Відділ Покритонасінні Квіткові Angiospermae Magnoliophyta

Відділ Покритонасінні (Квіткові) Angiospermae (Magnoliophyta)

• Ця найважливіша група наземних рослин налічує понад 165 порядків, 540 родин, більше 13 000 родів і, ймовірно, не менше 250 000 видів. • Найважливіша особливість квіткових рослин — наявність спеціалізованого органу, квітки, що бере на себе функції розмноження і залучення агентів запилення.

Анатомія квіткових рослин • • • Характерною ознакою покритонасінних є квітка, яка демонструє чудову різноманітність форм і забезпечує надійніші зовнішні характеристики для встановлення взаємин серед видів покритонасінних. Функція квітки - забезпечення запліднення яйцеклітини і розвитку плода, який містить насіння. Відтворні (репродуктивні) клітини покритонасінних можуть бути двох видів. Перші, мікроспори, або зерна пилку, є «чоловічими» клітинами і формуються в тичинках (мікроспорофілах). Другі, мегаспори, «жіночі» клітини, в яких розвивається яйцеклітина, містяться в насінному зачатку, який знаходиться в плодолистку (мегаспорофілі). Зовнішня структура називається чашечкою і поділяється на чашолистки, які звичайно зелені та нагадують листя. Головна функція цих структур – захист квітки, особливо на стадії бруньки. Внутрішня структура називається віночком і складається з пелюсток, які загалом мають яскраві кольори і делікатнішу структуру. Її функція полягає в привабленні птахів та комах – посередників, за допомогою яких проводиться запилення. Механізми цього приваблення звичайно залучають також привабливий запах та нектар, який виділяється у квітці.

Структура квітки

• Тоді як більшість квіток повноцінні, або гермафродити, тобто містять як чоловічі, так і жіночі частини в одній структурі, квіткові рослини розвинули численні морфологічні і фізіологічні механізми, щоб скоротити або запобігти самозаплідненню. Гетероморфні квіти мають короткі плодолистки і довгі тичинки, або навпаки, тому обпилювачі тварини не можуть легко перемістити пилок в маточку (сприйнятливу частина плодолистка). Гомоморфні квіти використовують біохімічний (фізіологічний) механізм, який називається само-несумісністю, щоб відрізнити свій пилок від чужого. У деякий видів чоловічі і жіночі частини морфологічно відокремлені, розвиваючись на різних квітках

Запліднення і ембріогенез • Подвійне запліднення – процес у квіткових рослин протягом відтворення, при якому дві клітини сперми запліднюють дві клітини в яєчнику. Зерно пилку приклеюється до плодолистка і вирощує пилкову трубку, яка проникає у яйце через крихітну пору, мікропілу. Два спермії випускаються в яєчник через цю трубку. Одна з двох клітин сперми запліднює яйцеклітину, формуючи диплоїдну зиготу або ембріон, також відому як насінний зачаток. • Друга клітини сперми зливається з двома гаплоїдними полярними ядрами в центрі ембріонального мішечка. В результаті формується триплоїдна клітина (3 n). Ця клітина поділяється через мітоз і формує ендосперму, багату поживними речовинами тканину насіння. Якщо насіння розвивається без запліднення, цей процес називається апомікс.

Плід і насіння • Протягом того, як розвиток ембріона і ендосперми протікає в межах мішечка ембріона, його стіна збільшується і звичайно поглинає ядро (яке також збільшується), формуючи оболонку насіння. Стінка насінного зачатку ткаож розвивається, формуючи плід, структуру, тісно пов'язану з розповсюдженням насіння. Часто запліднення впливає на інші частини квітки, які беруть участь в утворенні плоду, як квітколоже в яблуці, суницях та інших. Функція оболонки насіння подвійна - захисту ембріона і допомоги в розповсюдженні, вони також можуть безпосередньо допомогати проростанню. Якщо плід розкривається і тому насіння буде залишене незахищеним, оболонка забезпечує захист ембріона і, можливо, також розповсюдження. Якщо плід не розкривається, оболонка насіння майже не розвивається.

• Класифікація: Надцарство: Еукаріоти (Eucaryota) Царство: Рослини (Plantae) Відділ: Покритонасінні (Magnoliophyta) Клас: Дводольні (Magnoliopsida) Порядок: Розоцвіті (Rosales) Родина: Розові (Rosaceae)

Родина Розові (Rosaceae ) • Розові (Rosaceae) — велика родина рослин, що налічує близько 3 -4 тис. видів в 100— 120 родах. Традиційно родина ділилися на три підродини: • Розанні (Rosoideae) • Яблуневі (Maloideae) • Мигдалеві (Amygdaloideae) Ці підродини були визначені перш за все за структурою плодів, хоча і не завжди.

Ідентифіковані клади включають Підродина Rosoideae (Розанні або Шипшинові): • Традиційно складалася з тих родів що несуть невеликі плоди, кожний з яких — сім'янка або кістянка, і часто м'ясиста частина плоду (наприклад, полуниця) — гіпантіум або черешок, що несе плодолистки. Визначання зараз звужене, вилучаючи колишню трибу Dryadeae, але підродина все ще залишається дуже різноманітною групою, що містить 5 або 6 триб і 20 або більше родів. • Топові представники: троянда, ожина, малина, полуниця, лапчатка, гравілат.

Підродина Яблуневі (Maloideae або Pomoideae): • Традиційно включала ті роди (яблуня, кизильник, глід, груша, айва, горобина тощо), чиї плоди складаються з п'яти капсул (називаємих «ядра» ) в м'ясистому ендокарпі, оточеному тканиною стебла. До них додані деревовидні роди Lindleya і Vauquelinia, які мають таке ж число хромосом як і попередні роди (x=17), Kageneckia, в якому x=15, і трав'янистий рід Gillenia (x=9).

Підродина Мигдалеві (Amygdaloideae або Prunoideae): • Традиційно ті роди, чиї плоди складаються з єдиного плоду-кістянки зі швом, двох жилок поряд з швом, і однієї напроти. Зараз розширено та включає шість родів Exochorda, Maddenia, Oemleria, Osmaronia, Prinsepia і Prunus (слива, персик, мигдаль, вишня, абрикос).

Представники родини Розові Троянда ('Rosa L. ') • Культурна форма рослин роду роза родини трояндових (дикорослі —Шипшина), кущі до 2 м. заввишки. • Відомо бл. 6 000 ґатунків, що їх гібридизації й відбору. Троянди є дуже цінні у декоративному садівництві, їх також розводять і для одержання етерової олії; з пелюстків деяких варять конфітури і готують напій. • Троянди розводять майже у всіх країнах. На Україні велику колекцію троянд зібрано в Никитському (Ялта) й Одеському ботанічних садах та в Ботанічному саду АН УРСР (Київ).

Малина європейська або просто малина (Rubus idaeus) • Місцеві назви: малина червона, малинник, ведмежа ягода 1 -2 м заввишки з річними вегетуючими пагонами і здерев'янілими дворічними стеблами, які утворюють квітконосні гони. • Однорічні пагони сизуваті, прямі, вкриті тонкими коричневочервоними шипами. • Листки : ергові, трійчасті або непарноперисті з трьома-п'ятьма або сімома листочками. Листочки темно-зелені, зісподу білоповстисті, нерівнопилчасті. Середній листочок на довгому черешку, бічні сидячі. • Квітки (до 1 см у діаметрі) в кінцевому щиткоподібноволотистому суцвітті і в малоквіткових пазушних китицях. Чашолистків і пелюсток по 4 -5, чашолистки лишаються при плодах. Віночок білий, вільнопелюстковий, тичинок і маточок багато, квітколоже опукле, зав'язь верхня. Плід — збірна, червона або жовта соковита кістянка овальної форми (8 -16 мм завдовжки, 7 -10 мм завширшки).

Полуниця (Fragaria moschata) • Трав'яниста багаторічна рослина, яка цвіте білими квіточками і дає їстівні рожево-червоні кисло-солодкі соковиті ягоди. • Назва походить від латинського слова «fragaria vesca» , що в перекладі означає «запашний» , «ароматний» . • Полуниця полюбляє рости на луках, лісових галявинах, поміж кущів. Зацвітає вона наприкінці травня-початку червня, її квітами можна милуватися впродовж усього літа. Плоди дозрівають наприкінці червня-серпні. • У давніх трактатах тібетської медицини полуницю величають «царицею» рослинного світу за її дивовижно багатий хімічний склад. В цій ягоді міститься чимало й досі не вивчених речовин, що, вірогідно, і робить її дуже цілющою.

Яблуня (Malus) • Дерева або високі кущі. Плід несправжній (яблуко), соковитий, багатий на вітаміни, цінний харчовий продукт. • Яблуня поширена у північній півкулі. Культурні форми яблуні у світовому асортименті начисляють до 15 тис. сортів. Яблуня — є одним з найбільше культивованих фруктів в світі. Зокрема, український селекціонер Ро Лев Михайлович створив 12 ґатунків яблуні. • Яблука є важливим джерелом поживних речовин в країнах з помірним кліматом. Зимові яблука, збирають в кінці осені і зберігають в камерах або на складах при температурі вищій за точку замерзання. В Україні вирощують близько 60 сортів яблук (літні — паперівка, боровинка й ін. ; осінні — антонівка, макінтош й ін. ; зимові — ренета золота, ренета Симиренка, крим. зимове та ін. ).

Айва (Cydonia oblonga) • Єдиний представник роду Cydonia родини розових (трояндових) підродини яблуневих. • Невелике дерево, висота 1, 5— 5 м. Батьківщиною вважаються Кавказ і Середня Азія. • Має гіркі, жовті, грушоподібні плоди, використовується для приготування консервів. Плодоносить на 3— 4 -й рік. Плоди тверді, кислосолодкі, терпкі, ароматні, містять 5— 12% цукрів і близько 1% кислот. • Споживають плоди здебільшого переробленими (варення, желе, компоти, цукати та інше). Урожайність — до 10— 14 т/га. Айву використовують як підщепу для груші.

Гороби на звича йна (Sorbus aucuparia L. ) • • • Місцеві назва — грабина, горобина. Невисоке дерево або кущ родини розових (Rosaceae) до 15 м заввишки з гладенькою сірою корою та густою кроною. Молоді гілочки сірувато-червоні, опушені, з великими пухнастими бруньками. Листки опушені (10 -20 см завдовжки), чергові, непарноперисті, складаються з 9 -15 ланцетних або довгастих, загострених, зубчастих по краю листочків. Квітки численні, зібрані в складні щиткоподібні суцвіття, всі частини яких опушені. Квітколоже, урноподібної форми, шерстисто-повстисте або голе; чашечка з п'ятьма широкотрикутними війчастими чашолистками. Віночок білий (0, 8 -1, 5 см у діаметрі), пелюсток п'ять, тичинок багато, маточка одна, стовпчиків три, зав'язь нижня. Плід — кулястий, оранжево-червоний. Горобина звичайна росте в підліску або другому ярусі хвойних, мішаних, зрідка листяних лісів, па лісовик галявинах і узліссях. Тіньовитривала, морозостійка рослина. Цвіте в травні, плоди достигають у вересні. Поширена на Поліссі, в північній частині Лісостепу, а також у Карпатах, гірському Криму.

Слива домашня або звичайна (Prúnus doméstica) • Плодова рослина роду Слива підродини Мигдалеві сімейства Розові. • Плодове дерево висотою 6 — 16 м з. Плоди — м'ясисті кістянки різної форми, звич. 20 — 30 г ваги. • Сливи споживають свіжими, переробляють на чорнослив (сушені С. ), конфітури, маринади, компоти, повидла, мармеляди, наливки тощо • На Україні вирощують С. повсюдно, найбільше на сх. Поділлі, Покутті, Закарпатті, Харківщині й Кубані. За переписом садів 1970 в УРСР було бл. 50 млн плодових С. (15, 5% плодових дерев, після яблуні — 46, 5% і вишні — 20, 4%) на бл. 130 000 га. За сприятливих умов С. дає високі врожаї до 10 — 15 т з 1 га. Численні сорти С. об'єднують у 4 помологічні групи: угорки, ренклоди (споживають гол. ч. свіжими і консервують), мірабелі (дрібні овочі, перев. для виготовлення конфітур, консервів тощо), яєчні (великі, здебільша жовтого кольору).

Пе рсик (Prunus persica) • Споріднений з мигдалевим деревом, відрізняється від нього лише плодами. Персик — листопадне дерево, що доростає 5 -10 м. висоти. Лискти ланцетоподібні, 7 -15 см завдовжки і 2 -3 см завширшки. • Квітки розростаються в ранній період весни перед появою перших листків; вони відокремлені або спарені, 2. 5 -3 см діаметром, з п'ятьма пелюстками. • Плід — кісточковий, з єдиним великим сім'ям. Персик має гарний запах як цвіту, так і плоду. Шкірка персика або бархатиста (персики), або гладка (нектаринки) в різних культурних сортах рослини. Сі м'я коричневе, забарвлене червоним, овальної форми і 1. 5 -2 см завдовжки.

Мигдаль (Prunus dulcis) • Мигдаль росте на кам'янистих і щебнистих схилах на висоті від 800 до 1600 м над рівнем моря, надає перевагу багатим на кальцій грунтам. Росте невеликими групами з 3— 4 дерев, що ростуть одне від одного на 5— 7 метрів. Дуже світлолюбний, вельми засухостійкий завдяки добре розвиненій корневій системі і економній транспірації. • Квітне в березні-квітні, місцями навіть в лютому, плоди визрівають в червні-липні. Починає плодоносити з 4— 5 років і плодоношення продовжується до 30— 50 років, живе до 130 років. Розмножується насінням, кореневими пагонами і пневою порослю. Переносить морози до − 25°с, але з початком вегетації страждає від весняних заморозків. • Мигдаль росте у вигляді куща або дерева з червонуватими гілочками. У висоту досягає 3 — 8 м, з ланцетовим листям. Схожий на черешню. Квітки складаються із злитої чашечки і рожевого або червоного віночка. Квітки одиночні, до 2, 5 см в діаметрі, з білими або світло-рожевими пелюстками і одною маточкою. Плід — шкіряста, покрита волосками сім'янка, що розтріскується при дозріванні. Його поверхня гладка або зморшкувата. Кісточка такої ж форми, що і сам плід, покрита дрібними ямками, іноді з борозенками, 2, 5— 3 см завдовжки.

Абрикос (Prunus armeniaca L. ) • Є 8 видів, ростуть в основному в Азії, тривалий час вирощувалися в Вірменії, звідки потрапили в Європу і Америку (звідки латинська назва — «вірменська слива» . Давні греки називали абрикос «золотими яйцями Сонця» . • Абрикосові дерева мають гарну деревину, у центрі — блискучу темно-коричневу, з країв — світлішу, жовту або буру. З деревини виготовляють музичні інструменти, що добре звучать, сувеніри • У плодах їстівних сортів містяться цукри, органічні кислоти, вітаміни. Плоди — солодкі, соковиті, їх споживають свіжими, сушеними та в переробленому вигляді. Великим попитом завжди користуються сушені абрикоси: вони містять калій (K), що стимулює роботу серця та цілого організму. Сушені абрикоси без кісточок називаються курага, з кісточками — урюк. Сушені плоди містять 50 -60% цукру.