Характеристика речей Виконали Студенти групи П 13 -3

Характеристика речей Виконали: Студенти групи П 13 -3 Глухенко Димитрій Сміюха Владислав

Поняття речей Річ – це предмет матеріального або нематеріального світу, який міг задовольняти інтереси особи. Речі могли бути як природного походження (раб, тварина, земля, вода), так і штучно створеними (будинок, прикраси, гроші). Все, що оточувало людину римським правом вважалося речами, а тому не мало значення чи є воно природного походження чи ні.

Манципація (лат. Mancipatio, від лат. Манус -. «Рука» і лат. Capio - «беру» ) - у римському праві акт фіксації переходу права власності від однієї особи до іншої, при якому відчуджувана річ в присутності п'яти свідків набувачеві певних і при словесних вагаря передавалася проголошенні форм та строго виконанні обряду з вагами з мідним злитком.

Манципатні та неманципатні речі Повний перелік манципних та неманципних речей складений період монархії та приписується Ульпіану: "Всі речі є або манципними або неманципними. Манципні – це маєтки на італійській землі, як сільські, як поле, так і міські, як дім; а також права сільських Ульпіан маєтків, наприклад право прогону худоби, водопроводу; а також раби та чотириногі, що приручені під сідлом або ярмом, наприклад бики, мули, коні, осли. Інші речі є неманципними. Слони та верблюди, хоча і приручаються під ярмом або під сідлом, є неманципними, оскільки відносяться до диких тварин".

Замінні та незамінні речі Замінними речами - називаються такі речі, які настільки схожі між собою, що в обороті звичайно розрізняються тільки по одним родовим, але не за індивідуальними ознаками, так як індивідуальні відмінності між ними настільки незначні, що не приймаються в розрахунок: важливо тільки кількість і якість. Сюди відносяться зерновий хліб, борошно, вино, масло, шерсть, особливо гроші. Незамінні речі – це такі речі, які відрізняються абсолютно певними індивідуальними ознаками, які в обороті і приймаються звичайно в розрахунок в тому сенсі, що зацікавлена особа бажає придбати або одержати назад саме дану конкретну річ, а не іншу річ того ж роду. Сюди відносяться, наприклад: коні, картини, будинки і т. д.

Споживчі та неспоживчі речі. Споживчими речами (res quae usu consumuntur) називалися речі, що в процесі їх використання фізично зникали. Таку назву вони отримали через те, що зникали саме в процесі споживання. До таких речей римляни відносили продукти харчування, воду, різні речовини, що застосовувалися у виробництві тощо. Речі, що не зникали від використання (за винятком природного зношування), називали речами неспоживчими (res quae usu non consumuntur). Вони зношувалися поступово, а отже, користуватися ними можна було багато разів. До них належали тварини, будівлі, посуд тощо. Властивості цих речей обумовлювали особливості правового режиму, оскільки, наприклад, споживчі речі не можна було давати у тимчасове користування.

Подільні та неподільні речі. В природі всі речі фізично є подільними до безкінечності. У праві ж їх вважають подільними тільки тоді, коли при такому поділі не втрачаються первісні функ ції речі. Для правової свідомості римлян також було характерно розуміння цього. Неподільними речами римляни вважали, наприклад, худобу, одяг, знаряддя праці. Подільними — продукти харчування, матеріали тощо.