ЄВРОПА КЛІМАТ ВНУТРІШНІ ВОДИ Лектор В А Пересадько

ЄВРОПА КЛІМАТ. ВНУТРІШНІ ВОДИ. Лектор: В. А. Пересадько д. геогр. н. , професор кафедри фізичної географії і картографії

Це цікаво Подія Найбільша кількість блискавок на добу Найбільші сніжинки Найпівнічніше положення нульової січневої ізотерми Назва Параметри Місцезнаходження Карлсруе 66, 5 тисяч (кінець липня 1992 р. ) Німеччина Саксонія 70°пн. ш. 12 см (4 грудня 1892 р. ) на 22°С вище від середньої температури січня для цих широт Німеччина Зх. узбережжя Скандинавського п-ва 2

КЛІМАТ ЄВРОПИ 3

Кліматоутворюючі фактори Кліматоутворюючий фактор Дія кліматоутворюючого фактора Результат Радіаційний баланс Значення змінюються майже зонально: від Значні розходження 1250 МДж/м 2 у північних районах до 2500 в температурних МДж/м 2 на півдні середземноморських умовах півостровів Орографія території Відсутність гірських бар'єрів на шляху Проникнення західного повітряного потоку (за винятком морського повітря в Скандинавських гір) глиб материка Вплив морських течій і заток Пом’якшення клімату на великих відстанях Океанічність клімату від берега Характер підстилаючої поверхні У різні сезони року нагрівання суші й сусідніх з нею акваторій міняється Сезонні зміни атмосферної циркуляції 4

Циркуляція повітряних мас взимку 5

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗИМОВОГО ПЕРІОДУ Потужний приплив тепла з боку Атлантики й Середземного моря визначає багато особливостей зимових термічних умов у Європі. На більшій частині її поверхні спостерігаються позитивні середні січневі температури, причому хід ізотерм різко відхиляється від субширотного. 6

Циркуляція повітряних мас влітку 7

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІТНЬОГО ПЕРІОДУ • • Термічний режим відповідає зональному розподілу сонячного тепла. Розподіл опадів. Якщо взимку основна частка опадів випадала в Середземномор‘ї, то влітку цей район відчуває різку нестачу атмосферного зволоження. 8

ОПАДИ Західний перенос повітря обумовлює в Європі не тільки позитивні температурні аномалії, але й підвищені в порівнянні зі середньо широтними значеннями суми атмосферних річних опадів. В горах виникає орографічний ефект і річні суми опадів різко зростають (Гірські р-ни Британських островів і навітряні схили Скандинавських гір – від 2500 мм до 4000 і більше мм. Внутрішні підвітряні схили Феноскандії одержують опадів значно менше: від 500 до 700 мм, а на півночі навіть менше 500 мм. У південній Європі максимальне випадання опадів приурочене до зимового сезону. Характерна мозаїчна картина розподілу атмосферної вологи. На північному заході Піренейського п-ва, у Північних і Південних Апеннінах випадає більше 1500 -2000 мм опадів, а на заході більше 5000 мм (станція Црквице макс. 8063 мм). До зволожених місцевостей відноситься увесь південно-східний схил Альп (до 4000 мм). У міжгірних улоговинах і на підвітряних берегових низинах , східних і південно-східних районах Європи випадає до 200 мм опадів. Оскільки температури тут низькі й випаровування невелике то для всієї Північної Європи характерне надлишкове або достатнє зволоження. В субтропіках, в умовах високих температур випаровуваність зростає до 1000 - 1300 мм, тому атмосферне зволоження виявляється різко недостатнім навіть у середньому річному вираженні. У літній сезон у північних районах Європейського Середземномор'я від 1 до 3 місяців, а в південних - до 5 місяців опади практично відсутні. 9

КЛІМАТИЧНІ ПОЯСИ В арктичному поясі протягом усього року панують холодні арктичні повітряні маси й спостерігаються дуже низькі температури. У межах субарктичного поясу, у зв'язку з перевагою протягом усього року океанічних мас повітря клімат характеризується досить теплою й дуже вологою зимою, прохолодним і вологим літом. У помірному поясі за термічними умовами розрізняють (особливо в зимову пору року) два підпояса: 1) північний бореальний, для якого характерно прохолодне літо й сувора зима; 2) південний, суббореальний, з теплим літом і м'якою зимою. Розходження в ступені атмосферного зволоження (в залежності віддалення від атлантичного узбережжя) в межах кожного з підпоясів виділяють морські, перехідні й континентальні типи клімату. У субтропічному поясі спостерігається сезонна зміна повітряних мас: узимку - панує західний перенос помірного повітря, а влітку встановлюється тропічний антициклон. У результаті - сухе й жарке літо, тепла й дуже волога зима. Розходження між морським і континентальним типами клімату простежуються на кожному з півостровів залежно від орієнтації місцевості стосовно західного циклонічного потоку повітря. Виділяють два типи клімату континентальний і середземноморський 10

Забруднення атмосферного повітря 11

Це цікаво Подія Найдовша в світі коса Назва Параметри Місцезнаходження Арабатська стрілка 175 км Україна 9, 4 % Фінляндія Преспа площа - 275 км 2, глибина – до 54 м Балканський п-ів оз. Грімсветн 180 м Ісландія (кратер влк. ) Найбільша озерність території Найбільше карстове озеро Найбільші коливання рівня води Найбільш відомий у світі прісноводний курорт Наймертвіше озеро планети Найбільший на планеті лиман Найбільш покручена в світі річка Найдовший у світі фіорд Найпрісніше море Наймілкіше в світі море Найвужча протока, що відокремлює частини світу Наймілкіша в світі протока оз. Балатон Угорщина оз. Смерті о. Сицилія Дніпровсько-Бугський Україна р. П’яна відстань від витоку до гирла по прямій 49 км, а за течією – 300 км притока Сури (басейн Волги) Согне-фіорд 220 км Норвегія Балтійське 2 -8‰ Азовське ср. глибина - 8 м макс. – 15 м Босфор від 750 до 3700 м між Європою і Азією Керченська ср. глибина – 5 м макс. – 15 м між Росією і Україною Найінтенсивніша абразія берегів спостерігалась в ІІ тис. н. е. на о. Гельголанд у Північному морі. За 900 років його площа зменшилася з 900 км 2 до 1, 5 км 2 12

ВНУТРІШНІ ВОДИ Річки Європи відносяться переважно до басейну Атлантичного океану і лише невелика кількість до Північного Льодовитого (північний схід Феноскандії, північ Росії). На характер живлення річок впливають кількість і сезонність опадів, рельєф і рівень сонячної радіації. Величина випаровування змінюється зонально від 200 мм на півночі до 1000 мм на південних півостровах. Таким чином, найбільш посушливі райони Європи розташовуються на її південних і південно-східних окраїнах, де й відзначаються мінімальні значення стоку - менше 100 мм Основними джерелами прісних вод на європейській території служать ріки, озера, підземні води й льодовики. Випаровуваність

ЖИВЛЕННЯ РІЧОК Тип живлення Режим річок Території, ріки Змішаний У високогірному поясі Альп, Піренеїв, Карпат (верхів'я Рейну, Рони, Гаронни, Сави та ін. ) Центральна, Південна і Східна Європа (Шумава, Дністер, Дніпро, Волга та ін. ) Приатлантичні райони Європи (Луара, низов'я Рейну, Везер, Темза, Северн та ін. ) Влітку спостерігається тривале зниження рівня. Друга межень взимку, в період льодоставу. Основний підйом води в період весняного паводку. Ріки Польської, Оксько-Донської рівнин, Придніпровської та Середньо- і Нижньодунайської низовин (Вісла, Одер, Сірет, Прут та ін. ) Найбільш різко виражені сезонні коливання рівнів води зимовий максимум і літня межень. Співвідношення об'ємів води в зимовий і літній сезони, часто досягає 100: 1 і навіть 200: 1 Дощове Найбільш повноводні влітку. Узимку спостерігається межень. Завжди повноводні Льодовикове На півночі закордонної Європи (фінські, шведські і російські ріки), у піренейських і карпатських середньогір’ях Залежно від режиму випадання опадів і величини випаровування на ріках спостерігається різна висота паводкових піків і міняється сезон їх проходження Снігове Найбільш повноводні раннім літом або наприкінці весни. Узимку спостерігається межень. Середземноморські ріки (Тибр, Хукар та ін. ) У верхів'ях льодовикове (літній паводок), а в низов’ї (літня межень). р. Дунай 14

РІКИ ЄВРОПИ Сена Дунай Рейн Темза Ельба Волга 15

Річковий стік Одноразовий вміст прісних вод у ріках Європи дорівнює 60 км 3, а період їхнього поновлення — 28 днів. Більше 430 км 3 води зосереджено у великих водоймищах, з яких понад 175 км 3 щорічно поповнюється. Висота шару стоку, рівномірно розподіленого по поверхні Європи, дорівнює 306 мм. Тільки на одному материку - Південній Америці - цей показник вище (440 мм). Тому що площа Європи невелика, її питома вага у світовому стоці прісних вод незначна - 5, 6 %. Найвищий шар стоку в Європі спостерігається в Скандинавських горах, Альпах, на Динарському нагір'ї (понад 4000 мм), у західному секторі Піренеїв, а найнижчий у низов’ях Дунаю, Дніпра, Дону і Волги.

ОЗЕРА Походження Географічне положення Четвертинні материкові зледеніння Ладозьке озеро Онезьке озеро Невисокі кристалічні рівнини Фінляндії, північ Східно- і Середньоєвропейських рівнин (російські, польські й німецькі поозер’я) Складне, але в основі тектонічне походження. Підніжжя гірських систем. В Альпах (Комо, Баденське, Женевське, Лаго-Маджоре), в Угорщині (Балатон ), у Швеції (Веттерн) та ін. озеро Балатон Женевське озеро 17

ПІДЗЕМНІ ВОДИ І ЛЬОДОВИКИ Льодовики. Західна Європа має 22 785 км 3 води у твердій фазі, що законсервована у гірських льодовиках. Великі масиви сучасних льодовиків зосереджені на арктичних островах, в Ісландії, на нагір'ях західної Феноскандії й у високогірній зоні Альп. Ісландія Підземні води. Запаси підземних вод у закордонній Європі досить значні. 68 % запасів підземних вод розміщається в глибоких шарах (до 2 км) з дуже вповільненим водообміном. Значні запаси підземних вод приурочені до піщаних відкладень великих пластових рівнин Центральної й Південної Європи, до підгірських і акумулятивних рівнин Альпійсько-Карпатської гірської системи й Піренеїв, до вапнякових масивів Середземноморської Європи, північної і центральної частини Європейської Росії та до деяких інших місцевостей. озеро Балатон Альпи 18

ВОДОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Найкраще забезпечено водою населення країн Феноскандії: на 1 особу тут приходиться більше 25 000 м 3 води, а в Норвегії — більше 100 тис. м 3; Великобританія, Франція, Іспанія, Італія, Греція, Австрія, Швейцарія мають у своєму розпорядженні менші запаси води — від 10 тис. до 2 500 м 3/осіб, що пояснюється надзвичайно щільним населенням даних країн. Порівняно низька забезпеченість водними ресурсами спостерігається на території Німеччини, Польщі, Чехії, Словакії, Угорщини, Румунії, Болгарії — від 2500 до 1000 м 3/особу. Найважче положення складається в Бельгії й Нідерландах, де водозабезпеченість 3 на 1 особу і основне водоспоживання базується на транзитному стоці знижується до 900— 850 м сильно забрудненого Рейну і його приток. Технічно на ріках закордонної Європи можна щорічно виробляти близько 630 млрд. к. Вт. год електроенергії. На території закордонної Європи виділяються чотири райони з високою забезпеченістю гідроенергоресурсами (79 % загального економічного ГЕП закордонної Європи): • гірський захід Скандинавії (економічний гідроенергетичний потенціал -ГЕП - 202 млрд. к. Вт -ч), • Альпи (130 млрд. к. Вт ч), • Балканський півострів (56 млрд. к. Вт ч), • Піренеї (30 млрд. к. Вт -ч). Серед західноєвропейських країн найбільше повно використовують енергетичні можливості рік Швейцарія (91 % економічного ГЕП), Франція (92 %), Італія (86%), Іспанія (81%), Німеччина (77 %) і деякі інші.

ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ Сільське господарство споживає близько 90 води, з яких половина губиться безповоротно. Основна частка водозабору витрачається на полив посівів у країнах з посушливими кліматичними умовами (Іспанія, Італія, Румунія). Комунально-побутове споживання води неухильно зростає. В останні роки на водопостачання населення вилучається від 50 до 60 км 3 найбільш чистих вод. У цілому щорічно з рік, озер, водоймищ і підземних джерел для різних господарських цілей забирається близько 40 % стоку. У європейську річкову мережу щорічно скидається більше 90 км 3 стоків різного походження й ще 10 км 3 у прибережні зони морів. Тривожна ситуація склалася в таких зонах «зосередження» промислових і міських комплексів, як Рейнсько-Вестфальска область у Німеччині, зона Мілана в Італії, Західний Йоркшир у Великобританії та ін. Забруднені води рік, що протікають через такі зони, не можуть бути використані без дорогого попереднього очищення (механічного, хімічного, біологічного). км 3

Домашнє завдання Повторити: А) грунти ; Б) природні пояси і зони. 21