ВІЙСЬКОВА РАДІОЛОГІЯ Радіоактивність (природна і штучна) – спроможність

ВІЙСЬКОВА РАДІОЛОГІЯ Радіоактивність (природна і штучна) – спроможність ядер атомів перетворюватись в ядра інших елементів з випусканням елементарних частин и радіоактивних випромінювань. Під час радіоактивного розпаду утворюються, так звані, іонізуючі випромінювання. Види іонізуючих випромінювань: • альфа-, бета-, електрони, протони (здійснюють іонізацію речовини, стикаючись безпосередньо з атомами та віддаючи їм більшу частину своєї енергії). • нейтрони, гамма-, протони (передають енергію спочатку електронам і ядрам атомів, вже після цього збуджені електрони і ядра атомів приводять до іонізації інших атомів).

ОДИНИЦІ ВИМІРЮВАННЯ Активність – кількість атомних розпадків за 1 сек. розпад/сек. 1 бекерель = 1 Експозиційна доза – така інтенсивність випромінювання, при якої в 1 см 3 (1 мл) сухого повітря утворюється 2, 08 млрд. пар іонів Рентген (позасистемна), в системі СІ – кулон/кг. (така інтенсивність опромінювання, при якої сума електричних зарядів іонів кожного знаку, які утворилися в повітрі, яке опромінено масою в 1 кг, при повному використанні іонізуючої спроможності, дорівнює 1 кулону. 1 Р = 2, 58· 10 -4 Кл/кг 1 Кл/кг = 3876 Р Поглинута доза – кількість енергії поглинутої одиницею маси речовини Грей 1 Гр = 1 Дж/кг = 100 рад. Еквівалентна доза - для оцінки збитків здоров’ю при локальному або хронічному опроміненні зіверт (Зв): 1 Зв = 100 бэр.

ГОСТРА ПРОМЕНЕВА ХВОРОБА Гостра променева хвороба (ОЛБ) є одномоментною травмою всіх органів і систем організму, але перш за все гостре пошкодження спадкових структур клітин, що діляться, переважно кровотворних клітин кісткового мозку, лімфатичної системи, статевих клітин, епітелію шлунковокишкового тракту і шкіри, клітин печінки, легенів і інших органів в результаті дії іонізуючої радіації. В даний час залежно від загальної дози опромінювання і провідного синдрому виділяють 4 клінічних форми ОЛБ: . - кістковий-мозкова (1 -10 Гр); - кишкова (10 -20 Гр); - токсемічна (20 -80 Гр); - церебральна (понад 80 Гр).

КЛАСИФІКАЦІЯ СДОР 1. За фізичними властивостями: • газоподібні - фосген, окис вуглецю, миш'яковистий і фосфористий водень; • рідкі - синильна кислота, Іприт, азотистий Іприт, хлорпікрин, зарин, зоман; • тверді - адамсит, хлорацетофенон, діетіламід лізергинової кислоти (LSD). 2. За хімічною будовою: ОВ зустрічаються серед різних класів органічних сполук: аліфатичні вуглеводні, спирти, кетон, аміни, (тіо) ефіри, похідні карбонових кислот, алкалоїди, карбо- і гетероциклічні з'єднання, фосфорорганічні, металоорганічні і ін. 3. За токсикологічною дією: • ·нервово-паралітичні - зарин, зоман, V-гази; • ·кожно-резорбтівні - іприт, азотистий іприт, люїзит і др. ; • ·задушливої дії - фосген, трифтористий хлор і др. ; • ·загальноотруйні - синильна кислота і її похідні, чадний газ; • ·подразнюючі - сльозоточиві ОВ - лакриматори (хлорацетофенон), дратуючі носо-глотку ОВ, - стерніти (адамсит) і змішаної дії - CS; • ·психотоміметичні - LSD, BZ, дітран.

ВІЙСЬКОВА ТОКСИКОЛОГІЯ наука, що вивчає фізико-хімічні властивості отруйливих речовин, характер їх вражаючої дії на організм людини, а також закономірності виникнення, розвитку, течії і результатів патологічних процесів, що виникають при їх дії, з метою розробки найбільш ефективних способів їх виявлення і знешкодження, а також засобів захисту, профілактики і лікування уражень. Її фундаментальні складові - це: - токсикометрія, - токсикокінетика, - токсикодінаміка.

ПРИЛАДИ РАДІАЦІЙНОЇ, ХІМІЧНОЇ РОЗВІДКИ ТА КОНТРОЛЮ Для виявлення і виміру іонізуючих випромінювань радіоактивних речовин використовуються дозиметричні прибори –рентгенометри, радіометри-рентгенометри, індикатори, індивідуальні дозиметри. - Рентгенометр ДП-2; - Бортовий рентгенометр ДП-3 Б; - Вимірювач потужності дози (рентгенометр) ДП-5 Б; - Корабельна дозиметрична установка КДУ-2 М; - Індикатор-сигналізатор ДП-64; - Комплект індивідуальних дозиметрів ДП-22 -В; - Радіометр бета-гамма випромінювання “Прип’ять” та інші. Прилади хімічної розвідки для сильнодіючих та бойових отруйних речовин: - Польова хімічна лабораторія ПХЛ-54; - Військовий прибор хімічної розвідки (ВПХР); - Напівавтоматичний прибор хімічної розвідки (ППХР); - Газоаналізатори (“Сирена”, “Сирена-4”, ГСП-11, УГ-2, ГАІ-1); -Автомобільна радіометрична і хімічна лабораторія АЛ-4

МЕДИЧНИЙ ЗАХИСТ ВІД РАДІАЦІЙНИХ УРАЖЕНЬ Радіопротектори [радіо …+ лат. protector - страж, захисник] істотно зменшують шкідливу дію опромінення. (ціанід натрію, цистеїн, меркаптопропіламін, серотонін, мексамін, аміноетил — ізотіуроній, параамінопропіофенол, аміноалкілтіофосфат, резерпін, гістамін, меланін, пектин та ін. ). Біологічні протектори , або адаптогени - підвищують стійкість організму до радіаційних уражень. До адаптогенів належать препарати женьшеню, китайського лимоннику, левзеї, елеутерококу, деревію та інших лікарських рослин, отрути змій, деяких видів жаб, екстракти та гідролізати молюсків (мідій), мумійо-подібні речовини та ін. Блокатори пришвидшують виведення радіонуклідів або блокують їх надходження в організм. (адсорбенти, іонообмінні препарати, які зв’язують трансуранові елементи; лантаноїди, ентеросорбенти, що фіксують на себе радіонукліди, пектини, для обмеження надходження ізотопів йоду використовують калію йодид. Для прискорення виведення радіонуклидів з організму застосовують пеніциламін та унітіол, який виводить ізотопи полонію, кобальту, міді, ртуті.

МЕДИЧНИЙ ЗАХИСТ ВІД УРАЖЕНЬ СДОР Антидоти (протиотрути) 1. Хімічні антагоністи - нейтралізують циркулюючи отрути - Безпосередньо діють с токсикантами: - глюконат кальцію (фторіди), - хелатируючі агенти (важкі метали), - Со-ЕДТА, гідроксікобаламін (ціаніди), - моноклональні антитела (ФОС, токсини) - Опосередковано діють: - метгемоглобіноутворювачі (амілнітріт, 4 етиламінофенол (антициан), азотистокислий натр – антидоти ціанідів і сульфідів) 2. Біохімічні антагоністи: - кисень (при отруєннях оксидом вуглецю), - реактиватори холінестерази (при отруєннях ФОС) 3. Фізіологічні антагоністи: - холінолітики (при отруєннях ФОС і карбаматами), - обратимі інгібітори ХЕ (при отруєннях BZ, дітраном, атропіном), - альфа-адреномиметики (при отруєннях іпритами) 4. Протиотрути, які модифікують метаболізм ксенобіотиків: - тіосульфат натру (ціанідів), бензонал (ФОС), етанол, 4 метилпиразол (метанолу, етиленгліколю)