Вплив національної культури на формування корпоративної культури підприємства. ВИКОНАЛА: СТУДЕНТКА 4 ГР. ФМЕ ШИРОКА НАТАЛЯ
Словосполучення «корпоративна культура» вперше використав у XIX сторіччі у військовій термінології німецький фельдмаршал Мольтке. Ним він визначив відносини у офіцерському середовищі.
Атрибути корпоративної культури : − офіційні (місія організації); − зовнішні (салогани, символіка, легенди, одяг, святкування); − внутрішні (спільні цінності, правила поведінки, трудова етика).
Елементи культури організації: -цінності, соціальні установки; -моральні принципи й ділова етика; -методи мотивації працівників; - стиль керівництва; -організація праці й способи контролю; -способи прийняття рішень; -комунікації;
-віра в керівництво, в успіх, у свої сили; -усвідомлення часу; -шляхи вирішення конфліктів в колективі; -трудова етика й методи стимулювання; -процес розвитку працівника і навчання; -зовнішній вигляд.
Корпоративна культура організації проявляється через уявлення про цінності, з них виводяться норми й правила поведінки, на основі яких формується конкретна поведінка працівників усередині й поза організацією.
Загальна мета корпоративної культури – створення на підприємствах здорового психологічного клімату для об’єднання працівників в єдиний колектив, що сповідує певні етичні, моральні та культурні принципи.
Національна культура – це синтез культур різних класів, соціальних верств і груп відповідного суспільства.
Японці кажуть : "Фірма нас годує, ми їй всім зобов'язані і якщо треба, віддамо їй все, що маємо".
У США генотиповим героєм, культурним ідеалом є насамперед особистість-одинак, яка або відновлює справедливість, або встановлює закон, або добивається ділового успіху.
Англійці — індивідуалісти. Вони вважають, що своїм успіхом зобов'язані тільки собі, рішення приймають індивідуально. Американець, якщо навіть не знає, як це зробити, скаже: «Я беру це на себе»
Особливості ділової культури сучасних російських підприємців: 1.Схильність до маніпулювання; 2.Завуалювання цілей і власних інтересів; вирішення ділових проблем на рівні міжособистісних взаємин, що заміняють контрактні; 3.Прагнення до отримання швидкої вигоди; 4.Управлінська некомпетентність, що виявляється у невиконанні рішень, які приймаються; 5.Психологічні установки на диктат, тиск, жорсткість позиції і прагнення нав'язати свої умови.
Українець — це інтроверт, з сильним відчуттям свого "я" і бажанням його самовияву; це — людина, в якої розвинене почуття власної гідності і яка прямує до знищення перешкод та обмежень власної свободи.
В Україні зауваження по роботі сприймаються як особиста образа. Здатність українців до глибокого спілкування — велика перевага, яка допомагає створювати сильні й ефективно діючі команди.