ВИЩІ ФУНКЦІЇ КОРИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ 1 Вищі

ВИЩІ ФУНКЦІЇ КОРИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ

1. Вищі функції кори головного мозку 2. Вищі відділи центральної нервової системи 3. Вищі функції центральної нервової системи 4. Нервова регуляція функцій організму 4. 1. Безумовні рефлекси. Класифікація 4. 2. Умовні рефлекси. Правила напрацювання. Класифікація, функціональна організація умовних рефлексів 4. 3. Порівняння умовних та безумовних рефлексів 4. 4. Перша та друга сигнальні системи. Глузд. Слово. Мова та мислення. Емоції. 4. 5. Пам’ять. Властивості пам’яті. Етапи запам’ятовування. Види пам’яті. Форми прояву пам’яті 4. 6. Сон як циклічне явище. Фази сну 5. Автономна нервова система 6. Центри регуляції вегетативних функцій 7. Лімбічна система

І. М. Сеченов В лабораторії І. П. Павлов Інститут фізіології ім. І. П. Павлова в Колтушах (Павлово) Росія, Санкт-Петербурзька область ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ Є ФУНКЦІЄЮ КОРИ ВЕЛИКОГО МОЗКУ ТА ПІДКОРКОВИХ ЯДЕР

ВИЩІ ФУНКЦІЇ КОРИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ - здійснення складних рефлекторних реакцій - координація діяльності всіх органів та систем організму шляхом підтримання функціональної активності проекційних центрів всіх рецепторних систем: - зорового центру (потилична частина кори) - слухового центру, центру контролю мови, просторового аналізу, центру пам’яті (скронева частина кори) - центру просторової орієнтації, пам’яті, пов’язаної з мовою та навчанням, центру соматичної чутливості (тім’яна частина кори) - центру довільних рухів, центру логічного мислення, центру координації механізмів мови (лобова частина кори) - забезпечення складної адекватної оточуючому середовищі поведінки людини

ВИЩІЙ ВІДДІЛ ЦНС ПІВКУЛІ ГОЛОВНОГО МОЗКУ КОРА ПІДКОРКОВІ ЯДРА ВИЩА ФУНКЦІЯ ЦНС рефлекторна діяльність (поведінка) людини І. П. Павлов показав, що в той час, як в нижче розташованих відділах ЦНС - підкоркових ядрах, мозковому стовбурі, спинному мозку - рефлекторні реакції здійснюються вродженими, спадково закріпленими нервовими шляхами, в корі великого мозку нервові зв’язки напрацьовуються знов в процесі індивідуального життя тварини та людини внаслідок поєднання багаточисельних, діючих на організм подразників, які сприймаються корою

НЕРВОВА РЕГУЛЯЦІЯ ФУНКЦІЙ ОРГАНІЗМУ. БЕЗУМОВНІ РЕФЛЕКСИ. КЛАСИФІКАЦІЯ БЕЗУМОВНІ РЕФЛЕКСИ – це вроджені реакції організму, які передаються спадково Класифікація безумовних рефлексів Тип рефлексу Назва за функцією Призначення Структури мозку, подразнення яких впливає на рефлекс індивідуальні рефлекси питтєвий, харчовий, агресивний, оборонний, орієнтувальний, статокінетичні, локомоторні рефлекси самозбереження гіпоталамус, гіпофіз, підкоркові центри дослідницький, ігровий, імітаційний, свободи, подолання рефлекси саморозвитку гіппокамп, лобова кора статевий, батьківський, територіальний, ієрархічний рефлекси самозбереження виду – рольові, соціальні нюхова та лобова кора, перетинка, гіппокамп видові рефлекси * Особливістю безумовних рефлексів є їх ланцюговість (здійснення даного рефлексу є сигналом для наступного) - безумовні рефлекси реалізуються на рівні: - спинного мозку - стовбура головного мозку - безумовні рефлекси - є залежними від гормональних та метаболічних факторів - безумовні рефлекси - формуються в процесі філогенезу - безумовні рефлекси - це фонд спадково закріплених рефлекторних реакцій - на базі безумовних рефлексів напрацьовуються умовні рефлекси

УМОВНІ РЕФЛЕКСИ. ПРАВИЛА НАПРАЦЮВАННЯ величина умовного рефлексу залежить від сили безумовного рефлексу, на базі якого він напрацьовується сили умовного подразника УМОВИ, ЯКІ НЕОБХІДНІ ДЛЯ НАПРАЦЮВАННЯ УМОВНИХ РЕФЛЕКСІВ наявність двох подразників: індиферентного та безумовного індиферентний подразник повинен передувати безумовному безумовний подразний повинен бути сильнішим умовного відсутність відволікаючих побічних подразників бадьорий стан кори СХЕМАТИЧНЕ ПОДАННЯ ДОСЛІДУ І. П. ПАВЛОВА З НАПРАЦЮВАННЯ УМОВНОГО ХАРЧОВОГО РЕФЛЕКСУ “ЗАКОН СИЛИ” – для будь-якого умовного агента існує рівень сили, за яким подальше збільшення подразнення веде до ослаблення умовної реакції

КЛАСИФІКАЦІЯ УМОВНИХ РЕФЛЕКСІВ. ГАЛЬМУВАННЯ УМОВНИХ РЕФЛЕКСІВ УМОВНІ РЕФЛЕКСИ ПЕРШОГО ПОРЯДКУ - рефлекс утворений внаслідок поєднання умовного сигналу з безумовним ДРУГОГО ПОРЯДКУ ТРЕТЬОГО ПОРЯДКУ - рефлекс, який утворено - поєднання індиферентного на основі поєднання подразника з умовним зовнішнього агента з подразником другого порядку умовним сигналом, який дозволяє напрацювати рефлекс викликає напрацюваний третього порядку раніше стійкий постійний умовний рефлекс першого порядку УМОВНІ РЕФЛЕКСИ вегетативні -харчові - дихальні - серцево-судинні та інш. соматорухові - пов’язані з рухами ЗОВНІШНЕ ГАЛЬМУВАННЯ ВНУТРІШНЕ ГАЛЬМУВАННЯ Викликається стороннім подразником, не пов’язаним з напрацюванням даного умовного рефлексу Результат процесів, які протікають в тих же ділянках кори головного мозку, що і напрацьований умовний рефлекс. Виникає у випадку тривалої відсутності підкріплення подразником

ФУНКЦІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ УМОВНОГО РЕФЛЕКСУ В основі умовного рефлексу лежить формування тимчасових зв’язків між центром сигнального подразника (умовного подразника) клітини коркової проекції безумовного рефлексу Приведено підкорковий центр мигального рефлексу та підкорковий центр харчового рефлексу СХЕМА ФОРМУВАННЯ ТИМЧАСОВОГО ЗВ’ЯЗКУ МІЖ ЗОРОВИМ ТА СЛИНОВИДІЛЬНИМ РЕФЛЕКСОМ: 1 - зв’язок через сіру речовину кори 2 - зв’язок через асоціативні шляхи білої речовини 3 - зв’язок через підкоркові центри

МЕХАНІЗМИ ЗАМИКАННЯ УМОВНИХ ЗВ’ЯЗКІВ - морфологічні зміни нейронів (ріст відростків) - підвищення провідності синапсів - збільшення числа синапсів, що задіяні у зв’язках - за участі гліальних елементів мієлінізація пресинаптичних терміналей аксонів - фіксація тимчасового зв’язку за участі речовин мозку білкового походження (поліпептидні комплекси) - формування специфічних фермент-субстратних комплексів в місці утворення тимчасових зв’язків - формування певного візерунку нейрональної активності на основі вибіркового узагальнення властивостей реагування - в основі просторово-часової організації тимчасових зв’язків нейронів лежать нейроселективні відносини між їх закінченнями; цей процес відбувається за участі нейрогліальних комплексів

ПОРІВНЯННЯ БЕЗУМОВНИХ ТА УМОВНИХ РЕФЛЕКСІВ БЕЗУМОВНІ РЕФЛЕКСИ ІСНУЮТЬ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ АБО З’ЯВЛЯЮТЬСЯ НА ПЕВНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ НАБУВАЮТЬСЯ ВПРОДОВЖ ЖИТТЯ РЕФЛЕКТОРНІ ДУГИ ПОСТІЙНІ, ЗАМИКАЮТЬСЯ У СПИННОМУ МОЗКУ ТА СТОВБУРІ ГОЛОВНОГО МОЗКУ РЕФЛЕКТОРНІ ДУГИ ТИМЧАСОВІ, ЗАМИКАЮТЬСЯ У ПЕРЕДНЬОМУ МОЗКУ БЕЗУМОВНИХ РЕФЛЕКСІВ ЖИТТЯ НЕМОЖЛИВЕ СПРИЯЮТЬ ВИЖИВАННЮ ВИДОСПЕЦИФІЧНІ ІНДИВІДУАЛЬНІ ВИКЛИКАЮТЬСЯ БЕЗУМОВНИМИ ПОДРАЗНИКАМИ ПРОЯВЛЯЮТЬСЯ У ВІДПОВІДЬ НА УМОВНІ ПОДРАЗНИКИ

ПЕРША ТА ДРУГА СИГНАЛЬНІ СИСТЕМИ. ГЛУЗД. СЛОВО. МОВА ТА МИСЛЕННЯ. ЕМОЦІЇ ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ За її участі відбувається аналіз сигналів, що йдуть від ПЕРША СИГНАЛЬНА пов’язаних з зовнішнім середовищем рецепторів СИСТЕМА (ЗА І. П. ПАВЛОВИМ) ДРУГА СИГНАЛЬНА СИСТЕМА За її участі людина отримує інформацію у вигляді символів (слів, знаків, формул). У розвитку цієї системи важлива роль належить соціальним факторам. Друга сигнальна система забезпечує розвиток абстрактного мислення СЛОВО Поняття (сигнал множини сигналів). У людини більшість зв’язків утворюється за допомогою другої сигнальної системи, за допомогою мови слово є потужним підкріпленням, на базі якого можуть бути напрацьовані умовні рефлекси ГЛУЗД Вища форма пристосування до умов середовища МОВА ТА МИСЛЕННЯ Система звукових сигналів, письмових знаків та символів для подання, переробки, зберігання та передачі інформації. Психічний процес пізнання, пов’язаний з відкриттям суб’єктивно нового знання. Апарат абстрактного мислення (передача та зберігання знань) ЕМОЦІЇ Переживання, в яких проявляються відношення людей до оточуючого світу та до самих себе. Емоції бувають позитивними та негативними

ПАМ’ЯТЬ. ВЛАСТИВОСТІ ПАМ’ЯТІ тимчасовий нервовий зв’язок, який лежить в основі утворення умовного рефлексу, зберігання, відтворення інформації ВЛАСТИВОСТІ ПАМ’ЯТІ: - короткий ряд інформації легше запам’ятовується ніж довгий - запам’ятовується не стільки подробиці, скільки зміст, загальні положення інформації - при відтворенні інформації пригадується спочатку загальний зміст, а потім відбувається деталізація - інформація накопичується, зберігається і відтворюється у вигляді слів, образів, словесного формування ідей - накопичення надто великої кількості інформації прискорює її забування - інформація, що часто використовується (ім’я, прізвище, по-батькові, здатність читати, писати) закріплюється і ніколи не забувається - після першого сприйняття інформація запам’ятовує в об’ємі 7 бт - для наступного сприйняття інформації в такому ж обсязі необхідна пауза - основою тимчасової пам’яті є циркуляція збудження між нервовими центрами головного мозку; забезпечується сприйняття різних ознак об’єкту уваги - тривала циркуляція нервових імпульсів по нейронним сіткам мозку при повторенні інформації спричиняє структурні зміни макромолекул РНК, ДНК, білків - утворення слідів пам’яті відбувається поетапно

ЕТАПИ ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ. ВИДИ ПАМ’ЯТІ ОКА СЕНСОРНІ ОРГАНИ ЯЗИК ЯК ОРГАН СМАКУ дотикові рецептори (тільця Меркеля, Мейснера) СЕНСОРНІ КАНАЛИ затримка інформації лише за умов невисокої активності кори підвищеної збудливості підкоркових ядер накопичення значного об’єму інформації прискорює її забування швидко відтворюється ніколи не забувається КОРА ВЕЛИКИХ ПІВКУЛЬ ГОЛОВНОГО МОЗКУ. ОПЕРАТИВНА ПАМ’ЯТЬ ПЕРВИННА ПАМ’ЯТЬ. ТИМЧАСОВЕ ЗБЕРІГАННЯ ІНФОРМАЦІЇ У ВИГЛЯДІ СЛІВ ВТОРИННА ПАМ’ЯТЬ ТРЕТИННА ПАМ’ЯТЬ затримка сигналу на соті секунди інформація не затримується, не запам’ятовується мала ємність забування старої інформації шляхом витискання новою значна ємність (10 бт) значна тривалість вхід інформації полегшується повторенням надсилається інформація, яка часто використовується: - ім’я - вміння писати - прізвище - вміння читати - рік народження

ФОРМИ ПРОЯВУ ПАМ’ЯТІ ЛОГІЧНО-ЗМІСТОВНА ФОРМА оперує поняттями термінами формулами схемами ЧУТТЄВО - ОБРАЗНА рухова пам’ять слухова пам’ять дотикова смакова пам’ять нюхова пам’ять зорова пам’ять ЗА ХАРАКТЕРОМ ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ РОЗРІЗНЯЮТЬ образну пам’ять емоційну пам’ять умовно-рефлекторну пам’ять МЕХАНІЗМИ ЗБЕРІГАННЯ ІНФОРМАЦІЇ У МОЗКУ - циркуляція збудження між нервовими центрами головного мозку (механізм тимчасової пам’яті) - тривала пам’ять: тривала циркуляція збудження з наступними змінами структурної організації РНК, макромолекул білків

СОН ЯК ЦИКЛІЧНЕ ЯВИЩЕ. ФАЗИ СНУ ЦЕНТР СНУ - Г І П О Т А Л А М У С СОН - ЦИКЛІЧНЕ ЯВИЩЕ (7 -8 ГОДИН) СОН СКЛАДАЄТЬСЯ З 4 -5 ЦИКЛІВ ЦИКЛ СКЛАДАЄТЬСЯ З ДВОХ ФАЗИ СНУ ШВИДКИЙ СОН Активує діяльність внутрішніх органів: - підвищується пульс - підвищується дихання - підвищується температура - скорочення груп м’язів (мімічних, м’язів кінцівок) тривалість ≈ 10 -15 хв. на початку сну; під ранок тривалість сну становить 30 хв. ПОВІЛЬНИЙ СОН Супроводжується: - уповільненням дихання - уповільненням пульсу - зниженням температури - зниженням обміну речовин наступає зразу після засинання; триває 1 – 1, 5 годин

АВТОНОМНА (ВЕГЕТАТИВНА ) НЕРВОВА СИСТЕМА Французький фізіолог Мари-Франсуа Ксавье Біша (Bichat) (XIX ст. ) запропонував периферичну нервову систему СОМАТИЧНУ розділяти на: АВТОНОМНУ (ВЕГЕТАТИВНУ) СИМПАТИЧНУ ПАРАСИМПАТИЧНУ

СОМАТИЧНА ТА ВЕГЕТАТИВНА НЕРВОВА СИСТЕМА. ФУНКЦІЇ ПЕРИФЕРИЧНА НЕРВОВА СИСТЕМА СОМАТИЧНА ВЕГЕТАТИВНА забезпечує регуляцію діяльності забезпечує екстероцептивні сенсорні функції моторні функції тканин внутрішніх органів * соматичні компоненти реакцій організму знаходяться під контролем свідомості потових залоз судин трофічну іннервацію забезпечує скелетної мускулатури, рецепторів та центральної вегетативні функції нервової системи організму: (довгастого, середнього мозку, кори великих півкуль) -травлення - кровообіг - дихання обмін речовин - виділення - ріст - розмноження *- вегетативні компоненти реакцій організму не знаходяться під контролем свідомості (таке уявлення є умовним). - згідно з іншими уявленнями, вегетативні компоненти реакцій знаходяться під контролем великих півкуль мозку

ЗАГАЛЬНА СХЕМА БУДОВИ ВЕГЕТАТИВНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ ЯДРА ГОЛОВНОГО МОЗКУ НЕРВОВІ ВОЛОКНА, ЯКІ ВИЙШЛИ З МОЗКУ АКСОНИ НЕЙРОНІВ НЕРВОВИХ ВОЛОКОН УТВОРЮЮТЬ СИНАПСИ НА НЕЙРОНАХ ПЕРИФЕРИЧНИХ ВЕГЕТАТИВНИХ ГАНГЛІЇВ АКСОНИ ПЕРИФЕРИЧНИХ ВЕГЕТАТИВНИХ ГАНГЛІЇВ ВНУТРІШНІ ОРГАНИ ПЕРИФЕРИЧНІ ВЕГЕТАТИВНІ ГАНГЛІЇ – ЦЕ ВИНЕСЕНІ НА ПЕРИФЕРІЮ РЕФЛЕКТОРНІ ЦЕНТРИ – РЕГУЛЯТОРИ ДІЯЛЬНОСТІ ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ НЕЗАЛЕЖНО ВІД ЦНС. В ЦИХ ЦЕНТРАХ ЗАМИКАЮТЬСЯ ШЛЯХИ ПЕРИФЕРИЧНИХ РЕФЛЕКСІВ

СИМПАТИЧНИЙ ТА ПАРАСИМПАТИЧНИЙ ВІДДІЛИ ВЕГЕТАТИВНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ СИМПАТИЧНИЙ ПАРАСИМПАТИЧНИЙ відрізняються між собою: - місцями локалізації регуляторних центрів у мозку - за характером впливу на внутрішні органи - місцями розташування периферичних гангліїв ганглії симпатичного відділу розташовуються в пограничному шарі (з двох сторін спинного мозку) ганглії парасимпатичного відділу розташовуються в органах, які вони іннервують або поблизу них

ВПЛИВ ВЕГЕТАТИВНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ НА ФУНКЦІЇ ОРГАНІВ СИМПАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПАРАСИМПАТИЧНИЙ ВІДДІЛ збуджується при переході від стану спокою до стану фізичного та психічного напруження збуджується при переході від стану напруження до стану спокою прискорює ритм та збільшує силу скорочень серця пригальмовує ритм та зменшує силу скорочень серця звужує судини слинних залоз, язика, розширює судини слинних залоз, статевих органів язика, статевих органів знижує діяльність системи травлення підсилює діяльність системи травлення підвищує кількість цукру у крові зменшує кількість цукру у крові розширює зіницю ока звужує зіницю ока розширює бронхи звужує сфінктер сечового міхура розслаблює сфінктер сечового міхура

ЦЕНТРИ ВЕГЕТАТИВНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ (ВНС) розташовуються в 4 -х відділах ЦНС ВІДДІЛИ ЦНС СЕРЕДНІЙ МОЗОК ДОВГАСТИЙ МОЗОК ЦЕНТРИ (ВНС) - мезенцефальні центри парасимпатичного відділу ВНС - нервові волокна виходять у складі окорухового нерва - бульбарні центри парасимпатичного відділу ВНС - нервові волокна виходять у складі язикоглоткового, блукаючого, лицьового нервів ГРУДНИЙ та ПОПЕРЕКОВИЙ СЕГМЕНТИ СПИННОГО МОЗКУ - тораколюмбальні центри симпатичноговідділу ВНС - нервові волокна виходять зі спинного мозку у складі мотонейронів КРИЖОВІ СЕГМЕНТИ СПИННОГО МОЗКУ - сакральні центри парасимпатичного відділу ВНС - нервові волокна виходять зі спинного мозку у складі тазових нервів

ПАРАСИМПАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ВЕГЕТАТИВНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ: показано середній мозок, від якого беруть початок парасимпатичні волокна, які йдуть у складі окорухового нерва (ІІІ); довгастий мозок, від якого відходять парасимпатичні волокна у складі лицьового нерва (VІІ), язикоглоткового (ІХ) та блукаючого (Х) нервів; крижовий відділ спинного мозку, від якого бере початок тазовий нерв

ІННЕРВАЦІЯ ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ, ТКАНИН ВЕГЕТАТИВНОЮ НЕРВОВОЮ СИСТЕМОЮ СИМПАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ВНС СИМПАТИЧНІ НЕРВИ ІНЕРВУЮТЬ: ПАРАСИМПАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ВНС ПАРАСИМПАТИЧНІ НЕРВИ НЕ ІННЕРВУЮТЬ: - ВСІ ОРГАНИ - СКЕЛЕТНУ МУСКУЛАТУРУ - ВСІ ТКАНИНИ ОРГАНІЗМУ - ЦНС - БІЛЬШУ ЧАСТИНУ КРОВОНОСНИХ СУДИН - МАТКУ

ГАНГЛІЇ ВЕГЕТАТИВНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ- ВИНЕСЕНІ НА ПЕРИФЕРІЮ РЕФЛЕКТОРНІ ЦЕНТРИ СИМПАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ВЕГЕТАТИВНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ ВЕРТЕБРАЛЬНІ ГАНГЛІЇ ПРЕВЕРТЕБРАЛЬНІ ГАНГЛІЇ

* СИМПАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ВНС СПРИЧИНЯЄ ВПЛИВ НЕ ТІЛЬКИ НА ВНУТРІШНІ ОРГАНИ, АЛЕ Й НА ЦНС (НА РЕФЛЕКТОРНУ ФУНКЦІЮ ДОВГАСТОГО ТА СЕРЕДНЬОГО МОЗКУ), А ТАКОЖ УМОВНО-РЕФЛЕКТОРНУ ФУНКЦІЮ КОРИ ВЕЛИКИХ ПІВКУЛЬ

ЛЕОН АБГАРОВИЧ ОРБЕЛІ фізіолог ХХ ст. Л. А. Орбелі висунув припущення про універсальність адаптаційно-трофічної функції симпатичної нервової системи: симпатична нервова система регулює: - обмін речовин - трофіку - збудливість всіх органів та тканин тіла, забезпечуючи адаптацію організму до умов діяльності

ГАНГЛІЇ ВЕГЕТАТИВНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ- ВИНЕСЕНІ НА ПЕРИФЕРІЮ РЕФЛЕКТОРНІ ЦЕНТРИ ПАРАСИМПАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ВЕГЕТАТИВНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ МЕЗЕНЦЕФАЛЬНІ ЦЕНТРИ СЕРЕДНЬОГО МОЗКУ БУЛЬБАРНІ ЦЕНТРИ ДОВГАСТОГО МОЗКУ САКРАЛЬНІ ЦЕНТРИ КРИЖОВИХ СЕГМЕНТІВ СПИННОГО МОЗКУ ІНТРАМУРАЛЬНІ НЕРВОВІ ПЛЕТИВА М’ЯЗОВОЇ СТІНКИ ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ * інтрамуральне нервове плетиво має варикозні розширення товщиною до 2 мкм, довжиною 0, 5 -3 мкм, що містять везикули з медіатором * як приклад, в стінці шлунково-кишкового тракту везикули можуть містити наступні нейромедіатори: норадреналін, ацетилхолін, тахікініни, АТФ, оксид азоту, вазоінтестинальний пептид

ЯВИЩЕ ПРОСТОРОВОЇ СУМАЦІЇ НЕРВОВИХ ІМПУЛЬСІВ НА НЕЙРОНАХ ВЕГЕТАТИВНИХ ГАНГЛІЇВ ВНС

ОСОБЛИВОСТІ ЗБУДЖЕННЯ, ЯКЕ ВИНИКАЄ В НЕЙРОНАХ ВЕГЕТАТИВНИХ ГАНГЛІЇВ - значна тривалість синаптичної затримки (1, 5 -30 мс) - в ЦНС тривалість синаптичної затримки становить (0, 3 -0, 5 мс) - значна тривалість збуджувального постсинаптичного потенціалу (ЗПСП) - тривала слідова гіперполяризація - частота імпульсів (ЗПСП) в нейронах вегетативних гангліїв відносно невелика (10 -15 імп/с) - частота потенціалів дії прегангліонарних волокон на порядок вища, ніж ЗПСП нейронів вегетативних гангліїв - висновок: в нейронах вегетативних гангліїв відбувається трансформація ритму нервових імпульсів прегангліонарних волокон

ЦЕНТРИ РЕГУЛЯЦІЇ ВЕГЕТАТИВНИХ ФУНКЦІЙ СПИНАЛЬНІ РЕГУЛЯЦІЇ ВЕГЕТАТИВНИХ ФУНКЦІЙ (СИНАПТИЧНІ ВПЛИВИ) останній шийний сегмент два верхніх грудних сегменти п’ять верхніх сегментів грудного відділу судинний (вазомоторний) центр ретикулярної формації іннервують: - м’яз-розширювач зіниці ока - коловий м’яз ока - м’яз верхньої повіки іннервують: - серце - бронхи всі грудні сегменти верхні поперекові сегменти іннервують: пресорна зона звуження судин депресорна зона розширення судин - судини - потові залози сегменти крижового відділу тут знаходяться центри рефлексів: - сечовипускання - дефекації - ерекції

ЦЕНТРИ РЕГУЛЯЦІЇ ВЕГЕТАТИВНИХ ФУНКЦІЙ, ЯКІ РОЗТАШОВАНІ В ГОЛОВНОМУ МОЗКУ (ПАРАСИМПАТИЧНІ ВПЛИВИ) БУЛЬБАРНІ ЦЕНТРИ ДОВГАСТОГО МОЗКУ гальмують діяльність серця збуджують виділення сліз збуджують викликають збуджують скорочення кишечника виділення жовчі з скорочення шлунку секрецію слинних залоз, жовчного міхура та шлункового соку, жовчних протоків підшлункової залози МЕЗЕНЦЕФАЛЬНІ ЦЕНТРИ СЕРЕДНЬОГО МОЗКУ це місце знаходження центрів зіничного рефлексу центрів акомодації ока

ЗАГАЛЬНА СХЕМА КОНТРОЛЮ ВЕГЕТАТИВНИХ ФУНКЦІЙ ЛІМБІЧНА СИСТЕМА ВИЩІ ВІДДІЛИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ підкоркові ядра (смугасте тіло) мигдалевидні ядра гіппокамп поясна звивина кори великих півкуль мозочок контролюють ТАЛАМУС ГІПОТАЛАМО-ГІПОФІЗАРНА СИСТЕМА ГУМОРАЛЬНА РЕГУЛЯЦІЯ ГІПОФІЗ РЕТИКУЛЯРНА ФОРМАЦІЯ МОЗКОВОГО СТОВБУРА КОНТРОЛЮЄ ДІЯЛЬНІСТЬ ВЕГЕТАТИВНИХ ЦЕНТРІВ, РОЗТАШОВАНИХ В СПИННОМУ МОЗКУ ТОРАКОЛЮМБАЛЬНІ ЦЕНТРИ СЕРЕДНЬОМУ МОЗКУ МЕЗЕНЦЕФАЛЬНІ ЦЕНТРИ ДОВГАСТОМУ МОЗКУ БУЛЬБАРНІ ЦЕНТРИ * мигдалевидні ядра, гіппокамп, поясна звивина великих півкуль утворюють лімбічну систему (вісцеральний мозок) * лімбічна система приймає участь у формуванні емоцій та поведінкових реакцій

ГІПОТАЛАМІЧНИЙ КОНТРОЛЬ ВЕГЕТАТИВНИХ ФУНКЦІЙ ГІПОТАЛАМУС задні ядра передні ядра регулюють функції центрів парасимпатичного відділу ВНС: - зниження тонусу артерій - звуження зіниць - сечовиділення - зниження артеріального тиску - збільшення секреції шлункових залоз - збільшення моторики шлунку та кишечника - підвищення секреції інсуліну - зниження концентрації глюкози в крові - дефекація середні ядра містять центри: насичення голоду спраги регулюють функції центрів симпатичного відділу ВНС: - забезпечення обміну речовин