Харківський національний університет імені В Н Каразина Кафедра

Харківський національний університет імені В. Н. Каразина Кафедра моніторингу, природокористування та попередження надзвичайних ситуацій Модуль 3. Регулювання антропогенного навантаження на складові антропосфери Тема 6. Нормування в сфері поводження з відходами. Лекція 12. Заняття 23. Розвиток екологічного нормування в Україні.

Навчальні питання. 1. Загальні положення 2. Концептуальні основи екологічного нормування 3. Методичні підходи до проблем екологічного нормування 4. Дозволи на користування ділянками надр

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Сучасні політичні реалії, а саме: становлення України як суверенної правової держави та вступ її до Ради Європи потребують проведення такої екологічної політики яка б відповідала основним принципам сталого розвитку що проголошені на Конференції ООН у 1992 р. і була спрямована згідно з Конституцією України на “забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території країни”. Вченими Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем (м. Харків) була розроблена Концепція екологічного нормування, схвалена Міністерством охорони навколишнього природного середовища.

Першим кроком, на думку колективу авторів Концепції, на шляху створення системи екологічного нормування повинна бути розробка концепції як системи поглядів, що визначають засіб розуміння та напрямки вирішення проблеми. Метою розробки концепції визначено: - формування концептуальних основ загальної стратегії екологічного нормування для забезпечення екологічно безпечного сталого економічного та соціального розвитку країни; - визначення основних цілей і завдань у галузі регламентації антропогенних навантажень на екосистеми та їх компоненти; - визначення структури і механізмів формування та функціонування системи екологічного нормування (СЕН), визначення першочергових задач щодо створення СЕН.

На думку авторів, Концепція екологічного нормування повинна стати складовою частиною концепції екологічної безпеки України. Згідно з даною концепцією СЕН має відповідати сучасному рівню розвитку систем нормування в закордонних державах забезпечувати проведення єдиної екологічної політики яка спрямована на здійснення превентивних заходів з охорони навколишнього природного середовища та екологічне відродження України.

2. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНОГО НОРМУВАННЯ Цілі екологічного нормування впливають із загальних стратегічних цілей Державної програми охорони навколишнього природного середовища України, що розглядає екологічну безпеку як складову частини національної безпеки країни. Згідно з Законом України: «Про охорону авколишнього середовища» - екологічне нормування повинне проводитися з метою встановлення обов’язкових нормативів, правил, регламентів, вимог до охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.

Екологічному нормуванню підлягають як стан природних об‘єктів їх компонентів та природних ресурсів, так і характер їх використання, а також вплив на них антропогенних джерел. На відміну від санітарно-гігієнічного нормування, біологічним об‘єктом якого є організм - екологічне нормування передбачає розгляд надорганізменного рівня організації живого – популяцій, сукупностей, різних рангів екосистем до біосфери в цілому. Екологічні норми мусять бути орієнтовані на вирішення трьох основних завдань: - забезпечення екологічного благополуччя екосистем, у тому числі збереження генофонду та умов його існування; - збереження середовища, тобто збереження природними об’єктами умов відтворення життєвого середовища, сприятливого для людини та всього живого; - збереження природних ресурсів за кількісними і якісними параметрами та по можливості їх відновлення.

Система екологічних норм повинна забезпечити нормативну основу досягнення балансу між рівнями шкідливого впливу на довкілля і його спроможностями на відновлення. Найбільш пріоритетним завданням у галузі екологічного нормування в наш час є виявлення та нормування тих видів антропогенних навантажень, які в першу чергу можуть привести до подальшого загострення екологічної ситуації в країні, її регіонах, зонах екологічного лиха та відбитися на стані здоров´я людей. Другим за терміновістю завданням, враховуючи нові товарноринкові відношення, кризові явища у функціонуванні господарства та децентралізовану систему управління в країні - є виявлення тих можливих видів антропогенного впливу, які можуть виникнути в нових умовах, породити нову динаміку та викликати нові територіальні зрушення навантажень, з тим щоб забезпечити необхідні превентивні заходи щодо їх регламентації.

Розробники Концепції, враховуючи тодішнє соціальноекономічне становище в Україні, сформулювали наступні задачі в галузі екологічного нормування на найближчий період. З 1997 по 1998 рр. необхідно: 1. Розробити цільову державну програму з екологічного нормування, в якій визначити, обґрунтувати та затвердити пріоритетні напрямки цієї діяльності. 2. Здійснити інвентаризацію існуючої нормативної бази у галузі ОНПСРВПР. Визначити відповідність діючих нормативних документів законодавчими актами України. Виконати необхідний комплекс робіт, пов’язаний з їх корегуванням. 3. Оцінити можливість використання закордонних нормативних документів у природоохоронній практиці України та підготувати перелік норм, придатних для цього. Вирішити організаційні питання щодо створення державної системи екологічного нормування.

В ході розробки концепції доцільно: 1. Забезпечити науково-методичну та матеріально-технічну основу робіт, що пов’язані з розробленням екологічних нормативів. 2. Розробити та впровадити в практичну діяльність екологічні нормативи, для котрих можуть бути швидко підготовлені матеріали, необхідні для їх обґрунтування та затвердження. 3. Науково-теоретичні основи екологічного нормування, згідно з результатами досліджень вітчизняних та закордонних фахівців, можна подати як сукупність ряду загальних екологічних та географічних підходів, принципів та методів.

- принцип реалістичності – поточні екологічні нормативи мають бути такими, щоб їх можна було досягти (стимулом для розвитку техніки та технологій повинні бути перспективні екологічні нормативи); - принцип оптимальності – орієнтація на досягнення максимального соціально-екологічного ефекту від впровадження екологічних норм при мінімізації екологічних витрат; - принцип „слабкої ланки” – екологічні норми повинні розроблятись з урахуванням найбільш уразливих компонентів, зв’язків у системі або самих систем; - принцип цілі – пріоритет урахування довгострокових наслідків для суспільства та природи в цілому над короткотерміновими економічними інтересами окремих природокористувачів; регіональних інтересів над локальними; принцип компромісу між поколіннями; принцип ненульового (прийнятного) ризику і принцип зменшення питомого ризику та деякі інші принципи.

При екологічному нормуванні можуть також бути враховані деякі підходи з арсеналу санітарно-гігієнічного нормування, зокрема: • урахування виявленості та режиму антропогенного впливу; • використання найбільш інформативних тест-об’єктів та тест-реакцій; • використання трьох порогових рівнів факторів впливу: поріг виявлення адаптаційних реакцій (допустима величина навантаження); поріг реакції компенсації (гранично допустима величина, межа витривалості за якою відбуваються якісні зміни); поріг деградаційних реакцій (неприпустима величина перебільшення якої веде до зруйнування системи).

3. МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ПРОБЛЕМ ЕКОЛОГІЧНОГО НОРМУВАННЯ Науково-теоретичною та методологічною основою екологічного нормування повинна стати загальна теорія соціальної екології – міждисциплінарного наукового напрямку, що розвивається на зіткненні ряду суспільних та природних наук та екологічна токсикологія. При всьому різноманітті запропонованих на теперішній час підходів до вирішення проблеми регламентації екологічного стану природних об’єктів загальновизнано доцільним виходити з необхідності збереження їх основних структурнофункціональних характеристик. За останні роки, як в Україні так і за кордоном виконана значна кількість досліджень присвячених розробці різних критеріїв оцінки природних та природно-антропогенних екосистем. З позиції охорони навколишнього природного середовища найбільше значення серед динамічних характеристик екосистем має їх стійкість толерантність та не ідентичність.

До числа ознак, що формують ці критерії можна віднести термодинамічні впорядкованість систем її енергію, стійкість трофічних зв’язків, продуктивність, стабільність видового складу, циклічність у біогеохімічному кругообігу речовин, популяційну мінливість, потенційну ефективність гомеостатичних реакцій та ін. У ролі критерію екологічного благополуччя природнотериторіальних комплексів при оцінюванні та регламентації їх стану можуть бути використані такі ознаки: збереження природної родючості ґрунтів, забезпечення високої якості води в гирлах рік, збереження природного балансу між киснем та двооксидом вуглецю, підтримання проективного покриття території наземною рослинністю та ряд інших. Критерії оцінки впливу господарської діяльності на навколишнє природне середовище чисельні та різноманітні. Виділяють критерії оцінки антропогенного впливу на національному, регіональному та місцевому рівнях. Запропоновану підрозділяти їх на тематичні (врахування характеру та сили впливу: ботанічні, зоологічні, ґрунтові та ін. ), просторові (врахування площі впливу), динамічні (врахування швидкості збільшення впливу) та інтегральні (врахування соціальноекологічної, біосферно-екологічної та ресурсно-екологічної значущості змін що спостерігаються в системах).

При визначенні допустимого антропогенного навантаження необхідно за основу брати ретроспективні дані та значення стану тих районів біосфери, які в наш час є фоновими, тобто такими, що не підпадають під локальні впливи. Для формування в цілісному вигляді єдиної системи екологічних критеріїв оцінки впливу господарчої діяльності, а також підвищення екологічної обґрунтованості господарчих рішень, необхідно створити в країні державний кадастр стану великих природно-територіальних комплексів із виділенням кадастру особливо цінних, рідкісних та особливо чутливих екосистем. Потрібно також розробити методику екологогеографічного районування території країни за рівнем екологічного ризику та методику ранжування основних джерел антропогенного впливу на ПТК.

Розробка методичного забезпечення системи екологічного нормування – одне з найбільш складних завдань у галузі регламентації екологічного стану природних екосистем та рівня антропогенного навантаження на них. Особливості біологічних систем надорганізменного рангу не дозволяють перенести методичні підходи, які використовуються при розробці санітарно-гігієнічних нормативів (за виключенням деяких методичних заходів) у практику екологічного нормування. Це зумовило необхідність розробки самостійної методичної основи даного виду діяльності.

4. ДОЗВОЛИ НА КОРИСТУВАННЯ ДІЛЯНКАМИ НАДР Відповідно до Кодексу України „Про надра” користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни. Специфіка об’єкту нормування спричинила особливості контролю за використанням надр. Кабінетом Міністрів України постановою від 15 липня 1997 р. № 742 затверджено регламент надання спеціальних дозволів на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення та видобування стратегічно важливих корисних копалин.

Встановлено, що питання надання спеціальних дозволів на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення та видобування корисних копалин, включених до зазначеного переліку, розглядаються на засіданнях Кабінету Міністрів України. Підготовка матеріалів для розгляду на засіданнях Кабінету Мiнiстрiв України питання щодо видачі спеціальних дозволів на користування ділянками надр, які містять стратегічно важливі для національної економіки корисні копалини, проводиться Міністерством охорони навколишнього природного середовища України згідно з Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1995 р. № 709. Спеціальні дозволи на користування нафтогазоносними надрами видаються за результатами конкурсів, які проводяться Міністерством екології та природних ресурсів i рішення щодо переможців яких приймається Мiжвiдомчою комісією з визначення переможців конкурсів на отримання спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами, утвореною постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2002 р. № 1464.

Дійсними також залишаються спеціальні дозволи (ліцензії) на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення та видобування корисних копалин, які ввійшли до Переліку, видані Державним комітетом з геології i використання надр до набрання чинності постанови № 742. Таблиця 1. – Перелік корисних копалин та їх мінімальні запаси або перспективні ресурси, що вважаються стратегічно важливими для економіки України (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 р. № 742) Мінімальні Назва корисних стратегічно Одиниця виміру копалин важливі запаси або перспективні ресурси 1 2 3 Горючі корисні копалини Нафта млн тонн 15 Природний газ млрд куб. м 15 Кам'яне вугілля млн тонн 75 коксівне

1 2 3 Руди, що містять кольорові метали Мідь тис. тон металу 500 Свинець і цинк (сумарно) тис. тон металу 1000 Нікель тис. тон металу 200 Руди, що містять рідкісні та рідкісноземельні метали Молібден тис. тон металу 50 Кобальт тис. тон металу 15 Вольфрам тис. т. триокису вольфраму 15 Цирконій млн. т. двоокису цирконію 2 Берилій тис. тон окису берилію 10 Літій тис. тон окису літію 500 Тантал у танталових і тис. тон п'ятиокису танталу 3 тантал-ніобієвих рудах Ніобій тис. т. п'ятиокису ніобію 300 Рідкісноземельні тис. тон півтораокисів 500 елементи церієвої групи рідкісноземельних (сумарно) металів цезієвої групи Рідкісноземельні тис. тон півтораокисів 50 елементи ітрієвої групи рідкісноземельних металів (сумарно) ітрієвої групи

1 2 Руди, що містять благородні метали Золото корінних тон металу родовищ Золото розсипних тон металу родовищ Неметалічні корисні копалини Кристалосировина тонн моноблоків (п'єзокварц) Алмази Млн. каратів 3 30 5 10 5 Дія статей 16 та 19 Кодексу України про надра (132/94 -ВР) щодо ліцензування діяльності з користування надрами не втрачає дію з прийняттям Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775 -14), тому щоположення закону можуть бути змінені або скасовані лише іншим законом. Держпідприємництвом України підготовлено законопроект про внесення змін до відповідних законодавчих актів України з метою приведення їх положень до вимог Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Щодо існування двох документів дозвільного характеру у сфері надрокористування потрібно зазначити таке: - З одного боку, стаття 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"(1775 -14) встановлено, що ліцензуванню підлягає провадження господарської діяльності з пошуку (розвідки) корисних копалин. На виконання вимог вказаного вище Закону Кабінетом Міністрів України прийнято ряд постанов, які регламентують впровадження норм цього Закону. Відповідно до ст. 2 цього Закону види господарської діяльності, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, які не включені до переліку видів господарської діяльності, встановленого статтею 9 цього Закону, не підлягають ліцензуванню. - З другого боку, статтею 16 Кодексу України про надра (132 / 94 -ВР) визначено, що ліцензування діяльності щодо користування надрами – це єдиний порядок надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування ділянкою надр із відповідною метою геологічного вивчення, видобування тощо.

На виконання вимог цього Кодексу (132/94 -ВР) постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1995 року № 709 було затверджено Порядок надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами. Таким чином, для провадження господарської діяльності у сфері користування надрами існує два документи дозвільного характеру: ліцензія – згідно з Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775 -14) та спеціальний дозвіл (ліцензія) – згідно з Кодексом України про надра (132/94 -ВР). Для врегулювання питання наявності в Україні двох документів дозвільного характеру Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Держпідприємництва готується ряд законопроектів.

Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1995 року № 709 "Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами" (зі змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 784 від 15. 07. 97, № 1439 від 09. 08. 99, № 1282 від 21. 08. 2000) користувачі надр, які до набрання чинності цією постановою провадили діяльність щодо користування надрами, яка відповідно до Кодексу України про надра (132 / 94 -ВР) потребує ліцензування, зобов'язані були отримати до 31 грудня 2000 року ліцензії відповідно до Порядку надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами. Невиконання цієї вимоги є порушенням вимог нормативно-правових актів, яке тягне за собою відповідальність, встановлену чинним законодавством України.

Відповідно до п. 4 Положення про державне управління екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11. 08. 2000 № 108 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13. 09. 2000 за № 602 / 4823, Управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням норм і правил у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення природних ресурсів, у тому числі землі, її надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів, інших об'єктів рослинного й тваринного світу, природних ресурсів континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, в межах наданих повноважень, територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, вимог екологічної безпеки, у тому числі у пунктах пропуску через державний кордон, у зоні діяльності регіональних митниць та митниць, у сфері поводження з відходами, застосування пестицидів та агрохімікатів, геологічного вивчення надр (державного геологічного контролю), топографогеодезичної та картографічної діяльності (державний геодезичний нагляд).

Управління має право розглядати справи про адміністративну відповідальність за порушення в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів. Проте слід відзначити, що Кодексом України про адміністративні правопорушення (80731 -10, 80732 -10) не передбачена відповідальність за роботу без спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!!!