Вуглеводи Поширення в природі та застосування Презентацію підготував

Вуглеводи. Поширення в природі та застосування. Презентацію підготував учень 11 класу Дзюба Данил

Назва «вуглеводи» вказує на якісний і кількісний склад багатьох представників цих сполук, склад більшості з яких описує загальна формула Сm(Н 20)n. Харчові продукти, особливо багаті на вуглеводи борошняні й кондитерські вироби. За здатністю до гідролізу вуглеводи класифікують на моносахариди глюкоза), дисахариди (сахароза) та полісахариди (крохмаль, целюлоза). Молекулярна формула глюкози С 6 Н 1206. Це білий кристалічний порошок, добре розчинний у воді. Подібно до гліцерину глюкоза утворює яскравосиній розчин унаслідок змішування зі свіжодобутим купрум(ІІ) гідроксидом. Це зумовлено наявністю у її складі п'ятьох гідроксильних груп. Глюкоза в організмі людини й тварин - головне й найбільш універсальне джерело енергії для забезпечення обмінних процесів: С 6 Н 1206 + - 602 → 6 С 02 + 6 Н 20; ΔН < 0. Це універсальна поживна речовина й протиотрута водночас.

Моносахариди • Моносахариди або монози — найпростіші вуглеводи, вони не піддаються гідролізу. Це безбарвні кристалічні сполуки, добре розчинні у воді, але не розчинні у неполярних розчинниках, переважно солодкі на смак. Типова будова молекули моносахариду така: нерозгалужений карбоновий скелет, що містить від 3 -ох до 9 ти атомів, до одного із яких подвійним зв'язком приєднаний атом оксигену, формуючи карбонільну групу, до решти атоми оксигену приєднані одинарними зв'язками, формуючи гідроксильні групи. Якщо карбонільна група розташована на кінці молекули — сполука є альдозою, а якщо посередині — кетозою. Найпростіші моносахариди — це тріози(містять три атоми карбону): гліцеральдегід (альдотріоза) і дигідроксиацетон (кетотріоза). Прості цукри із 4 -ма атомами карбону називаються тетрозами, з 5 -ма — пентозами, 6 -ма — гексозами, 7 -ма — гептозами і так далі. Найпоширеніші у природі гексози, до цієї групи належить глюкоза (альдогексоза) і фруктоза (кетогексоза)[3].

Дисахариди • Дисахариди — вуглеводи, які при нагріванні з водою в присутності мінеральних кислот чи під дією ферментів піддаються гідролізу, розкладаються на дві молекули моносахаридів. • Буряковий та тростинний цукор (сахароза), С 12 Н 22 О 11 — найважливіший із дисахаридів. Його добувають із цукрового буряку (в ньому знаходиться до 28% сахарози від сухої речовини) або із цукрової тростини. Він є також у соках берези, клену і деяких фруктах. Сахароза — цінний харчовий продукт. При гідролізі вона розпадається з утворенням молекули глюкози і молекули фруктози. Мальтоза — це солодовий цукор, він складається з двох залишків глюкози. Дисахариди мають солодкий присмак. Вони, як і моносахариди, добре розчинні у воді.

Полісахариди • Полісахариди — це вуглеводи, які багато в чому відрізняються від моносахаридів і дисахаридів і не мають солодкого смаку, і майже не розчинні в воді. Вони являють собою складні високомолекулярні сполуки, які під каталітичним впливом кислот чи ферментів піддаються гідролізу з утворенням простіших поліцукридів, потім дицукридів, і, зрештою, багато (сотні і тисячі) молекул моноцукридів. Важливіший представник поліцукридів — крохмаль і целюлоза. Їхні молекули побудовані із ланок -С 6 Н 10 О 5 -, є залишками шестичленних циклічних форм молекул глюкози, загубивших молекулу води, тому склад крохмалю і целюлози виражається однією формулою (С 6 Н 10 О 5). Різниця тільки у властивостях цих поліцукридів обумовлена просторовою ізомерією утворюючих їх моноцукридних молекул: крохмаль побудований із ланок α-, а целюлоза — β-форми глюкози.

Застоування вуглеводів у їжі

Дякую за увагу!