istoria_sum.pptx
- Количество слайдов: 20
Вулицями старого міста Гризун Софія 9 -Б клас КУССШ№ 1
Про Суми 2 вересня день міста Суми. Цього року нашому місту виповнилося 357 років. Один з найстаріших міст Слобідської України, з багатою історією та традиціями. Територія міста - 100 кв. км, населення - близько 300 тис. чоловік. Через місто протікають річки Псел, Сумка, Стрілка, всередині і навколо міст багато озер, ставків.
Історія виникнення міста Суми На початку нашого століття тут вже жили слов'янські племена, залишки поселень яких виявлені в південно-західній частині міста, на вулиці Павлова. У VIII-Х століттях у районі колишнього села Тополі (нині ул. Тополянская м. суми), існувало поселення сіверян, а на Луці до нашого часу збереглися залишки великого городища часів Київської Русі, зруйнованого під час татаромонгольської навали.
Заснування міста Суми пов'язане з подіями визвольної війни 16481654 років під проводом Богдана Хмельницького, коли 1651 року українські козаки зазнали поразки під Берестечком. Наслідком цього стало посилення експлуатації і національного гноблення українського народу польськими магнатами.
Заснування Засновником Сум вважається полковник Герасим Кондратьєв, який у 1655 році прийшов сюди, на територію Російської держави, з групою козаків-переселенців з містечка Ставище Білоцерківського полку. 26 квітня 1655 року вони відправили чолобитну царю Олексію Михайловичу з проханням заснувати місто на його нинішньому місці. Москва дозволила козакам тут влаштуватися і протягом 1656 -1658 років під керівництвом російського воєводи К. Ю. Арсеньева будувалася фортеця.
Так у середині XVII століття на північно-сході сучасної України в мальовничій місцевості при зустрічі трьох річок, зі слідами численних древніх слов'янських поселень, але в ті часи абсолютно безлюдній, постало місто-фортеця. Будували місто російські служиві люди й українські переселенці з-за Дніпра. Належали Суми до міст, які мали подвійне призначення - по-перше, в якості притулку для населення, втікали від гніту польськолитовських феодалів, по-друге, в якості пунктів оборони південних і південнозахідних рубежів Російської держави.
Процес міграції українських переселенців тривав до середини XVIII століття. Свою назву місто отримало від річок Сума та Сумка, які омивали його з двох сторін. Проте до наших днів дійшла легенда, що на місці, де стоять Суми, в дубовому лісі були знайдені три мисливські сумки повних золота, немов Знак Благословення для заснування міста - ця версія знайшла відображення у гербі міста. Сумська фортеця була однією з найбільших і найбільш укріплених фортець Слобожанщини.
У 1658 році Суми стали центром Слобідського козацького полку, створеного з українського козацтва та очолюваного Г. Кондратьевым, який захищав південні кордони Російської імперії від нападу кримських татар Поряд з укріпленням фортеці, за її потужними дубовими стінами будувалися будинки для жителів, в 1681 році тут була побудована і освячена церква Різдва Богородиці.
Навколо дерев'яних церков на території фортеці почали складатися перші міські площі, які згодом визначили планувальну композицію історичного ядра, до них було звернено напрямок вулиць. Пізніше було закладено відразу кілька кам'яних храмів, формувався архітектурний вигляд житлового посада. Найстарішим збереженим храмом вважається Воскресенська церква (нині Свято-Воскресенський кафедральний собор, 1702 р), який одночасно міг виконувати функції оборонної споруди. 1 січня 1709 року Петро I був присутній у Спасо-Преображенському соборі на скоєнні молебню.
У 1708 році Суми в числі міст Слобідської України увійшли до складу Азовської губернії, а у 1718 р. - до складу Київської губернії. Відносна автономія козацьких слобідських полків в першій половині XVIII століття ліквідується, і хоча чисельність їх збільшується, полки поступово перетворюються в регулярні війська російської армії Військової Колегії.
Після перемоги російської армії в кримській війні, зникла загроза татарських набігів, тому місто Суми втратив свої оборонні функції, але продовжував розвиватися як промисловий і торговий центр. Цьому сприяло його розташування на торговому шляху Заколонском шляху, що вів від міста в напрямку Путивля й Рильська, сполученому тут з Бакаевым шляхом, що веде до Дніпра.
У 1732 році місто Суми стало адміністративним центром Слобідської України з населенням 7700 жителів, в 1743 -65 -ті роки - центр Сумського слобідського козацького полку, а в 1765 році місто стало центром Сумської провінції. У другій половині XVIII століття військовий місто Суми перетворився у великий торговий ярмарковий центр. За своїм розмахом щорічні сумські ярмарки були найбільшими на Слобожанщині, на які збиралися купці з усієї України, Росії, Західної Європи, Азії. Значне місце серед ярмаркових товарів займали вироби сумських ремісників - ковалів, гончарів, дубильщиков, ткачів, ювелірів. У результаті територія сумської земляної фортеці була перетворена в першу паркову зону прикрашену вербами, яка простягалася до берегів річок.
Сумська фортеця, яка протягом століття визначала архітектурний вигляд міста, у другій половині XVIII століття практично не використовувалася, що призвело до обвалення таємного підземного ходу до річки Псел, занепали стіни веж з проїзними воротами, обсипалися земляні рови. У результаті територія сумської земляної фортеці була перетворена в першу паркову зону прикрашену вербами, яка простягалася до берегів річок.
У місті були побудовані миловарний, свічковий, сальної, шкіряний та інші заводи. Центр міста забудовувався капітальними купецькими будинками та державними установами. Однак великі пожежі 1839 -40 -х років знищили більшу частину міста. В 1845 році був прийнятий новий генплан забудови міста і до 1850 році Суми розділилися на 5 частин, в місті проживало 10256 жителів.
У 1775 році місто Суми стало повітовим містом. У 1786 році центральна частина міста, де знаходилася занедбана фортеця, була перепланована під міські квартали, що збереглася забудова деяких з них є пам'яткою містобудування епохи класицизму. На початку XIX століття Суми являв собою місто, що динамічно розвивався, відбувалося соціальне розшарування міського населення, яке займалося торгівлею, промисловістю і ремеслами. У цей час у Сумах з'явилася сім'я Харитоненко, члени якої значно вплинули на долю міста, що змінили його вигляд, яких досі з вдячністю згадують жителі міста.
У другій половині XIX століття в місті було збудовано Іллінську церкву (1851 року), відкрито першу публічну бібліотеку (1860 р), відкрито дві недільних українських шкіл (1861 -1862 гг), але незабаром уряд закрило їх.
У 1869 році в місті був побудований Павловський рафінадний завод найбільше підприємство в місті і найбільший цукровий завод в Європі. З'явилися і інші промислові підприємства, пов'язані з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції. Засноване на початку 1870 -х років телеграфне співтовариство і проведена залізнична магістраль Люботин - Суми Ворожба у 1878 році посилило економічні зв'язки міста з іншими регіонами України і Росії.
Сумські ярмарки, спеціалізація яких змінилася із-за розвитку цукрової промисловості на Слобідській Україні, в цей період набувають всеросійське значення. В кінці ХІХ на початку ХХ ст. у місті розвивалася металообробна, машинобудівна, цукрорафінадна промисловості.
До 1914 року місто Суми стало самим упорядкованим повітовим містом в Харківській губернії з інтенсивною ділової життям, зводилися кам'яні будинки, з'явилися бруковані вулиці, які висвітлювалися електричними і гасовими ліхтарями, з'явився водопровід, телефон.
Працювало 38 фабрик і заводів, з'явилися великі магазини, банки, лікарні, діяли 2 театру і кілька сінематографів, навчальні заклади, громадські парки. З містом Суми пов'язана доля багатьох видатних людей письменників, композиторів, художників, діячів науки. Суми неодноразово відвідував український філософ і поет Г. Сковорода, тут побували Т. Шевченко, В. Короленко, Леся Українка, А. Чехов, О. купрін, П. чайковський, С. рахманінов, декабрист С. Волконский, юрист А. Кони, знамениті фізики А. іоффе і Б. Лазарєв, педагог а. Макаренко і багато хто інші.
istoria_sum.pptx