Відповідальність за правопорушення які посягають на встановлений порядок

Відповідальність за правопорушення, які посягають на встановлений порядок управління. Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницької діяльності.

1. Непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військово службовця. 2. Порушення правил адміністративного нагляду. 3. Порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій. 4. Порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно правових актів. 5. Відповідальність за порушення правил паспортно реєстраційної системи. 6. Відповідальність за порушення правил дозвільної системи. 7. Порушення законодавства про захист прав споживачів. 8. Відповідальність за порушення правил торгівлі.

Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця

Глава 15 КУп. АП АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ВСТАНОВЛЕНИЙ ПОРЯДОК УПРАВЛІННЯ Стаття 185. Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку тягне за собою накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.

Об'єкт суспільні відносини у сфері державного управління, а також у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки. Об'єктивна сторона злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку. Склад правопорушення є формальним, тобто воно вважається закінченим з моменту виникнення злісної непокори законним розпорядженням або вимогам визначених у диспозиції статті осіб.

Права працівника міліції встановлено у ст. 11 Закону України «Про міліцію» , яка, зокрема встановлює право працівника міліції вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, виносити на місці усне попередження особам, які допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати передбачені цим Законом заходи примусу, а також інші права в межах його компетенції.

Права членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону визначено у Законі України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22. 06. 2000 р. № 1835 ИІ. Права військовослужбовців у сфері підтримання громадського порядку визначено у Законі України «Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України» від 24. 03. 1999 р. № 550 ХІУ.

В протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути відображені які саме законні вимоги були висунуті працівниками міліції. Про перебування при виконанні службових обов’язків мають свідчити установлена форма одягу, нагрудний знак, а також пред’явлене відповідне посвідчення.

Суб'єкт особа, яка досягла 16 років. Суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі умислу. *Стаття 342 ККУ «Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві» .

Порушення правил адміністративного нагляду

Стаття 187. Порушення правил адміністративного нагляду особами, щодо яких встановлено такий нагляд, а саме: 1) неявка за викликом органу внутрішніх справ у вказаний термін і ненадання усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням правил адміністративного нагляду; 2) неповідомлення працівників органу внутрішніх справ, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання або про виїзд за межі району (міста) у службових справах; 3) порушення заборони виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу; 4) порушення заборони перебування у визначених місцях району (міста); 5) нереєстрація в органі внутрішніх справ тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, а в разі, якщо за обставинами справи з урахуванням особи порушника застосування цих заходів буде визнано недостатнім, адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.

Об'єкт - суспільні відносини у сфері встановлення та здійснення адміністративного нагляду за окремими категоріями раніше судимих осіб. Адміністративний нагляд це система тимчасових примусових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, що здійснюються органами внутрішніх справ. Адміністративний нагляд встановлюється з метою запобігання вчиненню злочинів окремими особами, звільненими з місць позбавлення волі, і здійснення виховного впливу на них.

Об'єктивна сторона - полягає у порушенні зазначених у диспозиції статті правил адміністративного нагляду. Порядок організації здійснення адміністративного нагляду за окремими особами, звільненими з місць позбавлення волі регламентується Інструкцією про порядок організації здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, затвердженою спільним наказом МВС України та Державного Департаменту України з питань виконання покарань від 04. 11. 2003 р. № 1303/203.

Стаття 9 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» від 01. 12. 1994 р. № 264/94 ВР визначає, що особи, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, зобов'язані вести законослухняних спосіб життя, не порушувати громадського порядку і дотримуватися таких правил: а) прибути у визначений установою виконання покарань термін в обране ними місце проживання і зареєструватися в органі внутрішніх справ; б) з'являтися за викликом міліції у зазначений термін і давати усні та письмові пояснення з питань, пов'язаних з виконанням правил адміністративного нагляду; в) повідомляти працівників міліції, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання, а також про виїзд за межі району (міста) у службових справах; г) в разі від'їзду в особистих справах з дозволу міліції в інший населений пункт та перебування там більше доби зареєструватися в місцевому органі внутрішніх справ.

До осіб, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, за постановою суду можуть бути застосовані частково або у повному обсязі такі обмеження: а) заборона виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу; б) заборона перебування у визначених місцях району (міста); в) заборона виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі району (міста); г) реєстрація в міліції від одного до чотирьох разів на місяць. Під час здійснення адміністративного нагляду суд за поданням начальника органу внутрішніх справ з урахуванням особи піднаглядного, його способу життя і поведінки може змінювати (зменшувати або збільшувати) обсяг цих обмежень.

Суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу так і у формі необережності. Суб'єкт особа, яка знаходиться під адміністративним наглядом. *Стаття 395 ККУ. Порушення правил адміністративного нагляду Самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, а також неприбуття без поважних причин у визначений строк до обраного місця проживання особи, щодо якої встановлено адміністративний нагляд у разі звільнення з місць позбавлення волі, караються арештом на строк до шести місяців.

Порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.

Стаття 185 -1. Порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій Порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій тягне за собою попередження або накладення штрафу від десяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після застосування заходів адміністративного стягнення або організатором зборів, мітингу, вуличного походу, демонстрації, тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.

• Об’єкт – суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку під час проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій. • Суб’єкт – загальний (ч. 1), спеціальний (ч. 2 18 років якщо організатор). • Суб’єктивна сторона – наявність прямого умислу. • Об’єктивна сторона – порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.

Ст. 39 Конституції України «Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей» .

• Збори мирне зібрання з метою колективного обговорення правових, організаційних, статутних, професійних, економічних, соціально побутових та інших питань у приміщенні. • Мітинг мирне зібрання у публічному місці, як правило під відкритим небом. • Похід мирне зібрання, яке відбувається у формі руху громадян основними публічними маршрутами (пішохідною або проїжджою частиною вулиці, дороги чи іншої місцевості). Він також може супроводжуватися автомобілями чи іншими транспортними засобами. • Демонстрація мирне зібрання, яке відбувається у формі мітингу та походу.

• Пікет мирне зібрання, яке проводиться у визначеному місці та безпосередньо біля об'єкта пі кетування, що має особливе значення для цілей або теми мирного зібрання, в тому числі і з метою блокування об'єкта пікетування. • Контрдемонстрація мирне зібрання, яке відбувається у той же час і в тому ж місці, що й інше (інші) мирне зібрання, з метою висловити інші або протилежні погляди. • Спонтанна демонстрація мирне зібрання, не організоване жодною фізичною або юридичною особою.

Дозвільний порядок проведення мирних зібрань передбачає необхідність отримання дозволу від уповноважених органів державної влади чи місцевого самоврядування на проведення мирного зібрання у визначений час у визначеному місці. Повідомний порядок проведення мирних зібрань передбачає необхідність подання завчасного повідомлення органам державної влади чи місцевого самоврядування, дозвіл у цьому випадку не потрібний.

Конституційний Суд України за поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України у своєму рішенні від 19 квітня 2001 року № 4 -рп/2001: «визначення строків завчасного сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з урахуванням особливостей мирних зібрань, їх форм, масовості, місця і часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання» .

«. . . Організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи проведення цих заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян, а мають служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей» .

В мотивувальній частині цього рішення Конституційний Суд вказав на таке: «…норми Конституції України є нормами прямої дії. Вони застосовуються безпосередньо незалежно від того, чи прийнято на їх розвиток відповідні закони або інші нормативно-правові акти» .

Cт. 315 Цивільного кодексу України стверджує, що «фізичні особи мають право вільно збиратися на мирні збори, конференції, засідання, фестивалі тощо. Обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання може встановлюватися судом відповідно до закону» . П. б) 3) ч. 1 статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» делегує виконавчим органам сільських, селищних, міських рад повноваження «вирішення відповідно до закону питань проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів; здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку» .

Протягом останніх років органи державної влади, органи місцевого самоврядування та суди неодноразово посилалися на такий нормативний акт колишнього СРСР, як Указ Президії Верховної Ради СРСР від 28 липня 1988 року «Про порядок організації проведення зборів, мітингів, вуличних заходів і демонстрацій в СРСР» . Однак цей указ суперечить Конституції України (яка встановлює повідомний характер проведення мирних зібрань, на відміну від дозвільного, встановлюваного указом). Хоча Конституція встановлює вимогу, щоб право на мирні збори обмежувалося лише на основі закону, однак місцеві органи влади часто приймають власні правові акти, що грубо порушують свободу мирних зібрань.

Згідно з частиною першою статті 182 КАСУ органи виконавчої влади, місцевого самоврядування звертаються з позовною заявою про заборону проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо чи про інше обмеження права на мирні зібрання (щодо місця чи часу їх проведення тощо) до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням. Закон не встановлює конкретного строку звернення з такою заявою до суду. Організатор (організатори) зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших мирних зібрань відповідно до частини першої статті 183 КАСУ мають право звернутися з позовною заявою про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання з боку органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, повідомлених проведення таких заходів, до адміністративного суду за місцем проведення цих заходів.

У 2011 2012 роках відбулося безпрецедентна кількість розглядів справ за ст 185 1 КУп. АП "Порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій“ Судова практика розгляду справ за ст. 185 1 КУп. АП суперечить доволі часто Конституції України, міжнародним актам про права людини. Наприклад, 2 грудня 2011 року суддя Ворошилівського районного суду м. Донецька Бухтіярова І. О. наклала адміністративне стягнення на особу, що брала участь у вуличному поході, на якого, на думку суду не було ДОЗВОЛУ. Хоча Конституцією України закріплено виключно повідомчий характер сповіщення про масовий захід.

Порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно правових актів. Стаття 188 -41. Порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів Неподання, несвоєчасне подання для державної реєстрації нормативно правових актів, які відповідно до закону підлягають державній реєстрації, направлення на виконання нормативно правових актів, що не пройшли державної реєстрації та не опубліковані в установленому законом порядку, а також надіслання для виконання вказівок, роз'яснень у будь якій формі, що встановлюють правові норми, тягнуть за собою накладення штрафу на керівників органів, нормативно правові акти яких відповідно до закону підлягають державній реєстрації, від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

• Об’єкт – суспільні відносини у сфері державного управління. • Суб’єкт – спеціальний – керівники органів, нормативно правові акти яких відповідно до закону підлягають державній реєстрації. • Cуб’єктивна сторона у формі умислу чи необережності. • Об’єктивна сторона – у формі наступних діянь: неподання для державної реєстрації нормативно правових актів, які відповідно до закону підлягають державній реєстрації; несвоєчасне подання для державної реєстрації нормативно правових актів, які відповідно до закону підлягають державній реєстрації; направлення на виконання нормативно правових актів, що не пройшли державної реєстрації та не опубліковані в установленому законом порядку; надіслання для виконання вказівок, роз'яснень у будь якій формі, що встановлюють правові норми.

Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, які виступають суб'єктами нормотворення здійснюється відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 р. "Про державну реєстрацію нормативно -правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та Постанови Кабінету міністрів України від 28. 12. 1992 № 731 “Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади".

Міністерство юстиції України та територіальні органи юстиції систематично здійснюють перевірки стану додержання суб'єктами нормотворення законодавства про державну реєстрацію нормативноправових актів відповідно до Наказу Мінюсту України від 19. 01. 2012 № 93/5 «Про затвердження Порядку проведення органами юстиції перевірок стану додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів»

Державна реєстрація нормативно правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Державній реєстрації підлягають нормативно правові акти будь якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що: а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційноправовий механізм їх реалізації; б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно правовий акт.

На державну реєстрацію подаються нормативно правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

На державну реєстрацію не подаються акти: а) персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо); б) дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми; в) оперативно розпорядчого характеру (разові доручення); г) якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів; д) спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм; е) рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші). У разі надходження акта, який не підлягає державній реєстрації, орган державної реєстрації протягом п'яти робочих днів повертає його суб'єкту нормотворення з відповідним обґрунтуванням.

Нормативно правовий акт подається на державну реєстрацію протягом п’яти робочих днів після його прийняття у трьох примірниках: оригінал та дві завірені в установленому законодавством порядку копії розпорядчого документа (наказу, розпорядження, рішення, постанови тощо), а також затвердженого ним положення (інструкції, порядку тощо) і додатків до них. У разі наявності положень, норм та доручень, що поширюються на інші органи, нормативно правовий акт повинен бути погоджений з відповідними заінтересованими органами у формі, встановленій законодавством. Спільно виданий нормативно правовий акт подається на державну реєстрацію органом, підпис першої особи якого на акті стоїть першим.

Органи виконавчої влади мають надсилати щомісяця органам юстиції для проведення перевірки додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно правових актів переліки актів, прийнятих протягом місяця, крім актів персонального характеру, а у разі потреби та на вимогу органів юстиції завірені в установленому законодавством порядку копії зазначених актів.

Відповідальність за порушення правил паспортно реєстраційної системи.

Стаття 197. Проживання без паспорта Проживання громадян, зобов'язаних мати паспорт, без паспорта або за недійсним паспортом, а також проживання громадян без реєстрації місця проживання чи перебування тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об’єкт – суспільні відносини у сфері паспортного режиму. Суб’єкт – громадяни, зобов’язані мати паспорт. Cуб’єктивна сторона – вина у формі умислу та необережності. Об’єктивна сторона – вчинення діянь у формі: проживання громадян, зобов’язаних мати паспорт, без паспорта; проживання громадян, зобов’язаних мати паспорт, за недійсним паспортом; проживання без реєстрації.

• Закон України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20. 11. 2012 № 5492. • Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11. 12. 2003 № 1382.

Стаття 198. Умисне зіпсуття паспорта чи втрата його з необережності Умисне зіпсуття паспорта чи недбале зберігання паспорта, що спричинило його втрату тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 199. Допущення проживання без паспорта Допущення особами, відповідальними за додержання правил паспортної системи, проживання громадян без паспортів або за недійсними паспортами або без реєстрації місця проживання чи перебування, а так само допущення громадянами проживання у займаних ними жилих приміщеннях осіб без паспортів, або без реєстрації місця проживання чи перебування тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 200. Прийняття на роботу без паспорта Прийняття посадовими особами підприємств, установ, організацій на роботу громадян без паспортів або з недійсними паспортами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Те саме порушення, допущене посадовою особою після застосування до неї протягом року заходу адміністративного стягнення за такі дії, тягне за собою накладення штрафу від десяти до чотирнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 201. Незаконне вилучення паспортів і прийняття їх у заставу Незаконне вилучення посадовими особами паспортів у громадян або прийняття паспортів у заставу тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 203. Порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України Порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Недодержання іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку реєстрації або порушення встановленого терміну перебування в Україні, виявлені в пунктах пропуску через державний кордон України, тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дія ц ієї статті не поширюється на випадки, коли іноземці чи особи без громадянства з наміром отримати притулок чи бути визнаними в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту, під час в’їзду в Україну незаконно перетнули державний кордон України і перебувають на території України протягом часу, необхідного для звернення із заявою про надання притулку чи заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Стаття 205. Невжиття заходів до забезпечення своєчасної реєстрації іноземців і осіб без громадянства Невжиття громадянами, які запросили в Україну іноземців і осіб без громадянства в приватних справах і надали їм жилу площу, заходів до забезпечення у встановленому порядку їх своєчасної реєстрації тягне за собою попередження або накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

- ЗУ “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту” від 08. 07. 2011 року. - ЗУ “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 22. 09. 2011 року.

Відповідальність за порушення правил дозвільної системи.

Стаття 94. Порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про зберігання, використання та облік вибухових матеріалів у галузях промисловості Стаття 133. Порушення правил перевезення небезпечних речовин і предметів на транспорті (Перелік небезпечних речовин або предметів визначається правилами перевезення, діючими на відповідних видах транспорту). Стаття 189. Порушення правил відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень. Стаття 190. Порушення громадянами порядку придбання, зберігання, передачі іншим особам або продажу вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї. Стаття 191. Порушення громадянами правил зберігання, носіння або перевезення нагородної вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів. Стаття 192. Порушення громадянами строків реєстрації (перереєстрації) нагородної вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і правил взяття її на облік. Стаття 193. Ухилення від реалізації вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів. Стаття 195. Порушення працівниками підприємств, установ, організацій правил зберігання або перевезення вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів. Стаття 194. Порушення працівниками торговельних підприємств (організацій) порядку продажу вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів. Стаття 195 -1. Порушення порядку розробки, виготовлення, реалізації спеціальних засобів самооборони. Стаття 195 -2. Порушення порядку придбання, зберігання, реєстрації або обліку газових пістолетів і револьверів та патронів до них. Стаття 195 -3. Порушення правил застосування спеціальних засобів самооборони. Стаття 195 -4. Порушення порядку виробництва, придбання, зберігання чи продажу електрошокових пристроїв і спеціальних засобів, що застосовуються правоохоронними органами.

Глава 12 КУп. АП «Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфери послуг, в галузі фінансів і підприємницькій діяльності» .

• • • • Порушення законодавства про захист прав споживачів. ЗАКОНИ УКРАЇНИ Див. ст. 23 ЗУ про Захист прав споживачів № 1023 XII, 12. 05. 1991, Закон, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки Про захист прав споживачів Див. ст. 156 -1 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 8073 X, 07. 12. 1984, Кодекс України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки Кодекс України про адміністративні правопорушення Див. ст. 227 Кримінального кодексу України № 2341 III, 05. 04. 2001, Кодекс України, Верховна Рада України Кримінальний кодекс України № 2406 III, 17. 05. 2001, Закон, Верховна Рада України Про підтвердження відповідності № 2407 III, 17. 05. 2001, Закон, Верховна Рада України Про акредитацію органів з оцінки відповідності № 2408 III, 17. 05. 2001, Закон, Верховна Рада України Про стандартизацію ПОСТАНОВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ № 26/95 ВР, 25. 01. 1995, Постанова, Верховна Рада України Про затвердження положень щодо захисту прав споживачів ПОСТАНОВИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ № 1177, 17. 08. 2002, Постанова, Кабінет Міністрів України Про затвердження Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів НОРМАТИВНІ АКТИ МІНІСТЕРСТВ ТА ВІДОМСТВ № 42, 14. 03. 2003, Наказ, Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики Про підвищення ефективності роботи державних органів у справах захисту прав споживачів при здійсненні перевірок суб'єктів господарської діяльності

• За порушення законодавства України про захист прав споживачів Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за: порушення правил торгівлі і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю (ст. 155); порушення порядку проведення розрахунків (ст. 155 1); обман покупця чи замовника (ст. 155 2); порушення працівником підприємства торгівлі чи громадського харчування правил торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами (ст. 156); порушення законодавства про захист прав споживачів (ст. 156 1); дрібна спекуляція (ст. 157); порушення правил торгівлі на ринках (ст. 159); торгівля з рук у невстановлених місцях (ст. 160); незаконна торговельна діяльність (ст. 160 2); випуск чи реалізацію продукції, яка не відповідає вимогам стандартів (ст. 167); випуск у продаж нестандартної продукції (ст. 168); виконання робіт, надання послуг громадянам споживачам, що не відповідають вимогам стандартів, норм і правил (ст. 168 1)

Стаття 156 -1. Порушення законодавства про захист прав споживачів Відмова працівників торгівлі, громадського харчування та сфери послуг і громадян, які займаються підприємницькою діяльністю в цих галузях, у наданні громадянам споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари (роботи, послуги), їх кількість, якість, асортимент, а також про їх виробника (виконавця, продавця), у навчанні безпечного та правильного їх використання, а так само обмеження прав громадян споживачів на перевірку якості, комплектності, ваги та ціни придбаних товарів тягнуть за собою накладення штрафу від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відмова особами, зазначеними у частині першій цієї статті, громадянину споживачу в реалізації його права в разі придбання ним товару неналежної якості тягне за собою накладення штрафу від одного до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Надання виробниками або особами, зазначеними у частині першій цієї статті, недостовірної інформації продукцію, в разі якщо ця інформація не зашкодила життю, здоров'ю та майну споживача, тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі бездіяльності осіб, передбачених частиною третьою цієї статті, щодо приведення недостовірної інформації про весь товар до відповідності або повторне надання недостовірної інформації про товар протягом року з моменту стягнення тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Фінансові санкції застосовуються згідно зі статтею 23 Закону України „Про захист прав споживачів”, а адміністративні стягнення згідно з Кодексом України „Про адміністративні правопорушення”. Законодавство про захист прав споживачів не містить норм, які б дозволяли поглинати менш тяжке порушення більш тяжким. Штрафи накладаються окремо за кожне виявлене порушення.

Відповідальність за порушення правил торгівлі.

Про затвердження Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами Наказ Мінекономіки від 11. 07. 2003 № 185. Про затвердження Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами Наказ Мінекономіки від 19. 04. 2007 № 104. Про Правила торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб'єктам підприємницької діяльності на праві власності Постанова Кабінету Міністрів України від 04. 06. 1998 № 802. Про затвердження Правил торгівлі на ринках Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України , Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26. 02. 2002 № 57/188/84/105, 57/188/84/105.

Стаття 155. Порушення правил торгівлі і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю Порушення правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю, тягне за собою накладення штрафу від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Продаж товарів зі складів, баз, підсобних приміщень підприємств (організацій) державної торгівлі (громадського харчування, сфери послуг) і споживчої кооперації на порушення встановлених правил, а так само приховування товарів від покупців, вчинене працівниками підприємств (організацій) державної торгівлі (громадського харчування та сфери послуг) і споживчої кооперації, які не є посадовими особами, тягне за собою накладення штрафу від одного до чотирнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дії, передбачені частинами першою та другою цієї статті, вчинені особою , яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу від п'яти до двадцяти семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 155 -2. Обман покупця чи замовника Обмірювання, обважування, обраховування, перевищення встановлених цін і тарифів або інший обман покупця чи замовника працівниками торгівлі, громадського харчування і сфери послуг та громадянами суб'єктами підприємницької діяльності під час реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг тягне за собою накладення штрафу від двох до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме правопорушення, або вчинені у великих розмірах, тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Примітка. Обманом покупців чи замовників у великих розмірах слід вважати обман, що спричинив громадянинові матеріальну шкоду у сумі, що перевищує три неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Стаття 156. Порушення правил торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами Роздрібна або оптова, включаючи імпорт або експорт, торгівля спиртом етиловим, коньячним або плодовим або роздрібна торгівля алкогольними напоями чи тютюновими виробами без наявності ліцензії або без марок акцизного збору чи з підробленими марками цього збору тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі. Порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, як таких, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами заборонена, а так само торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами через торгові автомати чи неповнолітніми особами, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами з рук, тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі. Дії, передбачені частиною першою чи третьою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі.

Стаття 159. Порушення правил торгівлі на ринках тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стаття 160. Торгівля з рук у невстановлених місцях Торгівля в містах з рук на вулицях, площах, у дворах, під'їздах, скверах та в інших невстановлених місцях тягне за собою накладення штрафу від одного до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі або без такої. Торгівля з рук у невстановлених місцях промисловими товарами тягне за собою накладення штрафу від шести до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі.