Я-концепція та ідентичність особистості 1. Самоусвідомлення 2. Я-концепція 3. Самоефективність 4. Самопрезентація 5. Соціалізація. Теорія життєвих криз Еріксона
1. Самоусвідомлення n n n Для кожної людини “Я” - це центр всесвіту, це точка відрахунку подій, часу, простору і взаємин з іншими людьми. У перший рік життя не існує розуміння свого “Я”, але є відчуття тіла. . Фрейд називав наші відчуття “Воно”, яке повязано із всіма потребами тіла. Важливою частиною “Воно” є потреба у близкості з іншою людиной, яка формується на початку життя у вигляді прив’язаності, а потім стає природною основою соціальності.
Формування “Я” проходить у раньому дитинстві. n n Я» народжується в той момент, коли дитина вперше каже про себе не в третій особі: «Саша хоче їсти» , а вимовляє «Я хочу їсти» . Розвиток «Я» дитини - це тривалий процес накопичення інформації про себе, яка поступає до нас від інших. Всі ми починаємо з того, якими були для оточуючих. n За допомогою зовнішньої інформації йде процес первинної ідентифікації індивіда, який дозволяє вичленити своє «Я» , зрозуміти свої місце і статус в родині, усвідомити свою самість та об’єднати їх. При цьому у дитини формується власний образ себе, або те, що психологи називають “Я”-концепцією.
Самоусвідомлення триває впродовж всього людського життя n n Самоусвідомлення – це здатність людини спостерігати і розуміти себе як діючого, мислячого і відчуваючого суб'єкта, який оцінює себе, враховуючи думки про себе інших людей. Найбільш інтенсивно самоусвідомлення протікає у підлітковому віці, оскільки треба визначити своє місце в суспільстві і свої бажання щодо статусу.
2. Я-концепція та ідентифікація особистості n n n В процессі дорослення людина намагається відповісти на питання «Хто Я? » Еріксон (1902 -1994) після ІІ світової війни пропонує концепцію ідентичності як розуміння свого єдиного, нерозривного, цілісного, протяжного, одночасно мінливого і незмінного протягом всього життя «Я» . Він створює теорію 8 життєвих криз.
Ідентифікація - це процес самопізнання для визначення свого місця у спільноті і групі Згідно Еріксону знання про себе людина одержує з чотирьох джерел: 1. Роздуми про себе (інтроспекція), тобто самопізнання шляхом спостереження за своєю поведінкою та її наслідками; 2. Спостереження за іншими людьми; 3. Порівняння себе з іншими; 4. Взаємодія з оточуючими. Останнє джерело – найважливіше, починаючи з підліткового віку. Звідси потреба у широкому колі друзів і знайомих. В молодості у людини найбільш велика мережа взаємин з іншими. n
В процесі ідентифікації відбувається оформлення Яконцепції n n Я-концепція – це пізнаний аспект Я, це знання людини про себе, як усвідомлений і артикульований зміст Я на певному етапі розвитку. Вікно Джогарі Я знаю про себе, інші знають про мене ! Я знаю про себе, ! інші не знають - - - - - Я не знаю про Інші знають про мене, себе, інші не знають про мене але Я не знаю
Феномен самосвідомості згідно М. Розенберга n n n Перший параметр - ступінь когнітивної складності і диференційованості образу «Я» . Чим більше своїх якостей усвідомлює людини, тим складніше образ. Другий параметр - рівень розвитку самосвідомості. Ступінь виразності, опуклості образу «Я» . Третій параметр - ступінь внутрішньої цілісності, послідовності образу “Я”. Четвертий рівень - ступінь стійкості, стабільності образу “Я” в часі. П'ятий параметр - ступінь самоприйняття, позитивного або негативного ставлення до себе, емоційна оцінка себе.
Опитувальник М. Розенберга (1965) Цей опитувальник вміщує 10 питань. Відповідаючий може бути повністю згоден, або повністю не згоден, із наступними твердженнями: n n n n n В основному я задоволений самим собою Иноді я думаю, что не здатний ні до чого На мою думку, в мене є всі добрі якості Я можу піклуватися про свої справи також, як і інші люди На мою думку, в мене немає приводу, щоб пишатися собою Я відчуваю себе іноді зовсім некорисним Як людини моя цінність не менша, ніж інших Бажано було б поважати себе більше Я схиляюся до того, що взагалі я нещаслива людина Я ставлюсь до себе позитивно.
Функції «Я» n n n Функції Я-концепції: - організуюча, яка дозволяє особі помічати, обдумувати і згадувати інформацію, яка організується відповідно до нашого погляду на самих себе; емоційна, яка сприяє визначенню емоційних реакцій у ставленні до себе; регулятивна, яка управляє нашою поведінкою і ухваленням рішень, будує плани на майбутнє: контролююча, яка веде спостереження за нашою поведінкою, оцінює його і вносить корективи.
Експеримент “Я” подібний м'язу, його можно тренувати. n n n Р. Баумастер, М. Муравейн, Д. Тайс (1999) припустили, що «Я» має обмежену кількість енергії для витрати на самоконтроль, а витрата її на одне завдання обмежує кількість енергії, яку можно витратити на інше. В дослідженні було виявлено, що якщо люди успішно справлялися з першим завданням (не думати про білого ведмедя), то вони гірші справлялися з іншим, не сміятися під час проглядання кінокомедії. В той же час контрольна група, для якої це завдання було першим, успішно його виконувала. у “Я” є певний ресурс самоконтролю, який витрачається протягом дня, тому найвищий самоконтроль у людей вранці. Його можно тренувати, але не слід витрачати на дрібниці.
Самоповага n n Самоповага – це загальна самооцінка особи, яка пов'язана з відчуттям власної гідності і власної цінності. Самоповага впливає на характер всіх контактів особи з оточуючими. Самоповага починає формуватися в ранньому дитинстві і залежить головним чином від того, як до нас ставляться наші батьки. У підлітковому віці, особливу роль для формування самоповаги починають грати товариші по школі, друзі з різних неформальних груп приналежності. Люди з високим рівнем самоповаги довше зберігають позитивні емоції, а люди з низьким рівнем у поганому настрої будуть шукати причини невдалих вчинків у своєму минулому, звертати увагу на трагічні матеріали у газетах.
Роль “Я” n n n Роль Я – головного компоненту особи - полягає в тому, щоб урівноважити потреби особи і ті обмеження, що накладаються життям в суспільстві. Така рівновага забезпечує сильне Я, здатне все розставити по своїх місцях і керуватися принципом реальності і ефективності. Сила Я не в деспотії, а в дипломатії. Як добрий посередник в переговорах, сильне Я здатно стати майстром мистецтва можливого, пригальмовуючи як потреби (Ід), так і вимоги зверх-Я (суперего). Сильне Я стає основою для самоповаги і успішної взаємодії з іншими людьми.
Теорія соціальної ідентичності Теджфела і Тернера Англійські психологи Г. Теджфел і Дж. Тернер на прикінці 70 -х років створили теорію соціальної ідентичності, позначивши його терміном «групова ідентифікація» . n Є два шляхи дійти до позитивної самосвідомості: а) шляхом своїх власних досягнень; б) шляхом приналежності до певних груп. Групову приналежність в політиці найчастіше використовують націоналісти. n
Основні положення теорії соціальної ідентичності: n n n Людина, ототожнюючи себе з якою-небудь групою, прагне оцінити її позитивно, піднімаючи, таким чином, статус групи і самооцінку; Соціальна ідентичність є диспозиційним утворенням і включає три компоненти: когнітивний, емоційний і поведінковий. Когнітивний компонент полягає в усвідомленні приналежності до групи і через порівняння своєї групи з іншими групами Емоційна сторона - переживання своєї приналежності до групи у формі різних відчуттів – любові або ненависті, гордості або сорому; Поведінковий компонент виявляється тоді, коли відмінності між своєю і чужими групами стають помітними і значущими для людини, він починає реагувати на інших людей з позицій свого групового членства, а не з позицій окремої особи. Чим вище рівень особистих досягнень, тим нижче потреба в груповій ідентичності.
Груповий фаворитизм n n Г. Теджфел ввів термін «груповий фаворитизм» , що означає дискримінацію відносно членів чужої групи. Г. Теджфел знайшов мінімальну причину, по якої людина починала поводитися груповим чином, ідентифікуючи себе з групою. В експерименте дітей згрупували залежно від того, картина якого митця (Кандинській чи Клєє) їм сподобалася більше, утворивши дві групи. Діти були схильни віддавати перевагу дітям «своєї» групи.
Груповий фаворитизм n n Г. Теджфел ввів термін «груповий фаворитизм» , що означає дискримінацію відносно членів чужої групи. Г. Теджфел знайшов мінімальну причину, з якої людина починала поводитися груповим чином, ідентифікуючи себе з групою. В експерименті дітей згрупували залежно від того, картина якого митця (Кандинській чи Клєє) їм сподобалася більше, утворивши дві групи. Діти були схильни віддавати перевагу дітям «своєї» групи.
Вас. Кандинский. 1935 г.
3. Самоефективність особистості n n n Автор терміну - канадський психолог Алберт Бандура (1925), який помітив, що люди не схильні до депресії і необгрунтованої тривожності, в тому випадку, якщо їм властива оптимістична віра у власні сили. Самоефективність – це відчуття власної компетентності, вмілості при рішенні різноманітних життєвих завдань. Постійна критика не сприяє формуванню у людини віри в себе, тим більше у маленької людини.
Відповідальність і локусконтролю n n А. Бандура розглядав самоефективність у зв'язку з поняттям відповідальності і набутої безпорадності, які він об'єднав в загальну концепцію самоеффектівності Зміст поняття відповідальності досліджував Джуліан Роттер. Він спостерігав за своїми клієнтами в кліниці і помітив, що деяким людям властиво постійне відчуття, що все, що відбувається з ними, визначається зовнішніми силами, долею або випадком (екстернали), Інші вважають, що те, що відбувається з ними значною мірою є результатом їх власних зусиль і здібностей (інтернали). Він створив тест , який вімірює відповідальність.
Тест Роттера (приклади думок). n n Інтернальний локусконтролю Врешті решт до людей ставляться так, як вони на те заслуговувають Все, що зі мною відбувається, я забов”язан собі самому. Середня людіна може впливати на рішення уряду. n n Екстернальний локусконтролю Нажаль, скількі б людина не намагалась, часто його чесноти остаються не визнаними. Іноді я відчуваю, що не можу контролювати в яке русло повернеться моє жіття. Цим світом керують декілька людей, які знаходяться при владі, і з цим нічого не вдієш
Вивчення відповідальності у радянських і пострадянських людей n n n Петербурзький психолог К. Муздибаєв вивчав відповідальністьс кінця 70 -х років. За часів СРСР все в житті переконувало людину в його малозначущості і маловартості, починаючи від побутового рівня і закінчуючи марксистсько-ленінською філософією, яка переконувала у невідворотності законів діалектики у соціальному розвитку суспільства. У роки перебудови відповідальність значно підвищилась (з рівня 2 до рівня 5 -6 з 10 можливих) Відповідальність формується з дитинства і особливо інтенсивно з 3 -4 років і в перший шкільний період. Непідтримка ініціативи дитини, довіри до її зусиль, зайвий і нав'язливий зовнішній контроль, принизливі форми його проведення в школі, негативно позначаються на формуванні інтернальності особи та її відповідальності.
Набута безпорадність n n n Набута або вивчена безпорадність – це безпорадність і покірність, які отримуються в тому випадку, коли людина або тварина не має можливості контролювати ситуацію. Аронсон вважає, що вивчена безпорадність пов'язана з песимістичним настроєм, який з'являється у людини, коли він пояснює негативну подію стабільними (“я – дурний”), внутрішніми (“і не стану розумнішим”) і глобальними чинниками (“я завжди поступаю невірно”). Така позиція неконструктивна, тому що заважає людині активно діяти в негативній для нього ситуації і все-таки добиватися позитивного результату.
4. Самопрезентація в групі і суспільстві. n n - - Самопрезентація – це предявлення себе іншим з метою справити потрібне враження за допомогою зовнішнього вигляду, мовлення певних слів, міміки і жестів, вчинків і дій. Драматургічна модель взаємин Е. Гофмана Перебуваючи на людях, людина в контактах з іншими виконує ту або іншу роль, граючи різні аспекти самого себе. реальне життя складається з сцени і куліс; кожний з нас перебуває в ролі, навіть якщо мовчить лише «за кулісами» , у відсутності інших, ми можемо розслабитися, нікого не грати і не прагнути справити враження
Самомоніторінг і соціабельність n Самомоніторінг – це уміння контролювати і корегувати свою поведінку залежно від реакції оточуючих. Є люди, які постійно тримають під контролем вираз свого обличчя, мовлення, відстежують враження по реакціях партнерів і здатні змінюватись негайно. Людей з низьким рівнем самомоніторінга мало хвилює те, як їх сприймають оточуючі. n Соціабельність - це якість особи, яка володіє достатнім рівнем самомоніторінга.
Позитивне ставлення до себе, до свого Я - умова життя в соціумі n n n Самопрезентація Я-образа реалізується через акти поведінки і самовираження з метою створити позитивне враження про себе у інших, або враження, яке необхідне нам в тій або іншій ситуації. Більшість людей страждає від низької самооцінки і навіть комплексу неповноцінності, але все ж таки вважає себе хорошими людьми і позитивно оцінює свої вчинки, здібності і характер На формування Я-образа впливають, перш за все, ставлення до людини інших людей, їх думки про нього з раннього дитинства. Чим позитивніше і дбайливіше ставлення батьків і близьких до дитини, тим вища буде його самооцінка в дорослому стані.
5. Природа соціалізації. n n Соціалізація – це процес засвоєння правил поведінки і набуття системи цінностей, уявлень і світоглядних позицій, які дозволяють особистості функціонувати як члену суспільства в ситуаціях міжособистої взаємодії спілкування і у вирішенні завдань, що стоять перед суспільством в цілому. Соціалізація визначається, з одного боку, народженими якостями особистості, а також механізмами і особливостями дозрівання нервової системи, а з іншого, - з тим соціальним досвідом, який людина отримує впродовж всього життя.
Сучасний погляд на розвиток дитини. Дитина є соціальною істотою з момента народження. Дитина є соціальний партнер, менш вправний і обізнаний, ніж дорослі, але орієнтований завдяки своїм вродженим схильностям на спільну діяльність і колективне будування соціального світу
Теорія Жана Піаже про когнитивний розвиток. n n n Раннє дитинство - найбільша інтенсивність соціалізації, з народження до 3 років. між 8 -м і 12 -м місяцем життя починають чітко виявлятися прив’язаності дитини. з 8 -го місяця дитина починає активно шукати предмети, які експериментатор прибирає за паперовий екран Постійна присутність матері, як соціального партнера і провідника, створює у дитини впевненість у власних можливостях при освоєнні навколишнього світу. “Незберігаючи діти” до 6 років
Другий етап дитинство і отроцтво n n Розвиток соціальності в дитинстві і отроцтві пов'язаний з відносинами в групах однолітків. У підлітковому віці важливу роль починають виконувати дружні зв'язки з представниками іншої статі, хоча, як правило, «справжніх друзів» у підлітка не більше п'яти. Через порівняння з однолітками людина і ідентифікує себе і набуває необхідні йому соціальні уміння взаємодії.
Третій етап – молоді дорослі n n n У молодих дорослих людей найбільша кількість друзів, від 5 до 12 осіб, особливо багато їх у молодих пар, що знаходяться в шлюбі. З друзями проводять багато часу і находять задоволення від самого процесу спілкування, обміну взаємними визнаннями і секретами. Для тривалої дружби важливе відчуття взаємного шанування і довіри людей один до одного, упевненість у взаємодопомозі.
Теорія життєвих криз Еріксона
Спираючись на уявлення З. Фрейда, Еріксон розробив теорію, в якій акцентуються соціальні аспекти розвитку, коли відбувається інтеграція індивідуаль-них біологічних і соціокультурних факторів 1 криза 0 -1 рік Довіра-не-довіра на першому році життя. 2 криза 1 -3 роки. Автономія або сором і сумніви З криза 3 -6 р. Ініціатива або відчуття провини 4 криза 6 -8 Вкус до роботи - відчуття неповноцінності
5 криза у підлітків Ідентифікація або плутаність ролей n n n 6 криза у молодих 17 -25 р. Близькі стосунки або ізоляція 7 криза 40 років Генеративність або застой 8 криза Період старіння Цільність особистості або відчай
Скачать презентацию Я-концепція та ідентичність особистості 1 Самоусвідомлення 2 Я-концепція
SP_L_3 (3).ppt