Використання доходів домогосподарств Витрати домогосподарств і закономірності їх

Використання доходів домогосподарств. Витрати домогосподарств і закономірності їх зміни.

Дохід, що залишився в розпорядженні домогосподарства після сплати особистого прибуткового податку до бюджету, розподіляється на витрати на споживання і заощадження. Споживання домогосподарства - це витрати на придбання споживчих благ для задоволення власних потреб. У вартісній формі - це та сума грошових коштів, яка витрачається домогосподарствами на придбання різноманітних товарів та послуг.

Споживання забезпечує відтворення домогосподарств, створює стимули для розвитку і вдосконалення вітчизняного виробництва. На споживчі витрати припадає основна частина доходів домогосподарств. Вони формують споживчу поведінку, яка є своєрідним індикатором розвитку національної економіки.

Дохід домогосподарства та рівень ринкових цін є основними чинниками, які встановлюють межу задоволення потреб в основних споживчих благах. Тобто утворюють те, що називається бюджетним обмеженням. Сукупність споживчих благ, які можуть придбати домогосподарства на ринку наявного бюджетного обмеження, називають фінансово можливими. Чим більший дохід, який домогосподарство може витратити на придбання споживчих благ, тим більші можливості воно має для задоволення своїх потреб.

Граничною схильністю до споживання називається відношення будь-якої зміни у споживанні до тієї зміни в доході, яка його викликала, тобто: Ця формула показує, що частина додаткового доходу іде на прирощування споживання.

Отже, згідно з "основним психологічним законом", величина граничної схильності до споживання перебуває між нулем і одиницею:

Якщо гранична схильність до споживання дорівнює нулю (МРС=0), то весь приріст доходу буде заощаджуватися, бо заощадження - це та частина доходу, яка не споживається. Якщо гранична схильність до споживання буде дорівнювати одиниці (МРС=1), то весь приріст доходу буде витрачений на споживання.

Суть ефекту доходу полягає в тому, що він означає вплив зміни ринкової ціни на реальний дохід домогосподарств як споживачів. o Якщо грошовий дохід домогосподарства є сталим, то зростання ринкових цін для нього рівнозначне зниженню його реального доходу. o Якщо ринкові ціни зростають, а грошові доходи залишаються сталими, то купівельна спроможність домогосподарств зменшується, і вони купують менше споживчих благ (товарів та послуг). І навпаки, за зниження ринкових цін реальні доходи домогосподарств за постійності їх грошових доходів зростатимуть.

Ефект заміщення виражається в тому, що коли ринкова ціна на певний товар зростає, то домогосподарства намагаються замінити цей товар на інший, аби отримати бажане споживче благо за найнижчу ціну. Тобто заміщують дорогі товари більш дешевими. Наприклад, при зростанні ціни на каву споживач буде намагатися замінити цей продукт більш дешевим - чаєм. Отже, ефект заміщення в тому, що за нижчої ринкової ціни домогосподарство хоче придбати дешевші споживчі блага замість аналогічних, які стали відносно дорожчими.

Наприклад, при зростанні ціни на каву споживач буде намагатися замінити цей продукт більш дешевим - чаєм. Отже, ефект заміщення в тому, що за нижчої ринкової ціни домогосподарство хоче придбати дешевші споживчі блага замість аналогічних, які стали відносно дорожчими.

Заощадження домогосподарств Заощадження - це економічний процес, пов'язаний із забезпеченням в майбутньому власних потреб домогосподарств.

Та частина доходу (У), що залишається невикористаною при витратах на поточні споживчі потреби (С), є заощадженнями домогосподарств (S). Вони дорівнюють різниці між доходами і поточним споживанням. Домашні господарства заощаджують внаслідок різних причин, серед яких: накопичення коштів для купівлі нерухомості та дорогих предметів тривалого користування та ін.

Найпоширенішими формами заощаджень домогосподарств є нагромадження у вигляді грошової готівки, придбання акцій та облігацій, внески в банки та ін.

Цікавим ставленням до заощаджень є думка американського економіста М. Фрідмена. Він вважає, що мотиви для їх створення існують у функціях, які заощадження виконують у процесі відтворення домогосподарства. По-перше, заощадження вирівнюють потік доходу, роблять споживання більш рівномірним; по-друге, приносять прибуток у вигляді відсотків. М. Фрідмен вважає, що вкладання грошових коштів у фізичний капітал (засоби праці), є надійнішим, ніж у людський капітал, через віддаленість у часі одержання доходу.

Основним чинником, який визначає рівень заощадження, є дохід домогосподарства: S=S(Y)

Однак заощадження залежить не тільки від доходу домогосподарства, але й від граничної схильності до заощадження (MPS).

Отже, визначивши закономірності, що притаманні споживанню та заощадженню, можемо дійти висновків: 1) якщо споживання та заощадження в сумі дають величину доходу домогосподарства (С + S = Y), тоді сума граничної схильності до споживання та граничної схильності до заощадження дорівнює 1 (МРС + MPS = 1). 2) головним чинником, який впливає на рівень споживання і рівень заощадження, є дохід домогосподарства. Як правило, в міру зростання доходу зростають як споживання, так і заощадження домогосподарств. В умовах стабільного економічного зростання гранична схильність до споживання має тенденцію до зниження, а гранична схильність до заощадження — до зростання. 3) доходи і заощадження домогосподарств у розвинених країнах широко використовується як потужне джерело інвестицій в національну економіку.

Для стимулювання інвестиційної активності домогосподарств необхідно створювати широку мережу посередницьких фінансових організацій інвестиційних банків і фондів, страхових компаній, пенсійних фондів, будівельних компаній тощо та забезпечити захист домогосподарствам, які готові вкладати свої кошти у фондові цінності, встановивши строгий контроль держави за підприємницькими структурами, що претендують на залучення грошових коштів громадян.

Дякую за Вашу увагу =)