Вставні слова 1 Завжди вставними бувають по-перше по-друге

Вставні слова 1. Завжди вставними бувають: по-перше, по-друге, мабуть, щоправда, а втім, отже. 2. Вставні лише всередині речення: однак, одначе, проте. 3. Ніколи не бувають вставними словами: ніби, нібито, мовбито, наче, неначе (складні сполучники), все-таки, навіть, майже, адже, якби, от, принаймні, при тому, при цьому, тим часом, до того ж, приблизно, буквально, якраз, між тим, за традицією, у кінцевому підсумку (а не рахунку), як-не-як і деякі інші.

Рід іменників ЖІН. Р. Туш(фарба) Фланель Путь Даль В’язь Бандероль Заполоч Повінь Гуаш Бязь Перу(країна) Міссісісіпі(ріка) Криза Путь ЧОЛ. Р. Туш (муз. жанр) Тюль Степ Накип Кір Купель Шимпанзе Рояль Нежить Насип Біль Сажень Сибір Дріб СЕР. Р. Купе Безе Видовисько Дівчисько Осло (місто) СПІЛЬН. Р.

СПІЛЬНИЙ РІД 1. На –А, -Я , що означають назви, що даються особам жіночої, чоловічої статі за ознаками або рисами їх поведінки, життя чи характеру діяльності: Невдаха, плакса, гуляка, недотепа, сіромаха, бідолаха, сердяга. 2. Незмінювані прізвища іншомовного походження: Віардо, Кюрі. 3. Укр. прізвища на –А типу Коляда, Діброва

Відмінки «Народив Роман Дитину, Зрубав Очеретину, М'ячик Кинув» Називний хто? що? Родовий кого? чого? Давальний кому? чому? Знахідний кого? що? Орудний ким? чим? Місцевий (на)кому? чому? Кличний – вживається у звертаннях

Приголосні, після яких пишеться м'який знак «Де Ти З'їСи Ці Ли. Ни? » винятки для м’якого знака: тьмянів женьшень, різьбяр бриньчав, дитину няньчив і про маньчжурію співав

Приголосні, після яких пишеться апостроф «Ма. ВПа Бу. Ф»

Приголосні, після яких в словах іншомовного походження пишеться "И" ( Правило дев'ятки) «Де Ти З'їСи Цю Ча. Шу Жи. Ру »

Приголосні, перед якими префікс "з-" перетворюється на "с-" «Кафе "Птах"»

Псевдоніми письменників: 1. Іван Багряний — Лозов'яга Іван Павлович 2. Василь Барка — Очерет Василь Костянтинович 3. Остап Вишня — Губенко Павло Михайлович 4. Григорій Квітка-Основ'яненко — Григорій Федорович Квітка 5. Іван Карпович Карпенко-Карий — Тобілевич Іван Карпович 6. Григорій Косинка — Стрілець Григорій Михайлович 7. Леся Українка — Косач Лариса Петрівна 8. Марко Вовчок — Марія Олександрівна Вілінська 9. Панас Мирний — Рудченко Панас Якович 10. Олександр Олесь — Кандиба Олександр Іванович 11. Микола Хвильовий — Фітільов Микола Григорович

Кому присвячені твори? 1. Поема «Катерина» Тараса Шевченка — Василю Жуковському 2. Поема «Кавказ» Тараса Шевченка — Якову де Бальмену 4. Новела «Я (Романтика)» Миколи Хвильового — «Цвітові яблуні» Михайла Коцюбинського 5. Новела «Три зозулі з поклоном» Григора Тютюнника — Любові Всевишній 6. Новела «Intermezzo» Михайла Коцюбинського — Кононівським полям 7. Повість «Земля» Ольги Кобилянської — її батькові Юліану Кобилянському

Художні засоби Акростих– початкові букви рядків, які прочитані згори вниз утворюють слово або словосполучення. Алегорія — троп, у якому абстрактне поняття яскраво передається за допомогою конкретного образу (наприклад, у казках Лисиця уособлює хитрість).

Художні засоби • Алітерація — повторення подібних за звучанням приголосних у віршованому рядку, строфі для підсилення звукової або інтонаційної виразності й музичності (Хмари хмарять хвилі – сумно сам я, світлий сон) • Асонанс — повторення однакових голосних звуків у рядку або строфі, що надає віршованій мові милозвучності підсилює її музичність (не милуй мене шовково – ясносоколово)

Художні засоби • Алогізм – свідоме порушення в літ. творах логічних зв’язків, прийом близький до оксиморона (розумний, як пень; сміливий, як заєць) • Анафора — єдинопочаток • Епіфора — стилістична фігура, протилежна анафорі: повторення однакових виразів, слів, або звукових сполучень у кінці віршових рядків чи строф, а також прозових уривків з метою посилення виразності поетичної мови, підкреслення чогось (Ми дзвіночки, Лісові дзвіночки, Славим день. Ми співаєм, дзвоном зустрічаєм: День. )

Художні засоби • Антитеза — це стилістична фігура, яка утворюється зіставленням слів або словосполучень, протилежних за своїм змістом. • Гіпербола — перебільшення • Градація — стилістична фігура, що полягає в поступовому нагнітанні засобів художньої виразності задля підвищення чи пониження їхньої емоційно-смислової значимості

Художні засоби • Евфемізм – описання неприємних, прикрих явищ, предметів іншими назвами. (чорт – нечиста сила, п’яниця – полюбляє пити зайву чарчину) • Епітет —сонце золоте; ясні зopi; тиxi води. • Літота – зменшення розмір, сили, значення зображуваного предмета, явища. (протилежне - гіпербола) (Приніс грошей мов кіт наплакав; розуму з ніготь)

Художні засоби • Метафора —образний вислів, в якому ознаки одного предмета чи дії переносяться на інший за подібністю. (калина руки заломила) • Метонімія – заміна назви якогось предмета ім’ям чи назвою іншого на основі суміжності. (Читати Франка – читати твори Франка; Харків вітає гостей – люди, які проживають у Харкові вітають гостей) • Оксиморон — різновид тропа, що полягає у зведенні слів або словосполучень, значення яких взаємовиключає одне одного, створюючи ефект смислового парадоксу. (На нашій — не своїй землі; гарячий лід; холодне пекло; лагідна смерть; зрадники-друзі)

“За вікном іде сніг, а Червона Шапочка вмостилася собі в кріслі й читає Підмогильного Метафора – з грецької «перенесення» . Розкриття сутності одного предмета чи явища через особливості іншого. Йде сніг – сніжинки, як відомо, «ходити» не вміють; Полетів у магазин по цукерки – не на літаку «полетів» , а дуже швидко пішов

“За вікном іде сніг, а Червона Шапочка вмостилася собі в кріслі й читає Підмогильного Метонімія – заміна одного слова іншим на основі суміжності (тобто тісного зв’язку). Читати Підмогильного – не сам твір, а його автор; Я з’їв цілу тарілку – не сам предмет, а що в ньому вміщено; Київ прокидається – не самі люди, а місто, в якому вони перебувають.

“За вікном іде сніг, а Червона Шапочка вмостилася собі в кріслі й читає Підмогильного Синекдоха – різновид метонімії. Заміна назви цілого предмета назвою його частини. Червона шапочка – на позначення всієї дівчинки – лише її головний убір; Ноги моєї тут не буде – на позначення цілої людини – тільки частина її тіла; Вчися шанувати копійку – на позначення всіх грошей – найменша частина грошей.

Художні засоби • Тавтологія — повторення одного й того ж слова, однокореневих чи близьких за значенням, щоб з більшою силою виразити щось важливе у висловленій думці. • Уособлення або Прозопопея — різновид метафори: зображення неживих предметів або абстрактних явищ iз наданням їм властивостей живих icтот.

Художні засоби • Паралелізм —паралельне зображення двох (трьох i більше) явищ з різних сфер життя, показ одних явищ на фоні інших. • Перифраз — мовний зворот, який вживається замість звичайної назви певного об'єкта i полягає в різних формах опису його icторичниx i характерних ознак (Т. Шевченка називають «великим Кобзарем» ). • Персоніфікація — вид метафори: уподібнення неживих предметів чи явищ природи людським якостям, олюднення їх (а уособлення — оживлення їх).