Харьківщина
Харківська область - географічний центр Слобожанщини, розташована на північному сході України в лісостеповій і степовій природних зонах, має добре залізничне, повітряне та автомобільне сполучення як із сусідніми областями, так і з зарубіжними країнами. • Площа — 31, 4 тис. км² • Населення — 2 760 948 осіб, в тому числі міського 2 208 029 осіб і сільського 552 919 осіб[1]. • Густота населення — вище середньої по країні, 96, 2 особи на км².
Область була утворена в 1932 році, в межах Придніпровської низовини і Середньоруської височини. Область розташована на сході України. Вона межує з Луганською, Донецькою, Дніпропетровською, Полтавською, Сумською областями України та з Білгородською областю Росії.
Рельєф у більшій частині області рівнинний, це північносхідна частина Придніпровської низовини. Серед ґрунтів переважають чорноземи. На півночі області є відроги Середньоруської височини, а на південному сході — Донецької височини. Ліси і кущі займають лише 11% території області, і розташовані вони переважно у річищах річок на високих правих берегах. Степові райони Харківської області характеризуються рівнинним ландшафтом, іноді зустрічаються глибокі яри. Область розташована в зонах лісостепу і степу. Клімат - помірно континентальний. Середня температура в січні -7 º С, а в липні +21 º. Середньорічна кількість опадів становить від 450 до 600 мм.
Найбільшою річкою області є Сіверський Донець — найбільша річка Лівобережної України (довжина 1053 км). Сіверський Донець починається в Росії у районі міста Білгород, протікає територією Харківської, Донецької, Луганської областей і впадає в Дон у Ростовській області. Великими притоками Сіверського Дінця є Оскіл, Уди, Межова.
Харківська область має вагомі передумови, щоб увійти до найбільш розвинутих у туристичному відношенні регіонів України, Європи. Харківщина має вигідне геополітичне розташування, комфортні мікрокліматичні умови, різноманітний ландшафт, унікальну флору і фауну, історикокультурну, архітектурну спадщину, розвинуту мережу транспортного сполучення, достатні людські, матеріальні, у т. ч. природно-оздоровчі ресурси. Слобожанщина – це край з гостинним населенням, де зберігаються і шануються національні традиції. Харківський регіон має великий потенціал щодо розвитку різноманітних видів туризму: пізнавального (екскурсійного), оздоровчо-пізнавального, ділового, спортивного, аматорського (мисливського, рибальського), зеленого, екологічного, релігійного, клубного та ін
Місто Харків – адміністративний, науковий, культурний, промисловий та обласний центр Харківської області. Згідно розкопок археологів на цій території проживали скіфо-сарматські і черняхівські племена, половці, східнослов'янське плем'я сіверян. Однак, попри те, що територія сучасного Харкова була обжита ще в давнину, загальноприйнятим роком заснування міста вважається 1654 рік.
На архітектурний вигляд міста вплинули його географічне положення та історичний розвиток: тут можна побачити бароко і типовий класицизм, безліч "псевдостилів" кінця XIX ст. та український модерн. Туристам пропонується пройтися вуличкою Сумською, яка вражає величезною кількістю будинків з чудовим декором та скульптурами (колишній маєток Красовського – нині протитуберкульозний диспансер, прибуткові будинки, театр української драми ім. Лисенка. . . )
Туристи можуть оглянути пам'ятки світового рівня (Харківський державний університет ім. Каразіна, площа Свободи, фонтан Дзеркальний струмінь. . . ), відвідати планетарій, філармонію, музеї (історичний, художній, музей природи Харківського університету. . . ) та театри міста, побачити пам'ятні місця Харкова (Благовіщенський собор, Успенська дзвіниця, церква Покровського монастиря, пам'ятник Тарасу Шевченку. . . ).
Благовіщенський кафедральний собор (Харків)
Харківський Свято-Благовіщенський Кафедральний собор подібний дорогоцінною перлиною не тільки Слобожанщини, але і всього православного світу. Поряд з Успенським собором і Покровським монастирем він утворює намисто головних духовних і архітектурних домінант міста Первісна історія її створення сходить до історії заснування Харкова. Перша церква Благовіщення Пресвятої Богородиці, побудована в 1655 р. , майже в один час з підставою Харкова. Цей храм згорів при пожежі 1738 р. Замість нього був споруджений інший, теж дерев'яний, копія попереднього. Остаточно будівництво храму було завершено у 1901 р. , тоді ж його урочисто освятили.
Фонтан «Дзеркальний струмінь» (м. Харків)
Фонтан "Дзеркальний струмінь" побудований в 1947 році на честь Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні. Він знаходиться на вулиці Сумській навпроти оперного театру. До нього прилягає невеликий, але дуже мальовничий сквер, в якому приємно прогулятися або просто посидіти на лавочці,
Харківська канатна дорога
Підвісна канатна дорога у Харкові — прогулянкова і транспортна система, яка пов'язує вулицю Сумську з мікрорайоном Павлове Поле через ЦПКіВ ім. Горького та Саржин яр. Введено в дію у 1971 році. Протяжність траси від станції «Міськпарк до станції «Павлове Поле» — 1385 м. Час маршруту в один кінець — 18 хвилин, за які пасажир піднімається на висоту від 8 до 26 метрів над землею, звідки відкривається мальовничий вигляд на зелені масиви парку Горького и Лісопарку, Шатилівку та Павлове Поле.
Дитяча залізниця (м. Харків)
Мала Півде нна залізн иця (МПЗ) — дитячо-юнацький підрозділ Південної залізниці України, вузькоколійна залізниця. Мета роботи підрозділу — виховання молодих залізничників, навчання їх теорії та практики функціонування залізничного господарства, а також їх подальша профорієнтація. Також Мала Південна займається перевезенням пасажирів — дітей та дорослих. Дорога була побудована у 1940 році, за ініціативи комсомольців Південної залізниці та Харківського інституту інженерів залізничного транспорту. Було побудовано також паровозне депо, мости та інші технічні споруди. Довжина залізниці склала всього 1500 м. Рух на МПЗ здійснюється з 1 травня по 1 червня та з 1 вересня по 31 жовтня по неділях, а з 1 червня по 31 серпня кожного дня, крім понеділка і вівторка. Рух здійснюється по перегону Парк-Сокольники-Лісопарк, на якому розташований проміжний зупинний пункт Меморіал. Поїздка в обидва кінці займає 30 хвилин
Архітектурний ансамбль «Площа Свободи» (м. Харків)
Майдан Свободи — центральний майдан міста Харкова, є п'ятнадцятим за величиною майданом світу, першим у Європі. З моменту його заснування(1932) до 1942 року носив назву майдан «Дзержинського» . З 1990 по 1994 — майдан «Незалежності» . У 1994 році майдан отримав сучасну назву — майдан «Свободи» . Площа — 11, 9 гектарів В центрі периметру круглої частини, розташований дім державної промисловості – Госпром. Він був побудований в 1928 році і був першим висотним будинком в країні. Справа від Госпрома знаходиться будинок Харківського Національного університету ім. В. Н. Каразина. На площі також знаходиться готель «Харків» . Завершує архітектурний ансамбль площі будинок обласної ради народних депутатів.
Краснокутский дендропарк
Один із найстаріших дендропарків України, історія якого налічує понад 200 років. За однією з версій, заснований у 1793 році. Розташований у мальовничій місцевості Харківської області на околиці селища Краснокутськ в селі Основинці. Підпорядкований Краснокутській станції садівництва. Заклав парк поміщик Іван Назарович Каразін, брат засновника Харківського університету. ВВАжеється одним з найцікавіших зразків садово-паркової архітектури України XVIII століття. Біологічне різноманіття На верхньому ставку квітнуть лотоси — червоні, рожеві, лимонні, кремові та білі. Вони з'явилися в парку на початку 21 століття — це подарунок Володимира Котляра з Харківщини. Також на ставках живуть лебеді. А біля центрального входу в огорожі — сімейство диких кіз — сарн. Загалом в колекції парку дослідники нараховують три десятки представників фауни - їжаки, сови, пугачі, вивірки. Водиться тут багато соловейків, голубів, шпаків, синиць, дроздів та інших птахів. Інколи залітають вивільги та одуди. А із сусідніх лісів у парк заходять
Урочище «Сокольники»
Сокольники - історична місцевість і ботанічний пам'ятник природи місцевого значення в Харкові. Розташовані на північ від центру міста в Нагірному районі, між парком Горького і Лісопарком. Ботанічний пам'ятник «Помірки» (частина «Сокольників-Померок» ) має площу 120, 4 га і являє собою ділянку лісу з насадженнями дубу, клену, берези, хвойних порід, ліщини, бересклету та ранньоквітучих рослин.
Побачити ці цікаві рослини можна в урочищі «Сокольники» Дзержинського району. Ще одним об'єктом природно-заповідного фонду міста Харкова є дерева Гінкго. Цей ботанічний пам'ятник природи займає площу всього 0, 1 га, але має велику цінність з багатьох точок зору. Є реліктовими рослинами третинного періоду в кількості 3 штук. Вік дерев близько 50 років. За словами вчених, гінкго – одне з прадавніх дерев на Землі. Окрім цього, йому властивий величезний цілющий ефект. Говорять, листя цього дерева буквально «заряджені» корисними активними речовинами
Шарівський комплекс (смт Шарівка)
Створення парку тісно пов'язане з історією селища, заснованого в 1700 р. осавулом Охтирського полку М. О. Шарієм, від імені якого походить назва. Парк розбито на схилах великої балки, що прилягає до русла ріки Мерчик, на основі природного лісу та фруктових садів. Своєрідний мікроклімат створюють у Шарівському парку рельєф ґрунту, достатня кількість вологи та віковічна діброва. Ним володіли поміщики Ольховські, Гебенштрейти, Кьоніги. Ансамбль садиби остаточно сформувався при її останніх володарях — Л. Е. та Ю. Л. Кьонігах (з 1881 р. по 1917 р. ) За цей час площа садиби зросла до 70 га. Садиба ввійшла в список 10 пам'ятників історії та культури України тижневика «Коментарі» , яким загрожує загибель, оскільки паркове господарство біля палацу запущене, елементи декору палацу руйнуються
Національний природний парк «Гомільшанські ліси»
Національний природний парк «Гомільшанські ліси» був створений указом Президента України Леоніда Кучми від 6 вересня 2004 року № 1047. Парк розташовано у мальовничому куточку лівобережної України, у долині річок Сіверський Донець та Гомольша, на відстані 45 км від міста Харкова. Загальна площа парку становить 14314, 8 га, із них у постійному користуванні парку знаходиться 3377, 3 га. Перелік рідкісних рослин становить 132 види, з яких 37 видів — це рослини нагірних дібров, 34 види — рослини борової тераси, 31 вид зустрічається на заплавних луках та 30 — степових видів. До Червоної книги України та міжнародних «червоних» переліків занесені: хвощ великий, цибуля ведмежа, в'язіль стрункий, що є реліктовою рослиною дольодовикового періоду, аконіт дібровний (ендемік басейну Сіверського Дінця), вороняче око, любка дволиста, костриця висока, костриця шорстколиста, гніздівка звичайна, гронянка півмісяцева, зозулині сльози яйцевидні, зозулинець болотний, ковила волосиста та ковила дніпровська, косарики тонкі,
Роганський дендропарк
Дендрологі чний парк Ха рківського націона льного агра рного університе ту і мені В. В. Докуча єва — об'єкт природно-заповідного фонду Харківської області загальнодержавного значення. У дендропарку є розарій, розсадник рідкісних рослин, декоративний ставок, колекційні ділянки різновиду сосен та дубів. Просто неба створено фітоценоз «Дуброва» — зразок місцевої флори. З відновленням у 1998 році факультету лісового господарства дендропарк став навчальною базою майбутніх лісівників. У дендропарку налічується близько 900 видів та сортів деревних рослини з Європи, Кавказу, Середньої Азії, Китаю, Далекого Сходу, Японії та Північної Америки. В тому числі — рідкісна карельська береза, унікальне гінкго дволопатеве, а також береза низька, тис ягідний і сосна кедрова, що занесені до Червоної книги України. Є алеї ялівцю колоноподібного, ялини блакитної, модрини.
«Співочі тераси» (с. Городнє)
Село Городнє цікаве збереженим тут мурованим комплексом-амфітеатром з романтичною назвою "Співочі тераси". Над рікою Мерло побудовані п’ятирівневі мури, що у вигляді амфітеатру спускаються до арени. Тиха розмова в одному краю тераси добре чутна на її протилежній стороні на відстані 40 -60 метрів. У вітряну погоду, коли єдиним виконавцем, присутнім на "сцені", Побудував "Співочі тераси" відомий цукрозаводчик була природа, тераси починали самі собою "співати" – вітер Павло Іванович Харитоненко – володар земель села проходив крізь труби, вмуровані в стіни. На жаль, сходи з Городнє. Павло Іванович дуже любив свою доньку пагорба на арену не збереглися. Наталію. Наталка мала чудовий голос і добре співала. Батько був прихильником її таланту і хотілося йому, щоб цей чарівний голос почуло якомога більше людей. Одного разу, прогулюючись разом із своєю донькою, Павло Іванович спустився до ставків помилуватися. Під дією краси природи Наталка заспівала, і раптом сталося диво… Її голос у цій місцевості наповнився незвичайним звуком. Всі присутні були збентежені цим співом. Харитоненко зрозумів, що сама природа наштовхнула його на створення видатної архітектурної пам’ятки
Національний меморіальний комплекс «Висота маршала І. С. Конєва»
Меморіальний комплекс «Висота маршала І. С. Конєва » займає площу 5, 85 гектара і включає музей « Харківщина у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 років » площею 1950, 9 кв. м. , каплицю Івана Воїна, головні сходи з чотирма майданчиками, де експонуються танк Т-34 та зразки артилерійського озброєння, обеліск з декоративною стелою. У 2008 році меморіальному комплексу надано статус національного. Цей музей є унікальним за своєю архітектурою і єдиний в Україні. Екскурсії в музеї проходять із застосуванням звукових і візуальних ефектів: вибухають бомби, гармати, б'ються скла. Це відтворює атмосферу днів, коли відбувалися ці події, і дозволяє сильніше перейнятися ними.
Історико-археологічний музей–заповідник «Верхній Салтів»
Історико-археологічний заповідник "Верхній Салтів" розташований на правому високому березі Печенізького водосховища (р. Сіверський Донець). У 1900 р. місцевий вчитель Ст. Бабенко виявив тут дуже велике катакомбное поховання залізного століття. Пізніше було розкопано стародавнє місто Сарада (VIII-Х ст). За місцем знахідки цю археологічну культуру назвали Салтівської. У 1989 р. на базі Верхнесалтовского комплексу був створений історикоархеологічний музей-заповідник "Верхній Салтів". Частина зроблених тут археологическх знахідок представлена в музейній експозиції.
Національний літературно-меморіальний музей Г. С. Сковороди (с. Сковородинівка)
Будинок музею споруджений у XVIII ст. поміщиками Ковалівськими. У 1790– 1794 рр. тут жив і помер великий український філософ Г. С. Сковорода (1722– 1794). У маєтку поміщика Ковалівського А. І. філософ написав лист-заповіт, в якому перелічив свої твори, позначивши найбільш важливі зірочками; написав молитву до Бога за місто Харків, доопрацьовував останні твори "Жена Лотова" та "Потоп зміїн". У кімнаті будинку А. Ковалівського 29 жовтня (за ст. ) 1794 року перестало битися серце філософа. Сьогодні в ній відтворена обстановка, яка оточувала в останні дні його життя.
Курорт Березівські мінеральні води
Курорт Березівські мінеральні води заснований в 60 -ті роки XIX століття. Про його створення заговорили після того, як в 25 км від Харкова було виявлено джерело з цілющою водою. Були проведені аналізи проб води, результати яких усіх приголомшили: вода виявилася справді цілющою, більш того, за своїм складом і мінералізацією вона подібна до вод знаменитого бельгійського курорту Спа. Більше не потрібно було їздити за кордон у пошуках зцілення. Березівська земля видавала живу воду з своїх надр. З 1864 року курорт почав приймати перших відвідувачів. Вживання березівської мінеральної води внутрішньо позитивно впливає на шлунково-кишковий тракт, кровоносну та сечовидільну систему, нормалізує обмін речовин, знімає запальні процеси, має сечогінну та антиалергійну дію. Курорт Березівські мінеральні води унікальний іншими, відмінними від березівської за складом і мінералізацією, мінеральними водами.
Маєток Шидловського (сел. Старий Мерчик)
Маєток Шидловського, 1776 -1778 років - ансамбль в стилі раннього класицизму роботи архітектора П. А. Ярославський. . До нього ведуть кам'яні ворота, прикрашені скіфською скульптурою. Шидловські – це старовинний рід української козацької шляхти. Старий Мерчик як родинне обійстя було засноване 1760 року харківським полковником Лаврентієм Шидловським. 1764 року Катерина ІІ ліквідує козацький устрій на території Слобідської України, і Шидловські, як і решта шляхти, стають просто поміщиками. А далі стандартна сумна історія. Нащадки Духовського 1919 року емігрують до Німеччини. Їхнє нерухоме майно реквізується радянською владою. У приміщеннях організують ветеринарний технікум, який діяв до 1996 року. Ще за радянської влади приміщення нещадно перепланували. Старий родинний цвинтар Шидловських знищили. Після ліквідації технікуму приміщення поволі руйнується. Вікна заклали цеглою.
Історико-художній музей (с. Пархомівка)
Історико-художній музей у селі Пархомівці один з найкращих сільських музеїв України, що володіє унікальною колекцією мистецтва і предметів старовини. Заклад є автономним відділом Харківського художнього музею. Його колекція нараховує близько трьох тисяч експонатів основного фонду і складається з унікальних творів живопису, графіки, скульптури, декоративно-ужиткового мистецтва, цінних матеріалів з археології та етнографії. Нині Пархомівський історико-художній музей міститься у колишньому палацовому приміщенні Підгоричани. Заснований Пархомівський музей у 1955 році за ініціативою вчителя історії, шанувальника старовинної культури та мистецтва Панаса Федоровича Луньова. Спочатку музей існував як народний при Пархомівській середній школі. Серед найцінніших творів — картини голландців ван Рейсдала, ван Дейка та де Хоха, гравюри італійського майстра XVIII століття Джованні Піранезі. Музей володіє й унікальними як для України роботами Пабло Пікассо — 2 картини, зокрема і всесвітньо знаний твір митця «Голуб миру» , які подарував музеєві відомий російський літератор Ілля Еренбург, та 2 зразки «пікассівської» кераміки.
Будинок штабу військових поселень та музей І. Репіна (м. Чугуїв)
Меморіальний будинок -музей розташований в маленькому будинку часів військових поселень першої половини XIX століття, де з жовтня 1876 до вересня 1877 жив Ілля Юхимович Рєпін з сім'єю. Основна увага в експозиції меморіального музею приділено Чугуївському періоду в житті і творчості І. Є. Рєпіна, а також тісним зв'язкам художника з Україною, які не уривалися протягом усього життя. Невеликі, але змістовні експозиції розповідають про дитячі роки майстра. Унікальними є представлені в музеї роботи місцевих живописців і іконописців другої половини XIX століття - чугуївських вчителів художника, які зробили помітний вплив на формування світогляду, розвиток таланту юного Рєпіна. Музей експонує чотири оригінали ранніх ікон , які належать пензлю великого майстра, а також більш пізні роботи Іллі Юхимовича
«Премьер Палас Отель Харьков»
Готель «Аврора"
Готель « Немо » - єдиний в Європі готель з дельфінами
ВІДЕНСЬКА КАВ'ЯРНЯ AMADEUS
Італійський ресторан "Villaggio"
Ресторанно -готельний комплекс " Наша Дача"
Скачать презентацию Харьківщина Харківська область — географічний центр Слобожанщини
kharkovskaya_obl_1.pptx