ХАРЧОВА АЛЕРГІЯ У ДІТЕЙ Харчова алергія

ХАРЧОВА АЛЕРГІЯ У ДІТЕЙ

Харчова алергія — одна з найактуальніших проблем педіатрії, тому що клінічні прояви атопії в ранньому дитячому віці пов’язані саме з гіперчутливістю до харчових алергенів. * Термін “харчова алергія” можна використовувати, коли доведено імунологічні механізми реакції. Харчова алергія може бути Ig. E-залежною або Ig. E-незалежною. *Термін «харчова непереносимість» , використовується для опису імунонезалежних побічних реакцій на нетоксичну їжу, які можуть бути ферментними, фармакологічними або не уточненими

*Справжня харчова алергія пов’язана з імунологічними механізмами. *Псевдоалерія – пов’язана з властивостями деяких харчових барвників, фармакологічних та інших речовин впливати на вивільнення гістаміну з тучних клітин. Однак, вивільнюється він неспецифічним шляхом – без участі антитіл або сенсибілізованих лімфоцитів.

Причини розвитку харчової алергії Практично будь-який харчовий продукт може бути потенційним алергеном та стати причиною харчової алергії. Більші алергізуючі властивості мають продукти білкового походження. У дітей першого року життя дуже часто алергенами є різні білки коров’ячого молока, які містяться у казеїні і молочній сироватці (альбумін, α-лактальбумін, β-лактоглобулін, лактоферин та імуноглобуліни). Частіше прояви алергії на коров’яче молоко виникають після введення у харчування немовлят сумішей для штучного вигодовування. У подальшому харчові

ЗА СТУПЕНЕМ АЛЕРГІЗУЮЧОЇ АКТИВНОСТІ ХАРЧОВІ ПРОДУКТИ ПОДІЛЯЮТЬ НА:

Клініка харчової алергії дуже різноманітна як за симптомами, так і за їх тяжкістю. Загальним правилом є підвищення резистентності гастроінтестинального бар’єра до антигенної експозиції з віком, тому тяжкі анафілактичні реакції на харчові продукти більш типові для раннього дитинства. У дітей раннього віку харчова алергія може протікати як анафілактичний шок, інтестинальна алергія, непереносимість глютенів, гостра кропив’янка, ангіоневротичний набряк, алергічний діатез, екзема (атопічний дерматит), риніт, астма. У підлітків та дорослих можливі гостра та хронічна кропив’янка, атопічний дерматит, ринокон’юнктивіт, алергічний гастрит, алергічний еозинофільний гастроентерит, мігрень, астма.

Харчова алергія включає такі синдроми: · орофарингеальні симптоми (Lessof’s syndrome) — швидке виникнення висипання і невеликого ангіоневротичного набряку губ; · гастроінтестинальні симптоми: біль у животі, діарея, подразнена товста кишка; · шкірні симптоми: кропив’янка, екзема; · респіраторні симптоми: варіюють від ринокон’юнктивіту, сухого болючого кашлю до астми. · ренальні ураження виникають рідко у вигляді нефротичного синдрому; · неврологічні симптоми: головний біль, порушення сну, дратівливість; · анафілактична шокова реакція може виникнути після вживання яєць, риби, ракоподібних,

Типові симптоми несприймання коров’ячого молока у дітей першого року життя: -зригування, нестійкі випорожнення з невеликою кількістю слизу, стеаторея; -блювання, здуття живота, кольки; -пітниця, стійкі попрілості навіть у разі доброго догляду; -себорейні лусочки на волосистій частині голови, злущування епітелію на язиці; -молочний струп на щоках і гнейс на голові; -поліморфні шкірні висипання (везикули, папули, макули, строфулюс); -повторні риніт, конюнктивіт, фарингіт, бронхіт.

Діагностика харчової алергії передбачає використання комплексу клінічних і лабораторних методів дослідження: -збір скарг та анамнезу; ретельний огляд та оцінка клінічних симтомів; -ведення харчового щоденника; -загальний аналіз крові - еозинофілія в периферичній крові, може бути непрямим показником Ig. E-залежної алергії; -біохімічний аналіз крові; -кал на виявлення гельмінтів і найпростіших, копрологію, дисбіоз; -визначення рівня загального Іg. Е та специфічних Іg. Е на певні харчові алергени в сироватці крові. Специфічні Ig. E -антитіла у сироватці крові до харчових АГ виявляють за допомогою методів радіоалергосорбентного тестування (РАСТ) або імуноферментного аналізу (ІФА);

-шкірні алергопроби (для визначення АГ, який спричинює харчову алергію), використовують аплікаційні, скарифікаційні внутрішньошкірні (приктести) методики. Шкірні алергопроби ґрунтуються на виявленні специфічної сенсибілізації організму шляхом введення АГ у шкіру й оцінюванні характеру запальної реакції, що розвивається; -елімінаційно-провокаційна проба; -за потреби – УЗД внутрішніх органів, езофагофіброгастродуоденоскопія з біопсією тощо; -додаткові методи: реакції бласттрансформації Влімфоцитів; провокаційні проби з ендоскопічною реєстрацією їх результатів, визначення рівня цитокінів, зокрема IЛ-4, γ-інтерферону (γ-ІФН), визначення рівня тріпази та еозинофільного катіонного білку.

Лікування харчової алергії скероване на усунення її симптомів та профілактику загострень. Елімінаційна дієта – вилучення високоалергенних продуктів з раціону дитини. У дітей першого року життя які знаходяться на грудному вигодовуванні, можна пробувати використовувати гіпоалергенну дієту годуючих матерів. Дієту годуючим матерям призначають на 2 -4 тижні, за цей час визначають продукти, які викликають харчову алергію у дитини і при підтвердженні алергічних реакцій на ці продукти повністю виключають їх з раціону матері годувальниці. Продукти на які не має алергічної реакції з раціону матері не виключаються.

Діти першого року життя, в яких є ознаки харчової алергії на білок коров’ячого молока і які знаходяться на штучному вигодовуванні, мають бути переведенні на суміші з повним гідролізатом білку, прикладом якої в Україні є Nutrilon Пепті до 12 місяців життя дитини. Призначаючи елімінаційну дієту, слідкувати, щоб дитина отримувала харчування, яке за кількістю та співвідношенню харчових інгредієнтів забезпечувало би вікові потреби.

Неспецифічні методи чи фармакотерапія: -антигістамінні препарати per os призначаються у гострому періоді та тривало з профілактичною метою протягом кількох місяців; у разі генералізованої форми антигістамінні препарати застосовують парентерально (внутрішньом’язово чи внутрішньовенно), -глюкокортикоїди, адреналін - парентерально при важких системних реакціях; -ентеросорбенти – ентеросгель, сілард, полісорб. -препарати з мембраностабілізуючою дією, скеровані на гальмування вивільнення медіаторів тучними клітинами – кетотіфен, кромоглікат натрію. пробіотики, -місцеве лікування – при атопічних дерматитах.

Усі антигістамінні препарати розподіляють на три покоління: І покоління відносять димедрол, діазолін, супрастин, фенкарол, тавегіл, піпольфен. Найбільш частими небажаними ефектами є: седативна дія, поступове зниження їх терапевтичної активності та ін. Їх використовують короткими курсами; ІІ – лоратидин (кларитин), астемізол (гісманал), цетиризин (зиртек), азеластин (алергодил), терфенадин (трексил); ІІІ – фексофенадин (телфаст) та дезлоратидин (еріус). Препарати ІІ та ІІІ покоління мають ширший спектр протиалергічної дії, не проникають через ГЕБ, не мають седативної дії.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!!!