Художньо-технічне редагування навчального матеріалу Редагування у широкому

Художньо-технічне редагування навчального матеріалу

Редагування (у широкому розуміння) – вид професійної діяльності, пов'язаною з підготовкою до друку різних видів видавничої продукції, а також теле-, радіопередач і кінофільмів. Редагування (у вузькому розумінні) – складова редакційно-видавничого процесу, який передбачає послідовне виконання редактором певних організаційних, творчих і технічних функції, спрямованих на удосконалення змісту і форми тексту, приведення його у відповідність із загальноприйнятими у суспільстві вимогами і правилами.

Практика редагування навчального матеріалу передбачає три аспекти: • ознайомлювальний; • структурний; • змістовий. Ознайомлювальний аспект передбачає: • визначення актуальності та новизни теми; • ступінь її розробки; • адресне призначення; • використання у тексті посилань на літературу або наукові джерела.

Структурний аспект – осмислення змісту оригіналу, що дає змогу визначити «+» і «-» структурної його побудови. Поліпшити таку структуру можна шляхом: • систематизації наукового матеріалу; • дотримання приблизно однакового співвідношення обсягу структурних складових тексту (параграф, розділ, частина); • строгої логіки матеріалу; • виокремлення головного і другорядного; • дотримання висновків.

Змістовий аспект - досягнення гармонійного поєднання форми і змісту наукового тексту. Методи узагальнення матеріалу: • індуктивний (від окремого до загального); • дедуктивний (від загального); • логічний (так зване послідовне членування матеріалу на смислові фрагменти); • історичний (аналіз розвитку подій, явищ у хронологічній послідовності); • метод спіралі (равлика) – поступовий розвиток думки її повторення щоразу на більш узагальнюючому рівні.

Помилконебезпечні для наукових текстів компоненти : • • • назва повідомлення; репрезентативність (повнота) повідомлення; логічна (аргументаційна) правильність повідомлення; усі числа, особливо дати; географічні назви; імена, титули, посади, звання; цитати; термінологія; мовна правильність повідомлення (орфографічна, пунктуаційна, морфологічна, синтаксична, граматико текстова, стилістична тощо).

Варто пам’ятати про змістові помилки : • наявність більше однієї теми (роздвоєння теми, перестрибування з однієї теми на другу); • інформаційна надлишковість (багатослівність, повторення); • навішування ярликів (використання маркованої, оцінювальної, образливої лексики).

Під час скорочення слова треба зважати на те, щоб частина слова, яка залишається: • дозволяла легко й безпомилково відновити повне слово: філос, філол. , не філ. асист. , асп. , не ас; дієприкм. , дієприсл. , не дієпр. ; • закінчувалася на приголосний (крім однолітерних скорочень): архіт. , не архіте. ; • за збігу в кінці двох однакових приголосних закінчувалася на одному з них: осін. , не осінн. (від осінній); • за збігу в кінці декількох різних приголосних закінчувалася на останньому з них: геогр. не геог.

Крапка як знак скорочення не ставиться: • коли скорочене словосполучення під час читання вимовляється в скороченій формі: ККД, ПДВ, але а. о. (читається "астрономічна одиниця), у. о. (читається "умовна одиниця'); • у кінці скорочення, якщо викинуто середину слова, замінену дефісом: вид-во, ін-т, ун-ту, • усередині подвоєного однолітерного графічного скорочення (його пишуть разом і крапку ставлять у кінці): рр. ; вв. ; пп. ; • у кінці скорочень, утворених викиданням голосних: млн, млрд, грн.

Вимоги до оформлення роботи: • • постановку й обґрунтування актуальності проблеми; аналіз наукових досліджень, на які спирається автор; • виокремлення аспектів проблеми, які ще недостатньо вивчені; формулювання мети та завдань роботи; • виклад основного матеріалу з обґрунтуванням отриманих результатів; висновки, рекомендації, перспективи подальших досліджень; • список використаних джерел.

Технічні параметри: Текст має бути набраний на комп’ютері (Microsoft Office Word 98, 2003 чи пізніші версії). Шрифт: гарнітура – Times New Roman, кегль – 14 пт, інтервал – 1, 5 пт. Поля: ліве – 30 мм, праве – 15 мм, верхнє та нижнє – 20 мм.

Посилання на джерела у тексті наводяться у квадратних дужках, де перша цифра – номер джерела у списку використаних джерел, а друга – номер сторінки. Номер джерела і номер сторінки відділяються комою, номери джерел – крапкою з комою, напр. : [1, с. 95 -96] ; [див. : 2; 5; 7]. Бібліографічні відомості про джерела оформлюються згідно з останніми вимогами державного стандарту.

Дякую за увагу!