ХОТИНСЬКА ФОРТЕЦЯ План 1 Історія виникнення 2

ХОТИНСЬКА ФОРТЕЦЯ

План 1. Історія виникнення. 2. Будова фортеці. 3. Битви під Хотином. 4. Легенди Хотинської фортеці. 5. Хотинська фортеця ХХІ ст.

Замок у Хотині вважається одним з найвідоміших і найбільш цікавих історичних споруд України. Існує кілька версій щодо походження назви міста, а саме: від слова Хотин (Хотінь), що у минулому означало "жаданий", "бажаний", або від давньослов'янського імені князівського воєводи, який споруджував перші укріплення. Офіційним часом виникнення Хотинського замку вважається кінець Х- початок XI століть, коли князь Володимир Великий покорив східних хорватів і тиверців та включив території між Карпатами і Дністром до складу свого Київського князівства. Перші згадки про Хотин у документальних джерелах існують у "Списку руських градів далеких і близьких", що складений наприкінці XIV століття.

Починаючи з Х по ХVIII століття фортеця зазнавала частої руйнації і переходила від одних завойовників до інших. Нею володіла Київська Русь в Х столітті, угорське королівство у 40 – х роках ХIV століття, з 1359 року перебувала - під владою Молдавського князівства, з 1476 року - під владою турків, а з ХVІІІ століття - австрійців і росіян. Статус Хотинської фортеці, як військового об’єкту, було скасовано у 1856 році. Починаючи з 70 -х років XX столітя в Хотинській фортеці проводилися реставраційні роботи, замок використовувався для зйомок багатьох історичних фільмів. Під час підготовки до 1000 -ліття Хотина, яке пишно святкувалося у жовтні 2002 року, реставраційні роботи в Хотинській фортеці, припинені після кризи 90 -х років, були поновлені і, починаючи з 2001 року розпочав, на території фортеці діяльність Державний історико-архітектурний заповідник "Хотинська фортеця".

У теперішній час комплекс оборонних споруд Хотина складається з Хотинського замку (цитаделі) і залишків "Нової фортеці". До фортифікацій замку входять п'ять веж (Надбрамна, Східна, Комендантська, найбільші - Північна і Південно-західна). Вежі з'єднані стінами висотою 40 метрів і товщиною 5 метрів з бойовим майданчиком по периметру, захищеним зубцями висотою 3 метри. На внутрішньому подвір'ї знаходяться: комендантський будинок з готичними віками та порталами і підвалинами, залишки князівського палацу, стародавній колодязь глибиною 65 метрів і діаметром 2, 5 метри, інші господарські будівлі. Вхід до замку здійснюєтся через Надбрамну вежу дерев'яними мостами (зовнішнім та внутрішнім), відновленими у 1969 році. Зберігся також потайний хід з двору до зовнішнього рову. Хотинська фортеця

"Нова фортеця" складається з валу шириною 8 метрів, зміцненого з зовнішнього боку кам'яною стіною, перед якою проходив рів. Вхід до фортеці здійснюється через південну Стамбульську вежу. Збереглися залишки бастіонів, веж, руїни мечеті та інших споруд.

Перед входом до фортеці розташований збудований у 1991 році на честь 370 -річчя Хотинської війни за проектом скульптора В. Гамаля пам'ятник гетьману Сагайдачному. Монумент Петра Сагайдачного

Хотинська битва 1621 В жовтні 1621 року, козацько-польські війська під проводом Петра Сагайдачного та Якова Бородавки (40 тис. ) і Яна Кароля Ходкевича виграють битву в турецько-татарської (400 тис. ). 8 жовтня 1621 султан Осман II підписує Хотинский мирний договір, дуже незручний для Туреччини. Згідно з договором турецько-польський кордон проходив Дністром. Польща передає Хотин туркам. Богдан Хмельницький весною 1650 року на певний час звільняє Хотин. В 1653 році на лівому березі Дністра в Жванецькій битві брав участь хотинський гарнізон турків. Битва під Хотином 1621 року

Хотинська битва 1673 В листопаді 1673 року Хотинська фортеця знову перестає бути турецькою, Ян III Собеський з польсько-українсько-молдовською армією зайняв Хотин. 1699 рік Хотинська фортеця переходить від Польщі до Молдовського князівсьва згідно з Карловицьким мирним договором. В 1711 в Хотин знову приходять турки. На початку XVIII ст. перед зростаючою загрозою експансії Росії на Південь Османська Порта вирішила перетворити Хотин у головний форпост на Дністрі. Ян Собеський під Хотином (художник Анджей Стех)

Протягом 1711 -1718 рр. турки за допомогою запрошених французьких інженерів перетворили Хотинську фортецю на один із найнеприступніших бастіонів тодішньої Центрально-Східної Європи. Навколо старого замку спорудили Нову фортецю, яка була розрахована на розміщення всередині 20 тисячного війська. Основу укріплень становили потужні земляні вали, бастіони й широкі рови, вимурувані тесаним каменем. У валах були облаштовані брами з баштами. У Новій фортеці збудували також мечеть із мінаретом. 1739 та 1769 фортеця була здобута росіянами і 1788 австрійцями і віддана знову туркам. Битва під Хотином 1973 року

Хотинська битва 1788 року місто було взяте в облогу австрійськими військами під командуванням принца Фрідріха і російськими військами під командуванням генерала Іванa Петровичa Солтикова. Місто було в облозі 4 місяці і 8 днів. 19. 09. 1788 місто з комендантом Осман пашею здалося. Осман паші та інші дозволили вивезти всіх своїх людей та все своє добро з замку, фортеці та міста. Це все було вивезене на 2700 возах. Салтиков запросив до себе Осман пашу на обід. Осман паша був "чоловіком" Гелени - сестри Софії Клявоне. Софія Клявоне перебувала тоді в звязку з Солтиковим. Клявоне через Солтикова передалала листи своїй сестрі в Хотинський замок. Не без допомоги Софії туркам дозволили вивезти з Хотина все майно та людей. Після того як місто капітулювало в ньому було 16 857 жителів. Жителям після капітуляції дали провіанту на 8 днів. 1. 10. 1788 австрійські і російські війська ввійшли в місто. Місто було пусте і значно поруйноване. Передмістя Константинополь ще раніше спалив Осман паша. Хотинська битва 1788 року

Хотин - давнє місто, а значить - присутне воно не тільки в історичних документах, але і в легендах, які передаються від покоління до покоління. Наявність в цій місцевості фортеці тільки породжує ще більше приводів для цікавих історій Побувати в Хотині, хоча б навіть на травневі свята, і не дізнатися нічого про відностно невелику мокру пляму на одній із фортечних мурів просто неможливо. Однак, місцеві жителі до цих пір не цілком впевнені, яка з легенд правдива. Швидше за все - ні одна з них, тільки менш цікавою від цього фортеця з її мокрою плямою не стає, і туристи відвозять додому кожен раз нову історію.

Найпоширеніша з легенд - про дівчину з глечиком. Хоробрі воїни місяцями відстоювали фортецю, жінки дбали продовольство, чоловіки - майстрували зброю і відбивали атаки. Але одного разу у фортеці закінчилася вода, а солдати скоро змучилися від спраги. Молода і хоробра дівчина зголосилася набрати води біля річки. Непомічена, вона пробралася до Дністра і взяла звідти води, але на зворотному шляху її помітили ворожі воїни. Стріла смертельно поранила дівчину, її руки здригнулися - і частина води пролилася на стіну. Але, зібравши останні сили, хоробра красуня донесла глечик воїнам - і померла у них на руках. Як не дивувалися бійці, але пляма на стіні не тільки не висохла, але і набула форми глечика, з тих пір нагадуючи людям про те, як самовіддано боролися за свободу їх предки

Існує і більш романтична версія легенди. Колись у Хотинській фортеці правив князь-тиран. Для того, щоб зміцнити свою політичну позицію, він вирішив видати дочку за іноземного правителя. Тільки дівчина вже була закохана в воєводу, який перебував на службі у її батька, і таємно бачилася з ним. Зрозуміло, ні про яке весілля вона не захотіла й чути, а коли князь довідався про таємний зв'язок дочки, наказав замурувати її живцем у стіні фортеці. Дівчина не стала чинити опір - і лише градом по її щоках котилися сльози про втрачені життя і любові. Кажуть, вона все ще замурована в стіні фортеці і ллє там гіркі сльози, не в силах вийти на волю - тому пляма на стіні фортеці не висохне до тих пір, поки закохані не возз'єднаються.

Ще одна історія свідчить, що у фортеці були замуровані бранці, і це їх сльози просочуються крізь камінь. Як би там не було, пляма на кріпостній стіні, що ніколи не висихає - досить цікавий феномен, а кожен місцевий житель знає величезну кількість варіантів історії походження цієї плями, які завжди цікаво послухати і порівняти. Приїжджайте в Хотин на травневі свята - хто знає, можливо, саме вам відкриється вікова таємниця Хотинської фортеці.

Щодня тут буває біля 2500 екскурсантів. Лише протягом минулого року заповідник відвідали майже 200 тисяч осіб. Найбільше туристів з Польщі – понад 30 відсотків. Були групи з Китаю, Німеччини, Англії, Швеції, Кореї і навіть Шрі – Ланки, з - понад 40 країн світу. Більшість із цих туристів дізнаються про Хотин з мережі Інтернет, куди надходить інформація від різних фірм. Зараз Хотинська фортеця – заповідник, заснований у 2000 році. На його відновлення ще тоді було виділено 3 мільйони гривень. Щороку у жовтні до Хотина з’їжджаються вчені з різних країн. Найактивніші – науковці з Польщі і Туреччини. Більшість з них хочуть створити тут культурно – освітній центр, де були б представлені фрагменти культури тих народів, які спричинилися до створення фортеці.

Хотинська фортеця і своїми власними зусиллями може заробляти кошти на реставрацію, зокрема надаючи різним фірмам можливість знімати свої рекламні ролики на території комплексу. Також багато київських фірм влаштовують ігри – екстрим на кшталт відомої французької гри «Форт Буаяр» . Тут знімались і будуть знімались безліч касових фільмів, зокрема «Запорізька Січ» , «Тарас Бульба» та багато інших. На жаль, у Хотині немає жодного готелю, тому знімальним групам доводиться зупинятися у м. Кам’янець – Подільському. Керівництво заповідником працює над цим питанням і планує вирішити його вже до початку 2007 року, тобто спорудити декілька невеликих готелів неподалік фортеці.

Список використаних джерел: 1) 2) Ивченко А. , Вся Украина, путеводитель: - Киев, „Картографія”, 2005. - 655 с. Мацюк О. Замки і фортеці західної України, видання 2 -е, виправлене та доповнене. Львів: Центр Європи, 2005. -197 с. 3) Пламеницька Є. Дослідження Кам'янець-Подільського замку // Археологія. - 1975. - № 16. -С. 14 -37. 4) Слабошпицький М. З голосу нашої Кліо. Київ: Махаон, 2003. - 2. 5) Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К. : Либідь, 1997. 6) Шубарт, Павло. Пізнай свій край, або Україна чудесна// Чорноморські новини, 2007. -№ 117 -118. 7) Чухліб Т. Козаки та яничари. Україна у християнсько-мусульманських війнах 1500 - 1700 рр. - К. , 2010