“Відомі українці за кордоном” робота учня 12 групи Богом`ї Владислава
Роксола на n Роксола на (Лісо вська Анастасі я (або Олекса ндра) Гаври лівна; бл. 1506 — 15 березня 1558, ) — наложниця, а згодом — улюблена дружина султана Оттоманської імперії Сулеймана І Пишного, дочка священика з міста Рогатин Івано. Франківської області (за версією подільського священика та краєзнаця Михайла Орловського, Роксолана родом з містечка Чемерівці Хмельницької області), яку в 1520 році під час нападу на місто полонили кримські татари. Згодом потрапила до султанського гарему. Як дружина Сулеймана І Пишного мала великий вплив на чоловіка й османську політику, посприяла сходженню на турецький престол свого сина Селіма II, відіграючи при ньому велику роль як султанша-мати (валіде).
n n З Роксолани розпочався період, який історики називають «правління привілейованих жінок» або «правління султанш» — період впливу дружин султанів на своїх чоловіків (друга половина XVI — перша половина XVII століття). Деякі історики вважають, що Роксолана піклувалася і про свою батьківщину — нібито вона докладала зусиль для звільнення своїх співвітчизників, запобігала нищівним набігам татар. Хоча чітких свідчень про саме таке її ставлення до України немає. На противагу цьому є факти, що татари, як і раніше, здійснювали щорічні набіги на територію, з якої походила Роксолана, чинили жорстокі розправи, забирали велику кількість полонених. Під час одного з таких походів вони зруйнували Запорізьку Січ. Приблизно в той самий час уперше було впроваджено суворе мито для християнських паломників, які прямували до Храму Гробу Господнього, а на ці кошти була побудована мечеть.
n n Існує версія, що спогади про пережиті після полону приниження постійно переслідували Хурем. Нібито невипадково султанша, як тільки у неї з'явилися гроші, звеліла знести невільничий ринок і поставити на його місці мечеть, медресе і богадільню. Мечеть і лікарня в будівлі богадільні донині носять ім'я султанші, так само як і прилеглий до них район міста. У Стамбулі ім'я Роксолани носить також велика громадська баня (хаммам), побудована за її наказом Сінаном. Нині це пам'ятник архітектури, що охороняється державою. Лазня була побудована на гроші Хурем за умови, що прибутки від її експлуатації йтимуть на підтримку в належному стані мечеті Айя-Софія (колишній Софійський собор Константинополя).
Станіслав Оріховський-Роксолан (1513, с. Оріхівка Перемишльського повіту Руського воєводства — 1566, Журавиця, нині Підкарпатського воєводства) — письменник, оратор, публіцист, філософ, історик, полеміст. Один з найвидатніших людей Європи свого часу. Видатна особистість періоду східнослов'янського Відродження. Вчився у Меланхтона і Мартіна Лютера, товаришував з Альбрехтом Дюрером, Лукасом Кранахом (старшим) та ін. Станіслав Оріховський завзято виступав на захист народної мови і руського обряду. У політичному трактаті «Зразковий підданий» він заявив: «Я русин, гордий цим, охоче говорю про це всюди» . Власні твори, які друкувалися в Речі Посполитій і на Заході, підписував «Orzehovius Roxolanus» (Оріховський — русин). Одним з перших почав цікавитися слов'янською проблемою, розвивав ідею єдності слов'янських народів. Писав твори в основному латинською мовою. У книжечці «Baptistum Ruthenorum» ( «Хрещення русинів» ) розвивав ідею унії католицької і православної церков.
Юрій Дрогобич n Юрій Михайлович Дрогобич — (бл. 1450 у Дрогобичі - 4 липня 1494 у Кракові) — український філософ, астроном, астролог, перший український доктор медицини. Він є першим українським автором друкованого твору (латинською мовою). Діяч східноєвропейського Відродження. Професор, ректор Болонського університету (Італія), професор Краківського університету.
Народився в Дрогобичі в сім'ї солевара. Першу освіту отримав у священика церкви святого Юрія Евтімія. Тоді ж отримав перші знання про розрахунок пасхалій і основні знання латині. Наприкінці 1468 або на початку 1469 поступив до Яґеллонського університету (Краків), де здобув наукові ступені бакалавраі магістра. Навчався медицини та вільних мистецтв в університеті Болоньї, де став доктором філософії і медицини. 1478— 1479 і 1480— 1482 читав у Болоньї лекції з астрономії, а з 1481 по 1482 ректор університету. 7 лютого 1483 у Римі видав книгу Прогностична оцінка поточного 1483 року Юрій Дрогобич зазначав тут, що населенню християнських країн загрожують великі небезпеки… у зв'язку з пригнобленням князями і панами. Висловив упевненість у здатності людського розуму пізнати закономірності світу.
Петро Скарга n СКАРГА ПЕТРО (лютий 1536 — 1612) —теолог, письменник-полеміст, проповідник, діяч контрреформаційного руху. Вчився у Краківському університеті. У 1554 здобув ступінь бакалавра мистецтв, став ректором Варшавської парохіальної школи. З жовтня 1557 служив при дворі краківського каштеляна А. Тенчинського. У 1560 -62 жив у Відні. Після повернення у 1563 був висвячений на піддякона і став проповідником у Львівському кафедральному соборі. З 1564 — священик і канонік Львівської капітули. Допомагав убогим та хворим людям. Заснував братство, члени якого опікувалися в'язнями та особами, засудженими до смертної кари. З 1565 виконував обов'язки канцлера Львівської капітули, відомий як проповідник. У 156971 перебував у Римі, де вступив до ордену єзуїтів і незабаром був призначений Папою Пієм V великим петенціарієм Собору св. Петра. У 1571 повернувся до Польщі. З 1573 — проповідник у костьолі св. Яна у Вільно (тепер Вільнюс, Литва). Вів полеміку з кальвіністами і православними. Впродовж 1574 -78 виконував обов'язки ректора Віленської школи, у 1579 став першим ректором Віленського ун-ту. Учасник Берестейського собору 1596, один із його секретарів, згодом видав історичну хроніку собору. Брав участь у полемічній боротьбі між противниками унії та її прихильниками. Помер у Кракові.
Скачать презентацию “Відомі українці за кордоном” робота учня 12 групи
известные украинцы.ppt