ВЕСНА — КРАСНА Наверное и люди превратились

ВЕСНА - КРАСНА

Наверное, и люди превратились в снег со льдом, но так же не может быть вечно, они же тоже должны оттаять! Весной же оттаивает всё! Может, оттают и сказки? И поэтому я жду весну. . . Я ЖДУ ВЕСНУ! И я ее дождусь!. .

В житті нарешті весна Блакитноока весна Прийшла в життя моє вчора І так раптово зірвався Весняний вітер зі стріх. Але зима проявляла Усю свою непокору, Алексей Плещеев Щоб теплий сонячний промінь Мене зігріти не міг. Уж тает снег, бегут ручьи, І щоб мене не знайшли В окно повеяло весною. . . Дзвінкі хори моїх птахів, Засвищут скоро соловьи, Але я вірю підсніжникам. И лес оденется листвою! Чиста небесная лазурь, Вірте і Ви! Бо сніг нестримно втікає, Теплей и ярче солнце стало, Пора метелей злых и бурь Біжить щосили із даху Опять надолго миновала. . . І забирає з собою Холодну постать зими. І зовсім скоро услід На мене зелено гляне Мій розмальований світ.

Як його бурульки бачать, неодмінно гірко плачуть, бо не сам у гості ходить, а весну до нас приводить. (Березень)

Выглянул подснежник В полутьме лесной Маленький разведчик, Посланный весной; Пусть еще над лесом Властвуют снега, Пусть лежат под снегом Сонные луга; Пусть на спящей речке Неподвижен лед, Раз пришел разведчик, И весна придет

Весно, весно! Перші квіти Розцвітають на землі. Сині проліски привітно Зводять вінчики малі. І хоч, може буде влітку Більше квітів запашних, Та для нас найперша квітка Наймиліша від усіх. Завжди ми її помітим, З лісу в дім принесемо. І тому цей місяць Квітнем По заслузі ми звемо.

Весна прийшла вночі, Коли всі спали. І навіть дім навпроти Був у сні. Коли усі дерева і вокзали Здавалися без опору весні. Вночі вона прийшла Таємно тепла. І принесла Немірено тепла. Весна приходила У крони і у стебла В собі втопила, І собою залила. Прийшла вночі Під ранок березневий, Розливши щедро Хор пташиний свій. Весна прийшла. Як справжня королева. І кожна квітка Усміхнулась ніжно їй.

Гонимы вешними лучами, С окрестных гор уже снега Сбежали мутными ручьями На потопленные луга. Улыбкой ясною природа Сквозь сон встречает утро года; Синея блещут небеса. Еще прозрачные леса Как будто пухом зеленеют. Пчела за данью полевой Летит из кельи восковой. Долины сохнут и пестреют; Стада шумят, и соловей Уж пел в безмолвии ночей.

За селом на солнечной поляне, Словно лета красного привет, Желтоватый и чуточку печальный, Появился скромный первоцвет. Вечного покоя не приемля, Слабенький, от холода дрожа, Он пробился сквозь сырую землю, Словно чья-то светлая душа. Под кустами снег ещё белеет, По ночам шальные холода, А над ним закаты пламенеют И сияет ранняя звезда! Я не верю в горькие утраты! Может быть, из тёмной пустоты Люди возвращаются обратно, Превратившись в яркие цветы! Ты остановись и поразмысли, И найдёшь на многое ответ. . . Сколько страсти, сколько жажды жизни Излучает этот первоцвет!

Він барвінок біля хати зодяга в блакитні шати, а кульбабки поруч грушки — в нові жовті капелюшки. (Квітень)

Весняні квіти Весна-чарівниця, неначе цариця, наказ свій послала, щоб краса встала, і проліски, і травка, й зелена муравка, і кульбаба рясна, і фіалочка ясна – всі квіти весняні, веселі, кохані, з-під листя виходять, голівки підводять од сну зимового до сонця ясного! Олена Пчілка

Цвіт яблуні - ніжний, п'янкий, щирий, миттєвий, просто легкий, просто життєвий. На світі немає краси зрівнянної з яблуні цвітом, На світі немає душі зрівнянної з птахів перелітом.

Мне снились яблони в цвету. Чуть-чуть нездешние, чуть-чуть иные. Манили, звали в высоту, торжественные, нежные, хмельные. Сияло солнце в тишине, огромное – в полнеба, неземное. И я, волнуясь все сильней, Запела, что-то дерзкое, шальное. Сон кончился. Обычный сон. Вот дом мой, тихий, как морская гавань. Но в мае не сдержать мне стон, Едва увижу цвет обычных яблонь.

Тюльпан Лаврова Татьяна Как он красив - тот пламенный цветок! На длинном стебле горд и одинок. Прекрасны лепестки закрытого бутона. Четыре века мир в него влюбленный. . . Что в сердце нераскрытого тюльпана? В чём чудо красоты его, в чём тайна? Так хочется поверить. . . посмотри Прелестная Дюймовочка внутри. . .

Вадим Фомин На подоконнике в стакане Не первый день уже стоит Букет из розовых тюльпанов, Им, видно, кто-то дорожит. Я каждый день, идя здесь мимо, Смотрю на крайнее окно. Букет тюльпанов, габардина, Все мне знакомо уж давно. И вот в окно это смотря, Ищу какой-то все ответ. Ах! Чем же ты пленил меня, Тюльпанов розовых букет? 18 мая 1991 года

"Нарциссы" Заиграли облака И запели птицы. Вмиг сбылась моя мечта, Расцвели нарциссы. Так украсили мой сад Красками созвездья. И заплакали сердца В теплом поднебесье.

Слезы счастья на щеках, Свет в далекой выси. Пламя нежное в глазах, Дар моей отчизны. Скачут шустрые лучи Меж листвы игривой. Разливаются ручьи По земле красивой. И дыхание судьбы И награда в жизни. Ведь сбываются мечты И цветут нарциссы.

Вербові сережки Біля яру, біля стежки одягла верба сережки. Головою хилитала, потихесеньку питала: - Де ота біленька хатка, що гарнесенькі дівчатка? Хай би вибігли до стежки, подарую їм сережки. Ліна Костенко

Белый вишневый сад, Как же цветешь ты пышно, Белых цветов звездопад Наземь ложится неслышно. Сквозь твои ветви сад Видно кусочек неба, И облака вдаль летят Туда, где ты в жизни не был. Робких деревьев стан Нежно трава обнимает, Сад, ты меня часть украл Цветом своим одурманив.

Незабудки на грядке Проросли самовольно, Расцвели на удачу Средь высокой травы. И не знали они, Что приеду на дачу И нарушу покой Нежной их синевы. Незабудки, не бойтесь, Я не трону вас вовсе, Я оставлю ваш кустик, Как бы он ни мешал. Я оставлю ваш цвет Исчезающей грусти, Чтобы тот, кто любил, Меня не забывал.

Белая берёза Фатеев Сергей Среди поля одинокая берёза Распускала кудри зелены свои. Отдавала нежный сок нам словно слёзы Памятник негаснущей любви! Говорят, берёза Девушкой-красавицей была. Паренька любила И всегда она его ждала! Не вернулся - отозвалось сердце болью! Не пришёл - осталась девушка одна! Убежала она в дальне чисто поле И осталась там берёзкой навсегда! А под осень тихо Падают её листочки вниз. Где же ты тот парень? Поскорей к берёзоньке вернись! И стоит там, среди поля одиноко, До сих пор берёза, видит тень свою. Будет точно, как укажет божье око, Мы не будем нарушать любовь твою! Так проходят годы, Ветер дует с разной стороны. Но однажды летом Он придёт и скажет - вместе мы!

Берёзки с небом голубым меня Встречали… Своей чарующей мелодией Ласкали… Берёзки, как ребёнок, Обнимала… Им пела песни, танцевала , Ликовала… И солнышко со мною Пело… Лучами тёплыми сердечко мне Согрело… Когда прощалась и домой я Уходила, Берёзовую рощу я благодарила… В берёзке каждой Бога Отражение… Его Любви энергия и жизни Исцеление…

Муравейник Вечерком, бывало, сяду Отдохнуть от важных дел, Посмотрю, со мною рядом Холмик будто почернел. Что такое муравейник? Это домик муравья. Здесь лентяй или бездельник Не продержится и дня. Неширокою тропою Муравьи спешат домой. Тащат листик за собою, Ветку, колос золотой. Думала я под старой ивой, Отдыхая от забот: «До чего ж трудолюбивый Этот маленький народ» .

КОНВАЛІЇ Із зеленої сорочки, Що зіткав весною гай, Білі дивляться дзвіночки. Як зовуть їх — угадай. Це конвалії у гаї На галявині цвітуть. І ніде, ніде немає Кращих квіточок, мабуть. В них так пахощів багато, Цвіту свіжого, роси. Хай ростуть, не буду рвати, — Шкода їхньої краси! М. Познанська

З Великоднем! Радість з неба сяє, Паска красна день вітає, Радуйтеся щиро нині – Бог дав радість всій родині, Бог дав радість нам з небес, Христос воскрес! Воістину воскрес! (24 квітня 2011 р)

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Світле Христове Воскресіння. Дзвін летить з небес, І на славу Бога співи, Веселощі - "Христос воскрес!" У свято Вам дарую яйце пасхальне. Вітаю, що Христос воскрес! Наш розлад - явище випадкове, У Світлий свято слід його зник. Ні в душі образливого томління, І любов воскресла, як Христос. Наше неминуче примирення! Знову надію нам Христос приніс.

Пасха 2011 р

Виглянуло сонечко, Щиро посміхнулось, Весна заспівала, Лелеки вернулись До рідного дому, До гніздечка свого. Де ж холодну зиму Мандрували довго? В теплім краї, аж за морем, – Мовили лелеки, Але жити нам найкраще, Де верби й смереки. Тут веселка радо грає, Зорі з неба світять, Тут міцніють, підростають Лелечата-діти.

Для травиці у косички заплете на згадку стрічки, бо як розпрощається, літо починається. (Травень)

Алексей Плещеев Травка зеленеет, Солнышко блестит; Ласточка с весною В сени к нам летит. С нею солнце краше И весна милей. . . Прощебечь с дороги Нам привет скорей! Дам тебе я зерен, А ты песню спой, Что из стран далеких Принесла с собой. . .

Гроздья сирени бушуют разными цветами, От разноцветья этого кружиться голова, Природа их окрасила, как будто бы мазками, Сирень любимицей у неё всегда была. Сирень она, как дочь свою любила, Особенно весной, когда кругом бурлит, Цветы манящие ей тогда дарила, Вот почему сирень всех всегда манит. Гроздья сирени срывайте очень осторожно, Не нанесите боль бездумно никогда, Сирень убить и воскресить возможно, Когда вдохнешь её, полюбишь навсегда.

Сергей Есенин "Черёмуха" Черёмуха душистая С весною расцвела И ветки золотистые, Что кудри, завила. И кисточки атласные Под жемчугом росы Горят, как серьги ясные У девицы-красы. А рядом, у проталинки, В траве между камней, Бежит, струится маленький Серебряный ручей.

Сосны Средь кленов девственных и плачущих берез Я видеть не могу надменных этих сосен; Они смущают рой живых и сладких грез, И трезвый вид мне их несносен. В кругу воскреснувших соседей лишь они Не знают трепета, не шепчут, не вздыхают И, неизменные, ликующей весне Пору зимы напоминают. Когда уронит лес последний лист сухой И, смолкнув, станет ждать весны и возрожденья, Они останутся холодною красой Пугать иные поколенья.

Сосна На берегу у озера стоит сто лет сосна ее зима морозила потом пришла весна Течет с коры, под солнышком пахучая смола сосна, под теплым лучиком душисто зацвела Вокруг нее колышется зеленопьяный лес порою небо хмурится и льется дождь с небес Ветрюга в кроне ахает сосною шевелит и волны в берег ухают все озеро бурлит

Она верхушкой с тучею корнями на земле и выше всех, над бездною взметнулась на скале Стоит, корнями держится на круче, на краю и целый век так борется за долю, за свою Внизу нее волнуется зеленая весна но всем в сердца запомниться столетняя сосна Сосна с ветрами борется и все равно стоит когда затихнет кажется она тихонько спит

Дендропарк «Олександрія» Рік заснування 1797

1. Головний вхід 2. Головна алея 3. Північний вхід 4. Палацовий комплекс 5. Композиція "Варна" 6. Колона Пелікан 7. Ротонда 8. Пам'ятний знак 9. Джерело "Лев" 10. Колонада "Луна" 11. Велика галявина 12. Китайський місток 13. Арочний місток 14. Турецький будиночок 15. Колона Енса 16. "Руїни" 17. Колона "Глобус" 18. Альтанка 19. Новопарк 20. Дирекція, музей 21. Альтанка 22. Нагірна галявина 23. Палієва гора 24. Горіхова галявина 25. Мала галявина 26. В'їзд до парку 27. Сад "Мур" 28. Діброва

Неподалік центральної алеї парку, на кам'яному квадратному постаменті стоїть колона, яка зараз називається «Колона Пелікана» . Верхня частина колони завершувалась скульптурою пелікана, який годує чотирьох пташенят. Багато дослідників вважає, що колона збудована на честь царя Олександра І і його масонських уподобань. Відомо, що цар був не тільки покровителем масонів, але і сам брав неодноразово участь у їхніх обрядах. Знаком масонської ложі був хрест, в центрі якого знаходився пелікан у короні, Пам'ятний який годував своїх дітей. знак на честь 200 -річчя парку

«Китайський місток» — так називається ще одна мала архітектурна споруда. Таку назву вона дістала завдяки альтанці на містку, дах якої нагадує дахи китайських пагод. Спорудження містка-альтанки відбувалося в період активної забудови парку. Місцевий ландшафт підкреслює екзотичний вигляд містка, з якого відкриваються краєвиди на верхнє озеро з водоспадом та нижнє озеро. Для надання споруді монументальності, нижня частина містка виконана з масивних блоків граніту та пісковика. Розташований на греблі між двома ставками Середньої балки, місток виконує чисто декоративну функцію. На початку 90 -х років 19 століття перед спорудою були установлені бронзові скульптури китайського мудреця і китаянки, які вдало доповнили архітектурний ансамбль. Існує повір'я, якщо потриматися за бороду мудреця, то можна сподіватися на виконання найпотаємніших бажань. Скульптура китайського мудреця Китаянка (біля містка в стилі шинуазрі)

На території парку є багато місць де на поверхню пробиваються джерела з кришталево-чистою водою. Найбільш облаштоване і відоме джерело носить назву «Лев» . Назву воно отримало завдяки скульптурі, що знаходиться поруч і ніби охороняє джерело. По одну сторону балки прокладено пішохідні доріжки з дикого каменю, змуровано підпорні стінки. Самі схили вкриті багатовіковими деревами. Вода в джерелі насичена радоном, лікувальні властивості якого відомі. Температура води постійна і не залежить від пори року — +9 °C. Недалеко від нього з-під землі б'є джерело, яке охороняє скульптура за розміром меншого лева. Джерела — це частина загальної гідросистеми парку, яка налічує 25 водоймищ: Дзеркальний, Холодний, Водяник, Русалка, Лебединий, Срібний серпанок та інші.

Однією з найоригінальніших архітектурних споруд парку є «Руїни» , побудовані в кінці 18 століття. Своїм виглядом вони нагадують старовинний зруйнований замок. Основна мета споруди — створити ілюзію зруйнованих часом будівель. Крім естетичного призначення, «Руїни» виконують практичну роль підпірної стіни. Будівля складається з двох ярусів. Нижній ярус знаходиться наполовину в землі, другий, у вигляді високої будівлі без даху, знаходиться на дамбі. З під «Руїн» б'є потужній водоспад. Посередині спорудили розташований оглядовий майданчик, з якого відкривається краєвид на річку Рось. Сьогодні до цього архітектурного ансамблю належить острівець з фонтаном і місточок через вузьку протоку, яка впадає в Рось. Подібної архітектурної споруди в інших парках України немає. «Руїни»

Статуя “Гладіатор” призначена Воронцову. Статуя дискобола (борця)

«Ротонда» Східна частина Неподалік головного входу знаходиться споруда, яка носить назву «Ротонда» . В різні часи вона була відома, як «Павільон Потьомкіна» або «Раковина Потьомкіна» . Споруда збудована в стилі розвинутого класицизму у вигляді напівкруглого павільону з прорізаною в передній стіні напівкруглою аркою. Купол та арка оздоблені оригінальним декоративним ліпним орнаментом. У центрі павільону знаходився мармуровий бюст Г. Потьомкіна з написом під ним: «Полезен миром и войной, Екатеринин друг, благотворитель мой» . Г. Р. Державин. Споруда домінує над пейзажем цієї частини парку. Саме для того, щоб підкреслити її значення, перед нею був створений прямокутний майданчик. Висота павільону «Ротонда» 10. 5 метрів, ширина — 9 метрів. Деякі дослідники припускають, що «Ротонда» була ядром меморіального комплексу, присвяченого князю Г. О. Потьомкіну, в який ще входило підземне святилище. Не підтверджена і не спростована версія про перепоховання праху Григорія Потьомкіна в парку «Олександрія» .

«Бюст Григорія Потьомкіна»

В 1992 році на честь гвардійських офіцерів, учасників війни Росії з Наполеоном (1812 рік) — Пестеля, Бестужева-Рюміна, Муравйова. Апостола та ін. , які неодноразово відвідували парк «Олександрію» встановлена Лава декабристів.

Діана (до спаплюження вандалами) Скульптура Діви Марії на острові Марії

«Колонада Ехо» Одним з найцікавіших об'єктів «Олександрії» є Колонада «Ехо» , виконана у вигляді грецького амфітеатру. Зі східної сторони вона прилягає до Великої галявини, створюючи разом з нею єдиний архітектурно-парковий ансамбль. Споруда виконана у формі напівкруглої стіни з радіусом 16 метрів. Її фасад — відкрита колонада з 14 колонами, які утворюють галерею. Обидва кінці галереї завершуються прямокутними приміщеннями, які декоровані фронтонними портиками, що надає споруді архітектурної форми. На фронтонах бокових приміщеннь є барельєфне зображення молодої жінки, яка сидить, гойдаючи на нозі дитину. Головний фасад павільону орієнтований на галявину і річку Рось, що відкривається за нею. В часи Браницьких в павільоні знаходилося зібрання мармурових скульптур та ваз. Перед павільоном розташований напіовальний майданчик зі скульптурою римського бога торгівлі, покровителя мандрівників — Меркурія. Назва павільону "Ехо" не випадкова і пов'язана з унікальними акустичними властивостями споруди. Слово, навіть пошепки вимовлене в одному кінці споруди, без спотворень, передається в інший кінець, хоча відстань становить 34 метри. Колись, під час приїзду гостей, у павільоні грав оркестр, звуки якого лунали в усіх куточках парку. В святкові дні в Колонаді "Ехо" проводяться концерти духової та камерної музики.

«Три грації» «Сосна Веймутова» Музеями рослин можна назвати Велику (9 га) і Малу (4 га) галявини парку. На Великій галявині росте 83 види дерев, з яких 17 є представниками місцевої флори, а 66 — інтродуковані. Серед них сімейне дерево Браницьких — чотиристовбурова сосна звичайна, яка росте з одного кореня, а далі, подібно генеалогічному дереву, розгалуджується на чотири стовбури. Неподалік колонади «Луна» знаходиться улюблене дерево графині О. В. Браницької — сосна Веймутова. Серед своєї породи це найстаріше дерево в Україні. Крім дерев, Велика галявина є колискою 97 видів трав, багато з яких знаходяться на межі зникнення і занесені у Червону Книгу. «Сосна Веймутова»

Західна частина -“Палієва гора” Західна частина В західній частині парку знаходиться найвища Палієва гора. Крутий, кам'яний схил цієї гори сягає у висоту 27 метрів. На початку 18 століття тут тривалий час (1702— 1704 рр. ) знаходився з табором один із загонів козацького ватажка Семена Палія. В глибині Палієвої гори і досі видно рештки земляних укріплень козаків. У 1980 році на честь тих давніх подій, на горі був встановлений пам'ятник. Це кам'яна вежа з барельєфом козацьких голів та сценами з бойового життя козаків. Біля вежі знаходиться чавунна гармата з ядрами. З цього місця відкривається мальовничий краєвид на річку Рось. Відомі свідчення сучасників про те, що Палієва гора має розгалужену систему підземних ходів, один з яких колись виходив до річки Рось.

На улице весна и на душе светло, яркое солнце припекло, жара с ума сводит, очень быстро время проходит, скоро настанет лето, не буду спать до рассвета, природа вокруг расспустилась, сказка снова мне приснилась, нипонятно от куда появились кукушки, дятлы сурово долбят макушки, много появилось увлечений, как не мало в них значений

Здравствуй Лето!