Юдеo-християнський дiалoг і сучасні проблеми людинолюбства Мирослав Маринович, президент Інституту релігії та суспільства УКУ, віце-ректор з питань призначення та місії УКУ
Вибір теми n n n Перша частина лекції – конспект моєї книги “Ісус і Божий народ: юдеї і християни у спільноті спасіння” (Львів: Свічадо, 2009). Чому ця тема? Момент із розмови Кир Андрея з Давидом Кахане. Завдання за Єзекиїлом: Не лише юдеям слід усвідомити свою провину, а й неюдеї мають пізнати в цьому руку Господню: n І народи взнають, що то за свої гріхи дім Ізраїля пішов на вигнання; за те, що віроломили зі мною… (Єз. 39: 23). n n Але Irving Greenberg: No statement, theological or otherwise, should be made that would not be credible in the presence of the burning children. Юдео-християнський діалог – це важливий досвід розуміння мотивації юдеїв і християн.
Секуляризація мислення n n n Секуляризація мислення християн: релігійні аргументи “за кадром”. Слова Рауля Гільберга. Cтатус “вибраного народу” втратив релігійну обгрунтованість і перетворився на претензії. Зникла релігійна перспектива долі євреїв, зокрема її циклічність. Секуляризація мислення юдеїв: трикутник Бог – Ізраїль – вороги перетворився у лінійне протистояння Ізраїль – вороги. Біблійний Йосиф до братів, які продали його в рабство: „Не ви мене сюди послали, а Бог” (Бут. 45: 8). Новітній Йосиф сказав би своїм братам сьогодні: „Не ховайтесь за спину Бога! Це саме ви послали мене сюди!”.
Відмова від силуваного навернення юдеїв у християнство n n n Nostra Aetate (1965): засудження переслідувань юдеїв поєднується з підтвердженням місійного обов’язку Церкви (п. 4). Роз’яснення Римської курії (1974), як тлумачити цю Декларацію. Заява Венеційської комісії (1977). Виступ Кард. Вальтера Каспера у Єрусалимі (2001). Едвард Кесслер: від місії до Ізраїлю до місії з Ізраїлем Консультативна зустріч у США: “Кампанії, націлені на навернення євреїв до християнства, більше не є богословськи прийнятними для Католицької Церкви”
Протести з боку християн n n n Кардинал Евері Даллес: «У тексті, схоже, говориться, що можна євангелізувати без проголошення імени Ісуса» . Роберт Дж. Шрайтер: „Це вперше Католицька Церква зрікається будь-якого права проводити євангелізацію серед певної групи людей”. Єпископ Андреас Ляун: “Це мало б означати, що Церква перетлумачила Євангеліє у діаметрально протилежний спосіб: „Ісус прийшов лише до поган””. Віра в те, що Ізраїль колись таки прийме Євангеліє, є наріжним каменем християнства, і його не можна витягнути без ризику для цілої споруди. Протестант Сесіл Робек-мол. : “Оголошувати „прозелітизмом” будьяку євангелізацію юдеїв – ні я, ні жоден п’ятдесятник із цим не погодиться”. Месіанські юдеї: “Будь-які зусилля з боку християн виключити юдеїв зі свого євангелізму – хоч якими добрими намірами вони викликані – є формою духовного антисемітизму”.
Ще аргументи n n n Секулярний аргумент: Юдеї зробили для утвердження принципу універсальности релігійної свободи надто багато, щоб тепер доводити, що з цього принципу є один виняток – самі юдеї. Церква могла б добровільно накласти мораторій на ведення місійної діяльности серед юдеїв, але не вдаватися до принципового заперечення самої можливости євангелізації серед юдеїв. Роберт Сміт: “Церква не може дискримінувати юдеїв, відбираючи від них Євангеліє, але так само вона не може ставитися до них як до просто людей без правдивої релігії. [. . . ] Християнський підхід до юдеїв має починатися зі смиренного визнання їхнього місця в Божому плані. . . ”.
Мої аргументи n n n Це Добра Новина, виплекана в семітській культурі, була інкультурована в греко-латинську цивілізацію Європи, а не навпаки. Ізраїль не може прийняти еллінізоване християнство, тобто стати частиною Церкви. Євангелізація – точніше, реєвангелізація євреїв – принципово можлива (як повернення до своїх власних феноменів), тоді як навернення їх у європеїзоване християнство – вельми сумнівне. „Народи” у давньоюдейському розумінні – це грецькою = ethnē, близьке до івриту = goyim; тобто народи, інші, ніж Ізраїль. Наказ Ісуса у Мт. 28: 19 зробити учнями „всі народи” набуває іншого значення. В часи апостолів „ніжка місійного циркуля” впиралася в Єрусалим; згодом – у Рим чи Константинополь. Ісус не заперечує можливість проповідувати Євангеліє серед юдеїв. Навпаки, і Ісус, і Павло ішли проповідувати передусім до синагоги. Апостол Павло: „ Бо я не соромлюся Євангелії, вона ж бо – сила Божа на спасіння кожному, хто вірує: перше юдеєві, а потім грекові” (Рим. 1: 16).
Проблема двох народів Божих n n n Досвід минулого: “Церква прийняла на себе роль і покликання нового Ізраїлю. Попередній Ізраїль зник, новий зайняв його місце” (Ганс Уко). Декларація Другого Ватиканського Собору Nostra Aetate (п. 4): „І хоч Церква є новим народом Божим, юдеїв не слід представляти як таких, що відкинуті чи прокляті Богом, що начебто випливає зі Святого Письма”. Папа Іван-Павло ІІ (1980): „Божий народ Старого Завіту, якого Бог ніколи не скасовував”. Православний Ів Дюбуа: „Ідея про те, що Бог дав обітницю Ізраїлю, а потім на місце ізраїльського народу поставив християнську Церкву з поган, є і богословськи, і морально неспроможною”. Папа Пій ХІ (1938): „Антисемітизм неприйнятний. Духовно ми всі – семіти”.
Юдейська пропозиція n n n Мартін Бубер: „Щоб прийти до Бога, християнин не повинен пройти через єврейство, єврей не повинен пройти через християнство”. „Християни знають Бога і служать Йому через Ісуса Христа й християнську традицію. Євреї знають Бога і служать Йому через Тору і юдейську традицію” (Dabru Emet). Тут визнається те, про що говорилося лише в часи ранньої Церкви: n „Почувши це, [юдеї] замовкли і хвалили Бога, кажучи: ‘Отже й поганам дав Бог покаяння, щоб мали життя!’”(Ді. 11: 18).
Християнський відгук n n n Версія окремих богословів: існують два „окремі, але рівні” народи Божі, обоє спасенні та призначені до слави. у св. Павла все-таки немає двох народів Божих: „Бо мені об’явленням дано пізнати таємницю. . . що погани співспадкоємці, і одне тіло. . . ” Кардинал Евері Даллес: n жодного автора Нового Завіту не можна тлумачити в такий спосіб, щоб звідти випливало, буцімто є два незалежні завіти – один для юдеїв, а інший для християн – і що вони йдуть паралельно до кінця
Спроба розв’язки n Ізраїль – родове Тіло Христа n Церква – містичне Тіло Христа n Божий народ один, але він не гомогенний! Це ніби жива клітина, в якій є „ядро” – Ізраїль, вибраний Богом народ, родове тіло Христа, – і „цитоплазма” – колись поганські народи, які були приєднані до Його народу і стали містичним Тілом Христа Церква не мусить входити в Ізраїль на правах колективного прозеліта. І Ізраїль не мусить входити у Церкву на правах новонаверненого. Обидві частини належать до Тіла Христового, але кожна у свій специфічний спосіб.
Міжрелігійний діалог n n Перший в Україні юдеохристиянський семінар в Українському католицькому університеті у Львові у 1999 році Єврейсько-польсько -українські літні табори примирення в Унівському монастирі (20042012) Зліва: Яків Блайх, головний рабин Києва й України Справа: тодішній патріярх УГКЦ Любомир (Гузар)
Долаючи історичні кривди з поляками n n Спільні молитви на польському та українському військових меморіалах на Личаківському цвинтарі у Львові (з 2003) Літургійний Акт примирення 2005 року між Римо. Католицькою Церквою Польщі та Українською Греко. Католицькою Церквою
Митрополит Шептицький і релігійні організації України n n Церемонію вшанування Митрополита Андрея на засіданні Палати представників Парламенту Канади можна подивитися тут: http: //www. youtube. com/watch? v=Dy. Au_ Nxdq. Jo n Канада (квітень 2012): Делегація Всеукраїнської ради Церков та релігійних організацій. Мій виступ на симпозіумі «Шептицький: етичні рішення в екстремальних ситуаціях» , організованому Інститутом східнохристиянських студій Університету св. Павла в Оттаві (25. 04), можна прочитати тут: http: //risu. org. ua/ua/index/s tudios/materials_conferences /47948/
Моральні проблеми людинолюбства n Потрібна єдина моральна шкала для оцінювання людського болю: n n n Ален Безансон: “Треба опиратися спокусі розглядати одну смерть як жорстокішу за своєю природою, ніж інша”. Лєшек Колаковський: «Хіба зек, що вмирав у Воркуті, мав почуватися задоволеним і щасливим від того, що він уникнув такої ж участі в Дахау? » . Діяння Шептицького неможливо оцінювати лише в системі одноосібного зла – тобто лише нацистського. Їх слід оцінювати в системі бінарного зла – нацистського і комуністичного. Прагнення народу визволитись і від одного, і від другого слід вважати однаково легітимним та морально виправданим. Перекос в оцінках комунізму й нацизму не є етично й політично нейтральним: неспокутуваний злочин вертається новими випробуваннями.
Моральні проблеми людинолюбства n n n n Наше призначення від Бога та моральний обов’язок перед жертвами – на їхній невинній крові вибудувати храм єдності та порозуміння. Розколи і поділи не є нашим неминучим фатумом – фатумом є лише наша хронічна неспроможність примирити наші розбіжності. Бар’єри стають неподоланними, якщо міліє наш дух. Треба піднятись духом, «угору піднести серця» . Духовна єдність України можлива й досяжна, якщо ми пошануємо біль одне одного й довіримось Богові любові та милосердя. Берел Родел: «Добро має бути вшановане за будь-яких обставин» . Ми живемо в середовищі історичних фальсифікатів. Потрібна правда. Однак часом ми домагаємось правди, щоб звинувачувати винуватців наших жертв. Еміль Кастро: «Жертва не лише отримує реституцію. Вона володіє ключем до реального і фундаментального примирення…» . Адже лише вона, жертва, може простити – злочинець цього зробити не може за означенням.
Уроки Шептицького n n n Лінія між добром і злом проходить не через ідеологічну чи національну приналежність, а через людське серце (пор. Мт 15: 16 -20), в якому не тільки гніздиться гріх, а й міститься єдиний лік на нього – каяття і прощення. Щоб бути відповідальним за майбутнє, треба бути готовим піти на жертву. «Пам’ятайте, що ніколи корисного для свого народу не осягнете через противну Божому законові поведінку!»
Кінець n n Щиро дякую за увагу Детальнішу інформацію про релігійне життя в Україні можна отримати на веб-сторінці Релігійної інформаційної служби України www. risu. org. ua
Скачать презентацию Юдеo-християнський дiалoг і сучасні проблеми людинолюбства Мирослав Маринович
Judeo_Christian_Dialogue_UCU_20121 (2).ppt