Виконала Студентка групи А-21 Гапотченко Александра Титов

Виконала: Студентка групи А-21 Гапотченко Александра

Титов Владислав Андрійович Народився 10 листопада 1934 року в Липецькій області у селянській родині. Після закінчення школи переїхав на Донбас, навчався в Боково. Антрацитівському гірничому технікумі. Служив в армії. З 1957 по 1959 рік В. Титов продовжує навчання у м. Боково-Антрацит.

Під час навчання проходив практику на шахтах Красного Луча, а після захисту диплома, їде працювати в Донецьку область. Поселився в шахтерському селищі Севєрний.

У 1960, рятуючи шахту від взриву, Владислав Титов здійснив подвиг. Вагонетка з вуглем, зірвавшись з рельсів, пробила електрокабель високої напруги. В. Титов зрозумів що це може вбити дві зміни шахтерів. Відключати ток часу не було, і він прийняв на себе удар в 6 тисяч вольт.

Після трагедії переїздить до Луганська. Переживає дуже важкий кризис, шукає свою роль у суспільстві. Намагається покінчити з життям але вчасно бере себе в руки. У цей важкий час йому у всьому допомогає дружина Рита, яка згодом народжує доньку Тетяну.

Після усіх своїх важких спроб Титов починає писати прозу. Писав він, тримаючи ольвеці у зубах.

Багато місяців лікарі боролись за життя героя. Загадкою залишалося, чому він не помер миттєво. Йому зробили декілька дуже важких операцій. Титов вийшов з лікарні з важкою інвалідністю, без обох рук. Мистецтво лікарів та велика воля Владислава, його незгасаюча любов до життя перемогла “ Усім смертям назло…”

Твори письменника: «Усім смертям назло…» (1967) «Ковила — трава степова» (1971) «Жизнь прожити» (1983) «У рідній землі корінню тепліше» (1983) «Прохідники» (роман, 1983) «Мрії старого парку» (1986) раскази «Поранений чибис» , «Сапун-гора» , «Полі води» и др. Повість «Жито» - останній твір письменника, залишився незавершеним.

«Усім смертям назло…» Перша та найвідоміша його повість була автобіографічною. Щиро, правдиво та переконливо розповів письменник о своїх героях, сильних та мужніх людях, які перебороли смертельний відчай, вистояли перед обличчям страшної біди, не здались та перемогли.

Повість було перекладено за радянських часів двадцятьма двома мовами, лише окремими книжками видано 19 разів загальним накладом понад 6 млн примірників. Дуже велике враження вона справила на сучасників. Надзвичайно важливо було знати що є такі сильні люди в країні, що вони не вигадані герої, вони живуть поряд із ними.

Листи шанувальників: "Дорогой товарищ Титов! Только что прочла вашу повесть и весь вечер была под впечатлением открытой людям истины о мужестве и героизме одного обыкновенного советского парня. Вы много выстрадали, потеряли руки — это страшно тяжелая утрата, но в борьбе за действенную, приносящую пользу людям жизнь вы приобрели огромное уважение людей. Ваш Сережа не вызывает чувства жалости. Волевой, сильный духом, мужественный человек, преодолевающий физические и нравственные страдания, он вызывает чувство восхищения, желание найти в себе самой силы для преодоления своих душевных, физических, семейных разладов. Примите и вы, Рита, мой низкий поклон за вашу огромную, чистую, преданную любовь, которая помогла вашему мужу выстоять. Видимо, такими, как вы, были жены декабристов, помогавшие своим мужьям в условиях ссылки оставаться верными своим прекрасным идеалам. Пишите и дальше. Пишите много, много. Пусть творческая удача сопутствует вам. Желаю вам крепкого здоровья и неувядающей душевной молодости.

«Недавно мы коллективно прочитали вашу повесть "Всем смертям назло…". Она глубоко взволновала нас и заставила задуматься "А смогли бы мы перенести все? " Читая повесть, мы пережили то, что пережили вы, Мы никогда не задумывались, как живем, что делаем. Не выучишь урок и скоро об этом забудешь, получишь двойку — есть оправдание: некогда, не могу, не понимаю. Но ведь это только капелька по сравнению с тем, что преодолели вы. И если человек не может сделать самое простое исправить двойку, то это уже не настоящий человек. Спасибо вам за вашу книгу. Мы постараемся бить такими же, как вы, — стойкими, правдивыми, мужественными. На совете отряда мы решили принять вас в почетные пионеры отряда имени Александра Матросова. В отряде у нас 24 пионера, теперь будет 25!»

«Господин Титов! Пишу это письмо в полной уверенности, что не получу ответа. Вас не существует на свете в тех деталях, которые изложены советской пропагандой. Это очередная "утка" коммунистов, допинг для обездоленной молодежи. Интересно, как дальше станет выкручиваться пропаганда? Вам же надо продолжать борьбу, а вас не существует! Эдвард Томпсон. Бруклин, США» .

"Пишет вам убитая горем девушка Тамара Чумак. Девять лет я прикована к постели. До 11 лет я ходила сама. Потом болезнь прогрессировала, и я не стала ходить. Неоднократно лечилась. Ходить я не научилась, по-видимому, не хватало силы воли. Мне говорят: не отчаивайся, борись с болезнью. Но как тут не будешь отчаиваться, если болезнь прогрессирует. Иногда лежу и думаю: что ждет меня впереди? Как жить? Бывают минуты, когда вообще жить не хочется. Ну какой от меня толк, какая польза людям? Чем я могу быть полезна? Никакими талантами я не одарена. Кругом бурлит жизнь, каждый человек к чему-то стремится, что-то делает, в космос ведь полетели, а что же мне на этой земле? Как мне жить, подскажите. Ворошиловградская обл. "

Нагороди та премії: Орден Дружби народів Орден «Знак Почёта» Медаль «За доблестный труд» Нагрудный знак «Шахтёрская слава» двух степеней Лауреат премії ім. «Молодой гвардии» . Лауреат конкурса ім. Николая Островського (1967). Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченко (1981).

Пам’ять: У Луганську знаходиться Квартира-музей В. Титова (квартал Гайового, 18, кв. 62). Колишня 13 -та лінія носить ім'я письменника.