Хвор зернових.ppt
- Количество слайдов: 62
Хвороби хлібних злаків • • • ТВЕРДА САЖКА; ЛЕТЮЧА САЖКА; БУРА ТА ЖОВТА ІРЖА; БОРОШНИСТА РОСА; ГЕЛЬМИНТОСПОРІОЗ; ЧОРНИЙ ЗАРОДОК; КОРЕНЕВІ ГНИЛІ; ФУЗАРІОЗ; СЕПТОРІОЗ; БАКТЕРІАЛЬНІ І ВІРУСНІ ХВОРОБИ.
Тверда сажка
Ознаки чітко проявляються на початку наливу - молочної стиглості зерна: уражені колоски меншого розміру, злегка сплюснуті, колоски й ості розчепірені, спочатку темніше здорових, але поступово забарвлення їх стає однаковим. Збудник – Tilletia caries (Т. trstsci)
Ознаки хвороби • При роздавлюванні уражених зерен у фазі наливу - молочної стиглості виділяється сірувата рідина із запахом оселедцевого розсолу. • До моменту дозрівання замість зерна формуються щільні овальні сажкові мішечки, наповнені масою дрібних чорних теліоспор, що зберігають специфічний запах. • Джерелом інфекції є засмічене зерно. Життєздатність збудника 2 -3 тижня. • Ураження рослин відбувається під час проростання насіння
Сажкові мішечки наповнені споровою массою
Розвиток патогену • Теліоспори збудника, потрапляючи в ґрунт разом з насінням проростають, утворюючи базидії з базидіоспорами. Зливаючись, базидіоспори утворюють гіфу, що і проникає в проросток. • У рослині міцелій, що утворився, диффузно поширюється, досягає конуса наростання, проникає у колосся, де й розвивається маса теліоспор.
Шкідливість • У колосі замість зерна формується спорова маса. • Захворювання буває причиною випадання рослин, особливо при пізніх посівах. • Уражені рослини менш зимостійкі. • При захворюванні твердою сажкою висота стебел зменшується на 15 -20%, кількість зернівок у колоссі - на 10 -15%. • Прихований недобір урожаю часто в 5 -6 разів перевищує прямі втрати.
Заходи боротьби • Створення фонду здорового, повновагомого насіння. • Дотримання сівозміни, якісна підготовка ґрунту при мінімальній обробці. • Протруєння насіння за 2 -3 тижні до висіву. • Оптимальний строк сівби озимої пшениці й оптимально пізній – ярої пшениці. • Дотримання норм висіву і глибини їх заробки. • Збалансоване внесення мінеральних добрив.
Летюча сажка пшениці та ячменю
Летюча сажка пшениці та ячменю Спочатку виходу з піхви листа уражене колосся має обгорілий вигляд, несе скупчення теліоспор, покритих прозорою оболонкою, що незабаром розпушується й чорна порошкоподібна маса спор розсіюється. На стеблі замість колосся залишається голий стрижень. Збудник – Ustilago tritici, U. nuda
Розвиток патогену • Зараження відбувається під час цвітіння, коли теліоспори з ураженого колосся розносяться вітром. Потрапляючи на рильце квітки, вони проростають, утворюють гіфи, які досягають зав'язі, проникають у зародок, що розвивається. • Уражена сім'я брунька розвивається в майже нормальне зерно. У ньому грибниця зберігається до посіву, зберігаючи життєздатність при зберіганні зерна до 3 років
Розвиток патогену • Разом із проростанням зерна йде в ріст і збережений у ньому міцелій гриба. Поширюючись диффузно по стеблу, досягає колосся, розростається в ньому й утворює масу спор. • У природних умовах теліоспори збудників зберігають свою життєздатність до 3 -4 місяців. • Оптимальними для проростання спор є відносна вологість повітря понад 50% і температура в межах 18 -24 °С.
колос ячменю уражений летючою сажкою
Спори летючої сажки на колосовому стрижні озимої пшениці
Здорові та уражені летючою сажкою колосся пшениці
Летюча сажка вівса
Заходи боротьби • Створення фонду здорового, повновагого насіння. • Просторова ізоляція посівів насінного й товарного зерна - не менш 1 км. • Протруєння насіння системними фунгіцидами. • Сівба в оптимальний термін. Пізній посів збільшує ураженість рослин.
Бура листкова іржа пшениці.
Бура листкова іржа жита
Ознаки хвороби • На листах з'являються розсіяно розташовані іржаво-бурі подушечки уредопустули з уредоспорами. • Основне джерело інфекції - уражені хворобою посіви. Від них уражуються злакові бур'яни й падалиця, з яких збудник знову переходить на осінні посіви. • Збудник – гриб Puccinia triticina
Розвиток патогену • Зимує гриб у вигляді уредоміцелія всередині листків. • Навесні, у місцях розвитку збудника, епідерміс листка розривається й дозрілі уредоспори з уредопустул розлітаються. При наявності на листах краплинної вологи вони проростають, проникають в тканину листка.
Розвиток патогену • Під епідермісом уредоспори утворюють уредогрибницю, на якій через 10 -15 днів формуються нові уредопустули з уредоспорами. • Тривалість інкубаційного періоду при температурі від 4 до 25 °С становить від 18 до 5 доби. При дозріванні уредоспори нового покоління повторюють і продовжують цикл розвитку хвороби. За вегетацію гриб розвивається в декількох генераціях. • Максимальний розвиток відзначається у фазі молочної стиглості зерна.
Шкідливість • Уражує збудник озимі і ярі зернові. • При сильному ураженні уредопустулами покривається майже вся листкова пластинка й листки скручуються. • Втрати врожаю залежать від ступеня розвитку хвороби, стійкості сорту. • Погіршуються якісні показники зерна. • Розвитку сприяють тепла погода восени й взимку, тепла, а потім волога весна.
Жовта іржа пшениці.
Ознаки хвороби • На верхній частині листків на початку вегетації з'являються одиничні округлі жовті подушечки. Пізніше утворюються більші групи лінійно розташованих лимонно-жовті уредонії. • Уредонії залягають між провідними пучками й обмеженням поширення їх у сторони. У довжину ці смуги сягають іноді 8 -10 см і більше. • Збудник – Puccinia Striiformis
Зимуюча стадія та розвиток патогену • Зимує збудник міцелієм на озимих культурах, падалиці, дикоростучих злаках. • При поновленні вегетації починається утворення урединіоспор, які проростають при наявності краплинної вологи. • Проростання й впровадження їх у рослину триває від 6 до 14 годин.
Розвиток патогену • Інкубаційний період триває 12 і більше годин. Проникнувши в листок, збудник здатний поширюватися дифузно. • Оптимальна температура для зараження рослин збудником - від 4 до 12 °С. • При температурі вище 21 °С розвиток гриба припиняється, а при 25 °С і більше літні запаси інфекції часто гинуть і іржа припиняє свій розвиток, утворюючи теліоспори
Шкідливість • Жовта іржа сильніше розвивається восени й навесні • При наявності сприятливих умов для розвитку до настання фаз наливу зерна або молочної стиглості більша частина листків жовтіє і всихає. • Найбільш шкідливе ураження колоса, тоді зерно погано наливається, підсихає, стає щуплим і легковагим. Недобір врожаю може скласти 15 -20% і більше. • Уражує пшеницю, ячмінь, жито, дикоростучі злаки - пирій, костер, егілопс.
Заходи боротьби • Знищення пожнивних злакових бур'янів і падалиці в післязбиральний період. • Підбір і висів сортів, стійких до збудника хвороби • Сівба озимих культур у другій половині оптимальних строків. • Збалансоване внесення мінеральних добрив. • Протруєння насіння • Обробка посівів фунгіцидами. проводиться при 1% і більше ураженій поверхні листкової пластинки.
Бура іржа
Борошниста роса пшениці.
Ознаки хвороби • На листах, листових піхвах, стеблах білуватий павутинний наліт, що згодом здобуває форму щільних ватоподібних подушечок, що іноді зливаються, і тоді стелиться на ураженій поверхні. • Збудник – гриб Egysiphe graminis
Зимуюча стадія та розвиток патогену • Зимує гриб на листках у вигляді щільних скупчень міцелію й плодових тіл на рослинних залишках. • При температурі 12 °С і відносній волозі 60 -100% на подушечках утворюються конідії, які уражують здорові листки. Оптимальною температурою для розвитку конідіальної стадії є 15 - 18 °С. За таких умов інкубаційний період триває 3 -7 днів. Вітром конідії переносяться з озимих на сусідні поля ярих злаків.
Розвиток патогену • До середини вегетації розвиток гриба переходить у сумчасту стадію. • Наліт на листках і стеблах ущільнюється, набуває жовто-сіре забарвлення. На ньому з'являються плодові тіла у вигляді чорних кулястих тіл – аскоспори, розміром зі шпилькову голівку.
Розвиток патогену • При дощах плодові тіла набухають, лопаються й аскоспори, що звільнилися викидаються і розносяться вітром на значні відстані. Потрапивши на вегетуючі злакові бур'яни, вони проростають. Тут гриб розвиває конідіальную стадію, пізніше конідії переносяться на посіви озимої пшениці. • При підвищеній температури й відсутності опадів розвиток хвороби припиняється. • В зоні вирощування ярих колосових культур збудник зимує у вигляді клейстотецій на залишках уражених рослин, аскоспори розвиваються навесні, уражуючи посіви.
Шкідливість • Проявляється в зниженні ассиміляційної поверхні рослин. Міцелій гриба, що стелиться по поверхні уражених органів, порушує процеси фотосинтезу й розвитку рослин, в результаті знижуються ступінь кущіння, висота рослин, затримується колосіння. • Поглинання грибом поживних речовин із клітин рослин позначається на формуванні маси зерна. • При інтенсивному розвитку хвороби недобір врожаю становить 10 -15%.
Заходи боротьби • Рання зяблева оранка полів з ураженими посівами озимих і ярих культур під урожай наступного року. • Ярі посіви варто розміщати так, щоб вони не були поруч із однойменними озимими культурами. • Посів в оптимальний термін. Ранні посіви озимих сильніше уражуються хворобою. • Обробка фунгіцидами прогнозуванні масового розвитку хвороби проводиться навесні (на ранніх посівах при сприятливих погодних умовах - і восени) при 1 % і більше ураженій поверхні рослин.
Темно-бура плямистість пшениці та ячменю
Ознаки хвороби • На корінцях, первинних листках сходів з'являються поздовжні темні плями у вигляді смужок. У зерна, що проростає, часто утворюється тільки один корінець. • На листках дорослих рослин з'являються спочатку темні, а пізніше темно-сірі або світло-бурі злегка витягнуті плями. На плямах маслиновобурий або чорнувато-сірий наліт.
Ознаки хвороби • При ураженні колоса буріють колоскові плівки, зародковий кінець насіння набуває чорне або коричневе забарвлення. Таке ураження насіння називають "чорним зародком". • Під час вегетації у рослин часто темніють і загнивають коріння. У цьому випадку хворобу називають звичайною кореневою гниллю.
Зимуюча стадія та розвиток патогену • Зимує збудник хвороби на залишках уражених рослин у вигляді грибниці й конідій. • У зерні грибниця проникає в перикарпій, ендосперм і зародок, викликаючи його недорозвиненість. • грибниця розміщається між клітинами тканин рослин, а на поверхні ураженої ділянки у вигляді нальоту утворюється конідиальне спороношення, що виходить із устячка або між клітинами епідермісу.
Розвиток патогену • Поширюється гриб у період вегетації конідіями. На перезимувалих залишках збудник може розвивати сумчасту стадію. • Розвиток гриба починається при температурі 6°С, максимальне ураження надземних органів - при 15°С и вище й відносній вологості повітря 9598%.
Заходи боротьби • • Дотримання сівозміни. Висівання ячменя після просапних культур. Оранка з оборотом шару. Протруєння насіння. Оптимальний строк посіву. Обробка ураженого колосся фунгіцидами. Внесення фосфорних добрив
Фузаріозна коренева гниль.
Ознаки хвороби o. При лабораторних дослідах в умовах підвищеної вологості вже через 3 -5 днів утворює біло-рожеву пишну грибницю o. Побуріння первинних, вторинних корінців і підземного міжвузля в початковий період розвитку рослин. o Спочатку на них з'являються бурі або коричневі смужки або плями, які пізніше розростаються й зливаються. n Збудник – Fusarium culmorum, F. graminearum, F. gibbosum.
Зимуюча стадія та розвиток патогену • Зимують на рослинних залишках і в ґрунті, на засміченому зерні грибницею й склероціями. • Основними джерелами ураження рослин є ґрунт і рослинні залишки. • Ураження рослин у ґрунті відбувається при температурі +13 -26°С и вологості 40 -80%. Недостатня вологість ґрунту або її різкі коливання викликають більш сильне ураження.
Шкідливість • Ураження рослин кореневою гниллю в початковий період розвитку приводить до загибелі частини сходів і зріджуванню посівів.
Фузаріоз колосу пшениці.
Фузаріоз колосу жита
Фузаріоз колосу пшениці. • У більш дорослої рослини відбувається побуріння нижньої частини стебла, утворення нальоту, що складається з міцелію й конідій. • Уражена рослина відрізняється білостебельністю з рожевим розмитим малюнком на піхвах листків, стеблі і його вузлах. • Уражені колоски або частина колосся біліють, тоді, як здорові частини залишаються зеленими. Іноді на колосі утворитюється суцільний рожевий наліт. • Збудник – Fusarium graminearum, F. avenaceum
Зимуюча стадія та розвиток патогену • Зимують на рослинних залишках і в ґрунті, на засміченому зерні грибницею й склероціями. • Найбільш оптимальними умовами для розвитку грибниці й утворення конідіального спороношення на колосі є температура повітря 22 -25°С и відносна вологість 70 -80%. • Масовий розвиток фузаріозу на колосі відбувається в роки, коли від початку колосіння до дозрівання зерна при підвищеній температурі проходять часті дощі.
Шкідливість • При сильному розвитку хвороби в колосі формується щупле зерно, що при збиранні часто відходить із половою. Втрати врожаю досягають 5 -10% і більше. • Грибниця збудника проникає за оболонку зерна в алейроновий шар, де викликає руйнування білків з виділенням токсичних речовин. (“п'яний хліб”)
Заходи боротьби • Своєчасне збирання. При роздільному способі не можна допускати тривалого перебування скошеного хліба у валках. • Чергування культур у сівозміні. • Завчасне і якісне протруєння насіння. • Обробка уражених посівів фунгіцидами у фазу наливу-молочної стиглості зерна.
Септоріоз пшениці.
Ознаки хвороби • На листках у вигляді овальних жовтих плям, що поступово буріють. Згодом центр плям стає попелястосірим з добре помітними темно-коричневими крапками - пікнідами гриба. • При підвищеній вологості кількість плям збільшується.
Ознаки хвороби • На стеблі хвороба проявляється в період дозрівання у вигляді розпливчастих витягнутих плям і смуг. • На колоскових лусочках з'являються коричневі цятки неправильної форми. • Збудник – Septoria tritici, S. granarium, S. nodorum
Зимуюча стадія та розвиток патогену • Зимують гриби пікнідами й грибницею в залишках уражених рослин на поверхні ґрунту й нижніх листках рослин. • За період вегетації збудник може дати до 5 -7 поколінь. • при дозріванні пікноспор епідерміс ураженої частини розривається нитковидні пікноспори силою осмотичного тиску виштовхуються й з потоком повітря й краплями дощу потрапляють на відрослі листки. • Проростають тільки в краплиннорідкій волозі при температурі 5 -30 °С (оптимальна - 20 -25 °С). Інкубаційний період триває 6 -9 днів.
Шкідливість • Уражує пшеницю, ячмінь, жито, просо й злакові трави. • Основні фази розвитку: – на початку поновлення вегетації озимої пшениці – з початку колосіння – Максимум - у фазу молочної стиглості, що призводить до повного всихання листків. • У посушливий весняний і літній періоди вегетації рослин розвиток незначний.
Шкідливість • Залежно від ступеня ураження рослин недобір зерна становить 10 -30%. • Причина зниження врожаю - у значній кількості невиповнених і щуплих зерен у колосі уражених рослин. • Зерно має знижену енергію проростання й польову схожість.
Заходи боротьби • Лущення стерні слідом за збиранням урожаю з наступною зяблевою оранкою. • Не слід висівати на сусідніх полях культури, що уражуються збудником септоріозу. • Оптимальні строки посіву • Протравлювання насіння. • Обробка фунгіцидами проводиться при 5 і більше відсотках ураженості поверхні листків.
Хвор зернових.ppt