Володимир Великий (Ясне Сонечко) (980 -1015 рр. )

Володимир Великий (Ясне Сонечко) (980 -1015 рр. )

Передумови, причини, історичне значення прийняття християнства в Київській Русі Передумови Причини Тісні зносини з християнськими державами. Знайомство слов’ян з християнством у V — VIII століттях. Для зміцнення держави необхідна державна релігія. Щоб увійти в коло європейських народів треба було визнати християнство. Для піднесення авторитета князя, якого благословила церква. Щоб принести з собою вищу цивілізацію і нові звичаї.

З 988 р. християнство стало державною релігією Київської Русі, а язичницькі культи скасовувалися. Християнстворювало умови для подальшого зміцнення держави.

Володимир хрестивс я сам (згідно з “Повістю временних літ” ще в Корсуні, у Криму), хрестив своїх бояр і під страхом покарання примусив хреститися всіх киян і все населення країни. Поряд зі слов’янами в Київській Русі проживало понад 20 різних народів : на півдні – печеніги, половці, торки, берендеї, каракалпаки; на північному заході – литва, ятвяги; на північному сході – чудь, меря, весь, мурома, мордва, черемиси, перм, ям, печора та ін. угро-фінські народи. Християнство через Київ прийшло згодом і до них. Знать і заможні верстви населення приймали нову релігію порівняно легко і навіть охоче, як таку, що користувалася заступництвом центральної влади. Найбільш прихильними до старої язичницької віри були низи суспільства.

Нова релігія впроваджувалася насильним шляхом і в Києві, і в інших містах. “Путята хрестив мечем, а Добриня вогнем ”, — так говорили в той час про воєвод князя Володимира, які хрестили Новгород. Щоб замінити місцеві вірування й обряди єдиним християнським культом, церковним проповідникам та ієрархам довелося тривалий час пристосовувати свої служби до язичницьких богів, свят і обрядів: Перун став ототожнюватися з Іллею-пророком, Ярило — зі святим Юрієм (Георгієм), давні зимові свята були приурочені до Різдва Христового і Хрещення, дохристиянське свято Великодня (назва збереглася) – до Воскресіння Ісуса Христа і т. д. Проти язичницького свята Івана Купала церква боролася багато сторіч, але так і не змогла його подолати. Так і не вдалося похитнути віру народу в “нижчі духи”. Процес християнізації на Русі розтягнувся на віки.

Головними носіями ідей християнства стають церкви і монастирі. Все духовенство відповідно ділилося на «біле» і «чорне». При церквах мешкали численні служителі: крім священика, були т. зв. «церковні люди» — ігумен, диякон (“біле духовенство”), просфірниці, паломники, лікарі, задушні люди (невільники, подаровані церкві); сюди ж приймали інвалідів. Оскільки православне християнство не передбачало обітниці безшлюбності для “білого” духовенства, всі церковні люди могли мати сім’ї, члени яких також жили при церквах. Вони не підлягали світському суду, їх судив єпископ. Духовні звання часто переходили з покоління в покоління.

Христи нствояя (від грец. Χριστός — « помазанник» , «Месія» ) — один з напрямків єдинобожжя. Поряд з ісламом та буддизмом входить в число 3 -х світових релігій. Характерною особливістю християнства, яка відрізняє його від інших напрямків єдинобожжя, є віра в Ісуса Христа як втілення і прояв Бога заради спасіння всього людства і людського суспільства і настанови в істині. На відміну від християнства, іслам та іудаїзм не визнають Ісуса Христа як одну з іпостасей Всевишнього. Одна з авраамічних релігій (семітичного походження, також юдаїзм, іслам).

Християнство зародилося на сході Римської імперії (території сучасного Ізраїлю, в Палестині) у I ст. Як фактично єдина географічно-адміністративна спільнота проіснувала приблизно до 484 року, хоча з кінця I століття в ній виникали різні секти, протистояння. Остаточний розкол Християнської Церкви на Східну (Православ’я) та Західну (Католицизм) відбувся 1054 року, у 1517 р. виник Протестантизм — 3 основні розгалуження в християнстві.

Католицтво (лат. catholicismus ) — найпоширеніший із напрямів християнства (близько 1 мільярда 196 мільйонів вірних у 2012 р. ), який отримав свою назву від одного з атрибутів світової спільноти віруючих у Христа — її «кафолічність» (соборність). Головою Католицької церкви є Папа Римський, який очолює Святий Престол і державу-місто Ватикан у Римі. Католицька церква вважає Папу Римського наступником апостола Петра, якому згідно з Євангелієм, було заповідано очолити Церкву.

Православ’я — християнська спільнота, що складається з ряду єдиних у теології помісних (автокефальних, автономних і под. ) церков, що перебувають між собою у євхаристійному спілкуванні. Окрім канонічного Православ’я, існує ряд невизнаних православних церков, наприклад Українська Православна Церква Київського Патріархату, Македонська Православна Церква, старообрядці, Істинно-Руська Православна Церква (катакомбники) тощо.

Протестант змия — один із найпоширеніших напрямів у християнстві, що відокремився від католицтва в період Реформації у XVI столітті (лютеранство, кальвінізм та ін. ) та у результаті подальшого внутрішнього поділу (адвентисти, баптисти, методисти та ін. ). Церкви і спільноти протестантів національного чи локального характеру є в усьому світі, чисельність деяких сягає десятків мільйонів віруючих. Єдиного центру протестантизму не існує; організаційно протестантські помісні церкви об’єднані в регіональні організації, які, у свою чергу, формують всесвітні об’єднання церков.

Відмінності християнської релігії від язичницької віри Поширення Пантеон організація Джерела віри Язичницька віра Племінна, територіально обмежена. Поклоніння силам природи, численним богам. Відсутня чітка релігійна організація. Основа віри — усний міф. Християнська релігія Одна зі світових релігій. Поклоніння одному богу. Сувора церковна організація (глава церкви, священики різних рангів). Основа віри -священна книга Біблія.

Хрещення киян. Підготовчий ескіз фрески В. М. Васнецова, Володимирський собор у Києві

Хрещення Володимира. Фреска В. М. Васнецова, Володимирський собор у Києві