарній поверхні рельєфу, геологічна будова якої відрізняється лише за потужністю верхніх грунтоутворюючих порід, водний режим одного типу, грунти одного генетичного ряду, рослинні угркпування одного суксеційного ряду. Розсіри для ерозійно розчленованих територій 0, 2 0, 5 кв. км, для рівнинних територій – 0, 5 2, 0 кв. км. До наногеохори входить від 3 до 15 геотопів. Межі між геотопами виражені слабко і мають вигляд перехідних смуг. Внутрішні відмінності всередині наногеохори викликані одним фактором. Мікрогеохора-розмір для ерозійних територій 3 8 кв. км. , рівнинних 10 25 кв. км. Межі виражені досить чітко. Внутрішня диференціація викликана декількома факторами, але один з них є головний. Мезогеохора-для ерозійних форм 0, 5 1 тис кв. км, рівнинних 1 2 тис. кв. км. Диференціація викликана декількома факторами, які сходяться до одного центру. Макрогеохора розміри для ерозійних форм 1 3 тикв. км, для рівнних фори 6 10 тис кв. км. Фактори, які викликають відмінності не сходяться до одного центру. 4. Позиційно-динамічна ЛТС кгрупуваннч геотопів по іх відношенню до ланшавтових меж вздовж яких змінюється інтенсивність та напрямок речовинно енергетичних потоків. Межі між одиницями ЛТС проводять уздовж каркасних ліній динаміки ліндшафту. До них відносять: 1) Каркасні лінії рельєфу 2) лінії між геотопами з різною фільтраційною здатністю грунтів 3) Межі між грунтами, які мають різну протиерозійну здатність. 4)Межі між геотопами фітоцинози у якиих мають різну грунтозахисну здатністьш. 5) Антропогенні лінійні елементи(дороги, мости, дамби). Елементами позиційно динамічної ЛТС ландш смуга, ланд ярус, парадинамічний район. Ландшавт смуга група геотопів, які мають спільне положення відносно меж зміни інтенсивності горизонтальних речовинних енергетичних потоків. Ланд смуги бувають рівнинні, схилові, заплвні, терасові. Ланд ярус –це поєднання територіально суміжних повязаних односпрямованими потоками ланд смуг, що мають спільну позицію щодо змін динаміки енер.

Парадинамічний район обєднує усі яруси, які розходяться від однієї панівної точки, іноді виділяють підрайони. 5. Парадинамічна ЛТС- найменша одиниця, формується уздовж ліній концентрацій речовин енергетичних потоків, лінії розділу контрасних середрвищ та деяких інших місць центрального генезису. Парагенетична ланка –сукупність геотопів обєднаних за генетичною єдністю, односпрямованістю розвитку в межах заплавно руслової частини долини. Парагенет сектор – поєднання параген ланки та ландшавт смуг, які спираються на неї. Параген пояс поєднання секторів з однотипним протіканням фізико генетичних процесів. За центральним місцем відносно якого виділяється парагенет ЛТС розрізняють: долинно річкові, яружно балкові, прибережно еквальні, лиманно гирлові 6, Басейнові. За розподілом потоки вологи виділяється між водними обєктами елементами ЛТС є басейнові різних порядків. Дана ЛТС дозволяє: 1)виявити річки, які припинили своєсіснування, як постійні водотоки 2)Виявити річки, які змінили свій порядок 3)Вести підрахунки кількості різнопорядкових рік у річковій системі 4)Визначити довжину рік різних порядків 5)Виявити тенденцію і спрямованість розвитку вузлової системи. У будь якому басейні виділяють 3 елементи: 1)Долина складається з днища для русдових потоків, русла, заплави, терас. 2)Схилову частину 3)Вододільну В вододільній частині виділяють центальні і бокові зони межирічь. За типом водотоку розрізняють басейни –річкові, сухорічні, балкові, яружні, лощинні. За часткою вододільно рівнинної підсистеми видляється вузько плакорні та широкоплакорні. За залісністю: високозаліснені (75 100%)вкрито лісом відноснозаліснені (50 75%) середньо заліснені (25 50%) Малозаліснені (5 25%) Безлісні (менше 5). 6. Біоцетрично-сітьова ЛТС Виділяється за особливістю поведінки та міграцією певних організмів. Як елементи виділяються біоцентр, біокоридор та інтерактивний елемент. Біоцентр-це група суміжних біотопів. які виконують ф ціЇ збереження генофонду ландшафту оптимізуючого впливу на прилеглі території. За площею розрізняюьб: карликові біоцентри (0, 2 0, 5 кв. км), міські (0, 05 0, 1) малі (0, 5 1)(0, 1 0, 3) середні(1 3)(0, 1 1) відносно великі (3 10)(1 3) великі (більше дорівнює 3 і 10). За сучасним станом виділяють біоцентри локального, регіонального, ландшафтного, провінційного та біосферного рівня. Біокоридор видовжений ареал представлений геотопами з природною або близькою до неї рослинністю уздовж якого відбувається біотичні міграції між окремими біоцентрами. За походженням бувають штучн і та природні, за місцеположенням – рівнинні, схилові, долинні, балкові, літеральні. За лінійними параметрами лініййні або смугасті. Інтерактивний елемент зайнятий геотопами лінійний арел, який відгалужується від біоцентру або біокоридору і виконує ф цію здійснення вплиіу на прилеглу територію. 7. Межі між геосистемами; Бувають межі лінійні та межі, які мають вигляд перехідної смуги(екотон). За морфологічною вираженістю бувають виражені і невиражені. За визначенняч місцеположення межі можуть бути реальними і умовними. За генезисом бувають межі літо, педо, морфо, зоо, фітогенні. За напрямком динамічних потоків виділяють: межі дивергентні(межі розсіювання) конвергентні (межі концентратори) консеквентні(межі як збігаються з лініями потоків) градієнтні(вздовж яких змінюється інтенсивність потоку). Градієнтні бувають імпульсні і гальмуючі. За валивом на потік межі бувають контактні і барєрні. Барєрні бувають –барар трансформатор, барєр перешкода, барєр відштовхувач. Контакті бувають простогоконтакту, активного, вторинного. Ландшафтно факторіальна екологія 1. Фактор це деяка ознака, яка впливає на характеристику досліджувальної системи. Фактори поділяються на екзогенні або зовн (сонячна радіація) і ендогенні або внутр(к сть вологи, потоки енергії). Е фактори ресурси характеризуються певною кількістю, регулярністю, інтенсивністю, надходженням в геосистему певних компонентів або наявності компонентів уних. фактори регулятори – зумовлює перерозподіл між окремими компонентами геосистеми або її компонентами певних факторів ресурсів. Приклади рельєф, географ положення, тектонічні рухи. 2. Ландшафт екологіч амплітуда: глобальна ландшаф екологіч амплітуда – це діапазон певного фактору у межах якого по всій планеті може існувати дана система. регіонал ланд екологіч амплітуда – діапазон фактору до якого пристосовані геосистеми певного типу у межах регіону 3. Ландшафт екологіч ніша визначається із багатовимірного простору, кожна вісь якого відповідає певному фактору. Ніша виділяється шляхом зєднання мінімумів та максимумів ланд екологіч амплітуд. Геосистеми, які можуть існувати при широкому діапазоні екологіч факторів мають зазвичай більші розміри, характеризуються високою стійкістб до зміни природних факторів та антропогенних впливів. Геосистеми з фузьким діапазоном ландшафт екологіч факторів характеризуються невеликими територіями, незначною стійкістю до зміни факторів, недостатнім відновленням при оптимальних параметрах Ніші геосистем можуть перектриватись. Одна точка оптимуму для кожної геосистеми має своє місце положення. Перекриття ландш екологіч ніші призводить до виникнення конкуренції між геосистемами та перемогами тієї геосистеми, яка найбільш повно засвоює енергію, що надходить. Зазвичай перемагають геосистеми з широкою екологічною ландш амплітудою. Динаміка геосистем 1. Основні поняття: Характерний час – це інтервал. Протягом якого певна властивість або процес проявляє своїосновні властивості. Стан геосистеми – сукупність зміни, які описують геосистему у певний момент часу. Простір станів – сукупність усіх можливих станів у яких може знаходиться геосистема. Область станів – умовне обєднання близьких станів геосистем при якихвважається, що достовірних змін у геосистемі не відбувається. Інваріант – сукупність властивостей геосистеми у разі зміни яких відбувається кардинальна трансормація. Часові параметри геосистеми характеризуються: періодичністю це наявність процесів для яких однакове значення певних характеристик повторюється через однакрві проміжки часу (періоди). Для природних процесів характерною є квазіперіодичність. циклічність полягає у повторенні однакових характеристик через неоднакові проміжки часу. ритмічність – повторення близьких. Але неоднакових характеристик через неоднакові проміжки часу. наявність тренду – постійне зростання або зменшення певних характеристик. частота – частота повторюваності. амплітуда – різниця між максимом та мінімумом. тривалість періоду – обернення до частоти. Для всіх природних процесів характерна інерційність. 2. Добова динаміка – зумовлена обертанням Землі навколо своєї осі. При цьому змінюється: метерологічні показники, вологообмін, продукційні процеси, фотосинтез, випаровування та транспірація. 3. Сезонна динаміка – обумовлена обертанням Землів навколо Сонця. Змінюються кліматичні показники, продукційні процеси, параметри популяції, біологічні процеси. Для сезхонної динаміки характерна асинхронність. Стекси – відрізок року тривалістю не менше доби, специфіка якого обумовлені сезонною ритмічнічтю, погодою та динамічною тенденцією зміни вертикальної структури геосистеми.

Міжелементні відносини Генетико еволюційні відносини. Мета аналізу генет еволюц відносин це визначення закономірностей порівняння геокомпонентів один з одним та взаємозалежності окремих іх властивостей. При цьому виріш завдання: а)визн закономірності формування данного поєднання геокомпонентів та утв звязків між ними б)оцінити ступінь генетич залежності між геокомпонентами та їх елементами. Утворення геосистем починається із виходу на поверхню твердого абіотичного субстрату. Пбіотична фаза відбувається із вивітрювання, руйнування потоками води, зглажування форм рельєфу, утворення подрібненої гірської маси. Біотична фаза починається з населення субстату мікроорганізмами, які виробляють органічні речовини. При накопиченні певної к ті органіки у геосистемі зявляються лишайники, мохи, вищі рослини, тварини. На рінніх стадіях біотичної фази видове різноманіття повязане на пряму з умовами середовища, на пізнії стадіях геокомпоненти стають більш незалеж один від одного. Потоки та трансформація енергії. Основним джерелом є соняч енергія. На поверхню атмосфери надходить 2 кал/см 2 за хв соняч енергії. Під час проходження через атмосферу частина соняч енергії поглинається. Соняч енергія проходяч через атмосферу розділяється на пряму та розсіяну. Енергія, яка надійшла до поверхні Землі частково відбивається поверхнею, частково витрачається на ефективне випромінювання, частково надходить до геосистем. Енергія, яка надійшла до геосистем використовується на фізичне випаровування і транспірацію, витрач на турбулент рух повітря у приземному шарі. Лише 1, 3% радіаційн балансу використ для фотосинтезу рослин. З енергії, як пішла на фотосинтез 50% використовуєтьс на фотоситез, 50% на приріст біомаси, частково потрапляє до гунту з опадами, частково переходить наступні трофічні рівні. У детритних циклах близько 10% енергії витрачаються на хім процеси, 90% надходять до редуцентів. Антропічний аспект. Забруднення атмосфери. Внесення добрива(органічного). Транформіція поверхні, при цьому змінюється альбедо. Зведення природної рослинності. Типологія. Ю. Одум (1986) запропонував такий поділ екоси стем за основним джерелом надходження енергії: природні, що отримують енергію тільки від Сонця; природні, що отримують енергію від Сонця та додаткову енергетичну субсидію від інших природних джерел (заплави, схили, прибережні частини естуаріїв, маршів, конуси виносу тощо); антропізовані, що отримують енергію від Сонця та додаткову субсидію від людини (найбільш типо ві – агроекосистеми); промислово міські системи, що отримують енергію палива (урбоекосистеми, індустріальні зони). За кількістю енергії, яку отримує геосистема, розрізняються такі геосистеми: мегатермні(радіаційний баланс RB>80 ккал/см 2 на рік, ); макротермні(50 70); мезотермні(50 70); субмезотермні(40 50); субмікротермні(30 40); мікротермні(20 30); нанотермні (<20). Потоки вологи. Надходження вологи до геосистем відбувається за рахунок: опадів, конденсації вологи, із поверхневим стоком, із підземними водами, із паводками. Кругообіги можкть бути збалансованими або незбалансованими. При незбалансованих потоках у геосистемі відбувається прогресуюча гідроморфізація (при додатному балансі) або ксерофітизація (при від’ємному). Волога, яка надійшла до фітоцинозів у мізерних частинах поглинається листям. Близько 20% стікає на рослинність по грунту, інша випаровується. Волога, яка надійшла до поверхні грунту поглинається мортомасами і витрачається майже 100% на випаровування. Волога, яка потрапляє до перезволоженого грунту витрачається на випаровування та поверхневий стік, вбираєтьс. Я сухим грунтом. Із грунту волога поглинається рослинами, 97% витрачається на транспірацію(випаровування), 3% на фотосинтез. Антропічний аспект. Меліорація. Іригація(зволоження). Зміна рослинності. Типологія. Геосистеми за типом водно го режимуподіляються на такі: промивного режиму(низхідні по токи вологи переважають над висхідними, і вода, що просочуєть ся крізь ґрунт, досягає рівня ґрунтових вод); періодично промив ного режиму (атмосферна вода досягає рівня ґрунтових вод в ок ремі багатоводні роки, в середньому один раз на 10 15 років); непромивного режиму; аридного; випітного режиму; десуктивно випітного режиму; водозастійного режиму (ха рактерний для боліт); паводкового режиму (характерний для за плав річок). За збалансованістю водного балансу є такі геосистеми: із збалансованим балансом (у річному циклі водний баланс дорівнює нулю); додатно декомпенсованого балансу (приходні статті вод ного балансу переважають над витратними, внаслідок чого рівень ґрунтових вод піднімається); від’ємно декомпенсованого балансу (витратні статті переважають над приходними, рівень ґрунтових вод знижується). за рівнем забезпеченості вологою рослинних угру пувань. Виділяються такі типи геосистем: гідроморфні (водойми); субгідроморфні (прибережно водні місцезростання); гігроморфні (болота); субгігроморфні (лучно болотні та вологі луки): мезоморфні (нормальні умови зволоження, характерні для сухих луків); убмезоморфні (лучно степові місцезростання); семіксероморфні (середньостепові місцезростання); субксероморфні (сухостепові); ксероморфні (напівпустелі); гіперксероморфні (пустелі). Мінеральні речовини до геосистем надходять з опадои та пилом, за рахунок руйнування гірських порід, за рахунок вимивання сольових відкладів, за рахунок антропогенної діяльності людини. Разом з опадами до поверхні Землі за рік надходять 12 тон км 2 розчинених речовин та 10 тон км 2/пилу. Речовини надійшли до геосистеми можуть включатись до кругообігу речовин або знах у вигляді резервного фонду. Включається 1)речовини, які знах у нерозчиненій формі 2)речовини, які знах у розчиненій формі, але їхні к ть більша ніж потрібна рослинам 3)речовини, які накопичуються на ландшавтному геологічому барєрі поза(хореміс) шаром грунту. У процесі міграції потоки мінер речовин переміщуються разом з потоками вологи. В грунтк мінерал речовини поглинаються рослинами і подальше іх розчинення відбувається аналогічно потокам вологи та енергії Антропологічний аспект. Через забрудення атмосфери. Внесення отрутохімікатів. Скидання забруднен стічних вод. Захоронення у грунтах токсичних відходів. Типологія. багатством ґрунту елементами живлення. Виділяються такі геосистеми: оліготрофні (вкрай бідні на солі – 34 80 мг/л), семіоліготрофні (солей ду же мало – 75 82 мг/л), субмезотрофні (80 120), мезотрофні (по рівняно насичені солями – 100 150), субевтрофні (добра забезпе ченість солями – 150 200), евтрофні (найбільша забезпеченість со лями за відсутності ознак засолення ґрунтів), пертрофні (забез печеність солями більша за оптимум, але ще не пригнічує росту рослин). Продуційні процеси-що складається з утворення органічної речовини рослинами (первинними продуцентами), потоку цієї ре човини по трофічній сітці (утворення вторинної продукції) та про дукування органічної речовини ґрунту. Крім власне утворення фіто , зоомаси та гумусу, важливими результатами продуційного про цесу є вуглецевий газообмін у геосистемі, зростання чисельності популяцій. Антропічний аспект проявляється у заміні природних екосистем на штучні. Типологія За величиною продуктивності (чистої первинної продукції) геосистеми поділяють на непродуктивні (фітомаса не створюється – скелі, піщані пляжі тощо), низькопродуктивні (1 5 т/га), зниженої продуктивності (5 10), середньопродуктивні (10 15), підвищеної продуктивності (15 20), високопродуктивні (20 30), дуже високопродуктивні (більше 30 т/га на рік). Екологічний підхід: базується на понятті екосистеми характерним є біоцентричний підхід характерною є позаракмковість фіктично відсутній територіальний аспект приділяється значна увага біотичним і абіотичним процесам(абіотичні розгляд якщо вони вплив на живі організми при поділі живих організмів перевага надається поділу на продуц, ред, консумен) серед звязків переважають трофічні зовніш вплив вивч з точки зору можли чи неможлив існування екосистеми використ ся поняття екологіч фіктору та ліміт фактору при групуван організмів використ ординацію(певні обєкти вистроюють в нішу). Ландшавтний підхід: базується на понятті геосистема застосовується полцентричний підхід велике значення територіал аспекту, застосов картографування вивч генезис практично не розглядається при розгляданні звязків рівносильними є біотич і абіотичні характерною є ієрархічність(від більшого до меншого) Ландшав-екологіч підхід: утв в результ інтеграц ланд і еколог підходів інтеграція 2 наук можливе при виконан таких умов: Принципової інтеграції, доцільності, однакового ступеня розвитку обох наук. характерне використ геосистем може використовуватись поліцентричний і моноцентричний підходи значний територіальний обєкт вивч геосистеми лише певного рангу приділяєт увага функціюванню менше генезису характерна ієрархічність приділ значна увага зовн впливу використ поняття ліміт фактор і еколог нішаю. При гропуванні геосистем використ районування, ординація, класифікація Визначення ландшавтної екології 1939 р. було введено Карл Троль це поєднання ландшавтно просторового аналізу і дослідження взаємозвязків між природними компонентами, які відбуваються у межах територіальної та елементарної одиниці. Ландшавтна територія поділ на теоретичну і прикладну. За особливостями аналізу в ланд екології виділ процесну (вивчає процеси енерго , волого і речовинообігу, продукційні процеси). хорологічну ландшафтну екологію – за особливостями територіальної розмірності геосистем факторіальну ландшафтну екологію – поширення певних типів геосистем від впливу зовнішніх факторів. динамічну ландшафтну екологію – зміна в часі значень окремих характеристик геосистем, станів, інтенсивнсоті процесів, територіальних структур. Історія 1)О. Г)умбольт розробив порівн географ метод, оцінив вплив геохіміч процесів на формування вигляду земн кори. 2)К. Ріттер ввів поняття ландшавт, вважав що одним з основн ландшавтутворююч факторів є рельєф. 3)Докучаєв розробив методику комплексного, природного, історичного вивчення грунтів та ввів поняття нового комплексу 4)Рудницький вивчав генетичні закони, розвиток та походження ландшавтів 5)І. В. Ларіон(1927) і Р. І. Аболін(1929) створили перші ландш екологіч карти 6)З 1987 р. Видається журнал «ландшавтна екологія» та бюлетень «IALE» . 7)З 1991 р. Була проведена ландшавтно екологіч конференція в Данії 8)На Україні провідними науковцями є Гродзинський, Куцуляк.

Концепція геосистем Термін геосистема був введений у 1963 р. Б. Б. Сочава. За В. Б. Сочавою, геосистема являє собою «особливий клас керованих систем; земний простір усіх розмірностей, де окремі компоненти природи знаходяться в системному зв'язку один з одним і як певна цілісність взаємодіють з космічною сферою та людським суспільством» . Основні положення цієї концепції: геосистема – матеріальний об'єкт; її складають природні елементи, а антропогенні та людина розглядаються як зовнішнє середовище; геосистемою вважається як елементарна ландшафтна одиниця (фація), так і геосфера в цілому; геосистема виділяється як об'єм простору, у межах якого геокомпоненти мають специфічний характер усіх типів зв'язків; геосистема – категорія динамічна і проявляється за деякий проміжок часу. Історія Важливий імпульс для розвитку концепції геосистеми дав вихід у 1971 р. книги Р. Чорлі та Б. Кеннеді «Фізична географія: системний підхід» . У ній було проголошено ідею про множинність типів систем, які мають бути предметами фізико географічного аналізу. До цих типів вони віднесли системи морфологічні, каскадні, системи типу «процес – відгук» , керовані (контрольовані). я окремі схили, річкові басейни І—III порядків тощо. Д. Л. Арманд (1975) надавав геосистемам функціонального значення і розумів під ними процеси, які пов'язують між собою окремі регіони або геокомпоненти. Як геосистеми він розглядав атмосферну циркуляцію, кругообіги води, органічної речовини тощо. Геосистеми Арманда належать до систем «процес — відгук» та керованих. Конструктивною рисою концепції Д. Л. Арманда є принцип виділення геосистем за певним процесом. З кінця 70 х років ХХ ст. усе більшого поширення набуває трактування геосистеми не як матеріального об'єкта, а як його моделі, абстрагованого відображення, розумової конструкції. Таке розуміння геосистеми поділяють німецькі геоекологи, О. Д. Арманд та багато інших. На даний час при визначення геосистеми використ. М. Д. Гродзинського, яке введено у 1993 р. Властивості геосистем: Територіальність п росторовість — Кожну геосистему можна описати метричними показниками (площею, лінійними розмірами) і топологічними (характеризують положення даної геосистеми щодо інших геосистем або об'єктів іншої природи). . Найдоцільніше виділення 6 класів (рівнів) просторового геосистемного аналізу: субтопічний , хоричний , регіональний , ) субглобальний , глобальний, просторовий масштаб ландшафтної екології вужчий: 10° 10 6 м. Поліструктурність. Під структурою системи розуміють характер поєднання її елементів певного типу відношеннями. Визначення типу відношень, які вважаються структуроформуючими, тобто відносно яких виділяється структура геосистеми, залежить від аспекту аналізу останньої. Найбільш загальними аспектами аналізу геосистем є: 1) вертикальний (топічний) геокомпонент структура, речовнинно фазова, просторово обємна 2) територіальний (хоричний ) прзиційно динамічна, позиційно морфологічна, парагенитична, біоцентрично сітьова, басейнова 3) часовий (динамічний) процесів(гідроморфізація, галоморфізація, інші) –зміна станів(добової динаміки, сезон динаміка, багаторічна) С к л а д н і с т ь. Складними вважаються системи, сформовані багатьма елементами різних типів, між якими існують різнорідні зв'язки. Ознакою складності системи вважають також неоднозначність її реакції до зовнішніх впливів. Усі ці ознаки притаманні геосистемам. Так, елементи їх вертикальних структур різні за фазовим станом (тверді, рідинні, газові), хімічним складом, наявністю та формою органічного життя, функцією, положенням у геосистемі тощо. Зв'язки між ними також різноманітні і проявляються в таких процесах, як потоки різних речовин і енергії, конкурентних та інших відношеннях. Аналогічні властивості територіальних та часових структур геосистем. Ц і л і с н і с т ь – властивість системи, яка проявляється в тому, що вилучення з неї певного компонента призводить до її кардинальної перебудови або взагалі загибелі, а сам цей компонент окремо від системи існувати не може або ж він якісно змінюється. Більш «сильним» виявом цілісності систем є їх емерджентність (синонім – холістичність), тобто притаманність системі таких властивостей, якостей та функцій, яких не має жоден з її елементів і які не можуть виникнути при їх механічній суміші, а тільки за умови їх взаємодії. В і д к р и т і с т ь. Відкритими є системи, частина елементів яких мають зв'язки з елементами, що не належать до її структури. С т і й к і с т ь у геосистеми проявляється в багатьох формах і дає їй змогу протистояти зовнішнім впливам, зокрема антропогенним, зберігати при взаємодії із зовнішнім середовищем свою цілісність та інші ознаки. Нестійкі в даних умовах геосистеми змінюються на більш стійкі типи, тому стійкість геосистеми значною мірою зумовлена генетико еволюційно. С т о х а с т и ч н і с т ь. Стохастичними називаються системи, залежність між характеристиками яких та їхні зв'язки із зовнішнім середовищем не жорстко детерміновані (функціональні), а статистичні, ймовірнісні. Причин цього багато; одна з них полягає у опосередкованості взаємодій між елементами геосистем: елемент Динамічність це властивість системи при якій значенн характеристик геосистеми змінюється в часі. Геосистема може знаходитися у стані рівноваги. . Стійка рівновага такий стангеосистеми, коли вона здатна самовідновлюватися у випадку виведення її з рівноваги. Метастійка геосистема здатна обирати один із стійких станів в залежності від зовн факторів. Нестійка невеликий вплив виводить систему з рівноваги і вона не вернеться(тундрові ландшавти). Довільна система залишається в ній незалежно від внутр поштовхів або зовн поштохів. Крім простої рівноваги є складна. Динамічна геосистема прямує до рівноважногостану але не може його досягти через зміну зовн умов та нестабільніст внутр стану. Стійка неврівноваженість геосистема здійснює процес використ зовн ресурси. 3 закони існування геосистем: 1. Закон послідовності розвитку фаз будь яка геосистема у процесі саморозвитку проходить пвну послідовність фаз які можуть чергуватися литше в певному еволюційно закріпленому порядку 2. Закон метахронності розвитку географ оболонки системи одного просторово часового рівня розвиваються несихронно. 3. Закон максимізації поверхні системи конкурують між собою за простір, енергію та речовину. При цьому перемагає та система що найефективніше сприяє надходженню речовини та енергії та найкраще її переробляє(закон Одума). Географ ландшавт природний або антропоген територіал або екваторіл комплекс, представлен однорідною ділянкою ландшаф схеми з єдиним геологіч фундаментом, однотипним рельєфом, гідроклімат режимом, поєднання грунтів та біоценозів та характерною для нього морфологіч структурою. Ландшавти бувають за різмірами: 1)місцевість просторове поєднання спільних за походженням урочищ сформованих на макроформі рельєфу з єдиною літогенною основою і найбільша частина ландшавту. Має загальні та індивідуальні риси. Загальні повязані з характерними для даної фізико географічної області четвертинними відкладами, ресурсами тепла івологи та грунтово рослинним покривом. Індивідуальні риси залежить від ступеня розчленованості рельєфу та мазоклімату. Урочища це поєднання фацій, сформованих на літогенній основі мезоформ рельєфу на однорідних поверхневих відкладеннях. Для урочища характерна спільна для всього комплексу спрямованість природних процесів, єдність звязків між компонентами. Фація це елементарний ландшавт комплекс, найменша складова ландшавту, утворюється у межах однієї мікроформи рельєфу, або одного елементу мезоферми і характеризується відносною однорідністю поверхневих відкладів умов зволоження мікроклімату, грунтово рослинного покриву, своєрідністю тваринного та рослинного світу. Класифікація це впорядкування геосистем в супідряну систему таксонів, кожну з яких виділяються як група геосистем за певним параметром. Класифікація повинна відповід таким умовам обєктивність, надійність, мати прогностичну силу. У звязку з тим що укожній геосистемі є безліч факторів для класифікації то обираючи систему класифікації намагаються знайти компроміс між складністю та штучністю системи. Для боротьби з цим класифікації створюють під певним напрямом досліджень. Класифікації бувають базові та прикладні. Базова класифікація створюється одна для певного напряму. Прикладних класифікацій може бути безліч. Вони створ на основі базовой класифікації і на основі практичного завдання. Ординація впорядкування обєктів вздовж деякого ряду так що найбільш подібні за певним критерієм обєкти займають сусідні позиції. Ордитнація буває пряма і непряма . Пряма ординація геосистеми впорядковуються у певні ряди, що відповідають конкретним тфакторам їхдинаміки. Непряма ординація впорядкування геосистем здійснюється вздовж ряду за ступенем подібності їх реакції на вплив зовн факторів. Ординацію поділ на однофакторну та багатофакторну. Найбільш інформативними вважаються ряди гідроморфний(за зволоженням), галоморфний(засоленням), літоморфний(за ерозійними процесами). Районування впорядкування просторово суміжних геосистем за встановленими критеріями в індивідуальній територіальній одиниці різних рангів. Одиницями районування є Фізико географ країна виділят за своєрідністю структури, зональності, що обумовлена географіцчним положенням та походженням у межах великихгеоструктурних одиниць Пояс виділ на основі значних відмінностей радіаційн балансу, терміч режиму та типів атмосфер циркуляції. Зони виділ за спільним балансом тепла та вологи, що зумовлює формування зональних типів грунтів, рослинності. Провінції виділ як частини зон за ступенем континентальності у звязку із віддаленості провінцій від великих водних обєктів Область виділ з урахуванням геоло морфологічних відмінностей обумовлені тектонікою, який викликають місцеві зміни елементів теплового водного і геохімічного балансу Райони найменш одиниця , виділ в звязку з особливостями ландшавт структури, місцевими відмінностями , характером та спрямованості сучасних природних процесів, які викликають зміни фізико хімічних властивостей грунтів та рослинних угрупуваннь.