ВІКОВА ФІЗІОЛОГІЯ Лекція 2 Вікова фізіологія опорно-рухового апарату

ВІКОВА ФІЗІОЛОГІЯ Лекція 2. Вікова фізіологія опорно-рухового апарату Викладач: ГРИЩУК СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ, кандидат медичних наук

План 1. Загальні відомості про опорно-руховий апарат. Частини скелету і їх розвиток 2. М’язова система. Будова і скорочення м’язів. Класифікація скелетних м’язів 3. Сила і витривалість м’язів. Динамічна і статична робота м’язів 4. Вікові особливості швидкості, точності виконання рухів 5. Особливості реакції організму на фізичні навантаження у різні вікові періоди 6. Поняття про втому 7. Порушення опорно-рухового апарату у дітей та підлітків

Загальні відомості про опорно-руховий апарат. n n n До опорно-рухового апарату відносять скелет і м’язи, об’єднані в одну систему. Ця система забезпечує рух — необхідний фактор фізичного, психічного розвитку організму, розвитку мови, мислення, праці. Немає ні однієї форми людської діяльності, яка не відбувалася б без рухів. Обмеження рухливості або перевантаження м’язів порушують розвиток дітей, сприяють розвитку багатьох захворювань. Скелет і м’язи є опорними структурами організму. Вони також обмежують порожнини, в яких розміщені головний і спинний мозок, усі внутрішні органи. Деякі кістки і м’язи беруть участь у виконанні дихальних рухів. Знання вікових особливостей органів руху і умов, що сприяють їх нормальному розвитку, необхідні для розробки ефективних засобів і методів фізичного виховання, трудового навчання, організації режиму дня учнів.

1. Функції та значення опорно-рухової системи. До системи руху і опори відносять сукупність кісток, з’єднання між ними і скелетні м’язи. Кістки – пасивна, м’язи – активна частина опорно рухової системи. Скелет виконує функції: n опори (для всього тіла); n захисту внутрішніх органів ( у черепі розташований головний мозок, у хребті – спинний, груднина і ребра захищають легені і серце; n рух (при скороченні прикріплених м’язів кістки виконують роль важелів); n бере участь в обміні речовин (кальцій. фосфор, які є в кістках легко вступають в обмінні реакції); n кровотворна функція ( у губчастій тканині плоских кісток знаходиться червоний кістковий мозок).

Кістки n n Кістки людини, маючи міцність сталі, а масу алюмінію, є достатньо міцними, щоб підтримувати масу тіла, і досить легкі для виконання рухів. Вони також забезпечують захист внутрішніх органів і є місцем зберігання важливих для організму мінеральних речовин: кальцію, магнію, фосфору тощо. В кістках відбувається активний обмін речовин. Кісткова тканина перебуває у стані постійної перебудови, змінюючи свою форму і пропорції у процесі росту або після ушкодження. У кістковому мозку продукуються еритроцити і деякі види лейкоцитів.

3. Хімічний склад кістки n n До складу кістки входять органічні речовини і неорганічні – мінеральні солі і вода. Висушеназнежирена і кістка містить 30% органічних речовин, 60% неорганічних — мінеральних речовин, 10% води. У живому організмі вона містить 50% води, 28% органічних речовин (у тому числі 15% білків і 10% жирів) і 22% неорганічних. Серед органічних речовин кістки – білок осеїн, який надає їй еластичності, волокнистий білок колаген, вуглеводи і багато ферментів. Мінеральні речовини кістки представлені солями кальцію, фосфору, магнію. У кістках виявлено багато мікроелементів (алюміній, фтор, манган, стронцій, уран, кобальт, ферум, молібден тощо). Найбільше в фосфорнокислого кальцію – понад 50%, вуглекислого кальцію – 10%. Мінеральні речовини надають кістці твердості та міцності.

3. Хімічний склад кістки n У дітей у кістковій тканині переважають органічні речовини. Тому їх скелет гнучкий, еластичний, пружний, у зв'язку з чим легко деформується, викривляється при тривалому і важкому навантаженні. n Під старість вміст органічних речовин у кістках зменшується, вони стають крихкими і легше ламаються час падіння, забиття і навіть при різких рухах.

4. Вікові особливості та ріст кісток n n Усі кістки розвиваються з ембріональної сполучної тканини (мезенхіми), починаючи з третього місяця внутрішньоутробного життя. Кістки закладаються у вигляді хрящових зачатків, вкритих охрястям, які поступово просочуються солями кальцію і костеніють. Ще до народження дитини сполучна тканина замінюється хрящовою, після чого відбувається поступове руйнування хряща і утворення замість нього кісткової тканини. Процес окостеніння тривалий, відбувається протягом усього періоду розвитку організму. Кістки ростуть нерівномірно, особливо у довжину.

4. Вікові особливості та ріст кісток n n Найбільша швидкість росту кісток у довжину спостерігається у перші два роки життя, трохи менша – до 9 -10 років. Знову прискорюється ріст кісток у період статевого дозрівання: в дівчаток у 1213, а у хлопчиків – у 13 -14 років. В цей період кістки можуть збільшуватися у довжину до 6 -10 см на рік. Ростуть кістки у чоловіків – до 25 років, у жінок до 18 -20 років). Ріст кісток регулюється гормоном росту (соматотропіном), і залежить від обміну мінеральних речовин (насамперед кальцію й фосфору) та вітамінів Д і А.

3. Будова кістки: 1 — остеон; 2 — компактна кістка; 3 — губчаста кістка; 4 — артерія; 5 — вена; 6 — мозковий канал

4. Ріст кістки Більшість кісток утворюються з хрящових зачатків (моделей). Окостеніння — процес поступового перетворення хрящового зачатка на кістку внаслідок відкладання мінеральних солей, переважно кальцію. 1 — епіфіз; 2 — діафіз; 3 —кістка; 4 — хрящ; 5 — епіфізарна пластинка; 6 — окостеніння хряща; 7 — кістково-мозкова порожнина; 8 — вторинні центри окостеніння; 9 — артерія; 10 — вторинний центр окостеніння; 11 — окістя; 12 — епіфізарна лінія; 13 — кістково-мозкова порожнина; 14 — артерія; 15 — суглобовий хрящ.

Ріст кісток n n n В міру росту змінюються розміри, форма, анатомічний склад та механічні властивості кісток. Кістки і зв’язки дітей гнучкіші та еластичніші ніж у дорослих, тому в дітей значно рідше трапляються переломи і вивихи кісток. Однак такі кістки швидко деформуються і легко викривляються, можуть набувати неправильної форми під впливом тісного одягу, вузького взуття, внаслідок систематичного неправильного положення тіла. Форма, об’єм і міцність кісток прямо залежать від здоров’я людини в молодому віці. Кількість кісток у скелеті дорослої людини може бути різною, але в середньому налічується 206 кісток, які мають різну форму і розміри.

Форми кісток n n n Різноманітні форми кісток зумовлені різним їх призначенням в організмі. Довгі кістки виконують функції важелів, короткі є містками, плоскі кістки — ефективні захисні пластини. Малі округлі сесамоподібні кістки розміщені в товщі сухожилків або суглобових капсул. До неправильних кісток належать клубова кістка, хребці та деякі кістки черепа.

5. ФОРМИ КІСТОК 1 — довга кістка (стегнова); 2 — плоска кістка (тім’яна); 3 — сесамоподібна кістка (колінна чашечка); 4 — коротка кістка (надп’яткова); 5 — неправильна кістка (клиноподібна).

Скелет складається з двох головних частин. Хребет, ребра, грудина і кістки черепа утворюють осьоийскелет в . Кістки верхніх і нижніх кінцівок разом з ключицями, лопатками і тазом формують додатковйскелет и . Скелет виконує три основних функції: опори, руху і захисту. Опорна функція скелету зв’язана із прикріпленням до його кісток м’яких тканин. Функція руху зв’язана з тим, що кістки скелету виконують функцію важелів, які приводяться з допомогою м’язів. Захисна функція полягає у захисті важливих органів від механічних пошкоджень. Вона забезпечується утворенням частинами скелету порожнин, в яких розміщені органи: головний і спинний мозок, легені, серце, печінка тощо.

6. СКЕЛЕТ ЛЮДИНИ • 1 — ключиця; 2 — лопатка; 3 — ребра; 4 — клубова кістка; 5 — зап’ясток; 6 — п’ясток; 7 — фаланги пальців кисті; 8 — човноподібна кістка; 9 — клиноподібні кістки; 10 — п’яткова кістка; 11 — фаланги пальців стопи; 12 — плесно; 13 — заплесно; 14 — надп’яткова кістка; 15 — медіальна кісточка; 16 — латеральна кісточка; 17 — малогомілкова кістка; 18 — великогомілкова кістка; 19 — виростки великої гомілки; 20 — колінна чашечка; 21 — стегнова кістка; 22 — променева кістка; 23 — ліктьова кістка; 24 — крижова кістка; 25 — хребет; 26 — надвиростки плечової кістки; 27 — плечова кістка; 28 — грудина.

Осьовий скелет. n Череп людини утворюють два окремих набори кісток. Вісім кісток, що захищають головний мозок, формують мозковий череп кістки , інші утворюють лицевий череп. Хвилясті лінії на поверхні черепа — це швиодин з видів сполучення кісток. ,

7. КІСТКИ ЧЕРЕПА (вигляд збоку) • 1 — лобна кістка; 2 — решітчаста кістка; 3 — тім’яна кістка; 4 — потилична кістка; 5 — скронева кістка; 6 — нижня щелепа; 7 — клиноподібна (основна) кістка; 8 — верхня щелепа; 9 — вилична кістка; 10 — носова кістка; 11 — сльозова кістка.

8. КІСТКИ ЧЕРЕПА • 1 — тім’яна кістка; 2 — потилична кістка; 3 — лобна кістка; 4 — скронева кістка; 5 — клиноподібна (основна) кістка; 6 — вилична кістка; 7 — сльозова кістка; 8 — леміш; 9 — піднебінна кістка; 10 — решітчаста кістка; 11 — нижня носова раковина; 12 — верхня щелепа; 13 — носові кістки; 14 — нижня щелепа

2. З’єднання кісток. n n n Розрізняють нерухомі і рухомі з’єднання кісток. Нерухомі такі з’єднання, в яких між кістками є прошарок сполучної – тканини, відсутня щілина або порожнина. Вони мають велику пружність але обмежену рухливість. Як приклад кістки черепа з’єднання називають швом. За допомогою хряща сполучені між собою хребці. Такі з’єднання напіврухомі, пружні міцні. Хрящ діє як амортизатор (пом’якшує поштовхи). Рухоміз’єднання забезпечуються суглобами. У таких сполученнях – кінець однієї кістки опуклий, а другий ввігнутий. Суглобові поверхні кісток вкриті шаром гіалінового хряща, який зменшує тертя під час рухів. Кінці кісток, що з’єднуються, замкнуті в суглобову сумку. У ній є невелика кількість (2 -3 мл) синовіальної рідини, яка сприяє повільному ковзанню суглобових поверхонь кісток і усуненню тертя.

Вікові особливості черепа n n Череп новонародженого значно відрізняється від черепа дорослої людини за формою, пропорціями, характером сполученням кісток і їх будовою. У немовлят лицевий череп відстає в розвитку від мозкового: об’єм лицевого черепа становить 13% від об’єму мозкового (у дорослих — 40%). Це зв’язано з недостатнім розвитком порожнини носа, щелеп, відсутністю зубів. Простір між кістками черепної коробки заповнений сполучною тканиною товщиною 1 мм. Кістки містять велику кількість органічних речовин тому при травмах голови виникають не переломи, а вдавлення. Завдяки такій властивості кісток голова під час родів може змінити форму.

Вікові особливості черепа n n Особливістю черепа новонародженого є тім’ячка. Всього є шість постійних тім’ячок, прикритих сполучнотканинною перетинкою, яка за механічними властивостями дорівнює брезенту. Найбільше значення мають переднє і заднє тім’ячка. Переднє (велике) тім’ячко розміщене між тім’яними та лобною кістками, має форму ромба розміром 2 х 2, 7 см і закривається до 12 -16 місяців життя. Заднє (мале) тім’ячко розміщене між тім’яними і потиличною кістками, має форму трикутника. На момент народження часто вже закрите (відкрите у недоношених дітей). Завдяки тім’ячкам під час родів кістки черепа сходяться, що полегшує проходження плоду через родові шляхи. Через свою податливість вони вирівнюють внутрішньочерепний тиск, котрий збільшується внаслідок швидкого збільшення головного мозку. До 1, 5 року тім’ячка заростають, а шви майже повністю облітеруються. Голова найбільш інтенсивно росте в період статевого дозрівання.

9. Череп новонародженого • 1 — велике тім’ячко; 2 — мале тім’ячко

Хребет n n n Хребет — є міцною і гнучкою структурою, що утримує голову і тіло вертикально і дає змогу верхній частині тіла згинатися та обертатися. Він є стержнем скелету людини, який займає 40% довжини тіла. В ньому виділяють шийний, грудний, поперековий і тазовий відділи. Хребет складається із хребці — тридцяти трьох в кільцеподібних кісток, послідовно сполучених між собою рухомими з’єднаннями. Між хребцями розміщені пружні і міцні міжхребцеві хрящові диски , які стискаються під навантаженням, щоб зменшити силу поштовхів. Під час напружених рухів на ці диски діють величезні сили (сотні кілограмів на 1 кв. см. Міцні зв’язки і м’язи стабілізують хребці, допомагають контролювати рухи.

10. Відділи хребта • I — шийний (7 хребців); • II — грудний (12 хребців); • III — поперековий (5 хребців); • IV — крижовий (5 зрослих хребців); • V — крижово-куприковий (34 зрослі хребці).

Хребет • Найважливішою характеристикою хребта є його вигини, які формуються до 12 -14 років. • В новонароджених хребет випрямлений і не має фізіологічних вигинів. Міжхребцеві диски товсті і займають майже половину довжини хребта. • У 2 -місячному віці появляється шийний лордоз (дитина може тримати голову); 6 міс. —формується грудний кифоз (дитина може сидіти); поперековий лордоз виникає після того, як дитина навчиться ходити (~1 р. ). В 3 -4 р. — вигини хребта майже як в дорослої людини, однак шийний вигин закінчує формуватися до 7 р. , поперековий — до 12 р. • Ріст хребта найбільш інтенсивно відбувається в перші два роки життя, в 7 -9 років та в період статевого дозрівання. Процеси скостеніння хребта тривають до 23 років. Порушення кривизни хребта часто є результатом неправильної пози під час сидіння і можуть призвести до послаблення здоров’я людини.

11. Формування вигинів хребта • У 2 -місячному віці появляється шийний лордоз (дитина може тримати голову); • 6 міс. —формується грудний кифоз (дитина може сидіти); • поперековий лордоз виникає після того, як дитина навчиться ходити (~1 р. ). • В 3 -4 р. — вигини хребта майже як в дорослої людини, однак шийний вигин закінчує формуватися до 7 р. , поперековий — до 12 р.

2. З’єднання кісток - суглоби. Розрізняють прості суглоби – коли з’єднуються дві кістки (фаланги пальців); складні – більше двох кісток (ліктьовий суглоб) комбіновані – коли два анатомічно самостійних суглоби об’єднані функціонально (сполучення ребер до хребта). За формою суглобові поверхні різноманітні, тому виділяють кулясті (плечовий), еліпсоподібні, сідлоподібні, блокоподібні, циліндричні суглоби.

Грудна клітка виконує опорну і захисну функції. До кісток грудної клітки відносять 12 пар ребер і грудину. Ребра і м’язи, що прикріплені до них, утворюють стінку, яка захищає життєво важливі органи — серце, легені, печінку. Всього ребер є 12 пар, проте 5% людей народжуються з 1 -2 додатковими ребрами. Люди, хворі на хворобу Дауна, мають на одну пару ребер менше, ніж звичайно. Усі 12 пар ребер прикріплені до хребта. Сім верхніх пар ребер — справжні — вони сполучені своїми реберними ребра хрящами безпосередньо з грудиною. Наступні 2 -3 пари — несправжні — приєднані до хрящів ребер, що ребра розміщені вище. Решта —коливні ребра не мають зв’язку з — грудиною. Грудна клітка також служить місцем прикріплення дихальних м’язів та м’язів поясу верхніх кінцівок.

12. Грудна клітка: • • • 1 — легеня, 2 — ручка грудини, 3 — тіло грудини; 4 — мечоподібний відросток; 5 —серце; 6 — діафрагма; 7 — селезінка; 8 — шлунок; 9 — печінка; 10 — реберні хрящі.

Грудна клітка n n n Грудна клітка новонародженого значно розширена знизу і звужена зверху. Найчастіше вона має форму піраміди, оскільки реберні хрящі приєднуються до передніх кінців ребер під кутом. Грудна клітка перебуває ніби в стані вдиху — цим пояснюють переважання у немовлят діафрагмального дихання над грудним. На третьому році життя кути між ребрами і хрящами згладжуються і грудна клітка стає конусоподібною. З віком положення ребер і грудини змінюється — передні кінці ребер і грудина опускаються нижче. Збільшується об’єм грудної клітки, що дозволяє ефективніше дихати. На форму грудної клітки впливають фізи вправи чні (у спортсменів грудна клітка ширша, об’ємніша) та поза при сидінні. Деформація грудної клітки (наприклад, внаслідок спирання грудьми до краю стола, тривалого сильного нахилу голови і тулуба вперед) може призвести до порушень розвитку серця, великих судин, легень.

Додатковий скелет n n Скелет верхніх кінцівок складається із поясу верхніх кінцівок (лопатки і ключиці) та скелету вільної верхньої кінцівки. Плечова кістка рухомо з’єднана із лопаткою та передпліччям. Передпліччя складається із променевої та ліктьової кісток та кісток кисті. Кисть складається із кісточок зап’ястя, п’ястя та пальців. У новонароджених кістки зап’ястка складаються повністю з хрящової тканини. До 7 років вони перетворюються у кістки. Кістки п’ястка і фаланги пальців містять зародкові кісткові тіла. Скостеніння фаланг пальців триває до 11 років а зап’ястя — до 12 років. Ці особливості слід враховувати в навчальному процесі: недостатньо сформована кисть швидко втомлюється, тому діти молодших класів не можуть швидко писати. Якщо діти з раннього дитинства займаються грою на музичних інструментах — процеси скостеніння фаланг пальців затримуються, пальці стають довшими.

13. Кістки кисті • • • 1 — горохоподібна; 2 — тригранна; 3 — півмісяцева; 4 — човноподібна; 5 — велика трапецієподібна; • 6 — мала трапецієподібна; • 7 — головчаста; • 8 — гачкувата.

14. Окостеніння кісток кисті (рентгенограма) 1 — епіфіз; 2 — діафіз; 3 — суглобовий просвіт; 4 — епіфізарна пластинка. Менш щільна хрящова тканина на рентгенограмах виглядає світлішою, епіфізарні пластинки, інші зори росту хряща, та суглобові простори — як світліші щілини.

Скелет нижніх кінцівок n n Скелет нижніх кінцівок складається із тазового пояса та кісток вільної нижньої кінцівки. Кістки, що утворюють таз (дві тазові та крижова кістки), розміщені у вигляді кільця. Вони забезпечують міцну опору для верхньої частини тіла і захист для травної, сечової та статевої систем. Таз збудований подібно в обох статей. Проте у жінок він мілкіший і ширший, завдяки чому можливе виконання функції дітонародження. Таз новонародженого складається майже повністю із хрящів з первинними ядрами для скостеніння. Таз має невеликі розміри, його висота більша ніж ширина, статеві відмінності не виражені. Тазова кістка закладається у вигляді трьох кісток: клубової, сідничної та лобкової. Скостеніння і зрощення цих кісток починається у 5 -6 років і завершується у 17 -18 років. У дівчат при носінні взуття на високих каблуках незрослі кістки тазу можуть зміститися і зростися неправильно (з часом це може утруднити проходження плоду під час родів).

15. СТАТЕВІ ВІДМІННОСТІ У БУДОВІ ТАЗА Таз чоловіка — ? , таз жінки — ? 1 — сіднична кістка; 2 — лобкова кістка; 3 — клубова кістка; 4 — тазовий вхід; 5 — лобковий симфіз.

Скелет вільної нижньої кінцівки n n n Складається зі стегнової кістки, двох кісток гомілки та кісток стопи. Стопа людини утворює склепіння, яке спирається на п’яткову кістку і на передні кінці кісток плесна. Дах працює як пружина, зм’якшуючи поштовхи тіла під час ходіння. У новонароджених усі кістки заплесна — хрящові. Стопа новонародженого здається плоскою, однак анатомічно склепіння вже сформоване. Однак така стопа ще не пристосована до виконання своїх основних функцій — опори і руху: зв’язки слабкі а тонус м’язів недостатній для утримання склепіння під час навантаження. Дитина спочатку вчиться стояти, а потім ходити на напівзігнутих ногах, поступово пристосовуючись до прямоходіння. Терміни скостеніння кісток повинні враховуватися під час виконання гімнастичних вправ, навчання дітей правильних рухів у трудовому процесі.

16. КІСТКИ СТОПИ • 1 — надп’яткова; 2 — човноподібна; 3 — проміжна клиноподібна; 4 — медіальна клиноподібна; 5 — латеральна клиноподібна; 6 — кубоподібна; 7 — п’яткова.

М’язова система. Будова і функції м’язів М’язи становлять основний об’єм тіла і більшу частину його маси. Вони поділяються на три типи: поперечно-смугаст і скелетні м’язи, гладкі мимовільні м’язи і серцевий м’яз. Усім м’язам властиві: збудливість , провідність і здатністьскорочуватисяроз лаблятися та с , повертаючись до попереднього стану. Провідність — це здатність м’яза проводити нервові імпульси, збудливість і скоротливість м’яза визначаються центральною нервовою системою.

17. Типи м’язових волокон • 1 — посмуговані; 2 — гладенькі; 3 — серцеві.

М'язи n n Для гладкої м’язової тканини характерна спонтанна активність — здатність до скорочення за відсутності прямих подразників або під впливом імпульсів від автономної нервової системи. Гладкі м’язи розміщені у стінках усіх внутрішніх органів і кровоносних судин. Наприклад, вони забезпечують проходження їжі через травний тракт, фокусування зору, зміну тонусу артерій. Серцевий м’яз є унікальний за структурою завдяки розгалуженням взаємозв’язків між його клітинами.

Скелетні м’язи n n Скелетні м’язи ми можемо свідомо скорочувати і розслаблювати. Переважна більшість їх з’єднується з кістками. Усі м’язи тулуба і кінцівок утримуються в стані часткового скорочення, — м’язовому тонусі, за допомогою імпульсів від спинного мозку. Якщо м’яз втрачає іннервацію (нервове забезпечення) на декілька місяців, то його маса зменшується. М’язи травмуються частіше але здатні швидко відновлюватися. Скелетних м’язів є понад 600. Разом з кістками ці м’язи забезпечують людину життєвою силою, що дає їй змогу рухатися. Ці м’язи переважно прикріплені до однієї кістки, перекинуті через суглоб і прикріплені до іншої кістки. Багато м’язів мають декілька точок початкового і кінцевого прикріплення.

Будова і скорочення м’язів Скелетні м’язи складаються з щільно укладених груп довгастих клітин —м’язових волокон , оточених своєрідним "футляром" зі сполучної тканини. М’язові волокна утворені тоншими волокнами — міофібрила. Кожна міофібрила складається ми із товстих і тонких міофіламентів. Чергування міофіламентів. цих двох типів надає волокнам скелетних м’язів поперечної смугастості. У розслабленому м’язі товсті і тонкі міофіламенти лише дещо перекривають один одного. Коли м’яз скорочується, товсті волокна ковзають між тонкими, подібно до переплетених пальців. Внаслідок цього вкорочуються міофібрили і м’язові волокна — м’яз скорочується Численні капіляри пронизують сполучну тканину забезпечуючи надходження великої кількості кисню і глюкози, що потрібні для скорочення м’язів. У сполучній тканині також проходять лімфатичні судини та нерви.

18. Будова м’яза • • • 1 — м’яз; 2 — пучки; 3 — перимізій; 4 — капіляр; 5 — м’язові волокна; 6 — міофібрила; 7 — смуга Z; 8 — саркомер; 9 — тонкий міофіламент; 10 — тропоміозин; 11 — актин; 12 — товстий міофіламент; 13 — хвіст молекули міозину; • 14 — голова молекули міозину.

Будова і скорочення м’язів n n М’язові волокна утворюють активну частину — черевце — найтовстішу середню частину м’яза, що переходить у пасивну частину — сухожилки, якими м’язи прикріплюються до кісток. Один із сухожилків м’яза є місцем його початку, другий — місцем прикріплення. Скелетні м’язи завдяки своїй будові скорочуються від стимуляції нервовими імпульсами, тягнучи частину скелета у напрямку скорочення. Через те, що м’язи можуть лише тягнути, а не штовхати, вони розміщені на протилежних поверхнях частин скелета. Тому рух, спричинений однією групою м’язів завжди можна нейтралізувати протилежною їй групою м’язів.

Класифікація скелетних м’язів n n n М’язи розрізняють за різними ознаками: положенням в тілі людини, формою, функціями, відношенням до суглобів, місцем прикріплення та іншими ознаками. Проте найбільше практичне значення мають класифікації м’язів за формою іфункціями, які вони виконують. За формою м’язи розрізняють довгі, короткі, широкі і колові. Довгі м’язи розміщені переважно на кінцівках, короткі — між окремими хребцями і ребрами, широкі — на тулубі, а колові — навколо отворів (ока, рота та ін. ). У людини також є м’язи веретеноподібної, квадратної, ромбоподібної, трикутної, пірамідальної, зубчастої та інших форм. Отже, форма м’язів є дуже різноманітною і вона тісно зв’язана із їх функціями. За функціями м’язи розрізняють згиначі, розгиначі, відвідні, привідні, піднімачі, пронатори (обертають кінцівку до середини), супінатори (обертають кінцівку назовні) тощо.

19. Класифікація скелетних м’язів • • • М’язи розрізняють за різними ознаками: положенням в тілі людини, формою, функціями, відношенням до суглобів, місцем прикріплення та іншими ознаками. Проте найбільше практичне значення мають класифікації м’язів за формою і функціями, які вони виконують. За формою м’язи розрізняють довгі, короткі, широкі і колові. Довгі м’язи розміщені переважно на кінцівках, короткі — між окремими хребцями і ребрами, широкі — на тулубі, а колові — навколо отворів (ока, рота та ін. ). У людини також є м’язи веретеноподібної, квадратної, ромбоподібної, трикутної, пірамідальної, зубчастої та інших форм. Отже, форма м’язів є дуже різноманітною і вона тісно зв’язана із їх функціями. За функціями м’язи розрізняють згиначі, розгиначі, відвідні, привідні, піднімачі, пронатори (обертають кінцівку до середини), супінатори (обертають кінцівку назовні) тощо.

20. Вигини хребта (зліва фізіологічні, справа — патологічні)

21. Патологічний вигин хребта вбік внаслідок хвороби остеоартриту (ерозії міжхребцевих дисків)

7. Профілактика захворювань і травм опорнорухового апарату. Порушення постави – найбільш поширене захворювання опорно-рухового апарату. Постава – це звичне положення людини під час ходьби, стояння, сидіння чи роботи. Правильна (фізіологічна) постава характеризується нормальним положенням хребта з його помірними природними вигинами, симетричним положенням плечей і лопаток. прямим триманням голови. При такій поставі спостерігається правильне розміщення внутрішніх органів. Постава формується в 6 -7 років і протягом життя може змінюватися. У ранньому віці формується шийний лордоз, грудний вигин кіфоз, коли починає дитина ходити і стояти – поперековий лордоз. Постава не належить до спадкових ознак. Тому низька рухливість у поєднанні з надмірною вагою негативно впливають на формування постави.

7. Профілактика захворювань і травм опорно-рухового апарату. Сколіоз – викривлення хребта. Розрізняють ліво. право і двобічний сколіоз. Розрізняють три ступені сколіозів: І – спостерігається слабко виражена асиметрія плечей і лопаток; ІІ – стійке бічне викривлення хребта, ІІІ – чітко виражена деформація грудної клітки. Неправильна або патологічна постава, як правило, найчастіше формується у школярів. Причин порушення постави багато. Це зокрема – звичка сидіти горблячись, ходити з нахиленою униз головою, неправильна організація нічного сну дітей (коротке ліжко. висока подушка, м’яка перина), нераціональне харчування (нестача білків, кальцію, вітамінів). Вчитель має слідкувати за правильною посадкою учнів, домагатися її автоматизму. Важливе значення у профілактиці порушень постави має правильний підбір шкільних меблів.

7. Профілактика захворювань і травм опорно-рухового апарату. Плоскостопість – це деформація стопи, яка полягає в частковому або повному опущенні склепіння ноги. У нормальної стопи опорна поверхня займає не більше 1/3 поперечного розміру стопи. Плоскостопість буває набутою і вродженою. Для визначення плоскостопості використовують плантографію, тобто дослідження змоченої синькою стопи за методом Штрітера. Ця хвороба може розвиватися при неправильній ходьбі, при тривалому сидінні і стоянні, перенесенні великих вантажів, при носінні вузького взуття. Захворювання рахітом також може сприяти розвиткові плоскостопості.

7. Профілактика захворювань і травм опорно-рухового апарату. Для зміцнення м'язів, які підтримують склепіння стопи, рекомендуються ходьба босоніж по нерівній, але м'якій (пісок) поверхні. Для профілактики і корекції в щоденну ранкову гімнастику вводять кілька вправ: ходьбу на носках, п'ятках, на внутрішніх і зовнішніх краях стоп тощо. Позитивно впливають на зміцнення склепіння стопи і волейбол, футбол. Велике значення має носіння взуття, підібраного відповідно гігієнічних вимог. Воно повинно відповідати довжині і ширині стопи, мати широкий носок, широкий каблук і еластичну підошву. При плоскостопості крім лікувальних вправ, контрастних ванн для ніг і масажу іноді лікарі рекомендують носити вкладишісупінатори у звичайному взутті або спеціальне ортопедичне взуття.

7. Профілактика захворювань і травм опорно-рухового апарату. М'язова дистрофія — цей термін об'єднує групу захворювань, переважно спадкових, при яких спостерігається швидка дегенерація скелетних м'язів. Основні симптоми: прогресуюча дегенерація м'язової тканини і втрата її функції. Міастенія — це захворювання характеризується вираженою слабкістю та стомлюваністю м'язів. Ранніми симптомами є подвоєння в очах та опущення повік унаслідок слабкості м'язів обличчя. При ураженні певних м'язів порушується акт жування та ковтання. Зміни можуть поширюватися на м'язи верхніх і нижніх кінцівок.

n Питання по вивчення: 1. Особливості розвитку скелету грудної клітки. Шкідливість здавлювання грудини при роботі і сидінні за партою. Роль фізичного навантаження на розвиток м’язової системи у різні вікові періоди. Попередження м’язових перенапружень у дітей. Запитання для самоаналізу та самоперевірки: 1. Логічні задачі. Чому постава виробляється в дитячому та юнацькому віці, а після 18 років виправити її важко? Чому в дітей переломи кісток бувають рідко, незважаючи на те, що падають вони значно частіше? Переломи кісток літніх (старих) людей заживають повільно і часто ламаються. Чому? 2. n n темі для самостійного

5. Ушкодження опорно-рухової системи і перша допомога при них. n n n Травма – порушення цілісності і функції тканин і органів внаслідок зовнішнього впливу. Пошкодження м’яких тканин. Причиною можуть бути падіння, поштовх. Ознаки – припухлість. біль, крововиливи під шкіру (без порушення її цілісності). Через 1 -2 доби припухлість зникає, місце удару стає жовто-зеленим. Перша допомога: у першу добу – сприятливо діє холод, надалі – теплий компрес, легкий масаж. Вивих. Причина – падіння, різкі рухи. Ознаки: зміщення кісток, що складають суглоб, зміна форми суглоба, зміна довжини ураженої кінцівки, біль, рухи обмежені і болісні. Перша допомога: фіксація ураженої кінцівки, знеболювання і виклик швидкої. Вивих може поєднуватися з переломом, тому вправляти вивихи забороняється.

5. Ушкодження опорно-рухової системи і перша допомога при них. n n n Розтягнення (надрив) зв’язок. Причина – різкі рухи (на старт). Ознаки – набряк, крововилив, біль. Перша допомога: забезпечити нерухомість суглоба, прикласти холод. Переломи закриті. При навантаженні на кістку не в її природному положенні. Ознаки: шкіра не ушкоджена, різкий біль, припухлість, деформація і порушення руху кінцівки. Перша допомога: фіксація кінцівки шинами або пов’язками, в разі необхідності – знеболююче. Переломи відкриті. Руйнується шкірний покрив, нерідко видно уламки кістки. Потрібно накласти стерильну пов’язку, забезпечити нерухомість кінцівки. При ушкодженні кісток черепа можуть бути головний біль, запаморочення, блювання, порушення пам’яті. При переломах черепа або хребта хворого транспортують тільки у лежачому положенні і дуже обережно, щоб не пошкодити кістковими уламками нервові стовбури. При переломах щелеп – мова і ковтання утрудненні, сильний біль. рот не закривається.