Волинські болота Підготувала студентка 21 шк групи Гайдучик Катерина
Боло то, драговина — біотоп, надмірно зволожена ділянка земної поверхні, вкрита вологолюбними рослинами, наприклад, мохом (Маскег), з залишків яких звичайно утворюється торф.
Болота поширені по всій території Волинської області. На півночі області найбільше площі займають мезотрофні болота, лісові сфагнові, березово-соснові та соснові. Набагато менші ділянки лежать під оліготрофними сосновосфагновиим болотами.
Евтрофні болота – найбільш поширений тип боліт і не лише на території Волинської області, а й взагалі на рівнинній частині Української РСР. Найбільші простори займають болота трав'яні і трав'яно-мохові, менші – лісові, ще менші – чагарникові.
Трав'яні болота поширені в умовах надмірного зволоження, по долинних, заплавних та притерасних зниженнях, менше – по міжрічкових. На окраїнах великі болотні масиви часто переходять у лісові або чагарникові болотні угруповання, або в луки. Деревний і чагарниковий яруси на таких болотах відсутні. Лише де-не-де виростають поодинокі дерева берези пухнастої, вільхи чорної або сосни, кущі верби попелястої, п'ятитичинкової, розмаринолистої, лапландської.
Провідні едифікатори трав'яних боліт: осоки, рідше рогіз вузьколистий, куга озерна, лепешняк великий, лепеха звичайна, тростяниця, хвощ багновий, очерет звичайний. Моховий покрив переважно нерозвинений або слабо розвинений і становить приблизно 40%. Розрізняють трав'яні болота високо- і низькотравні, осоково-мохові.
Високотравні болота Сюди належать болота очеретяні, вузьколисторогозово-озернокугові, великолепешнякові, звичайнолепехові. Очеретяні болота займають староріччя на заплавах, притерасні зниження, приозерні улоговини. Едифікатор – очерет звичайний (Phragmites communis Trin. ).
Лісові болота Лісово-болотна рослинність об'єднує такі болотні формації: чорновільхову, березову та соснову.
Скачать презентацию Волинські болота Підготувала студентка 21 шк групи Гайдучик
природа гайдучик.pptx