Все про НАТО Історія і перспективи NATO

Все про НАТО Історія і перспективи

NATO: North Atlantic Treaty Organisation 4 квітня 1949 рік У Вашингтоні (США) підписано Північноатлантичний договір (через це його часто називають Вашингтонським договором) про створення Організації Північноатлантичного договору (NATO – North Atlantic Treaty Organisation), яку також називають Північноатлантичним альянсом

Держави, члени НАТО: 1 -ий етап. Держави-засновники НАТО (приєдналися 4 квітня 1949 року). 1. Велике Герцогство Люксембург 2. Італійська Республіка 3. Канада 4. Королівство Бельгія 5. Королівство Данія 6. Королівство Нідерланди 7. Королівство Норвегія 8. Португальська Республіка 9. Республіка Ісландія 10. Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії 11. Сполучені Штати Америки 12. Французька Республіка

Держави, члени НАТО: 2 -ий етап. Держави, які приєдналися 18 лютого 1952 року. 13. Грецька Республіка 14. Турецька Республіка 3 -ій етап. Держави, які приєдналися 6 травня 1955 року. 15. Федеративна Республіка Німеччина 4 -ий етап. Держави, які приєдналися 30 травня 1982 року. 16. Королівство Іспанія 5 -ий етап. Держави, які приєдналися 12 березня 1999 року. 17. Республіка Польща 18. Угорська Республіка 19. Чеська Республіка

Держави, члени НАТО: 6 -ий етап. Держави, які приєдналися 2 квітня 2004 року. 20. Естонська Республіка 21. Латвійська Республіка 22. Литовська Республіка 23. Республіка Болгарія 24. Республіка Словенія 25. Румунія 26. Словацька Республіка

Емблема НАТО була затверджена у жовтні 1953 року. Коло символізує єдність та співпрацю, компас - спільний шлях до миру, який обрали для себе країни-члени.

Держави, члени НАТО. Елементи статистики Загальна кількість держав, які є членами НАТО – 26. Населення держав, учасниць альянсу – 860 млн. Сукупний ВВП держав НАТО становить близько 43% від світового.

Основні напрямки діяльності НАТО - здійснення миротворчих операцій з метою врегулювання конфліктів та забезпечення пост-конфліктного будівництва; - боротьба з міжнародним тероризмом, розповсюдженням зброї масового знищення, нелегальним обігом наркотичних речовин, торгівлею людьми, незаконним відмиванням грошей; - впровадження міжнародних освітніх та наукових програм; - надання гуманітарної допомоги країнам, постраждалим від стихійних лих та техногенних катастроф; - сприяння демократичному розвитку країн, забезпеченню дотримання основоположних прав людини, боротьбі з корупцією, ефективному функціонуванню механізмів державного управління.

Основні напрямки діяльності НАТО Головна мета НАТО – захист свободи і безпеки всіх її членів політичними та військовими засобами відповідно до Статуту ООН. Ухвалення всіх рішень в НАТО відбувається на принципі консенсусу. Кожна країна-член НАТО має право вето, що дозволяє заблокувати будь-яке неприйнятне для неї рішення Альянсу. НАТО – це міжурядова організація, у якій усі держави-члени повною мірою зберігають суверенність і незалежність.

Основні завдання в галузі безпеки Безпека: Стримування і оборона: Консультації: закладає необхідне підґрунтя для стабільного клімату безпеки забезпечує стримування та захист від будь-якої форми агресії, відповідно до Статті 4 Вашингтонського договору Альянс є в Європі на основі зміцнення демократичних інститутів і спрямованої проти будь-якої держави - члена НАТО, трансатлантичним форумом для проведення спільних прагнення до розв’язання суперечок мирним шляхом. відповідно до Статей 5 і 6 Вашингтонського договору. консультацій з будь-яких питань, що впливають на життєво Він намагається створити такі умови, за яких жодна країна не важливі інтереси його членів, зокрема з приводу нових подій, могла б вдаватись до залякування чи тиску, спрямованих які можуть становити загрозу їхній безпеці. Він також сприяє проти будь-якої іншої держави, через загрозу силою, або координації їхніх зусиль у галузях, що становлять спільний загрозу застосування сили. інтерес для всіх членів Альянсу.

Основні принципи НАТО Основними перевагами членства в НАТО є: - підготовка до вступу є потужним стимулом для здійснення необхідних реформ з метою піднесення рівня життя громадян до стандартів країн розвиненої демократії; - отримання гарантій забезпечення безпеки, територіальної цілісності, недоторканості кордонів та державного суверенітету - покращення інвестиційної привабливості для міжнародних інвесторів; - зростання міжнародного авторитету; ширші можливості безпосередньої участі у виробленні рішень, які стосуються глобальної безпеки; - участь у системі колективної безпеки, яку утворюють країни-члени НАТО, є вигіднішим для економіки країни, ніж забезпечення її оборони самотужки, оскільки це зменшує податки громадян країни на утримання власних Збройних Сил.

Структура НАТО Найвищий орган, що ухвалює рішення в НАТО – Північноатлантична рада, до складу якої входить по одному Постійному представнику з боку кожної країни – члена Альянсу. Постійний представник має ранг посла, а в роботі йому допомагає національна делегація у складі дипломатичного персоналу та радників з питань безпеки. Очолює НАТО Генеральний секретар, якого призначають терміном приблизно на чотири роки. Стосовно управління щоденною діяльністю Генеральному секретареві допомагає Міжнародний секретаріат, що складається з експертів та посадовців з країн – членів НАТО.

Збройні сили НАТО не має власних збройних сил. Більшість сил, наданих у розпорядження НАТО, весь час залишається під національним командуванням та управлінням, окрім випадків, коли країни – члени НАТО відряджають ці сили для виконання конкретних завдань під проводом НАТО, починаючи від колективної безпеки до нових місій, таких як миротворчість та операції з підтримки миру. Політичні та військові структури НАТО забезпечують довготермінове планування, необхідне для того, щоб національні підрозділи були здатними виконувати ці завдання, а також запроваджують організаційні заходи стосовно спільного командування, управління, тренувань та навчань.

Держави-партнери НАТО: 1. Австрійська Республіка 2. Азербайджанська Республіка 3. Боснія і Герцеговина 4. Грузія 5. Ірландія 6. Киргизька Республіка 7. Королівство Швеція 8. Республіка Албанія 9. Республіка Білорусь 10. Республіка Вірменія 11. Республіка Казахстан 12. Республіка Македонія 13. Республіка Молдова 14. Республіка Таджикистан 15. Республіка Узбекистан 16. Республіка Хорватія 17. Російська Федерація 18. Сербія 19. Туркменістан 20. Україна 21. Фінляндська Республіка 22. Чорногорія 23. Швейцарська Конфедерація

Держави-партнери НАТО (КРАЇНИ-УЧАСНИЦІ СЕРЕДЗЕМНОМОРСЬКОГО ДІАЛОГУ) (КРАЇНИ-УЧАСНИЦІ СЕРЕДЗЕМНОМОРСЬКОГО ДІАЛОГУ 1. Алжирська Народна Демократична Республіка 2. Арабська Республіка Єгипет 3. Держава Ізраїль 4. Ісламська Республіка Мавританія 5. Королівство Марокко 6. Республіка Туніс 7. Хашимітське Королівство Йорданія :

Стратегічна концепція альянсу На Вашингтонському саміті в квітні 1999 року Держави – члени НАТО ухвалили стратегію реагування Альянсу на виклики і можливості ХХІ століття, яка вказуватиме шлях майбутнього політичного і військового розвитку. У Концепції визначається підхід Альянсу до безпеки у ХХІ столітті, підтверджується важливість збереження трансатлантичного зв’язку та забезпечення необхідної військової потуги. В ній вивчається роль інших важливих елементів широкого підходу Альянсу до стабільності та безпеки, зокрема, власне Європейської системи безпеки й оборони; запобігання конфліктам і врегулювання криз; партнерства, співробітництва і діалогу; розширення Альянсу; контролю за озброєннями, роззброєнням і непоширенням зброї масового знищення.

Все про НАТО ІСТОРІЯ І ПЕРСПЕКТИВИ Презентацію складено в рамках виконання загальнодержавних організаційно-аналітичних та науково-методологічних заходів Цільового плану Україна-НАТО Матеріали презентації Замовник проекту: МОН України автори дозволяють Розроблення навчально-методичних рекомендацій вільно використовувати для формування позитивного іміджу НАТО в середовищі наукової, педагогічної, студентської для навчальних та просвітницьких цілей та учнівської громадськості Прикарпатського регіону © Білоус Олег, Доцяк Ігор, Климончук Василь, Никируй Любомир, 2007