ЄДНАННЯ ПРОТИЛЕЖНОСТЕЙ В ЛІКУВАННІ ГІПЕРАКТИВНОГО СЕЧОВОГО МІХУРА У

ЄДНАННЯ ПРОТИЛЕЖНОСТЕЙ В ЛІКУВАННІ ГІПЕРАКТИВНОГО СЕЧОВОГО МІХУРА У ХВОРИХ З ХРОНІЧНИМ ПРОСТАТИТОМ ТА ДОБРОЯКІСНОЮ ГІПЕРПЛАЗІЄЮ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ В ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОМУ ПЕРІОДІ М. І. Ухаль, В. М. Ходос, О. М. Ухаль Одесский медицинский университет

Протилежні функції сечового міхура: А. Накопичення сечі; В. Виведення сечі. Єдність протилежних функцій сечового міхура : Забезпечення якості життя людини

Деякі інші протилежності, які забезпечують функції сечового міхура: Інервація: А. парасимпатическими волокнами (S 2 -S 4) -детрузор; В патическими (Тh 1 -L 2)- міхуровий трикутник і шийка сечового міхура

Різна природа хімічних нервових рецепторів: А. Ацетилхолін - в нервових рецепторах детрузора ; В. Норадреналин - в нервових рецепторах міхурового трикутника і шийка сечового міхура Медикаментозна модуляція функції накопичення сечі при гіперактивності: - Антихолінергічні препарати ( Везикар, Детрузітол та ін) Медикаментозна модуляція видільної функції при збуджені адренорецепторів : -α-1 адреноблокатори ( Омник Окас, кардура та ін. )

Наша доповідь присвячена результатам дослідження эфективності лікування гіперактивного сечового міхура у хворих з хронічним простатитом та доброякісною гіперплазією передміхурової залози в післяопераційному періоді використовуючи у цих хворих разом з базовою терапією антихолінергічного препарату Везікар та α-1 адреноблокатора - Омнік Окас з метою відновлення двох протилежних порушених функцій сечового міхура та забезпечення єдиної мети –підвищення рівня життя хворих

Гіперактивний сечовий міхур (ГАСМ) — це клінічний симптомокомплекс, який включає наявнисть ургентоного позиву до сечовипускання з неутриманням сечі та без, денною полакіурією та ноктурією. В Світі ГАСМ коливається від 12 до 22%. Таким чином на сьогоднішній день ГАСМ є не тільки урологічною, но і соціальною проблемою.

Гіперактивний сечовий міхур у хворих на ДГПЖ зустрічється у 40 – 60% випадків Мазо Е. Б. , Кривобородов мочевой пузырь. / 2003. n Г. Г Гиперактивный М. , Издательский дом «Вече» , Переверзев А. С. n Гиперактивный мочевой пузырь у пожилых мужчин. / Здоровье мужчин. Киев, 2003. -3. Cucchi A. n Detrusor instability and blader outflow obstruction. Evidence for correletion between the severity of obstruction and the presence of instability. / Br. J. Urol. 1988. -61

В патогенезі развитку. ГАСМ у хворих з ДГПЖ важліву роль також іграють альфа - 1 адренорецептори

Роль - адренорецепторов в развитии патологических реакций и, как следствие, гиперактивного мочевого пузыря у больных с ДГПЖ

Терапією першої линіі лікування ГАСМ по рекомендаціям ICS є консервативне медикаментозне лікування. Останнім часом в для лікування ГАСМ досить широко використовуються антихолинергічні препарати які блокуют М-холінорецептори, являючись інгібіторами ацетилхоліна на рецепторах мембран гладких міоцитів, знижують снижают парасимпатичну активність блуждаючого нерва, зменшують скорочувальну спосібность детрузора. К подібним препаратам відносятся оксібутинін, толтеродин, троспиім, даріфенацін, соліфенацін та ін.

Дослідження проведені у 22 хворих із ГАСМ, що развинувся на тлі ДГПЗ та у 8 хворих з хронічним простатитом, ускладненим ГАСМ. Вік досліджуваних хворих коливався від 55 до 74 років. Усім 22 хворим із ГАСМ, що розвинувся на тлі ДГПЗ проведене оперативне лікування. При цьому 14 хворим під спиномозговою анестезією зроблена трансуретральна резекція (ТУР) гіперплазованих тканин простати, а 8 хворим – відкрите черезпузирне видалення цих тканин.

Лікування в ранньому післяопераційному періоді (з 1 по 12 день) проводилося традиційне із застосуванням антибіотиків (цефтазидім + метрагіл - 5 днів, фуромаг + офлоксин - 7 днів), аналгетиків (баралгін чи кетанов протягом 7 днів), антикоагулянтів (фраксипарин чи гепарин у продовж 8 днів). Після видалення уретральних дренажів, а у 8 хворих і епіцистостом, явища ГАСМ залишалися у всіх 22 обстежуваних пацієнтів.

Важливо також відзначити, що у 16 хворих вага клінічних проявів була значно вище, ніж до оперативного лікування. З огляду на цей факт, усім досліджуваним хворим з 13 дня після операції призначений курс лікування Мхолінолітиком Везікаром і блокатором 1 - адренорецепторів Омнік Окас . Везікар назначали по 5 мг два рази в на добу не залежно від прийому їжі, а Омнік Окас - по 4 мг 1 раз на добу на ніч після прийому їжі.

Побічних ефектів, що вимагалиб припинення лікування цими препаратами не відзначалося. Сумарна ефективність комбінованого медикаментозного лікування хворих із ГАСМ після видалення гіперплазованих тканин простати препаратом Везікар і блокатором 1 - адренорецепторів Омнік Окас наведена в таблицях 1 і 2

Таблиця 1. Клінічні симптоми До операції На 1 - 2 добу після операції На 30 добу після операції На 60 добу після операції Число сечовипускань за добу 14 - 16 15 - 16 8 - 10* 6 - 7* Частота імперативних позивів 12 - 14 14 - 15 3 - 5* 1 - 2* Средньоеф фективний обсяг сеч. міхура 50 - 70 мл 60 - 70 мл 120 -150* мл 170 -210* мл Інтервал між сечовипуск 1 - 1, 3 1 - 1, 5 3 - 4*год * Разница статистически достоверна год 4 - 5* год ( Р 0, 05)

Таблиця 2. Показники симптомів сечовипускання , якості життя та уродинамики в хворих із ГАСМ до -та після видалення гіперплазованих тканин простати Показники До операції На 12 добу після операції На 30 добу після операції На 60 добу після операції IPSS, бал 19, 2 1, 6 19, 8 2, 1 6, 8 2, 3* 5, 9 2, 4* Qo, бал 4, 8 1, 1 5, 1 0, 8 1, 8 0, 7* 1, 4 0, 7* Q порівн. , мл/сек 4, 4 0, 8 5, 9 1, 8 12, 1 1, 6* 12, 8 2, 1* Q макс. , мл/сек 8, 9 1, 2 9, 3 2, 4 19, 2 19, 8 3, 2* Ост. сечі. , в мл 104 16, 0 30, 9 4, 2* 18, 5 2, 1* * 3, 1* 21, 8 4, 3* Різниця статистично достовірна ( Р 0, 05)

Як видно із табл. 1 та 2 в результаті проведеного лікування антіхолінергічним препаратом Везікар і блокатором 1 - адренорецепторів Омнік Окас у хворих із ГАСМ після видалення гіперплазованих тканин простати на 30 і 60 добу після операції відзначалося статистично достовірне сумарне поліпшення показників динаміки клінічних симптомів ГАСМ , а також показників уродинаміки та якості життя. При роздільній оцінці ефективності лікування в кожного конкретного хворого гарні результати відзначалися в 18 хворих , задовільні - у 3 і незадовільний результат лікування у 1 пацієнта.

Зміни функціональних уродинамічних показників у хворих хронічним простатитом, ускладнених ГАСМ до і після включення в комплексне лікування Везікара та Омнік Окас нведені в табл. 3 Показники До початку лікування На 30 добу На 60 добу IPSS, бал 19, 2 1, 6 6, 8 2, 3* 5, 9 2, 4* Qo, бал 4, 8 1, 1 1, 8 0, 7* 1, 4 0, 7* Q сірий. , мл/сек 4, 4 0, 8 12, 1 1, 6* 12, 8 2, 1* Q макс. , мл/сек 8, 9 1, 2 19, 2 3, 1* 19, 8 3, 2* Зал. сечі, у мл 104 16, 0 21, 8 4, 3* 18, 5 2, 1*

Із приведеных у табл. 3 даных видно , що під дією Везікара та Омнік Окас у хворих з хронічним простатитом відбувається нормалізація показників LUTS-симптоматики (IPSS), значне поліпшення якості життя (Qo, бал) і відновлення урофлоуметричних показників (Q сер, Q макс. ).

ВИСНОВКИ 1. Оперативне видалення гіперплазированних тканин передміхурової залози, усунення механічного фактора обструкції і примінення традиційних методів лікування хворих у післяопераційному періоді не усувають порушення уродинаміки в т. ч. клінічні симптоми гіперактивного сечового міхура. 2. Примінення медикаментозної корекції ГАСМ після оперативного видалення гіперплазованих тканин передміхурової залози шляхом проведення одночасного курсу лікування блокатором мускаринових холінорецепторів детрузора препаратом Везікар і блокатором 1 - адренорецепторів Омнік ОКАС є ефективним і дозволяє реабілітувати практично дезадаптованих хворих чоловіків середнього і літнього віку, що раніше вважалисяь низько курабельними.

3. Застосування у хворих простатитом, ускладненим ГАСМ в комплексному лікуванні Везікара та Омнік Окас приводить до відновлення порушенної уродинамики , ліквідації або значного зменшення хронічної тазової болі та прокращення якості життя.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ