ВОДА ЇЇ ЗООГІГІЄНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА НАПУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ

ВОДА, ЇЇ ЗООГІГІЄНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ. ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА НАПУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН Лектор Кучерук Марія Дмитрівна

“ Воде была дана волшебная власть стать соком жизни на Земле. Нет воды – нет жизни, есть вода – есть жизнь” (Леонардо да Винчи). “ Нельзя сказать, что ты необходима для жизни: ты – сама жизнь. ” (Антуан де Сент Экзюпери).

Різні стани води

• Водний обмін в організмі підпорядкований ЦНС, а «депо» води є шкіра, сполучна та м’язова тканини. • У результаті того, що вода через нирки, легені кишечник і шкіру постійно виводиться з організму, її необхідно поповнювати. • Така потреба забезпечується переважно зовнішнім споживанням питної води, але також і за рахунок розкладу органічних сполук маси тіла (вуглеводів, жирів, білків).

• втрата організмом до 10% води призводить до порушення водно-сольового балансу та серцево-судинної діяльності, підвищення температури тіла, нервових збуджень, сухості й жовтушності слизових оболонок, погіршення апетиту, зниження засвоєння поживних речовин корму та втрат продуктивності. • Втрата організмом 20% води викликає колапс і загибель тварин (без корму 40 діб, без води 4– 8)

• В тілі дорослих тварин вміст води становить 60– 70% їхньої маси. • у м’язах води 65– 70%, кістках – 20, печінці – 70, нирках – 80, скловидному тілі ока – 99, а в емалі зубів – лише 0, 2%. • Найбільше її в секретах і виділеннях організму: у молоці – до 87%, крові – 90, шлунково-кишковому соці – 97, слині і поті – близько 100%. Також у тілі новонародженої тварини міститься води близько 72%, тоді як у дорослої – 55– 66%.

Лише у водному середовищі здійснюються процеси асиміляції, дифузіїї, осмосу. Вода в клітинах і тканинах виступає як розбавник і розчинник поживних речовин та продуктів обміну. В ній здійснюється травлення, транспортування і засвоєння поживних речовин клітинами організму.

Воду використовують • для очищення й дезінфекції приміщень та інвентарю, • догляду за тілом тварини, • обробки молочного посуду і доїльних апаратів, • підготовки кормів до згодовування, • на видалення гною (гноївки) з приміщень, • на протипожежні заходи.

Санітарно-гігієнічні вимоги до питної води Гігієнічне значення визначається її доброякісністю. Якість води визначається: • Органолептичними властивостями; • Хімічним складом; • Наявністю чи відсутністю в ній збудників інфекційних та інвазійних хвороб. • За цими показниками вода має відповідати вимогам ГОСТу 2874 -82 „Вода питна”.

Показник Одиниці Норматив Запах при температурі 20°С і нагріванні до 60°С бали Смак і присмак при 20°С бали Колір градуси Каламутність за стандартною шкалою мг/л Водневий показник p. H Сухий залишок мг/л Хлориди мг/л Сульфати мг/л Залізо загальне мг/л Марганець мг/л Мідь мг/л Цинк мг/л Залишковий алюміній мг/л Поліфосфати залишкові мг/л Загальна твердість мг*екв/л Кількість мікроорганізмів в 1 мл води – Кількість бактерій групи кишкової палички в 1 л води, – колі-індекс не > 20 не > 1, 5 6, 0– 9, 0 1000, 0 не > 350 не > 500 не > 0, 3 не > 0, 1 не > 1, 0 не > 5, 0 0, 5 3, 5 не > 7, 0 не > 100 не > 3

До фізичних (органолептичних) властивостей води відносять: • Температуру • Колір • Прозорість • Запах • Каламутність • Смак • Наявність осаду

Температура • Температура води для напування дорослих здорових тварин має бути у межах 10– 12 °С, • для продуктивних тварин і вагітних маток – 12– 16 °С. • Для новонароджених тварин – 15– 30 °С.

Прозорість – через таку воду можна прочитати спеціальний шрифт (товща води – 30 см). Вода не повинна відрізнятися від дистильованої води, не повинно бути осаду при відстоюванні. Каламутність – визначається рівнем її прозорості. За цим показником вода буває: • прозорою • слабокаламутною • каламутною • дуже каламутною

Осад - визначають при відстоюванні води. За величиною: • Мізерним • Незначним • Помітним • Великим За характером : • Аморфний • Пластівцеподібний • Мулистий • Піщаний та ін.

• Колір – залежить від наявності в ній органічних і мінеральних домішок. Глина – жовтуватий колір. Окис заліза – жовто-бурого забарвлення. Водорості – зеленого. Гумінові речовини – бурого забарвлення. Доброякісна вода повинна бути безбарвною. • Запах – залежить від сторонніх органічних домішок, мінеральних сполук і розчинених газів. Розрізняють запахи природні і штучні. Воду вважають підозрілою, якщо є запах аміаку і сірководню.

Твердість: Розрізняють: загальну, усувану (тимчасову), постійну та карбонатну. • Загальна твердість води – визначається сумою розчинених катіонів кальцію і магнію. • Усувана – це частина загальної твердості, що зникає при кип´ятинні. • Постійна – частина твердості, яка залишається після кип´ятіння. • Карбонатна – зумовлена бікарбонатами і карбонатами Са і Мg.

Твердість води визначається в умовних одиницях – градусах або в міліграм – еквівалентах на один літр води. • 1 мг екв. на 1 л води становить 2, 8°; 1° твердості відповідає 10 мг Са. О в 1 л Н 2 О.

• Розрізняють воду: • М’яку – до 10° твердості (3, 5 мг. екв. на 1 л води). • Середньої твердості – 10– 20° твердості (3, 5 – 7 мг екв на 1 л води). • Тверда – 20– 30° твердості (7, 0 – 10, 5 мг екв на 1 л води). • Дуже тверда – понад 40 ° твердості (14 мг екв на 1 л води). • Питна вода повинна мати 20– 30° твердості.

До хімічних властивостей води відносять: • Реакцію води (6, 5– 9, 5); • Щільний або сухий залишок (осад не повинен перевищувати 550– 600 мг/л); • Твердість – Са, Мg; • Хлориди; • Сульфати; • Радіоактивність; • Аміак; • Нітрити; • Нітрати; • Окисність води; • Біохімія споживання кисню (БСК).

Хлориди – не впливають на санітарну оцінку, а лише погіршують смакові якості води (стає солоною). Вміст хлоридів мінерального походження у воді не повинен перевищувати 350 мг/л. Сульфати – зустрічаются переважно у вигляді лужних і лужноземельних металів, що проникають із грунту. Можуть утворюватись також і при розкладі білкових речовин, що містять сірку. Високий вміст сульфатів у воді надає їй гіркуватого присмаку, погіршує водо-сольову рівновагу в організмі, що супроводжується розладом травного каналу. Допускається до 500 мг/л сульфат-іонів.

Радіоактивність води – Може бути високий природний фон, що залежить в т. ч. і від біогеохімічного розташування регіону. Аміак – міститься у воді у вигляді амонійних солей. У поверхневих водах утворюється за рахунок відновлених азотистих сполук під дією денітрифікуючих бактерій, або надходить до підземних вод із ґрунту, тобто має мінеральне походження. Частіше він з’являється в наслідок забруднення води продуктами тваринного походження (фекалії, сеча, трупні маси). У доброякісній воді амонійні солі аміаку виявляються лише у вигляді слідів.

• Нітрити (солі азотистої кислоти) – допускаються сліди – та нітрати (солі азотної кислоти )– 30– 40 мг/л. • Окисність води – непрямий доказ наявності у ній органічних речовин. Висока окисність води дає підставу для судження про можливість надходження до води органічних нечистот і зараження її патогенними мікроорганізмами. • Окисність – кількість витраченого кисню на окислення органічних речовин в 1 л води. • У чистій воді окисність коливається від 1 до 5 мг/л, а у болотній – 5– 8 мг/л.

Біологічні властивості води • У воді живуть чисельні мікроскопічні організми рослинного і тваринного походження – біоценоз. • Живі істоти, які здатні рухатися називаються планктоном, а не рухомі, прикріпленні до дна – бентосом. • Про ступінь забрудненості води органічними речовинами і придатність її до використання судять за такими величинами, як: • Колі-титр – найменший об’єм води (мл) у якому виявлена одна кишкова палочка. (не більше 250– 300 мл) • Колі-індекс – кількість Е. Соli, що виділяються з 1 л води. (не вище 3) • Про кількість сапрофітної мікрофлори у воді можна судити за мікробним числом – сумарна кількість усіх мікроорганізмів в 1 мл води. Для чистої води цей показник повинен становити 100, а у відкритих порівняно чистих водоймах – 1000 – 1500 в 1 мл.

Природні джерела та водопостачання на фермах і пасовищах За походженням бувають: • атмосферними (вода від дощу і снігу); • поверхневими (вода річок, озер, ставів тощо); • підземними (вода ґрунтова, колодязна, джерельна).

• Атмосферні води. Практичного значення майже не мають у тваринництві. Лише у безводних регіонах її збирають у спеціальні резервуари й використовують тільки після її очищення. Такі води містять мало солей і розчинених газів, тому вони м’які, неприємні на смак і швидко псуються. Така вода вбирає в себе богато пилу, мікроорганізмів і різних хімічних домішок.

Поверхневі води– бувають проточні і стоячі. Вища гігієнічна оцінка – у проточних джерелах. Річкова вода – збирається з великих територій, із так званого водозбірного басейну. Якість річкової води змінюється, на ряду з іншим, за сезонами року. Краща її якість взимку, гірша – весною. Стан води погіршується після виходу річки з великих промислових підприємств (зливаються всі відходи виробництва, нечистоти). Поліпшується якість води, коли річка має тверде піщане, а не мулисте, дно, а берег – рослинний покрив і частково поповнюється із ґрунтових джерел.

Озерна вода – стояча вода. Краща вода із великих і глибоких озер, які наповнюються джерельною водою ї розміщенні на значній відстані від населенних пунктів, тваринницкіх об´єктів, промислових підприємств тощо. Таку воду можно використовувати для потреб тваринництва, але під постійним зооветеринарним наглядом.

Ставова вода – має незначну проточність або зовсім стояча. Стави найбільше забруднюються, зарастають, замулюються, цвітуть і засолюються. Така вода часто буває небезпечною у санітарному відношенні, тому її не слід використовувати для потреб тваринництва – її необхідно попередньо очистити ї знезаразити. Вода боліт і калюж зовсім непридатна для напування тварин, оскільки вона є причиною виникнення багатьох інфекційних та інвазійних хвороб.

• Самоочищення води – проходить за рахунок її розбавлення чистою водою, осідання зважених частинок на дно, мінералізацією органічних частинок мікроорганізмами, що заселяють водойми. • Для біохімічного розкладу органічних речовин потрібний розчинений кисень. Завдяки самоочищенню забруднена вода стає прозорішою, зникає неприємний запах, гинуть патогенні мікроорганізми.

• Підземні води – включають запаси води, які нагромаджуються на різній глибині в землі й зосереджуються на твердих водонепроникних породах. Такі води розміщуються ярусами, просочуючись між водоносними і водонепроникними пластами землі. Ця вода має високі санітарні якості і задовольняє всі гігієнічні вимоги. • Вода, яка знаходится на глибині 10 м і більше (міжпластова), має постійну температуру, високі органолептичні показники і є найпридатнішою для використання з господарською метою та для пиття.

Санітарна охорона водних джерел • Водні джерела та водопровідні споруди, які використовують для централізованого водопостачання населених пунктів, тваринницьких ферм і комплексів повинні мати зону санітарної охорони (ЗСО) – це територія, на якій здійснюється санітарноепідеміологічний і ветеринарний контроль джерел.

Ця зона поділяється на три пояси: Перший пояс ЗСО (суворого режиму) – охоплює територію, де знаходиться джерело водопостачання і розміщені водозабірні споруди. Це закритий режим. Перший пояс – на річках охоплює акваторію від місця водозабору на 200 м вгору і на 100 м вниз за течією, на озерах – на відстані 100 м за радіусом від місця водозабору, а при використанні підземних джерел – 50 м навколо нього площею до 1 га.

Другий пояс ЗСО (обмежень) – охоплює територію, яка безпосередньо обрамляє джерело водопостачання. На річці цей показник простирається на 500 – 1000 м вгору і вниз за течією. На території другого поясу забороняється: • Звалювати сміття; • Спускати стічні води; • Прати білизну; • Напувати худобу тощо.

Третій пояс (спостережень) – охоплює суміжну з попереднім (другим) поясом територію. Його межі визначаються окремо. У цьому поясі немає обмежень, а лише здійснюється суворий контроль за появою водних інфекцій, поширення яких можливе через воду (холера, черевний тиф, дезентирія, лептоспіроз та ін. ).

Нормативи споживання води сільськогосподарськими тваринами Вид тварин Корови Бугаї та нетелі Молодняк до 2 -х років Телята до 6 місяців Свиноматки з приплодом Поросята старше 4 -х міс. і свині на відгодівлі Поросята після відлучення Коні робочі, верхові, лошата старші 1, 5 року Лошата до 1, 5 -річного віку Жеребці-плідники Вівці дорослі Ягнята до 1 року Кури, індики Качки, гуси На 1 гол, л/добу 80 50 30 20 60 15 5 60 45 70 10 3 1 1, 25

Розрізняють централізовану систему водопостачання і децентралізовану. • Централізована система забезпечує постачання води з одного водного джерела через водопровід (безперебійна доставка води належної якості в необхідній кількості). • Якщо у господарстві кожна ферма забезпечується окремо з різних вододжерел – це децентралізоване водопостачання. • В умовах пасовищ тварин слід напувати лише на водонапувальних пунктах. Для цього використовують усі придатні поверхневі або підземні води.

Гігієнічні вимоги до напування тварин Важливе значення має: • Кількість спожитої води. • Частота напування. • Чергування годівлі та напування тварин. Експериментально встановлено середнє споживання води на кожний кг сухої речовини корму: ВРХ – 4– 6 л, свині – 6– 8 л, коні – 2– 3 л, вівці – 2 л. Молодняку всіх видів тварин на 1 кг сухого корму потрібно значно більше – 7– 9 л води.

Методи поліпшення якості, очищення і знезараження води Пом´якшення води – знижують кількість солей Мg, Са шляхом кип’ятіння або реагентним (хімічним) методом. Пропусканням води через фільтри. Опріснення – зниження концентрації всіх солей, розчинених у воді. Для цього застосовують термічні (випаровування, виморожування), хімічні та електрохімічні методи. Дегазація – видалення із води непритаманних їй газів. Досягають цього фізичними, хімічними і біохімічними методами.

Відстоювання – проводять у спеціальних резервуарах – відстійниках, яких на шляху водогону може бути декілька. Осідає до 70% зважених частинок. Коагуляція (освітлення) – це процес адсорбції зважених колоїдних частинок (розмір 1 -100 нм) у воді під дією молекулярних сил зчеплення, які створюються за допомогою спеціальних хімічних сполук (коагулянтів): Al 2(SO 4)3 (глиноземи), калієвоалюмінієві галуни, Fe. SO 4 та ін. Кип´ятіння – найпростіший і найнадійніший метод знезараження, але тільки невеликих об’ємів води. Застосовують для новонародженого молодняку.

• Фільтрація – воду фільтрують через зернистопористі матеріали (кварцовий пісок, подрібнене вугілля – антрацит, мармурова крошка тощо). При цьому застосовують методи як повільної, так швидкої фільтрації. • Опромінення води ультрафіолетовими променями – перспективний метод, однак він ще не набрав значного поширення у тваринництві. • Хлорування – найпростіший, найдоступніший і найдешевший метод знезараження води.

Бактирецидний ефект при хлоруванні ґрунтується на дії Cl і О 2 - сильні окисники органічних речовин і мікроорганізмів. Способи хлорування: • Перхлорування – проводять до попередньої обробки води з метою поліпшення її якості й усунення небезпеки при контакті з нею. • Постхлорування – здійснюють на завершальному етапі після інших способів обробки води. • Подвійне хлорування – має місце до і після обробки води у випадках дуже сильного її забруднення органічними речовинами і з підозрою на бак. забрудненність.

Дякую за увагу!